Сутність розподільчої логістики

Розподільча логістика є тією частину логістики, яка інтегрова­на в сферу розподілу, тобто здійснюється в післявиробничий пері­од.

Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними опера­ціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також пе­редачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логістикою. Доцільно все ж використовувати термін «розподільча логістика» як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній сис­темі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кін­цевих споживачів.

Інтегрований погляд на функцію розподілу почав розвиватися у 60-х - на початку 70-х років. У цей період прийшло розуміння то­го, що поєднання різних функцій, які стосуються розподілу вигото­вленого продукту, в єдину функцію управління несе у собі великий резерв для підвищення ефективності. Результатом інтегрованого підходу до реалізації різних функцій розподілу стало включення розподілу в структуру функціонального управління організацій та підприємств.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традицій­ного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв'я­зку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взає­мозв'язку всіх функцій всередині самого розподілу.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової про­дукції. Залежно від суб'єкту економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

Сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою наклада­ються одна на одну. Якщо розглядати умовні вихідні та кінцеві ланки матеріалопотоків, то для одних суб'єктів логістичні операції є частиною системи збуту, а для інших - закупівель. Це, з одного бо­ку, спрощує, а з іншого боку - ускладнює процес управління мате­ріальними потоками. Так, багато логістичних робіт і операцій ви­конуються в обох сферах, тому значна частина прийомів і методів управління потоковими процесами прийнятна як у сфері постачан­ня, так і в сфері розподілу товарної продукції. Однак об'єктивна протилежність інтересів продуцентів, споживачів, а також торго­вих, транспортних та інших посередників визначають особливості логістичного управління залежно від становища того чи іншого елемента логістичної системи щодо інших.

У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які висту­пають як послуги. Таким чином, сфера розподілу є виробником по­слуг - дуже специфічного товару. Основний прояв специфічності й виражається в нематеріальності створюваної продукції. Як наслідок на товарному ринку з'являється не стільки матеріальний товар, скільки унікальна модель пропозиції - товар-послуга.

Статус постачальника товару-послуги зобов'язує підприємст­во в першу чергу враховувати інтереси покупців, на чому ґрунтується формування розподільчої логістики.

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівні різний. На рівні підприємства (мікрорівні) це:

• оптимізація формування портфеля замовлень;

• укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

• забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реаліза­ції продукції;

• вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

• раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;

• оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного ха­рактеру;

• формування і вдосконалення системи інформаційного забезпе­чення.

На макрорівні до задач розподільчої логістики належать:

• вибір схеми розподілу матеріального потоку;

• визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (скла­дів) на території, яка обслуговується;

• визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.