Речовини та розчини.
Дегазація –це розклад (нейтралізація) отруйних речовин, небезпечних хімічних речовин (НХР) до нетоксичних продуктів або їх механічні видалення із зараженої поверхні. Вона виконується хімічним, фізико-хімічним, фізичним або механічним способами.
Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами внаслідок чого протікають хімічні реакції з утворенням нетоксичних або малотоксичних продуктів. При забрудненні краплиннорідкими ОР необхідно негайно провести часткову санітарну обробку. Наступне обмивання теплою водою з милом не захищає від ураження і необхідності в її проведенні немає. Забруднений одяг повинен бути замінений у максимально короткий термін.
Фізико-хімічний спосіб базується на змиванні отруйних речовин (ОР) із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку), або розчину в аміачній воді (взимку).
Під час дегазації розчинниками отруйні речовини (ОР) не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються із зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт (табл. 3.1, 3.2).
Фізичний спосіб - випаровування ОР із зараженої поверхні та часткове їх розкладання під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.
Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом.
Хімічний спосіб здійснюється дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.
Механічний спосіб – зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а снігу - 20 см, або нейтралізація забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дощок і т.п.
Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірнонаривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.
Приміщення дегазують 10-20%-м хлорно-вапняним (або 5%-м сірчанонатрієвим) розчинами. Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпалюванням, кип’ятінням впродовж 2 год. у воді (з додаванням 1-2 % лугу) або протиранням ганчіркою, яка зволожена у гасі (бензині).
Дерев’яні предмети (годівниці для худоби) дегазують хлорновапняною кашкою або розчинами інших дегазуючих засобів з наступним (через 1,5- 2 год.) промивання водою.
Дегазація кип’ятінням верхнього одягу і головних уборів зі штучного хутра проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших (дегазацію хутряних і шкіряних виробів цим способом проводити неможливо).
Дегазація способом прання полягає в розкладі та змиванні отруйних речовин водними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації пранням підлягають вироби з бавовняних тканин, а також ватний одяг. Як миючий розчин використовується 0,3 %-й розчин порошку СФ-2У (СФ-2).
Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття та індивідуальних засобів захисту. Вона проводиться, якщо є час і немає інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить у літніх умовах при температурі 18-25°С.
Речі та предмети, які не можна кип’ятити, необхідно провітрювати 6 діб влітку і 45 діб взимку або дегазувати в спеціальних камерах (приміщеннях) при температурі 70-80°С.
Зерно, уражене парами і туманами НХР, дегазують провітрюванням на відкритому повітрі. Самодегазація в теплий період може наступити: при ураженні зарином і табуном — через 2-4 доби, іпритом через 5-10 діб, зоманом через 20-45 діб.
Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду відливають або відкачують, а дно і стінки шахти обробляють хлорно-вапняною кашкою, із дна знімають шар 10 см. Після наповнення водою, її знову відливають і після нового наповнення перевіряють на наявність ОР.
Засоби захисту дегазують пароаміачним способом або гарячим повітрям.
Шкіряні вироби дегазують гарячим повітрям при температурі 70°С впродовж 6 год.
Дегазаційні речовини і розчини наведені в таблиці 3.1, та таблиці 3.2.
Демеркуризація — це комплекс заходів, які спрямовані на зниження концентрації парів ртуті в повітрі приміщень до гранично допустимої.
Вона може проводитись двома способами: хіміко-механічним і механічним.
Хіміко-механічний спосіб засновується на механічному зборі кульок металічної ртуті з подальшою обробкою забрудненої поверхні хімічними реагентами і природним випарюванням ртуті з забруднених матеріалів шляхом провітрювання приміщень. Після такого способу обробки приміщення потребує підсиленого провітрювання.
Механічний спосіб засновується на механічному зборі кульок ртуті з поверхні з наступною заміною підлог, нагріванням поверхні для випаровування залишків ртуті, а при необхідності заміною штукатурки або капітальним ремонтом будівлі.
Ці способи можуть застосовуватися комбіновано.
Для демеркуризації використовують:
перманганат калію (марганцівка)— (20 грамів на 10 л). Використовується для демеркуризації будь-якої поверхні. Норма витрати 10л на 5—7 м2. Зберігається 2—5 годин;
— хлорне залізо — (2 кг хлорного залізу на 10 л води). Використовується для демеркуризації будь-якої поверхні. Норма витрати 10 л на 7— 8 м2. Зберігається 3 доби;
— розчин сірчаної кислоти — (0,5—1 літрів сірчаної кислоти на 10 л води). Використовується для демеркуризації цементних або кам'яних поверхонь. Норма витрати 10 л на 6—10 м2. Зберігається 3 доби;
— розчин сірки та перекису водню — (1500 г сірки, 6 л перекису водню). Використовується для демеркуризації будь-якої поверхні де можлива адсорбція парів ртуті. Норма витрати 10 л на 10 м2. Не зберігається.
