Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобливост≥ розвитку духовного житт€ в «ах≥дн≥й ”крањн≥ 1 страница




—кладн≥ процеси в≥дбуваютьс€ ≥ в «ах≥дн≥й ”крањн≥. ÷ентром нац≥онального в≥дродженн€ стаЇ √аличина. ” збереженн≥ нац≥ональ≠ноњ культури велику роль в≥д≥гравало духовенство. ¬оно виступало проти польського впливу, п≥дтримувало в≥дродженн€ староукрањн≠ських звичањв, зверталос€ до влади з проханн€м упровадити укра≠њнську або церковнослов'€нську мову в народних школах зам≥сть латинськоњ чи польськоњ.

¬ажливу роль у формуванн≥ нац≥ональноњ самосв≥домост≥ укра≠њнц≥в в √аличин≥ в≥д≥гравала ≥нтел≥генц≥€, €ка сприйн€ла роман≠тичн≥ ≥дењ та л≥берально-демократичн≥ доктрини ≥з «аходу ≥ намага≠лас€ њх реал≥зувати не т≥льки у сфер≥ культури, а й сусп≥льному житт≥ в ц≥лому. ѕро це св≥дчить д≥€льн≥сть гуртка Ђ–уська тр≥йц€ї, орган≥зованого ћ. Ўашкевичем, я. √оловацькимта≤. ¬агилевичем 1833 р. —аме Ђ–уська тр≥йц€ї надала поштовх руху за нац≥ональне в≥дродженн€, €ке пот≥м продовжила пол≥тична орган≥зац≥€ Ђ√оловна –уська радаї, створена галицькою ≥нтел≥генц≥Їю.

” друг≥й половин≥ XIX ст. украњнським культурним центром стаЇ Ћьв≥в, де 1870 р. засновано пол≥тичну орган≥зац≥ю дл€ захисту прав русин≥в Ч –уську раду. ќрганами –уськоњ ради були журнал Ђ—лової, газети Ђ–уська –адаї ≥ ЂЌаукаї.

ѕ≥сл€ того, €к –уська рада програла вибори 1879 р., на пол≥тич≠н≥й арен≥ утверджуЇтьс€ украњнське Ђнародознавствої, активними д≥€чами €кого були ё. Ћавр≥вський, ё. –оманчук, брати Ѕарв≥нськ≥, ќгоновськ≥ та ≥н. ѕершим пол≥тичним актом Ђнародовстваї було виданн€ газети дл€ сел€н ЂЅатьк≥вщинаї 1879р.,а1885р. Ђнародов≠ц≥ї засновують свою пол≥тичну орган≥зац≥ю Ч Ќародну –аду, на ірунт≥ €коњ згодом постала галицька нац≥онал-демократ≥€.

” Ћьвов≥ 1873 р. орган≥зовуЇтьс€ Ќаукове товариство ≥мен≥ Ўев≠ченка. ¬оно стало тим вогнищем, навколо €кого згуртувалис€ €к зах≥дн≥, так ≥ сх≥дн≥ кращ≥ украњнськ≥ сили. ≤н≥ц≥атором створенн€ товариства був колишн≥й кирило-мефод≥њвець ƒ. ѕильчиков, д≥€ч полтавськоњ громади, €кий п≥сл€ в≥дв≥дуванн€ Ћьвова захоплюЇть≠с€ ≥деЇю про сп≥вроб≥тництво з галицькими культурно-пол≥тични≠ми силами, €ке в≥дкривало украњнському рухов≥ нов≥ перспективи. «а участю ћ. ƒрагоманова було вироблено статут товариства, за≠сновниками €кого стали —.  ачала, ќм. ќгоновський, ё. –оманчук, ќ.  ониський, ƒ. ѕильчиков, ™. ћилорадович та ≥н. Ѕуло орган≥≠зовано друкарню, на баз≥ €коњ видавалис€ кращ≥ твори украњнського письменства ≥ публ≥кувалис€ матер≥али до украњнськоњ науковоњ терм≥нолог≥њ, що активно розбудовувалас€ у той час науковц€ми (¬. Ћевицьким, ћ. Ћевченком, ≤. ¬ерхратським та ≥н.).

–озвиток науковоњ думки

” XIX ст. в≥дбуваЇтьс€ бурхливий розвиток науки. њњ вплив на загальну культуру сусп≥льства ви€вивс€ у поширенн≥ рац≥онал≥с≠тичного, скептичного й атењстичного св≥тогл€ду.

¬ ”крањн≥ в≥дкриваЇтьс€ низка шк≥л, €к≥ мали високий р≥вень науковоњ культури ≥ впливали на загальний умонастр≥й сусп≥льства. Ўкола з х≥м≥њ створюЇтьс€ в  ињвському ун≥верситет≥. ” ’арков≥ ћ.ћ. Ѕекетов створив школу ф≥зичноњ х≥м≥њ (його брат ќ.ћ. Ѕеке≠тов Ч ботан≥к, син ћ.ћ. Ѕекетов Ч в≥домий харк≥вський арх≥тек≠тор). ”  иЇв≥ й ќдес≥ працював один ≥з брат≥в  овалевських, ќлександр ќнуфр≥йович, в≥домий зоолог; в≥н ≥ його молодший брат, ¬олодимир, зробили великий внесок у розвиток еволюц≥он≥стськоњ концепц≥њ „. ƒарв≥на.

—в≥товоњ слави здобув ≤.≤. ћечников, випускник ’арк≥вського ун≥верситету, людина з Ївропейською науковою славою, лауреат Ќобел≥вськоњ прем≥њ. ћечников сп≥вчував украњнському нац≥ональ≠ному рухов≥, був членом одеськоњ √ромади. Ќав≥ть п≥сл€ перењзду до ѕастер≥вськоњ лаборатор≥њ в ѕариж≥ в≥н не втрачав зв'€зк≥в з≥ своЇю батьк≥вщиною Ч ”крањною.

