Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ультура на украњнських земл€х у найдавн≥ш≥ часи




язичництво давн≥х слов'€н давно привертаЇ пильну увагу досл≥д≠ник≥в. ќднак жодну з сучасних реконструкц≥й св≥ту давньослов'€нських в≥рувань не можна вважати остаточно доведеною. Ќа те ≥снуЇ дек≥лька причин. ѕерша ≥, здаЇтьс€, найважлив≥ша пол€гаЇ в тому, що прот€гом тис€чол≥тт€ в≥д прийн€тт€ христи€нства церква ретельно викор≥нювала будь-€к≥ сл≥ди €зичництва з житт€ та побуту народу. ¬ першу чергу це стосувалос€ матер≥альних пам'€ток тогочасноњ рел≥г≥йноњ культури. ¬≥д≠тод≥, €к за наказом кн€з€ ¬олодимира били батогами й кинули у ƒн≥про дерев'€них ≥дол≥в з кн€жого двору, прот€гом стол≥ть церква ви€вл€ла та нищила все, що нагадувало про колишн≥ в≥руванн€. ј, по-друге, кожне слов'€нське плем'€, ≥мов≥рно, спов≥дувало своњх бог≥в, культ €ких не поширювавс€ на значн≥ територ≥њ.  р≥м того, сам≥ племена часто утво≠рювалис€ ≥ розпадалис€, зм≥нювали умови житт€, а з ними - ≥ рел≥г≥йн≥ в≥руванн€. „ерез це загальнослов'€нське €зичництво не стало ун≥версальною системою, а лише в≥дображало досв≥д житт€ в конкретних природних умовах. ƒо того ж припускаЇтьс€, що слов'€ни не мали пи≠семност≥ й не будували храм≥в, у €ких би ц€ в≥ра змогла знайти матер≥≠альне вт≥ленн€. ¬супереч цьому припущенню де€к≥ досл≥дники дово≠д€ть, що храми закритоњ конструкц≥њ у слов'€нських €зичник≥в були, що археолог≥чно просл≥дковуЇтьс€ до IV-V ст. н.е. на под≥льському ѕраво≠бережж≥, однак з переходом на так званий "германський спос≥б виробництва" украњнськ≥ слов'€ни переход€ть в≥д пор≥вн€но крупних горо≠дищ до невеликих хут≥рських поселень, €ким в≥дпов≥дали в≥дкрит≥ ка≠пища ≥ поклон≥нн€ св€щенним деревам, джерелам ≥ р≥чкам.

”край обмежен≥ в≥домост≥ про рел≥г≥йн≥ в≥руванн€ стародавн≥х предк≥в слов'€н дозвол€ють впевнено говорити лише про те, що во≠ни були орган≥чною частиною духовного житт€ вс≥Їњ ≥ндоЇвропейсь≠коњ прасп≥льноти. Ќе випадково кожний з досл≥дник≥в праслов'€нськоњ м≥фолог≥њ легко реконструюЇ њњ основн≥ риси, пор≥вню≠ючи або з давньо≥ранськими, або з давньогрецькими, або з давньо≠≥нд≥йськими м≥фами. ™дине, що викликаЇ сумн≥ви при такому реконструюванн≥, це достов≥рн≥сть сп≥вв≥дношенн€ конкретних функ≠ц≥й бог≥в з њх назвами, адже в кожному раз≥ йдетьс€ про паралел≥ з м≥фолог≥€ми зовс≥м ≥нших народ≥в. ƒо цього часу це питанн€ не отримало достов≥рного наукового висв≥тленн€.

