Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћузична ≥ театральна культура сх≥дних слов'€н




 ор≥нн€ украњнськоњ музичноњ та те≠атральноњ культури с€гаЇ сивоњ давни≠ни, коли територ≥ю сучасноњ ”крањни насел€ли сх≥днослов'€нськ≥ племена. ≤сторичн≥ джерела св≥дчать, що наш≥ предки ще в дохристи€нськ≥ часи мали р≥зноман≥тн≥ музичн≥ ≥нструменти, обр€дов≥ традиц≥њ та багатожанровий фольклор. ƒавн≥ слов'€ни вм≥ли грати на гусл€х, лютн≥, соп≥лц≥, буйних  ультов≥ в≥дправи супроводжувались хоровим сп≥вом, танц€ми й хороводами п≥д акомпанемент музичних ≥нструмент≥в.

ќснову духовноњ культури будь €кого народу становить усна народна творч≥сть, що завжди вир≥зн€Їтьс€ нац≥ональною самобутн≥стю й неповторн≥стю. Ќе випадково кажуть, що фольклор - це душа народу. ¬≥дм≥тною рисою фольклору Ї синкретизм: поетичн≥ тексти або сп≥вають, або виголошують з певною ≥нтонац≥Їю, м≥м≥кою, жестами в супровод≥ музики й танц≥в.

Ќародн≥ п≥сн≥, хороводи та ≥гри виконувалис€ в≥дпов≥дно до псиноњ пори року ≥ здавна складалис€ в календарно-обр€дов≥ цикли. ƒо архањчних фольклорних форм належать також родин но-обр€дов≥ п≥сн≥. ”с≥ ц≥ музично-поетичн≥ зразки не записувалис€, а усно передавалис€ в≥д покол≥нн€ до покол≥нн€, вар≥ювалис€ й видозм≥нювалис€.

” п≥сн€х, що д≥йшли до нашого ча≠су, збереглис€ архањчн≥ елементи: над≠то вузький д≥апазон мелод≥й-посп≥вок, уживанн€ в текстах ≥мен передхристи€нських божеств (ЂЋадої) тощо.

 јЋ≈Ќƒј–Ќќ-ќЅ–яƒќ¬≤ ѕ≤—Ќ≤

 алендарно-обр€дов≥ п≥сн≥ пов'€зан≥ з прадавн≥ми ан≥м≥стичними в≥руванн€≠ми, землеробським культом, господар≠ською д≥€льн≥стю слов'€н. ¬≥дпов≥дно до цього њх под≥л€ють на основн≥ цик≠ли - весн€ний, л≥тн≥й, ос≥нн≥й ≥ зимо≠вий. ѕ≥сн≥ класиф≥кують також за жанрами: весн€нки та гањвки (гаг≥лки), русальн≥ та купальськ≥ п≥сн≥, жни≠варськ≥ п≥сн≥ (зажинков≥, жнивн≥, об≠жинков≥), кол€дки та щедр≥вки.

¬есн€нки та гањвки починали сп≥≠вати з першим пробудженн€м природи в≥д зимового сну. ўе на ћасницю спа≠лювали солом'€не опудало - проган€≠ли зиму. —п≥в весн€нок завжди супро≠воджували хороводами, танц€ми, ≥гра≠ми в пол≥ або на л≥сових гал€винах. ” них зазвичай осп≥вували €вища при≠роди, молод≥сть ≥ д≥вочу вроду. ћело≠д≥€м весн€нок притаманн≥ речитативн≥ звороти, закличн≥ музичн≥ ≥нтонац≥њ, вигуки (Ђ√у-у-у-уї). ¬есн€нки та гањв≠ки сп≥вали гуртом. ” театрал≥зованих обр€дах брали участь д≥ти, €к≥ виконували р≥зн≥ п≥сн≥-≥гри з ≥м≥тац≥йними ру≠хами. ¬они зверталис€ з прив≥танн€м до птах≥в, тварин, дерев, сонечка (Ђ«айчикї, Ђѕереп≥лонькаї), над≥л€≠ючи њх людськими рисами. Ѕагато ≥гор-хоровод≥в в≥дтворювали певн≥ с≥льськогосподарськ≥ роботи (Ђћакї, Ђѕросої, Ђќг≥рочкиї).