«а загальним напр€мом думок, ≥нтелектуальний струм≥нь, що йшов в≥д досл≥дного природознавства нового типу, був ор≥Їнтований на об'Їктивн≥сть ≥ неупереджен≥сть досл≥дженн€, активно розви≠ваютьс€ ≥дењ позитив≥зму. Ќа ірунт≥ еволюц≥он≥зму в≥дбуваЇтьс€ розробка гуман≥тарних проблем €к на етнограф≥чному, так ≥ на ≥с-торико-л≥нгв≥стичному матер≥ал≥.

¬≥д початку XIX ст. точилис€ суперечки про роль ≥ значенн€ украњнськоњ мови. њњ не визнавали нав≥ть за окрему мову Ч одн≥ вважали украњнську мову сполон≥зованим нар≥чч€м, ≥нш≥ Ч зрос≥й-щеним польським нар≥чч€м. ѕ≥зн≥ше наукова суперечка торкалас€ вже т≥льки хронолог≥чних меж виникненн€ украњнськоњ мови. “ак, рос≥йськ≥ мовознавц≥ ћ. ѕогод≥н та ј. —оболЇвський, визнаючи само≠ст≥йн≥сть украњнськоњ мови, висувають г≥потезу про те, що украњнц≥ прийшли з √аличини т≥льки в XIII - XIV ст. на земл≥  ињвськоњ –ус≥. ≤ т≥льки в II пол. XIX ст. так≥ в≥дом≥ ф≥лологи, €к ћ. ћаксимович, ѕ. ∆итецький, ≤. ягич, ј. Ўахматов, ј.  римський довели ≥ на≠уково обірунтували думку про самост≥йн≥сть украњнськоњ мови та њњ давнЇ походженн€.

¬ид≥л€ютьс€ в цьому напр€м≥ прац≥ вчених св≥тового р≥вн€ 0. ѕотебн≥ та ‘. ¬овка. ќ. ѕотебн€ започаткував науковий на≠пр€м вивченн€ мови €к вт≥ленн€ Ђнац≥онального духуї народу, сформулював загальну ф≥лософ≥ю мови, п≥дкреслюючи њњ творчий характер.

‘. ¬овк займавс€ проблемами етнолог≥њ та антрополог≥њ €к до-сл≥дник-емп≥рик. –азом з ћ. ƒрагомановим ≥ ћ. «≥бером в≥н працю≠вав головним чином у ѕариж≥, де опубл≥кував французькою мовою працю з етнограф≥њ украњнц≥в, що була першою спробою ознайоми≠ти Ївропейського читача з украњнським побутом.

«аслуговують на увагу ф≥лософськ≥ ≥дењ ѕ. ƒ. ёркевича, професо≠ра  ињвськоњ духовноњ академ≥њ. …ого ф≥лософ≥€ була альтернативою атењстичному позитив≥зму. ѕ. ёркевич прагнув ур≥вноважити одно≠б≥чний, на його думку, рац≥онал≥зм науки ц≥л≥сним, синтетичним св≥тогл€дом, в €кому надаЇтьс€ перевага Ђсерцюї, а не Ђголов≥ї.

’удожнЇ житт€

” контекст≥ духовного житт€ ”крањни XIX ст. в≥дбувалас€ ево≠люц≥€ њњ художньоњ культури. ” цей час розвиваЇтьс€ €к народна, так ≥ профес≥йна художн€ творч≥сть. Ќародна художн€ творч≥сть, пов'€зана з прадавн≥ми художньо-етичними ≥деалами, продовжу≠вала розвивати нац≥ональн≥ та самобутн≥ основи. ÷е ви€вл€лос€ у св€тково-обр€дових €вищах, у фольклор≥, народному мал€рств≥ тощо. ўодо профес≥йноњ художньоњ творчост≥, то в н≥й особливо €скраво про€вл€лис€ взаЇмовпливи украњнськоњ художньоњ куль≠тури, €ка спиралас€ на народн≥ зразки творчост≥ та Ївропейськ≥. ÷ьому спри€ла та обставина, що багато украњнських митц≥в здо≠бували свою осв≥ту за кордоном, ≥ навпаки, художники «ах≥дноњ ™вропи жили ≥ працювали в ”крањн≥.

” профес≥йн≥й творчост≥ на той час ≥снували однаков≥ з≥ св≥товою художньою культурою художн≥ теч≥њ (напр€ми) Ч класицизм, романтизм, сентиментал≥зм, реал≥зм тощо. “ут був сформований тип митц€, €кий втручаЇтьс€ в соц≥аль≠н≥ процеси, живе житт€м свого народу, намагаЇтьс€ пол≥пшити його становище.

Ћ≥тература.

« к≥нц€ XVIII ст. (п≥сл€ виходу Ђ≈нењдиї ≤.  отл€≠ревського) починаЇтьс€ новий етап у розвитков≥ л≥тератури, €кий характеризуЇтьс€ переважанн€м св≥тськоњ тематики, зверненн€м до реальних факт≥в житт€ ≥, головне, переходом на народну роз≠мовну украњнську мову.

Ћ≥тературний процес в ”крањн≥ т≥Їњ доби характеризуЇтьс€ бурх≠ливим розвитком ус≥х род≥в л≥тератури, поширенн€м жанровоњ системи, формуванн€м системи л≥тературних стил≥в Ч романтизму, сентиментал≥зму, просв≥тительського та критичного реал≥зму.

—ентиментал≥зм на украњнському ірунт≥ представлений творами √.  в≥тки-ќснов'€ненка (Ђћарус€ї, Ђ—ердешна ќксанаї, Ђўира любовї, ЂЅож≥ д≥тиї, Ђƒобре роби, добрей будеї).