–азом з ≥ншими ≥ндоЇвропейськими народами слов'€ни почали шл€х розвитку власних рел≥г≥йних погл€д≥в ще в≥д найб≥льш прим≥тив≠них њх форм, серед €ких важливе м≥сце пос≥ли тотем≥зм ≥ ан≥м≥зм доби мисливського господарюванн€. «гадки про них закр≥плено в народних казках про тварин, спочатку диких, а згодом ≥ одомашнених, у в≥руван≠н€х про в≥дьом та вовкулак≥в ≥ в можливост≥ перевт≥ленн€ людини в тва≠рину й навпаки. ѕраслов'€ни обожнювали сили природи, серед €ких найважлив≥шими були т≥, що зумовлювали р≥чний господарський цикл: уособлювали життЇдайн≥ можливост≥ земл≥ й забезпечували њњ родю≠ч≥сть. —онце сприймалос€ ними €к вт≥ленн€ батьк≥вського начала у св≥т≥ й ототожнювалос€ з вогн€ним теплом, €ке, ≥мов≥рно, пов'€зувалос€ з образами ƒаждьбога, ѕеруна, ярила або —еми€рила (—≥маргла). ћ≥сти≠чний шлюб —онц€ й «емл≥, що сприймалась €к д≥вчина Ћада, Ћел€, ƒана або ћокош, забезпечував майбутн≥й врожай. Ќаступ зими пов'€зувавс€ ≥з тимчасовим умиранн€м цих бог≥в, а зимовий сонцевор≥т Ч з наро≠дженн€м нового —онц€-божича.

”€вленн€ праслов'€н про три р≥вн≥ св≥ту - небесний прост≥р, земну поверхню та земн≥ надра, - про зм≥ни, €к≥ в≥дбуваютьс€ у св≥т≥ з плином часу, призвели до ускладненн€ м≥фолог≥чноњ модел≥ св≥то≠будови. ѕод≥бно до ≥нших ≥ндоЇвропейських народ≥в, твор≥нн€ земл≥ з косм≥чноњ порожнеч≥ вони пов'€зували з богом-творцем, ≥мов≥рно, —варогом або —трибогом, €кий м≥г бути ≥ вт≥ленн€м вогню (не ви≠падково ѕеруна називали "—варожичем"), ≥ вт≥ленн€м хаосу, пов'€заного з в≥трами. –азом з небесною мат≥р'ю - можливо,  ол€≠дою, - в≥н в≥дпов≥дав за в≥дтворенн€ св≥тового устрою.

—в≥т людей та житт€ на земл≥ залежали в≥д бог≥в середнього й нижнього р≥вн≥в. “ут перевага в≥ддавалась —онцю, проте й бог царс≠тва п≥дземного - ¬елес - в≥д≥гравав важливу роль у в≥дтворенн≥ при≠роди, забезпеченн≥ кормами худоби. ƒо того ж йому належали вс≥ померл≥ (оск≥льки праслов'€ни не завжди спалювали, а й закопували т≥ла неб≥жчик≥в). ћожливо, част≥ весн€н≥ грози в давнину сприймали €к боротьбу ѕеруна з ¬елесом («м≥Їм у багатьох ≥ндоЇвропейських народ≥в ≥ слов'€нськ≥й фольклорн≥й ≥нтерпретац≥њ) за чудову красу≠ню, д≥вчину-природу, що завжди д≥ставалась переможцю-—онцю.

« подальшим зростанн€м розшарованост≥ в середин≥ слов'€нсь≠ких племен, вид≥ленн€м прив≥лейованих сусп≥льних прошарк≥в на в≥тчизн€ному ірунт≥ сталис€ зм≥ни й у ставленн≥ до м≥фолог≥чного св≥ту. ѕерун став сприйматис€ €к покровитель в≥йськовоњ верх≥вки, уособленн€ сили, влади й пор€дку, кн€з€ ≥ його дружини, а ¬елес - €к бог простого народу, покровитель звичайних земних справ: торг≥вл≥, скотарства, мистецтва. ÷≥каво, що, укладаючи угоду з ¬≥зант≥Їю, слов'€ни вже за час≥в €зичницькоњ –ус≥ мали кл€стис€ ѕеруном ≥ ¬е-лесом (небом ≥ землею). —воЇ ж безпосереднЇ родове походженн€ ще в≥д час≥в праобщинного устрою слов'€ни пов'€зували з –одом та –ожаниц€ми, €ких вважали плем≥нними предками ≥ €ких вшанову≠вали п≥д час полог≥в та вихованн€ д≥тей безпосередньо до ≥ п≥сл€ прийн€тт€ христи€нства.