Дезінфекція – комплекс заходів по знешкодженню хвороботворних мікроорганізмів та руйнуванню їх токсинів. Знищення комах і кліщів, які переносять збудників інфекційних захворювань називається дезінсекцією, а знищення гризунів - дератизацією. Дезінфекція може проводитися хімічним, механічним та комбінованими способами.
Хімічний спосіб – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами – основний спосіб дезінфекції.
Фізичний спосіб дезінфекції - кип’ятінням білизни, посуду та інших речей. Використовуються в основному при кишкових інфекціях.
Механічний спосіб здійснюється тими ж методами, що передбачає видалення зараженого ґрунту або використання настилів.
Дезінфекція може бути газова, волога і термічна. Проводиться після встановлення санепідемстанцією, ветлабораторією зараженості людей, тварин, кормів, території, продуктів харчування, води.
При зараженні бактеріологічними засобами повній санітарній обробці підлягає весь особливий склад, який знаходився у районі зараження, незалежно від того чи використовувалися засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна санітарна обробка у цьому випадку містить у собі знезаражування дезінфікуючими розчинами відкритих частин тіла з наступним миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з миттям особового складу обов'язково проводиться повна заміна забрудненого одягу.
Дезінфекція одягу, взуття та індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пароформаліновою сумішшю, кип’ятінням, замочуванням у розчинах для дезінфекції (або протиранням ними), пранням.
Дезінфекція шкіряного і гумового взуття при зараженні вегетативними формами мікробів здійснюється шляхом протирання 5% водним розчином фенолу, лізолу, нафтолізолу або 3% водним розчином монохлораміну. Через 1 годину шкіряне взуття промивається водою і після висихання змащуєтьсякремом..
Обробка кип’ятінням використовується для дезінфекції виробів з бавовняних тканин та індивідуальних засобів захисту, виготовлених з гуми і прогумованих тканин. Дезінфекція кип’ятінням проводиться в бучильній установці БУ-4М, дезінфекційних бучильниках і в різних підручних засобах (баках, котлах, бочках тощо).
Дезінфекція одягу та індивідуальних засобів захисту при зараженні вегетативними формами мікробів проводиться замочуванням у 5 %-му водному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (при зараженні вірусом натуральної віспи концентрація збільшується до 8%), 3 %-му розчині монохлораміну або в 2,5 %-му розчині формальдегіду впродовж 1 години.
При зараженні споровими формами мікробів замочування проводиться в 10 %-му розчині формальдегіду впродовж 2 годин.
Для знищення токсинів можна використовувати 10% водні розчини їдкого натрію і сірчистого натрію. /
В умовах мінусових температур використовують дегазаційний розчин № 1 для техніки і транспорту, а шкіри 0,5% (по вазі) розчин монохлораміну Б.
Приміщення і території сильно зрошують дезінфікуючим розчином, а потім проводять механічне очищення. Обробку повторюють тричі з інтервалом в 1 годину. Для дезінфекції застосовують розчин хлорного вапна з вмістом 5%‑го активного хлору, 10%-й розчин їдкого натрію, 4%-й розчин формальдегіду, та інші препарати.
Для газової дезінфекції приміщень застосовують бромистий метил, картос (суміш окису етилену з вуглекислим газом у співвідношенні 1: 9) для знищення спорових і вегетативних форм мікробів, а також хлорпікрин - для знищення вегетативних форм. Перед дезінфекцією приміщення герметизують. Бромистий метил застосовують прямо з балонів, а хлорпікрин з апарату 2-АГ.
Зерно, крупи, концентровані корми, заражені не споровими збудниками, можна знезаражувати пропарюванням, кип’ятінням або методом просмажування.
М’ясо, поверхня якого заражена спорами сибірки, витримують 7 діб у спороцидному розсолі - 15 % -й розчин кухонної солі, 1 % -й - перекису водню і 1%-й - оцтової кислоти. М’ясо, яке заражене поверхнево бактеріальними аерозолями, необхідно варити 2 год., жири, вершкове масло необхідно перетопити, молоко прокип’ятити. Хлібобулочні вироби, крупи, вермішелі просмажити в духовці при температурі 120 °С впродовж 30 хв.
Найбільш простий і доступний спосіб дезінфекції води – кип’ятіння. При зараженні споровидними формами мікробів воду кип’ятять не менше 2 год.
Використання знезаражених продуктів і води можуть дозволити санітарно-епідеміологічна і служба ветеринарної медицини.