¬еликого поширенн€ набуваЇ в украњнськ≥й л≥тератур≥ просв≥ти≠тельський реал≥зм. ≈стетика ѕросв≥тництва в особ≥ його найвидат-н≥ших теоретик≥в ƒ. ƒ≥дро та ≤. Ћесс≥нга висунула й обірунтувала теор≥ю м≥щанськоњ драми, €ка всупереч естетичним нормам класицизму стверджувала принцип зближенн€ мистецтва ≥ л≥тератури з житт€м. √еро€ми просв≥тительськоњ драми стають представники третього стану Ч звичайн≥ люди з њх щоденними ≥нтересами ≥ жит≠тЇвими конфл≥ктами.

”твердженн€ нового погл€ду на народ, уведенн€ в л≥тературу народного геро€ €к повноц≥нного об'Їкта художнього зображенн€ пов'€зан≥ були з великими труднощами. “ому одн≥Їю з початкових форм цього утвердженн€ став см≥х. Ќоватором у цьому напр€мку виступив ≤.  отл€ревський, поЇднавши традиц≥њ класицизму, у його низовому бурлескно-травест≥йному вар≥ант≥, з новими ≥де€ми про≠св≥тительського реал≥зму у своЇму видатному твор≥ Ђ≈нењдаї. ѕростий народ стаЇ головним героЇм ≥ подальших його твор≥в (п'Їси ЂЌаталкаѕолтавкаї, Ђћоскаль-чар≥вникї).

≤дењ просв≥тительського реал≥зму знайшли продовженн€ у творах ѕ.ѕ. √улака-јртемовського (Ђ—правжн€ добр≥стьї, Ђѕан та —обакаї та≥н.).

—л≥д в≥дзначити, що см≥х твор≥в ≤.  отл€ревського ≥ ѕ. √улака-јртемовського, збер≥гаючи в основному властивий бурлесков≥ роз≠важальний характер, набираЇ сатиричного звучанн€, поглиблюЇ предмет зображенн€, ви€вл€Ї д≥алектичну Їдн≥сть життЇвих €вищ.

–озвиток романтизму на украњнському ірунт≥ йшов у боротьб≥ проти традиц≥й бурлеску. ¬≥дстоюючи широк≥ можливост≥ розвитку украњнськоњ л≥тератури, романтики заперечують думку, н≥би укра≠њнською мовою можна писати лише бурлескн≥ твори. ¬они проголо≠шують основним естетичним принципом народн≥сть ≥ п≥д впливом фольклору захоплюютьс€ художньою розробкою спогад≥в про геро≠њчне минуле, казок ≥ легенд.

«авд€ки таким митц€м-романтикам, €к ѕ.  ул≥ш, ћ.  остомаров, Ћ. Ѕоровиковський, ј. ћетлинський, ¬. «аб≥ла, ћ. ћаксимович, у нашому письменств≥ утверджуютьс€ жанри л≥ро-еп≥чноњ поеми, балади, медитац≥њ, елег≥њ. ѕроза збагатилас€ зразками романтично≠го опов≥данн€, ≥сторичного роману, а драматург≥€ Ч жанрами ≥с≠торичноњ драми ≥ трагед≥њ.

«агалом спр€муванн€ новоњ украњнськоњ л≥тератури XIX ст. ви≠разно реал≥стичне. « виходом у 1848 роц≥ Ђ обзар€ї “.Ўевченка пов'€зане зародженн€ в украњнськ≥й л≥тератур≥ критичного реал≥з≠му, принципами €кого були правдив≥сть деталей, типових характе≠р≥в ≥ типових обставин, увага до соц≥альноњ природи людини, п≥д≠кресленн€ залежност≥ вчинк≥в в≥д соц≥альних обставин житт€. ≤де€ непримиренноњ боротьби проти соц≥ального й нац≥онального гн≥ту стала лейтмотивом усього творчого житт€ “. Ўевченка. ”с≥ його поез≥њ сповнен≥ любов≥ до р≥дного краю та народу. ≤ €кщо починав свою творч≥сть Ўевченко €к романтик (балади Ђѕричиннаї, Ђ“опол€ї, Ђ–усалкаї, ЂЋ≥ле€ї, Ђ алинаї та ≥н.), то п≥зн≥ше в ус≥х творах наскр≥зно звучить гн≥вний протест проти поневоленн€, см≥≠лива критика пан≥вного державного устрою (поеми Ђ—онї, Ђ авказї, Ђ≤ мертвим, ≥ живим, ≥ ненародженим...ї, ЂЌеоф≥тиї та ≥н.).

”сл≥д за “. Ўевченком принципи критичного реал≥зму розви≠вають у своњй творчост≥ Ћ. √л≥бов, —. –уданський, ё. ‘едькович, ћарко ¬овчок, ј. —видницький, ≤. Ќечуй-Ћевицький, ѕ. ћирний, ≤. ‘ранко та ≥н.

«асуджуючи обставини, породжен≥ вс≥Їю сусп≥льно-пол≥тичною системою гнобленн€, письменники-реал≥сти, за визначенн€м ≤. ‘ран≠ка, показували д≥йсн≥сть не т≥льки з њњ хибами, а й ≥з Ђзадатками л≥пшоњ будучност≥ї, будили в людей Ђохоту до поправи тих хиб ≥ в≥ру в можлив≥сть поправиї.

—аме на той час у л≥тератур≥ утверджуЇтьс€ тип новоњ людини, €ка не хоче пок≥рливо зносити вс≥ злигодн≥ житт€, а вступаЇ в конфл≥кт з обставинами ≥ боретьс€ проти них. ѕор€д з окремими л≥тературними геро€ми, виразними ≥ндив≥дуальност€ми €к ћикола ƒжер€ (у ≤. Ќечу€-Ћевицького) або „≥пка (у ѕ. ћирного) героЇм багатьох твор≥в постаЇ народна повстала маса (Ђ√олодна вол€ї ѕ. ћирного, ЂЅорислав см≥Їтьс€ї ≤. ‘ранка).