–усальн≥ п≥сн≥ виконували п≥д час так званого русального тижн€ - наприк≥нц≥ весни - на початку л≥та (к≥≠нець травн€ - початок червн€). —аме тод≥, €к вважалос€, закв≥тчан≥ вод€ни≠ми л≥л≥€ми русалки виход€ть ≥з води на берег, б≥гають пол€ми ≥, бавл€чись, можуть залоскотати подорожн≥х. ÷и≠ми п≥сн€ми уславлювали одухотворе≠ну весн€ну природу, в них звучали мотиви коханн€. «годом фантастичн≥ образи мавок, вод€ник≥в ≥ польових русалок ожили в л≥тературних творах, зокрема у поемах “. Ўевченка Ђ”топ≠ленаї, Ђ“опол€ї, ЂЋ≥сов≥й п≥сн≥ї Ћес≥ ”крањнки. –усалки Ї центральними персонажами опер ј. ƒворжака, ћ. Ћисенка, ћ. Ћеонтовича, ќ. ƒаргомижського, ћ. –имського- орсакова. —имвол≥чно, що альманах Ђ–усь≠коњ тр≥йц≥ї, вих≥д €кого ознаменував початок зах≥дноукрањнського нац≥о≠нального в≥дродженн€ XIX ст., д≥став назву Ђ–усалка ƒн≥строва€ї.

Ќайдавн≥шими Ї купальськ≥ п≥с≠н≥, њх виконували на св€то ≤вана  упа≠ла. ѕобутував звичай проводжати ци≠ми п≥сн€ми весну, €ку символ≥зувало укв≥тчане деревце - марена.

” мелодиц≥ й ритм≥ц≥ купальських п≥сень в≥дчуваютьс€ архањчн≥ мотиви. ¬ текстах превалюють так≥ поетичн≥ образи, €к м≥с€ць, зор≥, вербове дерев≠це, червон≥ €годи тощо. —лавл€чи жит≠тЇдайн≥ сили природи - вогонь, воду, сонце, - юнаки п≥д час св€та  упала стрибали через вогнище, д≥вчата воро≠жили, спускаючи на воду в≥нки, купа≠лис€ в рос≥ (очищалис€).

∆ниварськ≥ п≥сн≥ були найуро≠чист≥шими, адже вони супроводжува≠ли рад≥сний процес збиранн€ врожаю.

√оловн≥ њх мотиви - прив≥танн€ госпо≠дар≥в, побажанн€ њм добробуту. ƒл€ жниварських п≥сень характерн≥ плав≠ний ритм, неквапливий рух мелод≥й, величальн≥ ≥нтонац≥њ. „асто в них осп≥≠вувавс€ обжинковий в≥нок - символ щедрих урожањв. ѕобутував звичай за≠лишати на пол≥ незжату смугу (Ђборо≠дуї). ¬осени прощалис€ з л≥том, св€т≠куючи день  остру би, про що сьогодн≥ нам нагадуЇ старовинна п≥сн€-гра Ђ острубонької.

 ол€дки ≥ щедр≥вки вход€ть до зимового циклу обр€д≥в та п≥сень. —ло≠во Ђкол€дкаї походить в≥д праукрањнського ≥мен≥ богин≥ неба  ол€ди. ¬еч≥р напередодн≥ Ќового року украњнц≥ здавна називали Ђщедримї, тому й п≥с≠н≥, що сп≥валис€ цього дн€, д≥стали та≠ку назву. ” цей веч≥р хату при≠крашав св€тковий д≥дух - сн≥п, що символ≥зував добробут.

ƒо нашого часу збереглас€ традиц≥€ кол€дуванн€ ≥ щедруванн€ з прив≥тан≠н€м господар≥в, іречним побажанн€м њм здоров'€ й достатку. ƒит€ч≥ кол€д≠ки та щедр≥вки, невелик≥ за д≥апазоном ≥ прост≥ за ритм≥чною структурою мелод≥й, м≥ст€ть переважно жарт≥влив≥ й гумористичн≥ мотиви. ” них зазвичай звучить вимога винагороди: Ђ ол€да, кол€да, дай, д€дьку, пирога!ї або Ђ ол€д, кол€д, кол€дниц€, добра:≥ маком пал€ниц€, а без маку не така, дайте, д€дьку, п'€такаї. Ќайхарактерн≥шою особлив≥стю музичноњ форми старовинних п≥сень зимового циклу Ї повторюван≥сть короткого мотиву рефрену невеликого д≥апазону: Ђўедрий веч≥р, добрий веч≥рї.

