Орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу у першу зміну

Режимні моменти	7 – 8 років	9 – 10 років	11-12 років
Пробудження Ранкова гімнастика, загартовуючі процедури Умивання. Прибирання ліжка. Сніданок. Дорога до школи Навчальні заняття у школі Дорога із школи додому (прогулянка) Обід Денний сон Прогулянки на повітрі Підготовка уроків Перебування на повітрі або заняття в гуртках (хобі) Вечеря, різні справи Сон	7.00 7.00 – 7.30 7.30 – 7.50 7.50 – 8.20 8.20 – 12.30 12.30-13.00 13.00-13.30 13.30-14.30 14.30-16.00 16.00-17.00 (для 1 класу); 16.00-17.30 (для 2 класу) 17.30-19.00 19.00-20.00 20.30-7.00	7.00 7.00 – 7.30 7.30 – 7.50 7.50 – 8.20 8.20 –13.30 13.30-14.00 14.00-14.30 14.30-16.00 16.00-18.00 18.00-19.00 19.00-20.30 21.00-7.00	7.00 7.00 – 7.30 7.30 – 7.50 7.50 – 8.20 8.20 – 14.00 14.00-14.30 14.30-15.00 15.00-16.00 16.00-18.30 18.30-19.30 19.30-21.00 21.30-7.00
Режимні моменти	13 — 14 років	14 — 15 років	16 – 17 років
Пробудження Ранкова гімнастика, загартовуючі процедури. Умивання. Сніданок. Дорога до школи Навчальні заняття у школі Дорога із школи додому (прогулянка) Обід Перебування на повітрі Підготовка уроків Прогулянка на повітрі або заняття в гуртках (хобі) Вечеря, різні справи Сон	7.00 7.00– 7.30 7.30 – 7.50 7.50 – 8.20 8.20 – 14.00 14.00 – 14.30 14.30 – 15.00 15.00 – 16.00 16.00 – 19.00 19.00 – 20.00 20.00 – 21.00 21.30 – 7.00	7.00 7.00– 7.30 7.30 – 7.50 7.50 – 8.20 8.20 – 14.30 14.30 – 15.00 15.00 – 15.30 15.30 – 16.00 16.00 – 19.00 19.00 – 20.00 20.00 – 21.30 22.00 – 7.00	7.00 7.00– 7.30 7.30 – 7.50 7.50 – 8.20 8.20 – 14.30 14.30 – 15.00 15.00 – 15.30 15.30 – 16.00 16.00 – 19.00 19.30 – 21.00 21.00 – 22.00 22.30 – 7.00

Виконання домашнього завдання учнi починають з уже погiршеною працездатнiстю. Спостереження за змiнами функцiонального стану органiзму школярів під час приготування урокiв показали, що продуктивність праці коливається в різних межах, а саме:

І клас	II клас	III-IV	V-VI	VII-VIII	IX-XI
45 хв.	1 год.	1,5 год.	2 год.	2,5 год.	3 год.

Дiтям 6-ти річного віку домашнi завдання не задають.

Виконання домашньої роботи рекомендується починати із завдань середньої складностi, потiм переходити до найбiльш складних i закiнчувати самопiдготовку легкими завданнями.

Таблиця 22.

Орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу у другу зміну

Режимні моменти	9-10 років	11-12 років	13-14 років	15-16 років
Пробудження Ранкова гімнастика, загартовуючі процедури, умивання, прибирання ліжка Ранковий сніданок і допомога родині Підготовка уроків Вільні заняття і прогулянки Обід Дорога до школи Навчальні заняття у школі Дорога додому (прогулянка) Вечеря і вільний час Підготовка до сну Сон	7.30 7.30 – 8.00 8.00 – 9.00 9.00–11.00 11.00-13.00 13.00-13.30 13.30-14.00 14.00-19.00 19.00-19.30 19.30-20.30 20.30-21.00 21.00-7.30	7.30 7.30 – 8.00 8.00 – 9.00 9.00-11.30 11.30-13.00 13.00-13.30 13.30-14.00 14.00-19.30 19.30-20.00 20.00-21.00 21.00-21.30 21.30-7.30	7.30 7.30 – 8.00 8.00 – 9.00 9.00-11.30 11.30-13.00 13.00-13.30 13.30-14.00 14.00-20.00 20.00-20.30 20.30-21.30 21.30-22.00 22.00-7.30	7.30 7.30 – 8.00 8.00 – 9.00 9.00-12.00 12.00-13.00 13.00-13.30 13.30-14.00 14.00-20.00 20.00-20.30 20.30-22.00 22.00-22.30 22.30-7.30

