1805 р. — у Харкові з ініціативи української інтелігенції було відкрито університет.
Він став науково-освітнім центром і провідником української культури. При університеті функціонували друкарня і книгарня, діяло літературне об'єднання — гурток харківських романтиків.
Харківські романтики:
Амвросій Метлинський, Левко Боровиковський, Олександр Корсун, Михайло Петренко, Орест Левицький.
Вони виступали за збереження народного побуту, давніх традицій духовної культури, мови.
1818 р. — у Петербурзі видано книгу "Грамматика малороссийского наречия..." Олексія Павловського — першої наукової граматики української мови.
Ця книга заклала основи наукового опису української мови, вплинула на відродження національної культури.
1819 р. — князь Микола Цертелєв (грузин), який народився і жив в Україні, видав у Петербурзі першу збірку українських історичних дум.
Це був початок української фольклористики. 1827—1829 рр. — видання українських пісень, підготовлених Михайлом Максимовичем. 20—30-ті рр. XIX ст. — при Харківському університеті діяв
гурток, який відіграв значну роль у розвитку нової
української літератури.
Душею цього гуртка був філолог Ізмаїл Срезнєвський. 1831 р. — Ізмаїл Срезнєвський видав "Український альманах" — збірку народних пісень й оригінальних поезій, написаних харківськими поетами. 1833—1838 рр. — І. Срезнєвський підготував до друку фольклорну збірку "Запорожская старина" (6 випусків).
Вона сприяла пробудженню української національної свідомості. 1834 р. — І. Срезнєвський написав статтю "Взгляд на памятники украинской народной словесности".
Це був перший друкований публічний виступ на захист української мови, за її необмежене використання в літературі й науці. 1834 р. — відкрито Київський університет.
Михайло Максимович — його перший ректор, упорядкував і видав три збірки українських народних пісень.
УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
НАПРИКІНЦІ XVIII — В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
ПРОБУДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЖИТТЯ У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ
Національну інтелігенцію на західноукраїнських землях представляло греко-католицьке духовенство, яке стало носієм української національної ідеї.
У 1808 р. — греко-католицьке духовенство домоглося відновлення Галицької митрополії (вона існувала протягом XIV ст. у Галицько-Волинській державі).
До складу митрополії увійшли три єпископства: Львівське, Перемиське, Холмське.
Місто Перемишль стало центром першої хвилі національного відродження.
1816 р. — єпископ греко-католицької церкви у Перемишлі Михайло Левицький та його помічник у шкільних справах Іван Могильницький організували "Товариство галицьких греко-католицьких священиків..."
Мало на меті поширення релігійної літератури українською мовою.
20-30-ті рр. XIX ст. — у Перемишлі створено новий культурно-освітній гурток на чолі з єпископом Іваном Снігурським, навколо якого згуртувалося невелике коло представників національне свідомої інтелігенції:
Іван Могильницький, Йосип Левицький, Йосип Лозинський, Антін Добрянський, Іван Лаврівський.
Учасники гуртка збирали і пропагували:
• історичні матеріали;
• життя і мову народу;
• усну народну творчість;
• необхідність української мови в системі початкової освіти;
• необхідність розширення мережі початкових шкіл.
Діяльність гуртка
1. З'явилися перші граматики української мови: Івана Могильницького (1822 р.); Йосипа Лозинського (1833 р.); Йосипа Левицького (1834 р.).
2. Було видано перші збірки народної творчості: Пісні польські і руські люду галицького" ^(1833 р.) Вацлава Залеського; "Руське весілля" (1835 р.) Йосипа Лозинського.
3. Видавалися і пропагувалися твори авторів з Наддніпрянської України.
ВИСНОВКИ
1. Діяльність членів гуртка збудила інтерес передових діячів до національної спадщини і мови не тільки в Галичині, айв інших західноукраїнських землях.
2. То був початок справжнього українського національного відродження під впливом ідей романтизму і слов'янського і відродження.