–ќƒ»ЌЌќ-ќЅ–яƒќ¬≤ ѕ≤—Ќ≤

≤з давн≥х-давен п≥сн€ супроводжувала людину ≥ в радост≥, ≥ в гор≥, була не в≥д'Їмною частиною повс€кденного житт€ родини. ƒо родинно-обр€дових належать вес≥льн≥, колисков≥ п≥сн≥, а також плач≥ й голос≥нн€.

¬ес≥льн≥ п≥сн≥ - обов'€зкова складова театрал≥зованого обр€ду вес≥лл€, €кий умовно можна под≥лити на к≥лька частин. ¬≥дпов≥дно до цього виокремлюють ≥ р≥зн≥ групи вес≥льних п≥сень: дошлюбн≥ (л≥ричн≥, сумн≥) й п≥сл€шлюбн≥ (жарт≥влив≥, танцювальн≥).

ѕерш≥ присв€чено прощанню молодоњ з родиною, подругами, юн≥стю, тому њх мелодика експресивн≥ша, ≥нколи на≠в≥ть драматична. «астольно-в≥тальн≥ п≥сн≥ мають ≥нший характер: вони зде≠б≥льшого врочисто-величальн≥ або ве≠сел≥, життЇрад≥сн≥. ” п≥сн€х, що д≥й≠шли до нас ≥з прадавн≥х час≥в, в≥дчут≠н≥ архањчн≥ ≥нтонац≥њ (стародавн≥й реф≠рен ЂЋадо, ладої та ≥н.).

 олисков≥ п≥сн≥ виникли за сивоњ давнини ≥ широко побутували в ус≥ п≥з≠н≥ш≥ часи. ¬они виконували дуже важ≠ливу дл€ с≥м'њ функц≥ю - заколисуван≠н€ дитини. ”крањнськ≥ колисков≥ ма≠ють фантастичн≥ й казков≥ сюжети. Ќайпоширен≥ший њх персонаж - по≠кровитель дит€чих сн≥в  отик. ’арак≠терною ознакою текст≥в Ї використан≠н€ пестливих сл≥в. ћелод≥њ складають≠с€ з коротких вар≥ац≥йно повторюва≠них посп≥вок, переважаЇ тридольний р≥вном≥рний Ђзаколисувальнийї ритм. ¬иконуютьс€ колисков≥ у пов≥льному темп≥, насп≥вно.

ѕлач≥ та голос≥нн€ належать до групи найархањчн≥ших родинно-обр€≠дових п≥сень. ÷ей давн≥й вид фолькло≠ру згадуЇтьс€ в л≥тописах, л≥тератур≠них творах (пригадаймо в≥домий Ђѕлач ярославниї з≥ Ђ—лова о полку ≤горев≥мї). ќсобливоњ емоц≥йноњ аури цим творам надають напружен≥сть мелодики, дл€ €коњ притаманн≥ речита≠тивна декламац≥йн≥сть, нест≥йке ≥нтону≠ванн€ (вигуки, схлипуванн€). ∆≥нки-Ђголосильниц≥ї мали волод≥ти особ≠ливим даром музично-поетичноњ ≥мпро≠в≥зац≥њ, адже у плачах вони розпов≥дали про под≥њ з минулого житт€ людини, €ку вир€джали у потойб≥чний св≥т. Ќарод ставивс€ до њхнього мистецтва з великою пошаною. “радиц≥њ цього фольклорного жанру збереглис€ до на≠ших дн≥в.

ќЅ–яƒќ¬»… ѕ–ј“≈ј“–

” синкретичному обр€довому фоль≠клор≥ слов'€н, у €кому нерозривно по≠Їдналис€ слово, музика, д≥€, пластика жест≥в ≥ рух≥в, барви й прост≥р, посту≠пово зароджуЇтьс€ мистецтво те≠атру.

« незапам'€тних час≥в нев≥д'Їмною частиною календарних обр€д≥в були не лише п≥сн≥ ≥ танц≥, а й насамперед ма≠г≥чн≥ ритуальн≥ д≥њ. “ак, згадуючи €зичницьк≥ обр€ди, л≥тописц≥ називали њх не ≥накше, €к Ђб≥с≥вськ≥ ≥грищаї.