 ритичний реал≥зм розширив не т≥льки тематичн≥ обр≥њ украњн≠ськоњ л≥тератури, а й збагатив њњ новими жанрами. ѕров≥дними стають жанри громад€нськоњ л≥рики, пол≥тичноњ сатиричноњ поеми, соц≥альноњ пов≥ст≥ й роману.

Ќа злам≥ стол≥ть в украњнськ≥й л≥тератур≥ формуЇтьс€ нова гене≠рац≥€ письменник≥в, пров≥дну роль в €к≥й в≥д≥грають ћ.  оцю≠бинський, ¬. —тефаник, ќ.  обил€нська, ћарко „еремшина. Ќа думку ≤. ‘ранка, нова генерац≥€ прагнула Ђц≥лком модерним Ївро≠пейським способом зобразити своЇр≥дн≥сть житт€ украњнського народуї. ¬они своЇю творч≥стю закр≥плювали переор≥Їнтац≥ю л≥те≠ратури на нов≥тн≥ форми й засоби зображенн€, в≥дбивали еволюц≥ю основних тип≥в художнього мисленн€ (в≥д описового натурал≥зму до ≥мпрес≥он≥зму й психолог≥чного неореал≥зму).

ѕ≥д впливом ≥дей революц≥йного народництва розвиваЇтьс€ на≠прик≥нц≥ XIX ст. украњнська поез≥€, най€скрав≥шими представни≠ками €коњ були ѕ. √рабовський та Ћес€ ”крањнка. ѕров≥дними мотивами њњ Ї свобода народу й особистост≥ та громад€нське призна≠ченн€ творчост≥ письменника.

“аким чином, л≥тература XIX ст. в≥д≥гравала значну роль у куль≠турному житт≥ ”крањни, була визначальним чинником у процес≥ нац≥онального в≥дродженн€.

“еатр.

” цьому ж дус≥ розвиваЇтьс€ ≥ нац≥ональне театральне мистецтво, представлене на початку XIX ст. у форм≥ кр≥пацького та аматорського.

Ќову епоху мистецькоњ украњнськоњ драми започаткував ≤.  от≠л€ревський п'Їсами ЂЌаталка ѕолтавкаї та Ђћоскаль-чар≥вникї. ” ѕолтав≥ 1815 р. на кошти кн€з€ Ћобанова-–остовського було за≠сновано аматорський театр, директором €кого став ≤.  отл€ревський. ” 1819 р. в полтавському театр≥ виставили ЂЌаталку ѕолтавкуї, а дещо п≥зн≥ше Ч Ђћоскал€-чар≥вникаї. Ќац≥ональна драматург≥€, кр≥м згаданих п'Їс, за€вила про себе творами √.  в≥тки-ќснов'€ненка, я.  ухаренка, “. Ўевченка, ћ.  остомарова.

ѕ≥сл€ розгрому  ирило-ћефод≥њвського товариства украњнський театр занепадаЇ ≥ в≥дроджуЇтьс€ т≥льки у друг≥й половин≥ XIX ст. завд€ки творч≥й д≥€льност≥ таких видатних митц≥в, €к ћ.  ропив-ницький, ћ. —тарицький та  арпенко- арий (“об≥левич), €к≥ запо≠чаткували профес≥йний театр в ”крањн≥.

—еред визначних п'Їс корифењв украњнського театру сл≥д назвати: Ђƒай серцю волю, заведе в неволюї, Ђƒв≥ с≥м'њї, Ђƒоки сонце з≥йде, роса оч≥ вињстьї, Ђ√литай, або ж павукї, Ђѕо рев≥з≥њї ћ.  ропив-ницького, ЂЅурлакаї, Ђ—тотис€чї, ЂћартинЅорул€ї, ЂЅондар≥внаї, Ђ’аз€њнї, Ђ—ава „алийї ≤.  арпенка- арого, ЂЌе судилос€ї, ЂЅогдан ’мельницькийї, Ђќй не ходи, √рицю, та й на вечорниц≥ї, Ђћарус€ Ѕогуславкаї, Ђ«а двома зайц€миї ћ. —тарицького.

¬идатними акторами того часу були ћ. —адовський, ѕ. —акса-ганський, ћ. «аньковецька, ј. ћаксимович, ћ. —адовська-Ѕар≥лотт≥, ƒ. ћова, ќ. ћаркова, ќ. ¬≥рина, ћ. ћаньк≥вська, Ћ. Ћ≥ницька.

 ращ≥ традиц≥њ перших украњнських профес≥йних колектив≥в продовжили велик≥ трупи, сформован≥ наприк≥нц≥ стол≥тт€: ћ. —а-довського (1888-1898 pp.), M.  ропивницького (1894-1900 pp.), ѕ. —аксаганського та ≤.  арпенка- арого (1890-1909 pp.).

” √аличин≥ украњнський театр починаЇ своЇ житт€ з другоњ по≠ловини XIX ст. Ќа той час виникли три украњнськ≥ театральн≥ цен≠три: Ћьв≥в,  оломи€, ѕеремишль. ƒл€ театру працювали ≤. ¬≥то-шинський, …. Ћевицький, ћ. ѕол€нський, —. ѕетрушевич та ≥н.

” Ћьвов≥ 1864 р. був створений перший украњнський театр з пост≥йною трупою Ђ–уська бес≥даї, €ку очолив ќмел€н Ѕачин-ський. –епертуар театру ірунтувавс€ на п'Їсах наддн≥пр€нських автор≥в Ч ≤.  отл€ревського, “. Ўевченка, √.  в≥тки-ќснов'€ненка. «годом ≥снували й пл≥дно працювали трупи “. –омановича, ≤. Ѕ≥беровича та ≤. √риневецького.

—л≥д в≥дзначити, що украњнський театр того часу був музично-драматичний, м≥цно пов'€заний з усною народною творч≥стю; в≥н п≥дносив побутову опов≥дь про характерн≥ под≥њ народного житт€ до р≥вн€ €скравого, небуденного €вища, тобто робив Ђправду житт€ї елементом театрального д≥йства.