У молодших і старших школярів стомлення у процесі виконання завдань на уроках і в позаурочний час розвивається по-різному і виявляється неоднаково. У початковій школі кожен вид роботи досить швидко приводить до граничного гальмування, і це запобігає тривалій неперервній активності нервових клітин. По суті, учні початкових класів, як правило, не перевтомлюються: найчастіше вони припиняють розумову працю у початковій фазі стомлення. Ці форми стомлення легко і швидко усуваються завдяки відпочинку.

У старших школярів виробляється здатність за допомогою вольового зусилля долати початкові стадії стомлення і продовжувати роботу аж до настання значних зрушень в організації. Тому у школярів старших класів спостерігаються не тільки початкові, але й глибші стадії стомлення, які вимагають часу для відновлення.

Існують гігієнічні нормативи навчального навантаження протягом дня, тижня для дітей, які відвідують школу у першу (табл.21) і другу зміну (табл.22). Їх дотримання — обов'язкова умова профілактики перевтоми у дітей шкільного віку.

Потрібно пам’ятати, що нехтування ними призводить до порушення режиму дня, негативно позначається на станi здоров'я дітей шкільного віку.

Запорукою оптимальної працездатності школярів є правильне чергування праці і відпочинку, а також зміна одного виду діяльності іншими. Правильне чергування розумової праці з фізичним навантаженням і регулярним сном є умовою успішного навчання, вагомим чинником збереження здоров'я дітей і підлітків.

Питання для самоперевірки

1. Які складнощі соціального, психологічного і фізичного характеру супроводжують початок навчання дитини у школі?

2. У чому полягають особливості розумової праці? Які негативні фактори для здоров’я можуть виникнути при недотриманні гігієни розумової праці?

3. Поясніть охоронну сутність процесу стомлення. Як реагує дитина, відчуваючи певні ознаки стомлення?

4. Що таке перевтома? Як її діагностувати і запобігти її наслідкам?

5. Як враховуються вікові особливості прояву феномену працездатності при плануванні навчального навантаження школяра?

6. Прокоментуйте орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу в першу та другу зміни.

Важливо знати, що...

Живі організми залежать від основних ритмів Землі і її обертання навколо своєї осі і навколо Сонця. Упродовж сотень мільйонів років еволюції ішов процес пристосування до них, вироблялись ритмічні процеси життєдіяльності — біоритми.

Біоритми — результат природного добору. У боротьбі за існування виживали тільки ті організми, які могли сприймати час і реагувати на нього. У результаті поступово виробився ендогенний ритм організму, синхронний з періодичними процесами зовнішнього середовища. Найбільш вивчені добові ритми (24-годинні) і навколодобові, або циркадіанні (від 20 до 28 годин).

Відомо близько 300 функцій, які мають добову періодичність. Різні функції організму мають неоднаковий ритм інтенсивності. Хоч сучасна людина створила навколо себе штучне температурне середовище, але температура її тіла протягом доби коливається, як і багато років тому назад. Справа в тому, що температура тіла залежить від швидкості перебігу біохімічних реакцій. У денний час обмін речовин іде швидше і це визначає більшу активність людини. Ритмічні добові коливання характерні для артеріального тиску: вдень він вищий, а вночі знижується. При патології спостерігається порушення багатьох ритмів. Наприклад, у хворих гіпертонічною хворобою у нічні години відбувається не зниження, а, навпаки, підвищення артеріального тиску, що призводить до погіршення їх стану.

