Характер і динаміка економічного розвитку держави є предметом найпильнішої уваги економістів і політиків. Економічний розвиток суспільства означає таке удосконалення суспільного виробництва, інвестиції в яке ведуть до підвищення якісних соціально-економічних, або показників це не що інше, як еволюція продуктивних сил та виробничих відносин суспільства, здійснювана на базі розширеного відтворення.
Вперше про економічне зростання як центральну економічну проблему, яка стоїть перед країною, згадувалося в меркантилістів (16-17 ст.), більш предметно досліджував дану проблему основоположник фізіократизму Франсуа Кене у 18 ст.
У сучасних умовах господарювання на підставі динаміки економічного зростання судять про розвиток національних економік, про життєвий рівень населення, про те, як розв’язуються проблеми обмеженості ресурсів. При цьому під економічним зростанням звичайно розуміють довгострокові зміни рівня реального обсягу виробництва; кількісне зростання та якісне удосконалення його результатів і факторів.
В економічній теорії існують два основних способи виміру економічного зростання. Найбільш розповсюдженим є розуміння економічного зростання як підсумкової характеристики розвитку національної економіки за певний період, вимірюваної або тенденціями зростання реального обсягу ВНП (НД), або темпами збільшення цих показників у розрахунку на душу населення. Необхідність застосування того чи іншого способу виміру економічного зростання пов'язується звичайно з завданнями дослідження.
Перший спосіб виміру економічного зростання використовується, як правило, при оцінці темпів розширення економічного потенціалу країни, другий – при аналізі динаміки добробуту країни або порівняння життєвого рівня в різних країнах і регіонах. Нині в теорії зростання превалює другий спосіб виміру, відповідно до якого під економічним зростанням мається на увазі такий розвиток національної економіки, при якому темпи збільшення реального національного доходу перевищують темпи зростання населення.
Залежно від типу економічного зростання співвідношення між зміною обсягів факторів виробництва і темпами зростання продукту може бути різним. Розрізняють три типи економічного зростання: екстенсивне, інтенсивне і змішане (реальне).
1. Екстенсивне економічне зростання означає збільшення обсягів виробництва за рахунок більшої кількості впроваджуваних факторів виробництва:
- збільшення кількості зайнятих працівників без підвищення їхньої кваліфікації;
- розширення споживання матеріальних факторів виробництва без підвищення ефективності їхнього використання (засобів праці, землі, сировини, паливно-енергетичних ресурсів тощо);
- зростання капітальних вкладень без відповідного поліпшення технології й організації виробництва.
Більш складним у порівнянні з екстенсивним економічним зростанням є інтенсивний тип економічного зростання.
1. Інтенсивне економічне зростання означає розширення обсягів виробництва за рахунок якісного удосконалення й ефективного використання впроваджуваних факторів виробництва:
- застосування нових, прогресивних, більш ефективних технологій;
- використання робочої сили, що має високу кваліфікацію і продуктивність праці;
- поліпшення організації виробництва (зміни структури господарських зв'язків, керування, маркетингу, кооперації тощо);
- відновлення й удосконалення використання основного й оборотного капіталу, прискорення їхньої оборотності, амортизації тощо.
У реальній дійсності не існує в чистому виді чи то екстенсивного, чи то інтенсивного економічного зростання, вони переплетені і представлені змішаним типом.
2. Змішане (реальне) економічне зростання – це нарощування виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використовуваних факторів виробництва та вдосконалення техніки й технології.
Сьогодні прийнято відносити економічне зростання до того чи іншого типу залежно від питомої ваги приросту реального ВНП (ЧНП), викликаного інтенсивними факторами зростання. Якщо частка реального ВНП, отриманого за рахунок інтенсивних факторів зростання, перевищує 50%, то для економіки характерний переважно інтенсивний тип зростання. І навпаки, якщо питома вага приросту реального ВНП за рахунок інтенсивних факторів менша 50% від загального приросту ВНП, то економічна динаміка характеризується переважно екстенсивним типом.
Основними кінцевими цілями економічного зростання є підвищення матеріального добробуту населення і підтримка національної безпеки. Підвищення матеріального добробуту як головна мета економічного зростання проявляється в таких основних критеріях
1. Рівень розвитку продуктивних сил. Саме за ним оцінюється ступінь оволодіння силами природи, рівень науково-технічних досягнень даного суспільства в кожен даний момент, рівень розвитку виробництва в цілому.
2. Збільшення доходів у середньому на душу населення. Досягнення цієї мети одержує своє відображення в темпах зростання національного доходу на душу населення.
3. Економія вільного часу. Дозвілля є одним з життєвих благ, але не знаходить відображення в показниках реального валового національного продукту і національного доходу країни. Тому при оцінці ступеня досягнення даної мети необхідно брати до уваги, відбувалося чи ні протягом розглянутого періоду скорочення робочого тижня і робочого року, загальної тривалості трудової діяльності робітників та службовців.
4. Поліпшення розподілу національного доходу серед різних шарів населення. Якби просте збільшення реального НД супроводжувалося значним погіршенням його розподілу, то більша частина населення взагалі не вважала економічне зростання поліпшенням, тому що їх добробут не змінився або навіть зменшився. Тому важливо, щоб у процесі економічного розвитку підтримувалися принципи соціальної захищеності стосовно непрацездатних і безробітних.
5. Поліпшення якості і зростання розмаїтості виготовлюваних товарів і послуг. Ця складова не знаходить прямого відображення в показнику НД. У той же час цілком допустимо припустити, що вища якість і диференціація товарів сприяють підвищенню споживчої задоволеності, а отже, одержують своє відображення у збільшенні витрат на купівлю товарів та послуг, сукупний розмір яких характеризує обсяг виробленого НД.
Поняття «якість економічного зростання» в економічній теорії пов'язується з посиленням його соціальної спрямованості. Основними складовими якості економічного зростання є:
• поліпшення добробуту населення;
• збільшення вільного часу як основи гармонії розвитку особистості;
• підвищення рівня розвитку галузей соціальної інфраструктури;
• зростання інвестицій у людський капітал;
• забезпечення безпеки умов праці і життя людей;
• соціальна захищеність безробітних і непрацездатних;
• підтримка повної зайнятості в умовах зростаючого обсягу пропозиції на ринку праці.
При правильній організації праці науково-технічний прогрес служить полегшенню праці, поліпшенню її умов і, крім того, може сприяти посиленню творчого характеру праці кожного працівника. Тому при виборі темпів економічного зростання кожне суспільство повинно враховувати насамперед свої потенційні можливості і коло розв'язуваних соціально-економічних проблем. Однак багато економістів вважають, що найкращі невисокі (2-3% на рік), але сталі темпи економічного зростання.
Разом з тим в умовах глибокого економічного спаду, високої неефективності виробництва, що виражається в низькій продуктивності праці і значному поширенні немаксимізованого поводження підприємств, для забезпечення ефективного розвитку країни, зокрема - України, найкращим може виявитися максимальне економічне зростання.