≤ справд≥, театр €к вид мистецтва маЇ нерозривний зв'€зок ≥з грою. ќб≠р€довий пратеатр - це передус≥м своЇ≠р≥дний цикл картин, д≥€ €ких розгор≠таЇтьс€ немовби за попередньо розпи≠саним сценар≥Їм. “ак, весн€ний обр€д, що складавс€ з ≥гор-хоровод≥в - Ђ ри≠вий танецьї, Ђ¬ербова дощечкаї, Ђ¬о≠ротарї, Ђ орольї, Ђ–ешетої тощо - роз≥грувавс€ просто неба, неначе д≥€ €коњсь вистави. ¬ обр€дах ≥м≥тувалис€ певн≥ трудов≥ процеси: зас≥ванн€ зерна (Ђѕросої), поливанн€ рослин (Ђ√руш≠каї) тощо. ” дит€чих п≥сн€х-≥грах ≥ забавах важливе м≥сце пос≥дають обра≠зи тварин, рухи й голоси €ких ≥м≥ту≠ютьс€.

” новор≥чному обр€д≥ Ђ¬од≥нн€  озиї використовували спец≥альний костюм - вивернутий догори хутром кожух, €кий зазвичай од€гав хлопець, що виконував роль Ђ озиї (у де€ких рег≥онах - Ђ¬едмед€ї, Ђ обилиї, Ђ¬овкаї). «авд€ки кол€дкам ≥ щед≠р≥вкам в обр€довому театр≥ почали ви≠користовувати маски. «ображуючи старого д≥да, кол€дники наклеювали вуса й бороди, перевт≥люючись у пев≠ний образ, розфарбовували обличч€. ўе за багато рок≥в до –≥здва ’ристо≠вого в окремих рег≥онах ”крањни, зок≠рема на √аличин≥, в обр€дових ≥грах використовували л€льок з рухомими к≥нц≥вками.

” багатьох обр€дах можна побачити прообрази рекв≥зиту. Ќаприклад, на ћасницю спалювали солом'€не опуда≠ло, навесн≥ топили в р≥чц≥ укв≥тчане стр≥чками купальське г≥льце - марену, обжинковий сн≥п ≥ новор≥чний со≠лом'€ний д≥дух були символами з≥бра≠ного врожаю. ”с≥ перел≥чен≥ зовн≥шн≥ ознаки театру костюми, маски, грим, рекв≥зит - виразно св≥дчать про зародки театрального мистецтва.

” родинн≥ обр€ди впл≥талис€ й еле≠менти акторськоњ гри: д≥алоги, панто≠м≥ма ≥ м≥м≥ка, розпод≥л ролей м≥ж учасниками. “ак, п≥д час обр€ду вес≥л≠л€ в≥дбувалос€ справжнЇ театрал≥зова≠не д≥йство, в €кому вс≥ учасники д≥€ли в≥дпов≥дно до сюжету: Ђсватанн€ - за≠ручини - вес≥лл€ї. ” вес≥льних обр€≠дових д≥€х збереглис€ сл≥ди €зичниць≠ких у€влень доби матр≥архату: уми≠канн€ нареченоњ, втеча нареченоњ в≥д пересл≥дувач≥в. ѕантењстичн≥ мотиви притаманн≥ таким д≥€м, €к обсипанн€

зерном, обливанн€ водою, обмазуван≠н€ медом, звиванн€ в≥нка, розплетенн€ коси тощо.

ѕростором дл€ маг≥чних обр€дових д≥й давн≥х слов'€н були л≥си, гањ, пол€, гори, озера, р≥чки, ставки, печери - тобто все довк≥лл€. ” межах природ≠них ландшафт≥в формувалис€ р≥зн≥ ти≠пи видовищного простору: на гал€ви≠н≥ - у вигл€д≥ кола (тип арени), у пе≠черах - у вигл€д≥ п≥вкола (тип сцени). Ќа територ≥њ прадавн≥х слов'€нських городищ археологи ви€вили ц≥кавий рельЇф п≥длоги: дл€ кращого спогл€≠данн€ ритуалу њњ робили з ухилом до центру - м≥сц€, де сто€в ≥дол, дл€ €ко≠го облаштовували спец≥альний майдан≠чик (п≥дсипку). ÷≥каво: чи не прооб≠раз це амф≥театру?

 


Ўейко





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1515 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1454 - | 1421 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.