Протягом доби змінюється інтенсивність мітотичного поділу: найбільша швидкість поділу клітин у ранкові години, вночі вона знижується. Близько 5 годин ранку відмічається найбільша активність поділів у кістковому мозку. Активність у ниркових клубочках найвища між 3 год. ночі і 5 год. ранку.

Кількість кров’яних пластинок у периферичній крові у людини зменшується вночі і збільшується у ранкові і денні години. Встановлено, що здатність до зсідання крові вища у денні години. Відмічена періодичність вмісту адреналіну в крові, його рівень найвищий ранком і знижується до мінімуму на 18 год.

Крім добових, виділяють і тривалі біоритми: місячний ритм (28 діб), який найбільше виражений у мешканців морів.

Зміна тривалості дня є важливим фактором, який дає змогу організму перебудувати свою діяльність; це здійснюється за участю гіпоталамо-гіпофізарної системи. Неузгодженість деяких біоритмів і зміни тривалості дня в осінній і весняний період року є однією із імовірних причин загострення хронічних хвороб органів дихання, серцево-судинної системи. Так, описана сезонна динаміка загострення туберкульозу, гіпертонічної хвороби, ревматизму. Трансмісивні хвороби людини мають виражену сезонну залежність, яка пов’язана з періодами розмноження членистоногих переносників — збудників хвороб (кліщі, комарі, москіти тощо).

Ритмічні зміни сонячної активності впливають на живі організми, змінюють їх реактивність і функціональний стан різних систем. Є дані, що кількість хворих, які потрапляють у психіатричні клініки, різко зростає у дні посиленої сонячної активності. Клініцисти відмічають збільшення частоти серцево-судинних захворювань і ускладнень під час найбільшої активності Сонця. Однією із причин цього може бути активація у такі періоди системи зсідання крові.

Виявлені і більш тривалі цикли сонячної активності (80 – 90 років, 600 – 800 років). У кінці 19 на початку 20 ст. чеський психолог Г.Свобода і німецький лікар В.Флейс висловили гіпотезу, що у кожної людини з моменту народження є три цикли, які пов’язані з фізіологічною активністю (23 дні), емоційною (28 днів) і інтелектуальною (33 дні). Посередині кожного циклу є критичний, або нульовий день. Перша половина циклу, яка передує цьому дню, вважається позитивним періодом (зростання працездатності, фізичного, емоційного і інтелектуального стану). Друга половина — негативний період, у продовж якого стан погіршується.

Є спостереження, що у нульові дні фізичного циклу частіше відбуваються нещасні випадки, у нульові дні емоційного циклу — емоційні зриви, інтелектуального — погіршення розумової роботи. Збіг усіх критичних днів буває один раз на рік. Проте висловлюється і критичний погляд з приводу фатального впливу нульових днів на організм людини, система якої має великий діапазон пристосувальних можливостей у збереженні гомеостазу.

Російський психіатр С.С.Корсаков у 1887 р. описав психологічний синдром у хворих на хронічний алкоголізм: втрата хворими здатності до орієнтації у часі, вони не можуть виконувати ритмічні спроби, у них не виробляються умовні рефлекси на час, хоча формальне значення часу зберігається (вони знають кількість хвилин у годині, секунд у хвилині). Є дані про враження у таких хворих ядер, які утворюють стінку третього шлуночка, і в ділянці гіпокампа.

Крім центральних механізмів орієнтації у часі, є і клітинні, припускають, що вони пов’язані з періодичними процесами, які відбуваються у мембранах клітини.

Значення біоритмів, пов’язаних з сезонними і геліофізичними циклами активності, має бути використане у профілактичній медицині у боротьбі за здоров’я людини.

Література

1. Богданов Г.П. Школьникам о здоровом образе жизни. — М., 1989. — 192 с.

2. Коростелев Н.Б. Воспитание здорового школьника. — М., 1986.

3. Медико-біологічні основи валеології. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів /Під ред. П.Д.Плахтія. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 2000. — С. 128-135.

