Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—в≥дом≥сть та самосв≥дом≥сть. УяФ та У“иФ в п≥знанн≥. ƒ≥алог≥зм св≥домост≥




≈тимолог≥€ слова самосв≥дом≥сть вказуЇ на те, що виражаЇ спр€мован≥сть св≥домост≥ на саму себе. ѕогл€д самосв≥домост≥ звернений до внутр≥шнього св≥ту людини, що зовс≥м не означаЇ ≥гноруванн€ св≥ту зовн≥шнього. ѕо-перше, усв≥домленн€ власних ≥ндив≥дуально-особистих €костей передбачаЇ пор≥вн€нн€ себе з ≥ншими людьми, сп≥вв≥днесенн€ своњх думок, почутт€, переживань, вчинк≥в з нормами, ц≥нност€ми ≥ ≥деалами, що ≥снують у сусп≥льств≥. ѕо-друге, звертаючись до глибин власного внутр≥шнього св≥ту, людина не залишаЇтьс€ зануреною у них, а повертаЇтьс€ знов до св≥ту зовн≥шнього, але вже збагаченою у€вленн€м про власне я ≥ використовуЇ це у€вленн€ €к своЇр≥дну духовну призму, кр≥зь €ку ≥ сприймаютьс€ ус≥ впливи навколишньоњ д≥йсност≥, а сама сприймаЇтьс€ б≥льш св≥домо, осмислено, особисто.
—амосв≥дом≥сть один з найважлив≥ших структурних р≥вн≥в св≥домост≥, дл€ €кого Ї властивим в≥докремленн€ ≥ в≥дображенн€ суб'Їктом самого себе €к нос≥€ певноњ активноњ позиц≥њ в≥дносно до себе ≥ св≥ту. ≤накше, самосв≥дом≥сть Ч своЇр≥дний центр св≥домост≥, у €кому концентруютьс€ ≥ ≥нтегруютьс€ у€вленн€ людини про власне я ≥ формуЇтьс€ ставленн€ до нього та навколишнього св≥ту. —амосв≥дом≥сть людини Ч це усв≥домленн€ власного т≥ла, своњх думок, почутт≥в, свого соц≥ального положенн€, ставленн€ до природи, сусп≥льства, ≥нших людей, самого себе. —амосв≥дом≥сть Ч дуже складне утворенн€. ¬ид≥л€ють так≥ основн≥ њњ р≥вн≥: самопочутт€, усв≥домленн€ власноњ соц≥окультурноњ належност≥ ≥ усв≥домленн€ власного я.

—амопочутт€ Ч це усв≥домленн€ власного т≥ла, його включеност≥ ≥ разом з цим в≥докремленост≥ з навколишнього св≥ту людей ≥ речей. ÷е важливий р≥вень самосв≥домост≥, починаЇ формуватис€ ще у ранньому дитинств≥ ≥, розвиваючись прот€гом житт€ людини, стаЇ необх≥дним засобом ор≥Їнтац≥њ у св≥т≥ ≥ управл≥нн€ житт€м свого т≥ла. „асто його сприймають €к елементарний ≥ малозначущий. јле це не так. якщо замислитись, чи добре знаЇмо власне т≥ло ≥ вм≥Їмо ним керувати, то з'€суЇтьс€, що не дуже. “руднощ≥ в усв≥домленн≥ власного т≥ла зв'€зан≥ з тим, що його вигл€д пост≥йно зм≥нюЇтьс€ в процес≥ житт€, ≥ людин≥ психолог≥чно складно звикати до зм≥н, в≥дмовл€тис€ в≥д уже ст≥йких, стаб≥льних у€влень про власну зовн≥шн≥сть. ƒе€к≥ частини т≥ла схован≥ в≥д нењ анатом≥чно, ≥ вона не сприймаЇ њх безпосередньо. ”св≥домленню де€ких часток т≥ла перешкоджають морально-психолог≥чн≥ заборони, €к≥ мають культурно-≥сторичне походженн€. якщо в античност≥ ≥снував культ людського т≥ла ≥ його краси, то христи€нська мораль вважаЇ т≥ло нижчим, гр≥ховним р≥внем людськоњ природи. ’оча людина безперервно одержуЇ в≥д орган≥в власного т≥ла р≥зноман≥тн≥ в≥дчутт€, њњ з раннього дитинства привчають не звертати на них увагу, не говорити про них. ” XIX ст. в медицин≥ укоренивс€ погл€д, що людина усв≥домлюЇ ≥ в≥дчуваЇ €кийсь орган свого т≥ла, т≥льки €кщо хворий.

