Відшкодування ядерної шкоди

Використання ядерної енергії є одним з видів джерел підвищеної небезпеки. Маючи на меті правове регулювання суспільних відносин під час здійснення всіх видів діяльності у сфері використання ядер­них установок та джерел іонізуючого випромінювання, забезпечен­ня мінімального рівня утворення радіоактивних відходів при вико­ристанні ядерної енергії, захист навколишнього природного середовища, життя та здоров'я громадян від впливу іонізуючого ви­промінювання, забезпечення відшкодування шкоди, зумовленої ра­діаційним впливом, законодавцем встановлено особливості відшко­дування ядерної шкоди. Зокрема, питання відшкодування такої шкоди регулюються законами України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р., "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" від 13 грудня 2001 p., а також Віденською конвенцією про цивільну від­повідальність за ядерну шкоду від 12 вересня 1997 р.

Умови відповідальності за ядерну шкоду не відрізняються від умов відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, проте мають деякі особливості.

Так, протиправність виражається у настанні ядерного інци­денту. Під цим поняттям розуміється будь-яка подія або низка подій одного й того ж походження, що завдають ядерної шкоди.

Ядерною шкодою визнається втрата життя, будь-які ушкоджен­ня, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шко­да, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є ре­зультатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної уста­новки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій уста­новці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.

Ядерна шкода відшкодовується виключно у формі грошової ком­пенсації.

Суб'єктом, зобов'язаним відшкодувати заподіяну ядерну шкоду, виступає експлуатуюча організація (оператор). Експлуату­ючою організацією (оператором) є призначена державою юридич­на особа, яка здійснює діяльність, пов'язану з вибором майданчика, проектуванням, будівництвом, введенням в експлуатацію, експлуа­тацією, зняттям з експлуатації ядерної установки або вибором май­данчика, проектуванням, будівництвом, експлуатацією, закриттям сховища для захоронения радіоактивних відходів, забезпечує ядер­ну та радіаційну безпеку і несе відповідальність за ядерну шкоду.

Відповідальність оператора за ядерну шкоду є абсолютною, тоб­то настає незалежно від встановлення його вини, крім випадків, ко­ли вона заподіяна ядерним інцидентом, що виник безпосередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конф­лікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання.

Коли заподіяння ядерної шкоди пов'язане з діяльністю більш як одного оператора, ці оператори несуть часткову відповідальність. У разі неможливості визначення частки кожного з них у заподіянні шкоди, вони несуть солідарну відповідальність.

У будь-якому разі відповідальність кожного оператора не повин­на перевищувати меж цивільної відповідальності за заподіяну шко­ду, встановлених законом.

Якщо оператор доведе, що ядерна шкода виникла повністю або частково внаслідок грубої недбалості особи, якій заподіяна шкода, або внаслідок дії чи бездіяльності такої особи з наміром заподіяти шкоду, оператор за рішенням суду може бути звільнений повністю або част­ково від обов'язку відшкодування шкоди, заподіяної такій особі.

Особливості існують і стосовно строків давності. Так, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної жит­тю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а якщо шко­ду заподіяно майну або навколишньому природному середовищу, то право на подання позову діє протягом десяти років з дня заподіяння шкоди.

Законом України "Про використання ядерної енергії та радіа­ційну безпеку" (ст. 77) передбачено, що оператор повинен забезпе­чити страхування або інше фінансове забезпечення відшкодування за ядерну шкоду. Якщо розміру страхування або іншого фінансово­го відшкодування недостатньо, то відшкодування шкоди за пода­ними позовами забезпечується державою. У такому випадку держава має право регресу до оператора, який не забезпечив відшко­дування ядерної шкоди.

Відшкодування ядерної шкоди включає кошти, які виплачують­ся з фондів соціального страхування та соціального забезпечення, фондів медичного страхування, а також кошти, які виплачуються у разі нещасного випадку на виробництві або на випадок професій­них захворювань. Фонди, за рахунок яких здійснено відшкодуван­ня, та організації, які виплатили зазначені суми на відшкодування ядерної шкоди, також мають право регресного позову до оператора.

Список рекомендованої літератури

1. Балюк Г.І. Еколого-правові проблеми страхування ядерної шкод"* // Концепція розвитку законодавства України. — К., 1996. - С 251-254.

2. Єршова С. Про правові гарантії відшкодування ядерної шкоди // Право України. - 1998. - № 4. - С 46-49.

3. Крупка Ю.М. Проблеми створення правового механізму від­шкодування ядерної шкоди в Україні // Правова держава. - К., 1997. - Вип. 8. - С 192-197.

4. Ответственность за ядерный ущерб / А.И. Иойрыш и др. -М., 1997.-43 с.