4. Мир детства: Младший школьник /Под ред. А.Г.Хрипковой. — М., 1988. — 272 с.

5. Охрана труда и техника безопасности в общеобразовательной школе: Сб. нормат. документов (Состав. В.В.Горелов). — М., 1988. — 256 с.

6. Попов С.В. Валеология в школе и дома (О физическом благополучии школьников). – СПб., 1997. – 256 с.

7. Семашко Н.А. Основные вопросы школьной гигиены // Книга о здоровье /Под ред. Ю.П.Лисицына. — М., 1988. — С. 156-157.

8. Совєтов С.Є. та ін. Шкільна гігієна. Навч. посібник для студентів пед. ін-тів. — К.: Вища школа, 1971. — С. 98-134.

9. Хочу быть здоровым: справ. изд. /Отрощенко П.Г., Мовчанюк В.О., Никберг Н.Н. и др. — К., 1991. — 336 с.

10. Эрисман Ф.Ф. Гигиенические требования к расписанию уроков // Книга о здоровье /Под ред. Ю.П.Лисицына. — М., 1988. — С. 144-149.

11. Эрисман Ф.Ф. Переутомление, мозговое переутомление учащихся // Книга о здоровье /Под ред. Ю.П.Лисицына. — М. 1988. — С. 149-156.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Авітаміноз (а - заперечна частка, від лат. vita - життя) - хворобливий стан, який виникає за нестачі якогось вітаміну чи вітамінів.

Автотрофи (від грец. аutos – сам, trophe – живлення) – організми, які самостійно виробляють органічні речовини з неорганічних сполук з використанням енергії сонячного світла або енергії хімічних процесів.

Автономна нервова система (від грец. аutos – сам) - частина периферичної нервової системи, яка іннервує всі внутрішні органи, ендокринні залози та мимовільні м‘язи шкіри, серце та судини, тобто органи, що здійснюють вегетативні функції в організмі (травлення, дихання, виділення, кровообіг тощо) та становлять внутрішнє середовище організму.

Адаптація (від лат. adaptatio – пристосування) – пристосування організму або його окремих органів до певних умов середовища.

Адреналін -гормон мозкової тканини надниркових залоз, що стимулює симпатичну нервову систему.

Аероби (від грец. аеr – повітря, bios – життя) – організми, для життєдіяльності яких потрібен вільний кисень.

Акомодація (від лат. accomodatio – пристосування) – пристосування ока до чіткого бачення предметів, розміщених на різній відстані від нього.

Аксон (від грец. axon - вісь) - видовжений відросток нейрона, по якому імпульси надходять від його тіла до інших нейронів або органів.

Акромегалія - хвороба, при якій збільшуються розміри не всього тіла, а тільки окремих його частин - носа, підборіддя, язика, рук та ніг, вигляд людини спотворюється.

Актин -скоротливий білок, який функціонує у скелетних м’язах.

Акселерація (від лат. accelerare - прискорення) - прискорення темпів росту і розвитку дітей та підлітків кожного наступного покоління порівняно з попереднім. Термін запропоновано Е.Кохом.

Алергія (від грец. allos - інший, ergon - дія) - стан підвищеної чутливості організму у відповідь на дію алергенів.

Алкоголізм -захворювання, спричинене систематичним вживанням алкогольних напоїв; характеризується патологічним потягом до них.

Альвеоли (від лат. alveolus - міхурець) - мікроскопічні міхурці легенів, де відбувається газообмін між кров’ю та вдихуваним повітрям.

Анаболізм (від грец. anabole - підйом), або асиміляція - сукупність хімічних процесів у живому організмі, у результаті яких синтезуються складні органічні речовини з простих з накопиченням енергії.

Анаероби (від грец. аn – заперечення, аеr – повітря, bios – життя) – організми, життєдіяльність яких відбувається за відсутності вільного кисню.

Аналізатор, або сенсорна система (від лат. sensus - відчуття, сприйняття) -це система, яка забезпечує сприймання, передачу і переробку інформації про явища навколишнього середовища.