” сучасн≥й культур≥ поступово долаютьс€ ц≥ негативн≥ стереотипи. ¬≥домий афоризм Ђ” здоровому т≥л≥ Ч здоровий духї починаЇ набувати форму заклику дбати про власне т≥ло, т≥лесний стан не тод≥, коли з'€вилис€ перш≥ ознаки хвороби чи виникли €к≥сь т≥лесн≥ диспропорц≥њ, а пост≥йно. ‘≥зична культура починаЇ розум≥тис€ не €к вм≥нн€ швидко б≥гати ≥ далеко стрибати, а €к здатн≥сть, вм≥нн€, потреба дбати про своЇ т≥ло, т≥лесний вигл€д. «доровий спос≥б житт€ поступово утверджуЇтьс€ €к важлива загальнолюдська ц≥нн≥сть. “≥лесна сфера маЇ велике значенн€ не т≥льки €к основа ф≥зичного здоров'€ ≥ ф≥зичноњ краси. Ќа думку численних психолог≥в, багатство самов≥дчутт€ ≥ ступ≥нь усв≥домленн€ власного т≥ла позитивно зв'€зан≥ з багатством емоц≥йних переживань особистост≥ ≥ на€вн≥стю у нењ художн≥х ≥нтерес≥в. ≈стетичне задоволенн€ практично завжди маЇ в соб≥ щось т≥лесне. ќтже, самопочутт€ Ч перший р≥вень самосв≥домост≥ Ч маЇ дуже важливе значенн€ дл€ нормальноњ життЇд≥€льност≥ людини. …ого недостатн€ розвинут≥сть може народжувати р≥зн≥ комплекси неповноц≥нност≥ чи призводити до р≥зних чуттЇвих надуживань, тобто спри€ти виникненню ф≥зичних, псих≥чних, соц≥ально-психолог≥чних, духовних недуг≥в.

Ќезважаючи на всю значущ≥сть, т≥ло ≥ зовн≥шн≥сть, за нормальних умов, не займають центрального м≥сц€ у самосв≥домост≥ людини ≥ не вичерпують њњ. ўе один важливий компонент, р≥вень самосв≥домост≥, Ч усв≥домленн€ власноњ соц≥окультурноњ належност≥. Ћюдина може визначити власне я т≥льки у пор≥вн€нн≥ з €кимось ≥ншим, через “и, ¬≥н, ћи, ¬они. Ќав≥ть усв≥домленн€ свого т≥ла складаЇтьс€ у людини поступово, у пор≥вн€нн≥ з ≥ншими. ƒитина спочатку починаЇ уп≥знавати ≥нших людей ≥ т≥льки десь з двох рок≥в саму себе. ѕоступово в нењ складаютьс€ у€вленн€ про свою належн≥сть до певноњ родини, нац≥њ, соц≥альноњ верстви чи сп≥льност≥. ≤ндив≥дуальн≥й самосв≥домост≥ передуЇ родова або сп≥льност≥. –одова самосв≥дом≥сть виникла ≥сторично ран≥ше, н≥ж ≥ндив≥дуальна. ѕерв≥сна людина усв≥домила свою належн≥сть до роду чи племен≥ ран≥ше ≥ це мало дл€ нењ б≥льше значенн€, ан≥ж њњ ≥ндив≥дуальн≥ в≥дм≥нност≥ в≥д одноплем≥нник≥в. ” в≥дпов≥дь на запитанн€: ’то €? люди, €к правило, починають з визначенн€ своЇњ належност≥ до певних соц≥альних сп≥льностей (вказують стать, в≥к, р≥д зан€тт€ тощо), ≥ лише пот≥м починають називати €к≥сь ≥ндив≥дуальн≥ властивост≥, зд≥бност≥. —хильн≥сть описувати себе в соц≥альних пон€тт€х п≥дсилюЇтьс€ у процес≥ визр≥ванн€ особи. ”св≥домленн€ своЇњ соц≥окультурноњ, груповоњ належност≥ Ч важлива умова формуванн€ такого нев≥д'Їмного компонента самосв≥домост≥, €к самооц≥нка. ¬же на першому р≥вн≥ самосв≥домост≥ п≥сл€ розп≥знанн€, узнаванн€ своЇњ зовн≥шност≥ в≥дбуваЇтьс€ њњ оц≥нюванн€. јле щоб зр≥ст, вага, будова т≥ла певн≥стю вплинули на самосв≥дом≥сть особи, мають бути сп≥вв≥днесен≥ з певними стандартами, стереотипами, що прийн€т≥ у певн≥й соц≥альн≥й сп≥льност≥, у культур≥ ≥ оц≥нюють одн≥ €кост≥ €к позитивн≥, а ≥нш≥ €к негативн≥. јдже людина оц≥нюЇ своњ €кост≥ не сама собою, а з урахуванн€м норм, визначених культурою, сусп≥льством, соц≥альною сп≥льн≥стю, родиною.