ћузика.

” XIX ст. в≥дбуваЇтьс€ становленн€ профес≥йноњ музич≠ноњ творчост≥, €ка спиралась в основному на вокальн≥ жанри. 1862 р. —. √улак-јртемовський створив першу украњнську оперу Ђ«а≠порожець за ƒунаЇмї за л≥брето, написаним ним разом ≥з ћ.  ос≠томаровим. ” цьому твор≥ —. √улак-јртемовський реал≥стично змалював украњнськ≥ народн≥ типи, передав багатство народних ме≠лод≥й, €скраво зобразив колоритн≥ побутов≥ сцени. Ќа украњнськ≥й сцен≥ опера була вперше поставлена ћ.  ропивницьким 1884 р. у труп≥ ћ. —тарицького. «годом вона йшла у ¬еликому театр≥ в ћоскв≥.

 р≥м названого твору, —. √улак-јртемовський написав вокально-хореограф≥чний дивертисмент Ђ”крањнське вес≥лл€ї, що йша на петербурзьк≥й сцен≥ ≥ мала усп≥х, поставив власний водев≥ль ЂЌ≥ч напередодн≥ ≤вана  упалаї, де виконував п≥сню Ђ√уде в≥тер вельми в пол≥ї (музика ћ. √линки, слова ¬. «аб≥ли).

1875 р. до Ўевченкового ЂЌазара —тодол≥ї ѕ.≤. Ќ≥щинський написав музичну вставку Ђ¬ечорниц≥ї ≥з в≥домою п≥снею Ђ«акувала та сива зозул€ї.

ќсновоположником украњнськоњ музичноњ класики вважаЇтьс€ ћ. Ћисенко Ч автор опер, романс≥в, п≥сень, ≥нструментальних тво≠р≥в, збирач ≥ досл≥дник музичного фольклору. ¬ обробках народних п≥сень та ориг≥нальних творах в≥н розкрив естетичну ц≥нн≥сть ≥ художню своЇр≥дн≥сть фольклору ”крањни.

”н≥кальний за принципом систематизац≥њ твор≥в монументаль≠ний цикл ћ. Ћисенка Ђћузика до Ђ обзар€ї “. Ўевченкаї, куди ув≥йшли, зокрема, хорова поема Ђ≤ван √усї, кантати ЂЅ'ють поро≠гиї, Ђ–адуйс€, нивої, ЂЌа в≥чну пам'€ть  отл€ревськомуї, опери Ђ–≥здв€на н≥чї, Ђ”топленаї, Ђ“арас Ѕульбаї, дит€ч≥ опери Ђ оза-дерезаї, Ђѕан  оцькийї, Ђ«има ≥ ¬еснаї, становить золотий фонд украњнськоњ класичноњ музики.

XIX стол≥тт€ Ч це доба введенн€ народноњ п≥сн≥ в профес≥йну музичну культуру.  омпозитори зверталис€ до фольклору €к ц≥л≥с≠ноњ системи, що ув≥брала багатов≥ковий досв≥д народу. «'€вилис€ перш≥ нотн≥ зб≥рки народних п≥сень: Ђ√олоси украњнських п≥сеньї, виданих ћ. ћаксимовичем (1834 p.), Ђ”крањнськ≥ мелод≥њї ћ. ћар≠кевича (1831 p.), Ђѕ≥сн≥ польськ≥ й руськ≥ галицького народуї ¬. «а-леського (1833 р.) тощо.

¬еличезне значенн€ дл€ музичноњ культури мала хорова твор≠ч≥сть. ” √аличин≥ традиц≥€ йшла передус≥м через ѕеремишль, де хор, створений на ірунт≥ церковноњ музики, асим≥люЇ п≥сенний матер≥ал. ” творах ћ. ¬ербицького, ј. ¬ахн€нина, ≤. Ћавр≥вського, —. ¬оробкевича розвиваЇтьс€ спадщина, що завершуЇтьс€ верс≥Їю Ўевченкового Ђ«апов≥туї ћ. ¬ербицького в дус≥ класицизму. “ого ж 1868 p. M. Ћисенко створюЇ св≥й вар≥ант Ђ«апов≥туї, €кий вико≠нуЇтьс€ сьогодн≥. ћ. ¬ербицький написав також музику до в≥рша-г≥мна ѕ. „убинського Ђўе не вмерла ”крањнаї.

” п≥днесенн≥ музичноњ культури ”крањни важливу роль в≥д≥гра≠вав театр. 1809 р. в ќдес≥ було в≥дкрито перший пост≥йний оперний театр. «годом так≥ театри з'€вилис€ в  иЇв≥ та ’арков≥. « другоњ половини XIX ст. починають функц≥онувати музичн≥ школи.

ѕом≥тно зростала сусп≥льна роль сп≥вак≥в ≥ виконавц≥в. ѕро безперервн≥сть п≥снетворчост≥, високий р≥вень виконанн€ народ≠них майстр≥в св≥дчила творч≥сть кобзар≥в Ч ќ. ¬ереса€, ѕ. Ѕратиц≥, ћ.  равченка. “алановит≥ сп≥ваки ”крањни —. √улак-јртемовський, …. ѕетров, ќ. ћишуга, —.  рушельницька, виступаючи на сценах оперних театр≥в, стверджували висок≥ традиц≥њ вокального ми≠стецтва.

ќбразотворче мистецтво.