Анатомія людини (від грец. anatome - розтин, розчленування) - наука, що вивчає форму і будову організму, органів і тканин людини у зв‘язку з їхніми функціями у процесі філогенезу та онтогенезу.

Анемія (від грец. префікса а - заперечення, haima - кров) - недокрів’я,хворобливий стан, ознакою якого є брак еритроцитів та гемоглобіну.

Антигени (від грец. аnti - проти, genes - походження) - високомолекулярні сполуки, здатні стимулювати імунокомпетентні лімфоїдні клітини та забезпечувати імунну відповідь.

Антитіла (від грец. аnti - проти, тіло) - глобуліни сироватки крові людини чи тварини, що утворюються у відповідь на попадання в організм різних антигенів.

Аорта -найбільша артерія тіла людини, що виходить з лівого шлуночка.

Апетит (від лат. apetitio - пристрасть, бажання) - потяг до певного виду їжі.

Аритмія (від грец. префікса а - заперечення, ритм) - порушення серцевого ритму.

Артеріальна кров – кров, збагачена киснем.

Артерії (від грец. аrteria – судинa) - кровоносні судини, що несуть кров від серця до органів та тканин організму.

Біологічний вік визначається сукупністю анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для даної популяції.

Біологія (від грец. bios - життя, logos - наука,учення) - це сукупність наук про живі істоти, їхню будову, процеси життєдіяльності, взаємозв’язки між собою та умовами навколишнього середовища, закономірності розповсюдження по земній кулі, походження, історичний розвиток, різноманітність тощо.

Бронхіт (від грец. bronchos - дихальне горло, it - запалення) - запалення бронхів.

Вакцина (від лат. vakka - корова, яку використовував у своїх дослідах Дженнер) - препарат, виготовлений з ослаблених чи вбитих бактерій, вірусів або їхніх токсинів; застосовують для створення активного штучного імунітету та лікування інфекційних хвороб.

Вакцинація (від лат. vakka - корова) - профілактичне щеплення.

Валеологія (від грец. valeo - бути здоровим, logos - учення) - наука про формування, зміцнення та збереження здоров’я.

Вегетативна нервова система -частина нервової системи, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, непосмугованих і деяких посмугованих м’язів, обмін речовин.

Вени - кровоносні судини, що несуть кров від органів та тканин до серця.

Венозна кров – кров без кисню, збагачена вуглекислим газом.

Відчуття - це процес відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів і явищ об‘єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів.

Вітаміни (від лат. vita - життя) — група фізіологічно активних органічних сполук різноманітної хімічної природи, які в невеликих кількостях життєво необхідні для нормального функціонування організму.

Виділення - процес виведення з організму непотрібних і шкідливих продуктів обміну речовин (вода, вуглекислий газ, аміак, сечовина, сечова кислота).

Ганглій (від грец. ganglion – вузол) – нервовий вузол, скупчення нервових клітин, що переробляють одержані ними сигнали.

Гельмінтологія (від грец. helminthos – черв'як, життя, logos - учення) – розділ паразитології, який вивчає паразитичних червів та захворювання, що ними викликаються.

Гемоглобін (від грец. haima - кров, від лат. globus - куля) - залізовмісний пігмент еритроцитів, який зв’язує та переносить кисень від органів дихання до тканин.

Гемоліз (від грец. haima - кров, lysis - розчинення) - руйнування еритроцитів крові (наприклад, у гіпотонічному розчині).

Гемофілія (від грец. haima - кров, phileo - любити, нахил) - спадкова хвороба, що виникає, коли порушена функція згортання крові.

Геронтологія (від грец. heron - старий, logos - наука, учення) - наука, яка займається проблемами старіння людини, з‘ясовує основні його закономірності - від молекулярного і клітинного рівнів до цілісного організму.

Гетеротрофи (від грец. heteros – інший, trophe – живлення) – організми, які живляться готовими органічними речовинами.

Гігієна (від грец. hygіenоs - здоровий) - наука, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров‘я людини.