”св≥домленн€ соц≥окультурноњ належност≥ (с≥мейноњ, нац≥ональноњ, родовоњ) Ч найважлив≥ша умова формуванн€ ≥ розвитку особистост≥, тому що забезпечуЇ засвоЇнн€ норм, традиц≥й, ц≥нностей, ≥деал≥в €к таких, що мають глибок≥ життЇв≥ кор≥нн€, наповнен≥ реальним зм≥стом, значенн€м. ≤деал дл€ дитини персон≥ф≥кований, зв'€заний з образом €коњсь конкретноњ людини (€к правило, близьких, батька чи матер≥). Ђƒитина, Ч зазначав ≤ван —Їченов, Ч зливаючи себе з улюбленим образом, починаЇ любити вс≥ його властивост≥, а пот≥м, €к кажуть, любить т≥льки останн≥ї. « в≥ком персон≥ф≥кац≥€ ускладнюЇтьс€. –озширюЇтьс€ коло вибору ≥деал≥в: батьк≥в та ≥нших безпосередньо знайомих доросли доповнюють ≥ нав≥ть в≥дсувають на другий план к≥нематограф≥чн≥ ≥ л≥тературн≥ героњ, сусп≥льно-пол≥тичн≥ д≥€ч≥ та ≥нш≥ сусп≥льн≥ персонаж≥. ”св≥домленн€ власноњ соц≥окультурноњ належност≥ спри€Ї ≥ формуванню почутт€ захищеност≥, укор≥неност≥, впевненост≥ у соб≥ ≥ майбутньому, почутт€ життЇвоњ перспективи, в≥дчутт€ того, що €к частка ц≥лого, робиш €кусь загальну справу. ‘ормуванн€ ≥ функц≥онуванн€ самосв≥домост≥ не в≥льно в≥д суперечностей, напру жених, часто т€жких роздум≥в ≥ сумн≥в≥в.  ожне ≥з ћи по-р≥зному впливаЇ на повед≥нку особистост≥. ѕроблема вибору м≥ж ћи, що можуть ≥ конфл≥ктувати пом≥ж собою, породжуЇ проблему особистого самовизначенн€, приводить до формуванн€ ще одного р≥вн€ самосв≥домост≥ Ч усв≥домленн€ свого я. ќбраз я найб≥льш суб'Їктивний ≥ ≥нтимний елемент самосв≥домост≥. —аме образ я дозвол€Ї особистост≥ д≥€ти в≥льно ≥ в≥дпов≥дально. ќбраз я Ч складне психолог≥чне €вище. ÷е не ст≥льки знанн€ людини про себе, ск≥льки певне ставленн€ до себе, соц≥альна настанова, в €к≥й у€вленн€ про себе, своњ €кост≥ ≥ потенц≥њ орган≥чно зв'€зано з емоц≥€ми, викристал≥зовуЇтьс€ у мотиви повед≥нки, мету д≥€льност≥, у€вленн€ про зм≥ст, сенс житт€.

