7. Від яких латинських слів походять українські деривати:
лаборант, дисципліна, дебет, валентність, віварій, нотація, декламація, консенсус, дивіденд, дивізія.
ТРЕТЄ ЗАНЯТТЯ (LECTIO TERTIA) Іменник (Nomen substantīvum) Прикметник (Nomen adiectīvum) Граматичні категорії іменника (прикметника)
Nulla est doctrīna sine lingua Latīna Не має жодної науки без латинської мови
Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).
У латинській мові є:
1. Три роди (Genĕra):
а) masculīnum (m) – чоловічий рід
б) feminīnum (f) – жіночий рід
в) neutrum (n) – середній рід.
2. Два числа (Numĕri):
а) singulāris – однина
б) plurālis – множина.
3. Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):
nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)
genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)
datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)
accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)
ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)
vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.
Примiтка.
| Латинський аблатив поєднав значення трьох самостійних індоєвропейських відмінків: 1) instrumentālis (інструментальний або орудний відмінок), що означає знаряддя або засіб дії; 2) locatīvus (місцевий відмінок), що означає місце дії; 3) ablatīvus (віддільний відмінок), що означає предмет або особу, від якого щось віддаляється). Свою назву ablatīvus отримав від останнього значення. |
4. П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.
Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio):
Перша відміна – основа на -ā
Друга відміна – основа на – - ŏ /-ĕ
Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ
Четверта відміна – основа на -ŭ
П’ята відміна – основа на -ē.
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris).
Закінчення genetīvus singulāris першої – п’ятої відмін:
| Відміна | І | ІІ | ІІІ | ІV | V |
| Закінчення | -ae | -ī | -ĭs | -ūs | -ēi |
Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:
Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.
Основні (словникові) форми іменника (прикметника)
Іменники та інші змінні частини мови запам’ятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників – це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід.
Наприклад:
terra, terrae, feminīnum – земля;
popŭlus, popŭli, masculīnum – народ;
acĭdum, acĭdi, neutrum – кислота;
homo, homĭnis, masculīnum – людина;
status, status, masculīnum – стан;
res, rei, feminīnum – річ, справа.
Скорочена форма запису:
terra, ae, f; popŭlus, i, m; acĭdum, i, n; homo, ĭnis, m;
status, us, m; res, rei, f.
| Nota bene! | Форма називного відмінка – це назва об’єкта чи явища, позначуваного цим словом. Крім того, за закінченням називного відмінка визначається граматичний рід іменника. За формою родового відмінка визначається: а) відміна; б) основа. Якщо від форми родового відмінка однини відкинути закінчення, то отримаємо основу, яка називається практичною. В іменникові terra, ae,f практична основа – terr-, історична – terrā-. Прикметник слід запам’ятати у трьох формах: masculīnum (чоловічий рід), feminīnum (жіночий рід), neutrum (середній рід), наприклад, magnus, a, um – великий, а, е. |
Перша відміна (Declinatio prima)
До першої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники жіночого роду, які в Nom. sing. закінчуються на -ă, у Gen. sing. – на -ае. Історична основа -ā.
Іменники:
terra, ae, f – земля stella, ae, f – зірка
silva, ae, f – ліс aqua, ae, f – вода
via, ae, f – дорога forma, ae, f – форма
gutta, ae, f – крапля cellŭla, ae, f – клітина
charta, ae, f – папір, карта esca, ae, f – їжа
farīna, ae, f – борошно natūra, ae, f – природа
pecunia, ae, f – гроші magistra, ae, f – вчителька
Прикметники:
magna (f) – велика parva (f) – мала
clara (f) – славна recta (f) – пряма
alta (f) – висока conĭca (f) – конічна
Присвійні займенники:
mea (f) – моя nostra (f) – наша
tua (f) – твоя vestra (f) – ваша
sua (f) – своя
Порядкові числівники:
prima (f) – перша tertia (f) – третя
secunda (f) – друга quarta (f) – четверта.
| Примiтка.
| До першої відміни, як винятки, належать деякі іменники чоловічого роду, що є назвами чоловічих професій, імен, народів, рік: agricŏla, ae, m – землероб, Catilīna, ae, m – Катіліна collēga, ae, m – друг, колега, Belga, ae, m – бельгієць nauta, ae, m – моряк, Persa, ae, m – перс athlēta, ae, m – атлет, Scytha, ae, m – скит (скіф) poēta, ae, m – поет, Harumna, ae, m – ріка Гарумна Iugurtha, ae, m – Юґурта, Sequăna, ae, m – ріка Сена Numa, ae, m – Нума |
Відмінкові закінчення першої відміни:
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | -ă | -ae |
| Gen. | -ae | -ārum |
| Dat. | -ae | -is |
| Acc. | -am | -as |
| Abl. | -ā | -is |
| Voc. | -ă | -ae |
Відмінювання словосполучень: aqua liquĭda (f) – прозора вода; terra magna (f) – велика земля:
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | aqu- a liquĭd-a | aqu- ae liquĭd-ae |
| Gen. | aqu- ae liquĭd-ae | aqu- ārum liquid-ārum |
| Dat. | aqu- ae liquĭd-ae | aqu- is liquĭd-is |
| Acc. | aqu- am liquĭd-am | aqu- as liquĭd-as |
| Abl. | aqu- ā liquĭd- ā | aqu- is liquĭd-is |
| Voc. | aqu- a liquĭd-a | aqu- ae liquĭd-ae |
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | terr- a magn-a | terr- ae magn-ae |
| Gen. | terr- ae magn-ae | terr- ārum magn-ārum |
| Dat. | terr- ae magn-ae | terr- is magn -is |
| Acc. | terr- am magn-am | terr- as magn-as |
| Abl. | terr- ā magn- ā | terr- is magn -is |
| Voc. | terr- a magn-a | terr - ae magn-ae |
| Примiтка.
| Прикметник у латинській мові переважно стоїть після іменника і узгоджується з ним у роді, числі та відмінкові. |
