Глава 18. Договір банківського вкладу

Поняття та загальна характеристика договору банківського вкладу. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї гро­шову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК Ук­раїни).

Договір банківського вкладу потрібно відмежовувати від подіб­них договорів.

У літературі висловлювалася точка зору, що договір банківського вкладу є різновидом договору позики¹. Однак наведене визначення договору свідчить про те, що договір банківського вкладу є само­стійним видом договору. На нашу думку, договір банківського вкла­ду має з договором позики однакове підґрунтя. Він оформлює кредитні відносини між банком (боржником) і вкладником (креди­тором). Банк забезпечує облік грошей на рахунку банку, а також зобов'язується повернути суму вкладу і сплатити клієнтові перед­бачений договором банківського вкладу процент.

За своєю природою договір банківського вкладу дуже близький до договору банківського рахунка. Згідно з ч. З ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (гл. 72 ЦК України), якщо інше не встановлено гл. 71 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу. Проте договір банківського вкладу має відмінності від договору банківського ра­хунка. Це, насамперед, відмінності в цілях, на досягнення яких во­ни спрямовані, а також в їх кінцевих договірних результатах.

Договір банківського вкладу є одностороннім (вкладник не має будь-яких обов'язків перед банком, а набуває лише право вимагати повернення суми вкладу і процентів на суму вкладу банком), реальним (вважається укладеним з моменту передання вкладником (іншою

'Див.: Вилънянский СИ. Кредитно-расчетные правоотношения. - Харьков, 1955. - С. 16; Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Хари­тонова, О.М. Калітенко. - О.: Юрид. л-ра, 2004. - С. 846.

особою) суми вкладу банківській установі) та відплатним (банк зо­бов'язаний виплатити вкладникові проценти на суму вкладу).

Договір банківського вкладу є публічним договором, якщо вкладником є фізична особа (ч. 2 ст. 1058 ЦК України). Визнання договору банківського вкладу за участю фізичної особи як вклад­ника публічним полягає в тому, що банківська установа не може відмовити в укладенні такого договору з будь-якою фізичною осо­бою, яка до цієї установи звернеться. Договір укладається на одна­кових умовах зі всіма фізичними особами, ніхто з фізичних осіб-вкладників не має жодних переваг і пільг при укладенні договору депозиту.

Сторонами договору банківського вкладу (депозиту) є банк і вкладник.

Банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в сукупності та­кі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юри­дичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банків­ських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про банки і банківську ді­яльність" банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Вкладником можуть виступати будь-які учасники цивільних правовідносин відповідно до обсягу їх правосуб'єктності, які можуть вносити вклади на своє ім'я, а також отримувати на свій рахунок вклади від інших осіб, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необ­хідні дані про рахунок за вкладом (ч. 1 ст. 1062 ЦК України). Непов­нолітня особа (особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) згідно з п. 4 ч. 1 і ч. З ст. 32 ЦК України має право самостійно укла­дати договір банківського вкладу та розпоряджатися вкладом, вне­сеним нею на своє ім'я, а також розпоряджатися грошовими кош­тами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування і батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Предметом договору банківського вкладу є гроші (вклад). Вклад може бути гривневий або валютний.

Вклади поділяють на такі два види: на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) і на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на ін­ших умовах її повернення (ст. 1060 ЦК України).

Незалежно від виду вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Виняток становлять вклади, зроблені юридичними особами на інших умовах повернен­ня, що встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Право на отримання суми депозиту (вкладу) належить не тільки вкладнику, але і його правонаступникам.

У випадку, якщо вкладник не вимагає повернення суми стро­кового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банків­ського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обста­вин, такий договір вважається продовженим (пролонгованим) на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором (ч. 4 ст. 1060 ЦК України).

Банк набуває на цей вклад право власності, а вкладник втрачає право власності на грошові кошти, що передані банку, і набуває право вимоги до банку про повернення грошової суми і процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підляга­ють поверненню відповідно до ст. 388 ЦК України (у порядку витре­бування майна від добросовісного набувача).