ѕо-перше, ступ≥нь складност≥ ≥ диференц≥йованост≥ образу я. ћаленька дитина ще не вм≥Ї в≥др≥зн€ти мотиви повед≥нки в≥д вчинк≥в, суттЇвоњ €кост≥ в≥д несуттЇвих, тому њњ образ я здаЇтьс€ простим, нерозчленованим, аморфним. «≥ зростанн€м, образ я диференц≥юЇтьс€, виникаЇ складна ≥Їрарх≥€ самооц≥нок. ¬насл≥док багатом≥рност≥ д≥€льност≥, бачимо, конструюЇмо себе п≥д р≥зними кутами зору. –озр≥зн€ють реальне я (€ким бачу себе зараз), динам≥чне я (€ким бажаю стати), фантастичне я (€ким би бажав стати у мр≥€х), ≥деальне я (€ким € повинен бути, виход€чи з власних принцип≥в, ≥деал≥в), потенц≥йне я (€ким можу стати, включаючи €к позитивн≥, так ≥ негативн≥ можливост≥), ≥деал≥зоване я (€ким мен≥ приЇмно себе бачити), нарешт≥ р€д удаваних я, тобто образ≥в, масок, €к≥ людина використовуЇ дл€ того, щоб приховати €к≥сь негативн≥ риси реальноњ особи.

ѕо-друге, ступ≥нь значущост≥ образа я, м≥сце, €ке пос≥даЇ серед ≥нших настанов. ќдна людина багато м≥ркуЇ про себе, анал≥зуЇ власн≥ вчинки, прагне спр€мовано вплинути на себе, у ≥ншого саморефлекс≥€ не розвинута, д≥Ї, керуючись переважно безпосередн≥ми прагненн€ми чи лог≥кою ситуац≥њ. –≥зними бувають ≥ об'Їкти саморефлекс≥њ: один б≥льше уваги прид≥л€Ї зовн≥шност≥, ≥нший Ч розумовим зд≥бност€м, трет≥й Ч моральним €кост€м тощо.

ѕо-третЇ, ступ≥нь внутр≥шньоњ посл≥довност≥, ц≥л≥сност≥ образа я. ќск≥льки людина бачить себе п≥д р≥зними кутами зору, њњ самосв≥дом≥сть Ї завжди суперечливою. ≤деальне я н≥коли не сп≥впадаЇ з реальним, суперечн≥сть м≥ж ними Ч руш≥йна сила самовихованн€. јле суперечност≥ м≥ж образами можуть бути ≥ деструктивними, €кщо викликають внутр≥шню напружен≥сть, коливанн€, сумн≥ви. —туп≥нь ст≥йкост≥ образу в час≥. ¬ одних людей самооц≥нка маЇ певну стал≥сть, у ≥нших Ч зазнаЇ значних коливань. «м≥на образу в час≥ Ч природна особлив≥сть процесу саморозвитку особистост≥. јле надлишкова зм≥нн≥сть образу може вказувати на його незр≥л≥сть, на невпевнен≥сть особи у власних силах. –≥вно €к ≥ надлишкова стал≥сть образу може св≥дчити про самозадоволенн€, догматизм, зупинку у розвитку. —туп≥нь самоповаги: €к людина ставитьс€ до себе Ч чи приймаЇ себе незважаючи на власн≥ недол≥ки, чи ЂзаперечуЇї себе незважаючи на чесн≥сть.

ќтже, самосв≥дом≥сть формуЇтьс€ ≥ розвиваЇтьс€ поступово в≥д усв≥домленн€ власного т≥ла ≥ зовн≥шност≥, соц≥окультурноњ належност≥ Ч до формуванн€ ц≥л≥сного у€вленн€ про своЇ я в р≥зних його вим≥рах. јле самосв≥дом≥сть не зводитьс€ до суми образ≥в у р≥зних проекц≥€х. Ћюдина, коли ставить запитанн€: €ка €?, маЇ на уваз≥ не просто от своњх ≥ндив≥дуальних властивостей чи сусп≥льного становища, а також запитуЇ: €кою € можу ≥ повинна стати, €к≥ у мене можливост≥ ≥ перспективи, що зроблю чи можу ще зробити у житт≥? —амосв≥дом≥сть включаЇ не т≥льки такий найважлив≥ший компонент, €к самоп≥знанн€, але й р€д ≥нших Ч самооц≥нку, самовизначенн€, самоконтроль.

