Відшкодування моральної шкоди

Загальні положення про зобов'язання з відшкодування мораль­ної шкоди. У ст. З Конституції України проголошується, що лю­дина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Це вимагає від держави створен­ня правових механізмів реалізації такого декларативного положен­ня, одним із найефективніших із яких на сьогоднішній день, як показує світовий досвід і вітчизняна судова практика, є інститут відшкодування моральної шкоди.

Підґрунтя цього правового інституту становлять статті 32, 56, 62, 152 Конституції України. Загальною основою інституту від-

шкодування моральної шкоди є статті 23,1167 ЦК України. Також в ЦК України про відшкодування моральної шкоди йдеться, зокре­ма, у статтях 39,200,216,276,280,298,386,393,611,1168. Особ­ливості відшкодування моральної (немайнової) шкоди в окремих сферах передбачають: статті 18,157,158,159,162 СК України, ст. 237^і Кодексу законів про працю України, ст. 49 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р., ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 p., статті 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 p., ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 р. тощо.

Важливе значення в діяльності судів по розгляду і вирішенню справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають та­кож акти органів судової влади, зокрема Постанова Пленуму Вер­ховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову прак­тику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/ 95 від 29 лютого 1996 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди".

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди необхідно роз­глядати і як один із способів захисту цивільних прав, і як різновид недоговірної цивільно-правової відповідальності, що застосовується в рамках відповідних недоговірних зобов'язань.

Кредитором у цих зобов'язаннях є фізична або юридична особа, якій належить право вимоги про відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди.

Моральна (немайнова) шкода відшкодовується тільки тій особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (без­діяльністю) інших осіб. Навіть у випадку відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України), ця шкода відшкодовується саме потерпілим, адже смерть близької лю­дини, зазвичай, спричиняє істотні втрати немайнового характеру у названих вище осіб.

Право на відшкодування моральної шкоди тісно пов'язано із осо­бою носія, тому воно не передається у спадщину і зі смертю потер-

пілого припиняється. Проте, у разі присудження судом спадкодав­цю права на відшкодування моральної шкоди за його життя, це право входить до складу спадщини (ч. З ст. 1230 ЦК України). Як­що ж потерпілий помер до ухвалення на його користь рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спадкоємці не ма­ють права на таке відшкодування.

Боржниками у зобов'язаннях з відшкодування моральної шко­ди можуть бути будь-які учасники цивільних правовідносин (ст. 2 ЦК України).

В окремих випадках відшкодування моральної шкоди здійсню­ється не безпосереднім заподіювачем шкоди, а іншою вказаною у законі особою. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незакон­ними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди, у встановлених законом випадках, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. За моральну (немайнову) шкоду, завдану працівником під час вико­нання ним своїх трудових обов'язків, відповідальність несе юри­дична або фізична особа, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

У випадку заподіяння особі моральної шкоди спільними діями або бездіяльністю кількох осіб, на них покладається солідарна від­повідальність перед потерпілим. За заявою останнього суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у ча­стці відповідно до ступеня їх вини (ст. 1190 ЦК України).

Умови виникнення зобов'язань з відшкодування моральної шкоди. Як відомо, загальними умовами відповідальності за зав­дану моральну (немайнову) шкоду є наявність: самої моральної (не­майнової) шкоди, протиправної поведінки (у вигляді рішення, дії чи бездіяльності), причинного зв'язку між поведінкою і завданою шкодою, вини заподіювача шкоди.

Поняття моральної (немайнової) шкоди наразі залишається дискусійним в юридичній науці, незважаючи на те, що воно визна­чається в низці нормативних актів¹.

'Див., наприклад: ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяль­ність" від 16 квітня 1991 р.; ст. 4 Закону України "Про порядок відшкоду­вання шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 р.

Законодавець не закріпив у ЦК України поняття моральної (не­майнової) шкоди, обмежившись лише вказівкою на те, що вона полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа за­знала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здо­ров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'яз­ку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'яз­ку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК Ук­раїни).

Спробу усунути невизначеність у питанні щодо поняття мораль­ної шкоди було здійснено вищими судовими органами. Так, у п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування мораль­ної (немайнової) шкоди" закріплено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб¹.

У літературі була висловлена пропозиція встановити презумпцію моральної шкоди, тобто правило, за яким наявність моральної шко­ди не потрібно доводити. Прихильники цієї концепції стверджують, що будь-яке правопорушення спричиняє моральну шкоду². Проте українське законодавство не містить ніяких вказівок щодо цього, тому відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України

¹Слід мати на увазі, що термін "моральна шкода" не слід застосовувати щодо втрат, які несе юридична особа внаслідок посягання на її особисті не-майнові блага, адже вона не є носієм моральних цінностей. У разі посягання на ділову репутацію юридичної особи можна вести мову лише про завдання немайнової шкоди.

^гДив., наприклад: Эрделевский A.M. Компенсация морального вреда: Ана­лиз и комментарий законодательства и судебной практики. - М.: БЕК, 2000. -237 с.