Проценти на суму вкладу вкладнику виплачуються в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ч. 1 ст. 1061 ЦК Ук­раїни). Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зо­бов'язаний виплачувати проценти в розмірі облікової ставки Націо­нального банку України.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі змен­шення банком розміру процентів новий розмір процентів застосо-

вується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про змен­шення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути в односторонньому порядку зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступ­ного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані в цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього мо­менту проценти (ст. 1061 ЦК України).

Якщо вклад (грошова сума) за договором банківського вкладу повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються в розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент (ч. З ст. 1060 ЦК України).

Договір банківського вкладу укладається в письмовій формі (ст. 1059 ЦК України), в якому передбачаються такі умови, як сума вкладу, процентна ставка, що нараховується на вклад, строк та умови його повернення. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми під­тверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книж­ки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звича­ями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (ч. 2 ст. 1059 ЦК України).

Ощадна книжка. Укладення договору банківського вкладу з фі­зичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом

підтверджуються ощадною книжкою, в якій вказуються наймену­вання і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкла­дом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки в банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між бан­ком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книж­ку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку (ст.

1064 ЦК України).

Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процен­тів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (ч. 1 ст.

1065 ЦК України). Він є цінним папером, який дає можливість пере­давати права, що випливають із нього, третім особам. Ощадний (де­позитний) сертифікат містить обов'язкові реквізити, перелік яких закріплено в нормативних актах.

На відміну від ощадної книжки, ощадний сертифікат може під­тверджувати наявність договірних відносин із договору банківсько­го вкладу не тільки за участю фізичних осіб, а й за участю юридич­них осіб та інших учасників цивільних відносин.

Ощадні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника.

У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) серти­фіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифі­ката не встановлений інший розмір процентів (ч. 2 ст. 1065 ЦК Ук­раїни).

Договір банківського вкладу на користь третьої особи. Конст­рукція договору банківського вкладу передбачає також можливість відкриття депозиту на користь третьої особи. Фізична або юридич­на особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи (ст. 1063 ЦК України). Наприклад, вне­сення вкладу батьками на ім'я своєї дитини.

Для внесення грошових коштів на ім'я певної третьої особи ви­магається укладення депозитного договору між банком і особою, яка вносить грошові кошти, в якому має бути вказано ім'я фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь яких вно­ситься вклад.

На підставі депозитного договору, укладеного між особою, яка вносить депозитний вклад, і банком, банк відкриває депозитний рахунок на ім'я фізичної або юридичної особи, вказаної в договорі. При цьому фізична або юридична особа, вказана в договорі, повинна існувати на момент укладення договору.

Особа, на ім'я якої зроблено банківський вклад, набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банківської установи першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. Вимога до банку може бути виражена будь-яким способом, наприклад, вимога про видачу вкладу, переведення його на інший рахунок тощо.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад. Остання може користуватися всіма правами вкладника: розірвати договір банківського вкладу, закрити депозитний рахунок, відкри­тий на користь третьої особи, і вимагати від банку повернення вкладених нею грошових коштів, але тільки до того моменту, поки особа, на користь якої укладено договір, не вчинить дій, що спря­мовані на визнання вкладу, наміру скористатися правами вклад­ника.

Істотною умовою договору банківського вкладу на користь тре­тьої особи є ім'я фізичної особи (ст. 28 ЦК України) або наймену­вання юридичної особи (ст. 90 ЦК України) залежно від того, хто виступає особою, на користь якої укладено такий договір.

Якщо особа, на користь якої зроблено банківський вклад, відмо­вилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я. Відмова особи, на користь якої зроб­лено банківський вклад, має бути виражена в письмовій формі.

Г

Список рекомендованої літератури

1. Новицкая В.Н. Правовое регулирование банковских вкладов граждан: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03. - М., 2004. -27 с.

2. Курбатов А. Банковские вклады (депозиты) // Хозяйство и право. - 2004. - № 8. - С. 70-79.

3. Карманов Є.В. Банківський сертифікат як форма укладення договору банківського вкладу в іноземній валюті // Проблеми закон­ності. - X., 2000. - С. 49-53.

4. Лазаренко В.Ф. Договор банковского вклада в гражданском праве России: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03. -Вол­гоград, 2003. - 24 с