—амооц≥нка Ч взаЇмод≥€ образу з певним еталоном, внасл≥док чого виникаЇ почутт€ задоволенн€ чи незадоволенн€ собою. —амооц≥нка може зд≥йснюватис€ двома основними засобами. ѕерший пол€гаЇ у тому, щоб пор≥вн€ти р≥вень своњх прит€гань з дос€гнутим результатом д≥€льност≥, вчинку. ƒругий зас≥б Ч сп≥вставлений у€ви ≥нших про себе.

—амоп≥знанн€ ≥ самооц≥нка, що ірунтуютьс€ на пор≥вн€нн≥ себе з оточуючими людьми ≥ певним особисто значущим еталоном, виступають елементом самовизначенн€. ќтже, формуванн€ ≥ розвиток самосв≥домост≥ Ч необх≥дна умова усв≥домленн€ житт€ не €к р€ду випадкових, роз≥рваних под≥й, а €к ц≥л≥сного процесу, що маЇ певну спр€мован≥сть, спадкоЇмн≥сть ≥ зм≥ст, що Ї найважлив≥шою ор≥Їнтованою потребою особистост≥.

Ќезважаючи на всю життЇву значущ≥сть, самосв≥дом≥сть ще не вичерпуЇ всього зм≥сту св≥домост≥ людини. ѕри характеристиц≥ сут≥ св≥домост≥ ≥ самосв≥домост≥, п≥дкреслювалас€ њх рефлексивн≥сть ≥ саморефлексивн≥сть, тобто усв≥домлен≥сть процес≥в, €к≥ в них в≥дбуваютьс€. јле не вс≥ процеси св≥домост≥ ≥ нав≥ть самосв≥домост≥ усв≥домлюютьс€ людиною. „исленн≥ д≥њ людини забезпечуютьс€ автоматично, неусв≥домленим функц≥онуванн€м св≥домост≥ ≥ самосв≥домост≥. ” зр≥лому в≥ц≥ людина переважно не усв≥домлюЇ, не обм≥рковуЇ звичн≥ д≥њ, ≥ т≥льки при освоЇнн≥ нових навичок д≥€льност≥ ≥ життЇд≥€льност≥ бере њх п≥д контроль св≥домост≥. —амосв≥дом≥сть людини також може функц≥онувати автоматично. ” критичн≥й ситуац≥њ, коли у людини немаЇ часу на обм≥ркуванн€ своњх д≥й, вона приймаЇ певне р≥шенн€ ≥нод≥ несв≥домо, але ірунтуючись на вже вироблених у€вленн€х про власне я, про те, що дл€ нењ допустимо чи не допустимо за будь €ких обставин. —аме у таких випадках знаходить про€в справжнЇ я, €ке може ≥ не сп≥впадати з тим образом, €кий Ї усв≥домленим. ќтже, у св≥домост≥ ви€вл€Їтьс€ ще один р≥вень, дл€ €кого властива неусв≥домлен≥сть процес≥в, що в ньому в≥дбуваютьс€. ƒл€ позначенн€ такого р≥вн€ св≥домост≥ використовують пон€тт€ п≥дсв≥дом≥сть ≥ безсв≥доме. ≤нод≥ њх використовують €к синон≥ми. –≥зно€к≥сн≥сть, р≥знор≥дн≥сть можна ви€вити ≥ звернувшись до ≥стор≥њ становленн€ концепц≥њ безсв≥домого.