« народним житт€м та нац≥ональною тематикою пов'€заний ≥ розвиток живопису в ”крањн≥ XIX ст. ≤дењ рос≥йських та украњнських революц≥йних демократ≥в, д≥€льн≥сть “овариства пересувних художн≥х виставок, членами €кого були й украњнськ≥ художники, зумовили п≥дйом та демократичну спр€мова≠н≥сть мал€рського житт€ в ”крањн≥. ≤стотн≥ зм≥ни в≥дбулис€ в галуз≥ мал€рськоњ осв≥ти. ” 1865 р. була заснована ќдеська, у 1869 р. Ч ’арк≥вська, а в 1875 р. Ч  ињвська рисувальн≥ школи. ≤з ’арковом була пов'€зана д≥€льн≥сть видатноњ просв≥тительки в галуз≥ образот≠ворчого мистецтва ћ. –аЇвськоњ-≤вановоњ, а з  иЇвом Ч педагога й художника ћ. ћурашка. ѕ≥зн≥ше ц≥ школи були перетворен≥ на м≥сь≠к≥ художн≥ училища, €к≥ працювали п≥д кер≥вництвом ≥ за п≥дтримки ѕетербурзькоњ академ≥њ мистецтв.

ƒ≥€льн≥сть пересувних виставок стимулювала розвиток украњн≠ського мистецтва, спри€ла створенню м≥сцевих художн≥х об'Їднань: “овариство п≥вденноруських художник≥в в ќдес≥,  ињвське товари≠ство художн≥х виставок та ≥н. ѕ≥д впливом њх д≥€льност≥ з'€вилос€ “овариство розвитку руського мистецтва у Ћьвов≥, €ке об'Їднало представник≥в слов'€нського мистецтва в јвстро-”горщин≥.

”крањнська тема стаЇ у цей час попул€рною в мистецтв≥ €к –ос≥њ, так ≥ ™вропи в ц≥лому. яскраве вт≥ленн€ вона знайшла у творах украњнських та рос≥йських художник≥в. “ак, видатний художник ≤. –Їп≥н, уродженець м. „угуЇва на ’арк≥вщин≥, присв€тив њй бага≠то картин ≥ портрет≥в: Ђ”крањнкаї, Ђ”крањнська сел€нкаї, портре≠ти “. Ўевченка, ћ. ћурашка, —. ƒрагомировоњ в украњнському костюм≥, композиц≥€ Ђ«апорожц≥ пишуть листа турецькому султа≠нуї, Ђ„орноморська вольниц€ї та≥н.

ѕоетичну красу украњнського пейзажу в≥добразили у своњй твор≠чост≥ ≤. јйвазовський (Ђ„умацький шл€хї, Ђ”крањнський пейзажї, Ђ¬ес≥лл€ на ”крањн≥ї), ћ. √е (Ђћ≥с€чна н≥ч. ’ут≥р ≤ван≥вськийї, Ђ–анок. ’ут≥р ≤ван≥вськийї), ј.  уњндж≥(Ђ”крањнська н≥чї, Ђ¬еч≥р на ”крањн≥ї, Ђћ≥с€чна н≥ч на ƒн≥пр≥ї), ≤.  рамськой(Ђћ≥с€чна н≥чї, Ђ–усалкиї), —. ¬асильк≥вський (Ђ озача левадаї, Ђƒн≥провськ≥ плавн≥ї).

—уперечлив≥ процеси в пореформеному украњнському сел≥, жит≠т€ ≥ побут украњнського сел€нства вт≥лили у своњх творах художни≠ки ћ.  узнецов (Ђ” св€тої, ЂЌа зароб≥ткиї),  .  останд≥ (Ђ” хво≠рого товаришаї, Ђ” людиї), ћ. ѕимоненко (Ђ¬ес≥лл€ в  ињвськ≥й губерн≥њї, Ђѕроводи рекрут≥вї).

«ростав ≥нтерес до украњнськоњ ≥стор≥њ, зокрема до теми украњнсько≠го козацтва: ќ. ћурашко Ђѕохоронкошовогої, 0. —ласт≥он Ђѕроводи на —≥чї (1898 р.), √.  рушевський Ђ“ривогаї (1899 p.), ћ. ≤васюк Ђ¬'њзд Ѕогдана ’мельницького до  иЇваї (1892-1912 pp.).

ѕ≥д впливом французьких ≥мпрес≥он≥ст≥в ≥ пост≥мпрес≥он≥ст≥в в украњнському мистецтв≥ п≥двищуЇтьс€ ≥нтерес до передач≥ м≥нливо≠го стану природи, до використанн€ фактурноњ виразност≥ живопису (ј. ћаневич, ≤. “руш, ћ. Ѕурачек).

ѕодальший розвиток отримав ≥ жанр живописного портрета. ќбразною €скрав≥стю, глибиною психолог≥чних характеристик, декоративн≥стю колориту в≥дзначен≥ портрети пера ћ. ћурашка, ≤.  рамського, ћ. √е, ≤. –Їп≥на, “. Ўевченка.

ѕосиленн€ визвольного руху в духовному житт≥ «ах≥дноњ ”крањни спри€ло ≥нтересу художник≥в до житт€ та побуту народу. ” друг≥й половин≥ XIX ст. там працювали ѕ.  опистенський (Ђѕогор≥льц≥ї, Ђ√уцулкаї, Ђ” сел€нськ≥й хат≥ї), “. –оманчик (ЂЌа водопоњї, Ђ”з≠л≥сс€ї, Ђ« дорогиї),  . ”стинович (ЂЎевченко на засланн≥ї, Ђ озацька битваї), ≤. “руш (Ђ“ремб≥тар≥ї, Ђ√уцулка з дитиноюї, портрети ≤. ‘ранка, ¬. —тефаника, ћ. Ћисенка, Ћес≥ ”крањнки).

—еред художник≥в Ѕуковини вид≥л€ютьс€ ё. ѕ≥гул€к Ч автор жанрових картин, портрет≥в ≥ пейзаж≥в, ј.  охановська Ч в≥домий ≥люстратор твор≥в ќ.  обил€нськоњ.