від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшко­дування моральної (немайнової) шкоди" суддя повинен витребувати від позивача подання доказів про завдану моральну шкоду.

Моральна шкода може бути заподіяна тільки протиправною по­ведінкою у формі рішення, дії чи бездіяльності.

Критична оцінка певних фактів, думки, судження тощо не мо­жуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування мо­ральної (немайнової) шкоди. Якщо ж при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (на­приклад, розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя), то це може тягти за собою відшко­дування такої шкоди.

Відповідальність за завдання моральної шкоди наступає лише тоді, коли буде встановлено, що ця шкода є безпосереднім наслідком відповідної протиправної поведінки. Відсутність такого безпосеред­нього причинно-наслідкового зв'язку означає відсутність відповід­ного зобов'язання.

Ще однією з умов притягнення заподіювача шкоди до відпові­дальності за завдану моральну шкоду є вина.

Закон встановлює загальне правило, за яким моральна шкода відшкодовується за наявності вини особи, яка її завдала, крім випадків, спеціально передбачених законодавством (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Зазвичай, форма вини (умисел чи необережність) не має значен­ня для притягнення винної особи до відповідальності, хоча її сту­пінь впливає на визначення розміру компенсації моральної шкоди (ч. З ст. 23 ЦК України). Проте у випадках, передбачених законом, відповідальність за заподіяну немайнову шкоду наступає за наяв­ності певної форми вини заподіювача. Так, відповідно до ст. 17 За­кону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засо­бом масової інформації як відповідачем та політичною партією, ви­борчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як пози­вачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації, тобто коли журналіст або службові особи

засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки.

Уч. 2 ст. 1167 ЦК України закріплено невиключний перелік випадків, за яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача шкоди:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоро­в'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвище­ної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відпо­відальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3)в інших випадках, встановлених законом. До таких випадків можна, зокрема віднести: незаконне проведення в ході розсліду­вання чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади) та інші процесуальні дії, що обмежують права громадян; незаконну конфіскацію майна, незаконне накладення штрафу; незаконне проведення оперативно-розшукових заходів (статті 1,3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду").

Спосіб і розмір відшкодування моральної шкоди. Звільнення від відповідальності за завдану моральну шкоду. Відповідно до ч. З ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, ін­шим майном або в інший спосіб. Таким чином, закон допускає будь-які форми компенсації моральної шкоди, що не заборонені за­коном, зокрема надання путівки в санаторій, оплата консультацій психолога тощо. Однак, у переважній більшості випадків, моральна шкода відшкодовується грішми.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшко­дування. Вона відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України). Наприклад, відпо­відно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом

або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована однора­зово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У ЦК України не передбачено меж (верхньої та нижньої) грошо­вої компенсації за завдану моральну шкоду, а лише вказуються за­гальні критерії її визначення¹: розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру право­порушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалі­зації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо ви­на є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру від­шкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. З ст. 23 ЦК України).

Проте деякі нормативні акти встановлюють межі розміру відшко­дування моральної шкоди для конкретних випадків. Наприклад, відповідно до ч. З ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнан­ня, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування особи під слідством чи судом не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, законодавець відмовився від регулювання точного розміру відшкодування моральної шкоди, надавши суду право визна­чати його залежно від обставин кожної конкретної цивільної справи.

Достеменно встановити розмір завданої моральної шкоди немож­ливо, нелегко його і підтвердити. Для того, щоб вирішити цю проб­лему, українські і зарубіжні науковці розробили кілька альтерна­тивних методик нарахування розміру компенсації моральної шкоди², однак жодна з них не отримала загального визнання.

'Потрібно зауважити, що у ЦК УРСР 1963 р. була визначена нижня межа розміру відшкодування моральної шкоди, що відповідно до ст. 4401 не міг бути меншим п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

²Див.: Палиюк В.П. Моральный (неимущественный) вред. - К.: Право, 1999. - С. 101-114; Шимон СІ. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 1998. -17с; Эрделевский AM. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 133-139.

До факторів, що можуть впливати на розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, слід віднести загальні критерії, передбачені ст. 1193 ЦК України.

В окремих випадках, передбачених законом, боржник звільня­ється від відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, відпо­відно до ч. 1 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внас­лідок його умислу, не відшкодовується.

Підстави звільнення від відповідальності встановлюються і в ін­ших нормативних актах, наприклад, ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний за­хист журналістів", ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіо­мовлення", ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Список рекомендованої літератури

1. Возмещение морального вреда и иные актуальные вопросы современного гражданского права / Л.А. Корчевная, В.И. Труба, И.С. Канзафарова. - Одесса: Astroprint, 1998. - 42 с.

2. Павловська Н.В. Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ. - X., 2002. - 15 с.

3. Палиюк В.П. Возмещение морального (неимущественного) вреда. - 2-е изд., испр. и доп. - К.: Право, 2000. - 271 с.

4. Шимон СІ. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / ІДП НАНУ. - К., 1998. - 17 с.

5. Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда: Анализ и комментарий законодательства и судебной практики. — М.: БЕК, 2000. - 237 с.