Гіпервітаміноз (від грец. hyper - над, від лат. vita - життя) - хворобливий стан, який виникає за надмірного надходження певного вітаміну до організму.

Гіпертонія (від грец. hyper - над, підвищення, від лат. tonus - напруження) - стан підвищеного кров’яного тиску.

Гіповітаміноз (від грец. hypо - під, пониження, від лат. vita - життя) - хворобливий стан, який виникає за недостатнього надходження певного вітаміну до організму.

Гіпотонія (від грец. hypо - під, пониження, від лат. tonus - напруження)- стан пониженого кров’яного тиску.

Гломерулонефрит - запальний інфекційно-алергічний процес, що перебігає в обох нирках із переважним ураженням клубочкового апарату.

Гомеостаз (від грец. hоmоios - однаковий, stasis - стан) - стан відносної сталості внутрішнього середовища організму за певних умов довкілля та змін в організмі.

Гормони (від грец. hormao - збуджую) - біологічно активні речовини, які виробляють залози внутрішньої секреції.

Дендрит (від грец. dendron - дерево) - короткий, дуже розгалужений відросток нейрона, по якому збудження проводиться до тіла нервової клітини від рецепторів або інших нервових клітин.

Діурез (від грец. diureo - виділяю сечу ) -процес утворення і виділення сечі з організму.

Динамічний стереотип — це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються в строго визначеному, закріпленому в часі порядкові і є наслідком складної системної реакції організму на складну систему позитивних (тих, що підкріплюються) і негативних (або гальмівних) умовних подразників.

Дистонія -порушення тонусу судин, у результаті чого порушується кровообіг і кровопостачання органів.

Домінанта (від лат. dominans - пануючий) - це панівна ділянка кори великих півкуль головного мозку, яка залучає до себе збудження з інших центрів, нагромаджує їх і гальмує їхню здатність реагувати на подразники, що за інших умов мали б їх збуджувати.

Екстерорецептори (від лат. exter – зовнішній, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що здійснюють сприйняття подразнень від довкілля.

Ектодерма (від грец. ektos – зовні, derma – шкіра) – зовнішній зародковий листок.

Емоції -це суб‘єктивний стан людини, що виникає у відповідь на дію внутрішніх чи зовнішніх подразників і проявляється в формі переживань.

Ендокринологія (від грец. endon - внутрішній, сrino - виділяю, logos - учення)- наука про залози внутрішньої секреції та їх гормони.

Ендоплазматична сітка (від грец. endon - внутрішній, плазма - оформлене) - система мембран, що утворюють велику кількість каналів, трубочок, цистерн, завдяки чому значно збільшується внутрішня поверхня клітини і поділяється клітина на велику кількість комірок, що відіграє важливу роль у регуляції внутрішньоклітинних ферментних систем, транспорті речовин та перебігу процесів обміну.

Ендокард (від грец. endon - внутрішній, cardia - серце) - внутрішня сполучнотканинна оболонка серця.

Енергетичний обмін -сукупність реакцій розщеплення складних сполук, які супроводжуються виділенням енергії.

Ентодерма (від грец. entos – усередині, derma – шкіра) – внутрішній зародковий листок.

Епідерміс (від грец. еpi - над, derma - шкіра) - зовнішній шар шкіри, утворений епітеліальною тканиною.

Епікард (від грец. еpi - над, cardia - серце) - зовнішня сполучнотканинна оболонка серця.

Епітеліальна тканина, або епітелій (від грец. еpi - над, thele - сосочок ) - тканина, що складається з клітин, які щільно прилягають одна до одної і вкривають тіло ззовні, вистилають порожнини тіла та внутрішніх органів, а також утворюють більшість залоз.

Еритроцити (від грец. erythros - червоний, kytos - клітина) - клітини крові, які здійснюють транспорт газів.

Імунітет (від лат. immunitas - звільнення від будь-чого) - сукупність захисних механізмів організму проти чужорідних чинників - бактерій, вірусів, отрут.

Інтерорецептори (від лат. interior – внутрішній, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішнього середовища організму.