Найбільш узагальнюючим показником функціонування суспільного виробництва є сукупний суспільний продукт – товари і послуги, створені працею сукупного працівника у різних сферах і галузях виробництва за певний проміжок часу (переважно за рік).
Сукупний суспільний продукт (ССП) визначається додаванням продуктів, отриманих на окремих підприємствах. Проте, внаслідок суспільного розподілу праці між підприємствами виникає проміжна продукція (товари і послуги, які проходять неодноразову переробку або перепродаються кілька разів, перш ніж доходять до кінцевого споживача), внаслідок з’являється повторний рахунок. Якщо ССП звільнити від повторного рахунку, отримаємо кінцевий продукт.
За своєю натурально-речовою структурою ССП поділяється на засоби виробництва і предмети споживання. У процесі розширеного відтворення різні частини ССП виконують різні функції й тому виступають у різних формах.
Та частина ССП, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає як фонд заміщення. Частина ССП, яка надходить у споживання у вигляді оплати праці, доходів підприємців, різноманітних соціальних виплат, складає фонд споживання. Частина ССП, яка йде на нагромадження (розширення та розвиток виробництва), – це фонд нагромадження.
В умовах ринкової економіки ССП виступає як у натурально-речовій, так і у вартісній формах. Вартісна структура ССП – це сума вартості спожитого постійного капіталу (с), змінного капіталу (v) й додаткової вартості (m). Якщо із ССП вирахувати фонд заміщення, то отримаємо створений у суспільстві чистий продукт, або національний доход.
Національний доход – це реальний доход, який використовується у суспільстві для особистого споживання та розширеного відтворення і виражає виробничі відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, споживання та використання необхідного і додаткового продукту.
Національний доход з погляду витрат праці поділяють на необхідний і додатковий.
Необхідний продукт – це частина національного доходу, яка використовується на відтворення людини: передусім витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні та духовні потреби.
Додатковий продукт – це частина національного доходу, яка використовується на розширення виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення панівного класу (придбання ним предметів розкоші, будівництво дорогих яхт тощо).
Як вже відомо з попередніх тем, Україна знаходиться на стадії реформування економічної системи суспільства та виробничих відносин, що в ній панують. Ці процеси відбуваються із використанням зарубіжного досвіду розвинених країн. Отже, відповідно до даної теми слід зазначити, що згідно з методикою розрахунків створеної національної продукції, яка застосовується у розвинених країнах світу й ООН, основним макроекономічним показником в Україні є валовий національний доход. Він охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць: домогосподарств, підприємств, організацій і закладів (державних і недержавних), іноземців як сфери матеріального, так і сфери нематеріального виробництва.
Отже, валовий національний доход (ВНП) – це сукупність вартостей усіх товарів і послуг, виготовлених як всередині країни, так і за її межами упродовж певного періоду, переважно одного року (без урахування повторного рахунку).
Модифікація ВНП – це валовий внутрішній продукт.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупність вартостей усіх товарів і послуг, створених всередині країни і тільки з використанням факторів виробництва даної країни.
Іншими словами, при обчисленні ВВП враховують лише продукт, виготовлений всередині країни, і не враховують продукт, створений зарубіжними філіалами та відділеннями національних підприємств. У такому контексті можна стверджувати, що ВНП відрізняється від ВВП на сальдо платіжного балансу. Різниця між ВНП і ВВП незначна і зумовлена розходженнями між величиною факторних доходів, що надійшли від зарубіжного виробництва країни, з одного боку, і факторними доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в цій країні (тобто за допомогою використання іноземного капіталу) – з іншого. Якщо ВВП зменшити на суму річних амортизаційних відрахувань, то отримаємо показник чистого національного продукту (ЧНП). ЧНП за мінусом непрямих податків дає національний доход.
Усі вище розглянуті макроекономічні показники обчислюють за ринковими цінами, отримуючи їх номінальне значення. Щоб отримати реальний ВНП, ВВП і т. д., ринкові показники ціни “очищають” від інфляції (за допомогою індексу цін).