¬перше концепц≥€ безсв≥домого сформульована √отфр≥дом Ћейбн≥цем, €кий по€снював €к нижчу форму душевноњ д≥€льност≥ людини, що лежить за межами св≥домих у€влень, €к≥ п≥днос€тьс€, €к остр≥вки над океаном темних сприйн€ть (перцепц≥й). ≤ммануњл  ант пов'€зував безсв≥доме з проблемою ≥нтуњц≥њ, з питанн€м про чуттЇве п≥знанн€. —воЇр≥дний культ безсв≥домого, €к глибинного джерела творчост≥, властивий дл€ представник≥в романтизму. Ќа початку XIX ст. розпочалос€ власне психолог≥чне досл≥дженн€ безсв≥домого. ƒинам≥чну характеристику безсв≥домого запровадив …оганн ‘р≥др≥х √ерберт. «а концепц≥Їю, несум≥сн≥ ≥дењ можуть вступати м≥ж собою у конфл≥кт, до того б≥льш слабк≥ витискуютьс€ ≥з св≥домост≥, але продовжують на нењ впливати ≥ не втрачають динам≥чних властивостей. ƒосл≥дженн€ у галуз≥ психопатолог≥њ дозволили заф≥ксувати псих≥чну д≥€льн≥сть, що не усв≥домлюЇтьс€ людиною. ÷€ л≥н≥€ одержала розвиток концепц≥њ безсв≥домого «≥гмунда ‘рейда, €кий почав з установленн€ пр€мих зв'€зк≥в м≥ж невротичними симптомами ≥ безсв≥домими переживанн€ми травматичност≥. ‘рейд≥вську концепц≥ю радикально переосмислив  арл ёнг ≥ вв≥в пон€тт€ колективного безсв≥домого, прагнув довести, що безсв≥доме охоплюЇ не т≥льки суб'Їктивне ≥ ≥ндив≥дуальне, €ке вит≥снене за меж≥ св≥домост≥, але й, насамперед, ≥ колективний, безособовий псих≥чний зм≥ст, €кий укор≥нений у стародавност≥ ≥ вт≥лений в ≥нвар≥антних дл€ ус≥х епох ≥ народ≥в образах-символах, €к≥ позначив пон€тт€м Ђархетипї. јрхетипи, на думку  арла ёнга, принципово протисто€ть св≥домост≥, њх не можна дискурсивно ≥ адекватно висловити.

 онцепц≥€ безсв≥домого розвиваЇтьс€ численними напр€мками сучасноњ ф≥лософ≥њ ≥ психолог≥њ, в≥дбиваЇтьс€ у практиц≥ р≥зних сучасних художн≥х теч≥й. «верненн€ до ≥стор≥њ становленн€ ≥ розвитку концепц≥њ безсв≥домого дозвол€Ї в≥докремити два зм≥стовних аспекти. ѕо-перше, безсв≥доме у широкому розум≥нн≥ це сукупн≥сть псих≥чних процес≥в, операц≥й, стан≥в, що не репрезентован≥ у св≥домост≥ суб'Їкта. ѕо-друге, у вузькому розум≥нн≥ безсв≥доме по€снюЇтьс€ €к особлива сфера псих≥чного або система процес≥в, що €к≥сно в≥дм≥нн≥ в≥д €вищ св≥домост≥ ≥ безпосередньо неприступн≥. ƒл€ розр≥зненн€, ф≥ксуванн€ р≥зних зм≥стовних аспект≥в неусв≥домленоњ сфери псих≥чного житт€ людини можна використати два пон€тт€: п≥дсв≥дом≥сть ≥ безсв≥доме.

ѕ≥дсв≥дом≥сть Ч це активн≥ псих≥чн≥ процеси, що не виступають центром розумовоњ д≥€льност≥ св≥домост≥, але впливають на св≥дом≥ процеси. ћ≥ж св≥дом≥стю ≥ п≥дсв≥дом≥стю немаЇ неподоланоњ меж≥. «м≥ст п≥дсв≥домост≥ може переходити у св≥дом≥сть ≥ самосв≥дом≥сть та навпаки. —фера п≥дсв≥домост≥ охоплюЇ: по-перше, неусв≥домлений псих≥чний контроль за д≥€льн≥стю т≥ла, де€к≥ бажанн€, пот€ги, спонуканн€; по-друге, знанн€, почутт€, переживанн€, €к≥ були вит≥снен≥ ≥з св≥домост≥ з метою самозбереженн€ (в≥д надлишковоњ ≥нформац≥њ, бол≥сних, неприЇмних переживань тощо), а також сни, патолог≥чн≥ душевн≥ стани; по-третЇ, неусв≥домлен≥ процеси мисленн€, €к≥ пов'€зан≥ з визр≥ванн€м творчого задуму, а також визр≥ванн€м вищих прагнень людського духу ≥ душ≥ (творчост≥, в≥ри, любов≥, дружби та ≥н.).