–озвиток украњнськоњ профес≥ональноњ граф≥ки дещо упов≥льнив≠с€ в к≥нц≥ XVIII Ч на початку XIX ст. ќновленн€ та пожвавленн€ цього процесу почалос€ з в≥дкритт€ перших л≥тографських майсте≠рень у Ћьвов≥ (1822 р.) ≥ в ќдес≥ (1829 p.), де створювалис€ призна≠чен≥ дл€ тиражуванн€ в друков≥ пейзаж≥, портрети, жанров≥ сцени. ” них друкувалис€ види украњнських м≥ст Ч ќдеси, ѕолтави, ’аркова, ∆итомира,  иЇва та ≥н.

« початку XIX ст. розвивалос€ мистецтво офорту, одним з €скра≠вих представник≥в €кого був “. Ўевченко. …ого сер≥€ офорт≥в Ђ∆ивописна ”крањнаї, гравюрн≥ коп≥њ з твор≥в зах≥дноЇвропейських ≥ рос≥йських художник≥в, власн≥ композиц≥њ Ђ”крањнськ≥ д≥вчатаї, Ђ—тарець на кладовищ≥ї, Ђјвтопортрет ≥з св≥чкоюї переконливо св≥дчать про значн≥ усп≥хи “. Ўевченка в мистецтв≥ офорту та ак≠ватинти.

јктивно стала розвиватис€ станкова скульптура. —еред майстр≥в вид≥л€ютьс€ ѕ. «аб≥ла, Ѕ. ≈дуардс, ‘. Ѕалавенський. ≤сторичному минулому украњнського народу присв€чен≥ скульптурн≥ композиц≥њ Ћ. ѕозена Ђ обзарї (1883 р.), Ђѕереселенц≥ї (1884 р.), Ђ«апорожець у розв≥дц≥ї (1887 р.).

јрх≥тектура. «начн≥ зм≥ни в≥дбулис€ в XIX ст. в плануванн≥ й забудов≥ великих м≥ст. Ќа центральних майданах ≥ вулиц€х спору≠джувалис€ багатоповерхов≥ будинки, у парках створювалис€ мону≠менти. —еред кращих дос€гнень м≥стобудуванн€ цього пер≥оду Ч май≠дан Ѕогдана ’мельницького в  иЇв≥, јдама ћ≥цкевича у Ћьвов≥, “еатральна в —тан≥слав≥ (нин≥ ≤вано-‘ранк≥вськ), забудуванн€ ву≠лиць ƒерибас≥вськоњ ≥ ѕушк≥нськоњ в ќдес≥, —умськоњ ≥ ѕушк≥нськоњ в ’арков≥.

≤стотних усп≥х≥в дос€гло в той час ≥нженерне обладнанн€ м≥ст ≥ окремих споруд. ” великих м≥стах будувалис€ водопров≥д ≥ канал≥≠зац≥€, упроваджувалос€ газове, а п≥зн≥ше й електричне осв≥тленн€ вулиць, у будинках Ч центральне опаленн€. «абудова м≥ст спри€ла розвитку м≥ського транспорту. ”  иЇв≥ 1892 р. з'€вивс€ перший електричний трамвай. –озробл€лис€ нов≥ типи споруд, характерн≥ дл€ кап≥тал≥стичного сусп≥льства Ч велик≥ фабричн≥ корпуси, за≠л≥зничн≥ депо, вокзали, електростанц≥њ, прим≥щенн€ торговельних ф≥рм, банк≥в, б≥рж ≥ т. ≥н.

” цей пер≥од дл€ забудови м≥ст характерним стало ви€вленн€ основних тенденц≥й класицистичного стилю. ћистецтво класициз≠му у своњх кращих зразках м≥стило естетичн≥ функц≥њ, спри€ло пере≠боренню стих≥йност≥ й р≥знобою в забудов≥ населених пункт≥в, у проектуванн≥ нових м≥ст. ”рочиста простота та сувор≥сть будинк≥в, майдан≥в, вулиць, пам'€тник≥в була н≥би п≥дпор€дкована рац≥она≠л≥зму геометр≥њ. ≤ хоча украњнський класицизм мав багато сп≥льних рис з рос≥йським, вже в перш≥й половин≥ XIX ст. в ”крањн≥ форму≠Їтьс€ власна арх≥тектурна школа класицистичного напр€му. ¬≥дом≥ њњ представники: ј. ћеленський, ѕ. ƒубровський (кињвськ≥ арх≥тек≠тори), ѕ. ярославський, ™. ¬асильЇв, ј. “он (харк≥вськ≥ арх≥текто≠ри), ћ. јмвросимов, ј.  арташевський (арх≥тектори ѕолтавськоњ та „ерн≥г≥вськоњ губерн≥й) та ≥н.

¬ ”крањн≥ були створен≥ й зразки класицистичного садово-пар≠кового мистецтва Ч —оф≥њвський парковий комплекс в ”ман≥, ќлександр≥€ в Ѕ≥л≥й ÷еркв≥, ћихайл≥вський, Ќемир≥вський парки на ѕод≥лл≥,  орсунський та яготинський на  ињвщин≥, Ќ≥к≥тський ботан≥чний сад у  риму,  раснокутськии дендропарк на ’арк≥вщин≥ та≥н.

« середини XIX ст. в ”крањн≥ утверджуютьс€ нац≥ональн≥ форми в арх≥тектур≥, що в першу чергу позначилос€ на будов≥ культових споруд (¬олодимирський собор у  иЇв≥, 1862-1882, арх. ≤. Ўтром, ѕ. —парро, ј. Ѕеретт≥ та ≥н., худ. ¬. ¬аснецов, ћ. Ќестеров, ћ. ¬рубель та ≥н.).

’арактерними спорудами нац≥онального стилю стали панськ≥ маЇтки в с Ѕезбах≥вц≥ на „ерн≥г≥вщин≥ (1868 p.), Ћебедин на ѕолтавщин≥ (1854Ч1855 pp.).