ѕрийн€тт€  ињвською –уссю христи€нства вит≥снило з народ≠ноњ пам'€т≥ залишки €зичницьких в≥рувань. ” своњх найважлив≥ших культових св€тах та ритуалах дохристи€нськ≥ в≥руванн€ злилис€ з христи€нськими обр€дами, що стали оф≥ц≥йними: народженн€ —он≠ц€Чз –≥здвом ’ристовим, ћасл€на ≥ закликанн€ весни Ч ≥з загов≥нн€м перед ¬еликим постом, гањвки та весн€н≥ св€та  расноњ горки Ч з ¬еликоднем, св€то  упала Ч з ≤вановим днем та ≥н. јле це стосуЇть≠с€ "верхньоњ"" частини слов'€нського пантеону.

ќкр≥м ц≥Їњ частини в≥рувань, ≥снували у€вленн€ про менш важ≠лив≥ та досить впливов≥ сили потойб≥чного св≥ту, €к≥ уособлювалис€ в русалках, мавках, н€вках, домовиках, вовкулаках, упир€х та в ≥н≠ших фантастичних ≥стотах. Ќа в≥дм≥ну в≥д вищих сил, ц≥ ≥стоти не знайшли в христи€нськ≥й рел≥г≥йн≥й систем≥ аналог≥в, з €кими могли б асим≥люватис€. ƒо того ж, вони не входили до "оф≥ц≥йного" пан≠теону дохристи€нських час≥в ≥ мали суто рег≥ональне значенн€. “ому вони лишилис€ жити в народн≥й пам'€т≥ у вигл€д≥ марнов≥рств, фольклорних опов≥дей та в ≥нших формах, ще й дотепер лишаючись поб≥чними ознаками нац≥ональноњ духовноњ культури.

...

ќдним з художн≥х символ≥в зайн€тоњ земл≥ у слов'€нських наро≠д≥в був коровай, €кий необх≥дно р≥вном≥рно покра€ти (под≥лити) м≥ж учасниками трапези. ћотив з кра€нн€м короваю €скраво в≥дбивс€ в украњнському вес≥льному обр€д≥, в €кому молодий ≥ молода виступа≠ють €к кн€зь ≥ кн€гин€. як землю, оборонену чи захоплену сп≥льними силами, вес≥льний коровай з ф≥гурами колоск≥в, зерен, домашн≥х тва≠рин, з≥бганий ≥ спечений силами родич≥в, сус≥д≥в ≥ друз≥в, роздають кожному з учасник≥в вес≥лл€. ƒ≥йовими особами обр€ду виступають "дружба" - сучасний "св≥док", "дружки" - запрошен≥ з боку молодого, "вес≥льний староста". ” запис≥ вес≥льного обр€ду, вм≥щеному в жур≠нал≥ "ќснова" за кв≥тень 1862 p., коли п≥дходить урочистий момент кра€нн€, дружки починають сп≥вати:

ƒружба меча не маЇ,

Ќам короваю не вкраЇ,

ƒайте йму колодача -

’ай нам вкраЇ калача.

 

ƒосл≥дники вважають, що колодачем за €зичницьких час≥в назива≠ли жертовний осв€чений н≥ж. ќднак ≥ "меч" присутн≥й у вес≥льному об≠р€д≥ - в≥н висить на "г≥льц≥", символ≥ €зичницького дерева житт€, €ке н≥би виростаЇ з корова€. ¬з€вши у вес≥льного старости благословенн€ на "кра€нн€" корова€, дружба зн≥маЇ з г≥льц€ "меч" ≥ робить ним у пов≥≠тр≥ символ≥чн≥ знаки в≥йськового бою, п≥сл€ чого бере звичайний н≥ж (колодач) ≥ "краЇ" коровай на р≥вн≥ шматки. ƒружки в цей час сп≥вають:

ƒружко коровай краЇ,

«олотий ножик маЇ.

ќй край, дружбоньку др≥бно,

ўоб ус≥м стало р≥вно,

ѕшениц€ при долин≥,

ўоб стало вс≥й родин≥.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 716 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ы никогда не пересечете океан, если не наберетесь мужества потер€ть берег из виду. © ’ристофор  олумб
==> читать все изречени€...

1229 - | 1169 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.