Ѕезсв≥доме Ч ≥ррац≥ональн≥ елементи псих≥чноњ реальност≥, те, що залишаЇтьс€ у глибинах псих≥ки ≥ знаходить про€в у св≥домост≥ не безпосередньо, а через п≥дсв≥дом≥сть. «м≥ст безсв≥домого ще до к≥нц€ не з'€сований. ѕо сут≥, численн≥ елементи п≥дсв≥домост≥ мають своЇр≥дний безсв≥домий Ђзалишокї. якщо початковий та завершальний етапи творчого, ≥нтуњтивного процесу у к≥нцевому випадку усв≥домлюютьс€ людиною, то сам механ≥зм њх залишаЇтьс€ на даному р≥вн≥ розвитку людини неусв≥домленим, безсв≥домим. —воЇр≥дний ≥ррац≥ональний Ђзалишокї завжди збер≥гаЇтьс€ ≥ в таких почутт€х: в≥ра, над≥€, любов, що не п≥ддаютьс€ св≥домому регулюванню. ” глибинах безсв≥домого схований механ≥зм д≥њ численних парапсихолог≥чних €вищ (€снобаченн€, телепат≥€ тощо). «аслуговуЇ на увагу ≥ концепц≥€ колективного безсв≥домого  арла ёнга, хоча зм≥ст €вища нав≥ть самим досл≥дником розум≥вс€ по-р≥зному. Ћюдина ще багато чого не знаЇ про зм≥ст, можливост≥, механ≥зми функц≥онуванн€ св≥домост≥, самосв≥домост≥, ≥ особливо безсв≥домого, про що св≥дчить практика психоанал≥зу ≥ медитац≥њ.

ќтже, св≥дом≥сть ≥снуЇ €к народжений д≥€льн≥стю мозку сусп≥льно розвинутоњ людини нев≥дчуваний ≥ незворотний пот≥к спонукань, вражень, почутт€, думок, а також б≥льш ст≥йких ≥дей, переконань, ц≥нностей, стереотип≥в та ≥н. ≤снуванн€ св≥домост≥ Ч пот≥к, €кий не можна зупинити, повн≥стю охопити, усв≥домити, в≥дтворити в ус≥й повнот≥. —в≥дом≥сть не хаотична, маЇ певну упор€дкован≥сть, взаЇмозв'€зок, Їдн≥сть, ст≥йк≥сть, загальн≥сть структур. —в≥дом≥сть формуЇтьс€ ≥ розвиваЇтьс€ т≥льки у процес≥ соц≥ал≥зац≥њ ≥ самоактуал≥зац≥њ особистост≥, входженн€ њњ у св≥т культури за допомогою д≥€льност≥ ≥ сп≥лкуванн€, рефлекс≥њ ≥ саморефлекс≥њ, самооц≥нки ≥ самовизначенн€. —в≥дом≥сть не т≥льки в≥дображаЇ св≥т, але й створюЇ його, тобто створюЇ, перетворюЇ, удосконалюЇ св≥й власний св≥т ≥ життЇвий св≥т людини: св≥т њњ ≥дей, пон€ть, наукових знань; св≥т людських ц≥нностей, емоц≥й, сенсу; св≥т образ≥в, у€влень, у€ви, культурних символ≥в ≥ знак≥в; св≥т предметно-практичноњ ≥ духовно-практичноњ д≥€льност≥.

 

Ѕ≥лет є6

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 547 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

1460 - | 1261 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.019 с.