Ќаприк≥нц≥ стол≥тт€ починаЇтьс€ доба розвитку еклектики €к пров≥дного напр€му в декоративно-пластичному оформленн≥ арх≥≠тектури. ќсновн≥ принципи еклектики надавали змогу в≥льно ви≠користовувати арх≥тектурн≥ стил≥ та декоративн≥ елементи, €к≥ складалис€ в буд≥вельн≥й практиц≥ р≥зних час≥в ≥ народ≥в. √оловну роль в≥д≥гравало рац≥ональне плануванн€, а виб≥р стилю внутр≥ш≠нього та зовн≥шнього оформленн€ залежав в≥д смаку замовника, в≥д призначенн€ буд≥вл≥. ¬ арх≥тектур≥ використовувалис€ компози≠ц≥йн≥ прийоми ≥ –енесансу, ≥ бароко, ≥ рококо, ≥ класицизму. ’арактерним прикладом еклектичноњ арх≥тектури Ї творч≥сть ака≠дем≥ка арх≥тектури ¬. Ќ≥колаЇва (будинок колишнього  упецького з≥бранн€, нин≥  ињвська державна ф≥лармон≥€), харк≥вського ака≠дем≥ка арх≥тектури ќ. Ѕекетова (будинок колишнього комерц≥йно≠го училища, нин≥ Ќац≥ональна юридична академ≥€ ”крањни ≥мен≥ ярослава ћудрого).


√реченко

” –јѓЌ—№ ≈ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќ- ”Ћ№“”–Ќ≈ ¬≤ƒ–ќƒ∆≈ЌЌя ( ≤Ќ≈÷№ XVIII - ѕќ„ј“ќ  XX —“.)

ѕон€тт€ "украњнське нац≥онально-культурне в≥дродженн€" в≥до≠бражаЇ процес становленн€ ≥ розвитку культурно-осв≥тнього та гро≠мадсько-пол≥тичного житт€ ”крањни прот€гом к≥нц€ XVIII - початку XX ст. ”крањнське нац≥ональне в≥дродженн€ розпочалос€ на сх≥дноук≠рањнських земл€х в к≥нц≥ XVIII ст. ¬оно стимулювалос€, з одного бо≠ку, природними процесами загальнокультурного розвитку, з ≥ншого -необх≥дн≥стю протид≥њ упосл≥джувальн≥й пол≥тиц≥ рос≥йського цариз≠му. “€жке пол≥тичне, соц≥ально-економ≥чне становище, культурний занепад викликали "захисну реакц≥ю", що про€вилас€ у ц≥лому комп≠лекс≥ под≥й ≥ €вищ, €к≥ св≥дчили про засвоЇнн€ частиною ≥нтел≥генц≥њ ≥ значне поширенн€ в масах нац≥ональноњ св≥домост≥, актив≥зац≥ю украњнського нац≥онального руху в ус≥х його формах, €к спочатку культурницько-просв≥тн≥х, так згодом ≥ пол≥тичних, про розвиток ус≥х галузей культурного житт€ украњнц≥в. ¬тративши будь-€ку над≥ю на державне оперт€ ≥ п≥дтримку в процесах культурного розвитку, д≥€ч≥ украњнськоњ культури були поставлен≥ в умови пост≥йного доведенн€ чинност≥ нац≥ональноњ культури в њњ суто етн≥чному розум≥нн≥. ≈тно≠граф≥зм за цих обставин мусив стати ≥ став визначальною рисою фор≠муванн€ новоњ украњнськоњ культури. ѕ≥зн≥ше це мало своњ негативн≥ насл≥дки у галуз≥ вихованн€ нац≥ональноњ ел≥ти ≥ в справ≥ пол≥тичноњ реал≥зац≥њ нац≥ональних прав украњнц≥в, однак прийн€тноњ альтернати≠ви етнограф≥зму прот€гом довгого часу просто не було.

Ќац≥ональне в≥дродженн€ €к пон€тт€ окреслюЇ процес набутт€ етносом таких €к≥сних рис, €к≥ дозвол€ють йому усв≥домити себе нац≥≠Їю, д≥йовою особою ≥стор≥њ й сучасного св≥ту. ¬оно було характерним дл€ тих етн≥чних сп≥льнот, €к≥ в попередн≥ часи втратили власну дер≠жавн≥сть ≥ самост≥йне нац≥ональне житт€ взагал≥. «а власне в≥дроджен≠н€, починаючи з меж≥ XVIII-XIX ст., так чи ≥накше боролись ус≥ слов'€нськ≥ народи, за вин€тком х≥ба що рос≥€н. ќб'Їктивна мета про≠цесу нац≥онального в≥дродженн€ пол€гала в оздоровленн≥ ≥ консол≥да≠ц≥њ украњнськоњ нац≥њ та в≥дтворенн≥ украњнськоњ державност≥.

Ќапередодн≥ украњнського нац≥онального в≥дродженн€ прот€≠гом попереднього ≥сторичного пер≥оду разом ≥з втратою елемент≥в державност≥ було знекровлене ≥ самост≥йне украњнське нац≥ональне житт€ взагал≥, €ке спиралос€ на т≥сну взаЇмод≥ю козацького, дух≥вницького, м≥щанського та сел€нського стан≥в у межах наданих њм автономних прав, €к≥ передбачали можлив≥сть зм≥ни сусп≥льного статусу. –азом ≥з втратою цих прав зникаЇ й попередн€ м≥жстанова взаЇмод≥€, натом≥сть за час≥в  атерини II встановлюютьс€ жорстк≥ й непрох≥дн≥ меж≥ ≥мперських "сослов≥й". ќсобливо дошкульним було катастроф≥чне послабленн€ не так давно перед тим сильноњ нац≥о≠нальноњ ел≥ти, передус≥м ≥нтел≥генц≥њ, €ка об'Їктивно повинна в≥д≥≠гравати роль л≥дера у процесах нац≥онального в≥дродженн€, а нато≠м≥сть зазнала русиф≥кац≥њ та полон≥зац≥њ.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 528 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1239 - | 1230 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.052 с.