Всю мікрофлору водоймищ із екологічних позицій можна поділити на дві групи: аутохтонна (водна, власна мікрофлора екосистеми) І алохтонна, яка іззовні потрапляв при забрудненні із різних джерел. Кількість бактерій становить від десятків і сотень до десятків мільйонів мікробів в 1 см залежно від типу водоймища,, метрологічних умов і пори року. Особливо багато м/0 у морській воді і мулі прісних водоймищ ь ^(від100 до 3 млрд. в 1 см'). Не глибині до 1000 м зустрічаються лише поодинокі м/о. Крім того, у підземних водах, океанах зустрічаються "ультрамікроби* (розмір біля 0,3 мкм), що перебувають в анабіотичному стан. При достатньому вмісті поживних речовин вони швидко відновлюються до розмірів нормальних бактерій. Скями мікрофлори води відкритих водоймив різноманітний, виділено і визначено сотні видів м/о але й це не відображає всього їх різноманіття. Сучасні м/б методи діагностики підтверджують присутіст у морях 1 озерах великої кількості форм бактерій, що не культивуються. Звичайними методами визначють пігментні, флуоресцентні, протеолітичну спо-роугворюючі бактерії.Різноманітні анаеробні мікроорганізми, присутні у воді та водоймищах беруть участь у кругообігу біогенних процесів амоніфікаціі і бродінню
Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, ґрунту. Методи дослідження
ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ
Живий мікросвіт людини і нашого довкілля зазнав великих змін. Продовжується інтенсивна мікробна корозія землі, колонізація різних об'єктів зовнішнього середовища й харчових продуктів зміненими бактеріями, грибами, вірусами. З року в рік зростають носійство патогенних бактерій серед медичного персоналу та різноманітні дисбактеріози відносно здорових і хворих людей. Все частіше виникають шпитальні інфекції, спричинені патогенними й умовно-патогенними мікроорганізмами. Все це вимагає розробки нових і вдосконалення існуючих методів лабораторного дослідження мікрофлори води, повітря, грунту, інших об'єктів оточуючого середовища, харчових продуктів. Важливого значення набуває визначення дисбактеріозів людини, носійства золотистих стафілококів, менінгококів, збудників дифтерії, холери, черевного тифу, дизентерії. Лікар будь-якого профілю повинен знати, як правильно взяти досліджуваний матеріал, доставити його до профільної лабораторії, провести мікробіологічне дослідження, правильно оцінювати його результати
Санитарное состояние объектов окружающей среды регламентируется по различным физико-химическим и санитарно-микро-биологическим показателям.
Загрязненность воды микробами контролируют по 4 основным показателям: 1) микробному числу воды; 2) коли-титру и коли-индексу; 3) по обнаружению патогенных бактерий кишечной группы; 4) количеству термофилов в почве.
Микробное число (количество микроорганизмов в 1 мл исследуемой воды) определяют количественным высевом разведенной в 10, 100 и 1000 раз воды в чашки Петри с мясопептонным агаром с последующим подсчетом числа выросших колонии.
Для определения коли-титра используют такие показатели: наличие как обычной фекальной кишечной палочки, так и БГКП. Данных бактерий выявляют методом бродильной пробы. Сущность метода заключается в посеве уменьшающихся объемов исследуемой воды в среды накопления (например, глюкозо-пептонная среда с индикатором pH и газообразования), последующим культивированием и высеве помутневших (забродивших) проб на среду Эндо. Кишечную палочку определяют по росту колоний красного цвета (лактозоположительные), состоящих из грамотрицательных палочек, которые не продуцируют оксидазу. Затем по расчетным таблицам определяют коли-титр и коли-индекс.
Коли-индекс можно определить, профильтровав исследуемую воду через мембранный фильтр и поместив последний на среду Эндо. Из осевших на фильтре кишечных палочек вырастают колонии красного цвета, состоящие из грамотрицательных палочек. При коли-индексе питьевой воды более 10 БГКП (10 бактерии на 1 л воды) дают немедленный ответ о факте фекального загрязнения воды.
Санитарно-микробиологическую оценку почвы проводят путем определения ее фекального загрязнения по коли-титру, титру энтерококка и перфрингенс-титру. Одновременно определяют и микробное число почвы. Обычно фекальное загрязнение сопровождается увеличением в почве количества БГКП и спорообра-зующих анаэробов группы Clostridium perfringens. В результате самоочищения почвы бактерии группы кишечной палочки (БГКП) исчезают, но еще в течение определенного времени в ней находят Clostridium perfringens. Следовательно, присутствие в почве определенного количества Clostridium perfringens и отсутствие БГКП свидетельствуют о старом фекальном загрязнении.
