Від дієслів narrāre, discĕre, tacēre, reperīre, perpendĕre утворіть praesens indicatīvi actīvi 3-ї особи однини і множини

7. Від яких латинських слів походять українські деривати:

лаборант, дисципліна, дебет, валентність, віварій, нотація, декламація, консенсус, дивіденд, дивізія.

ТРЕТЄ ЗАНЯТТЯ (LECTIO TERTIA) Іменник (Nomen substantīvum) Прикметник (Nomen adiectīvum) Граматичні категорії іменника (прикметника)

Nulla est doctrīna sine lingua Latīna Не має жодної науки без латинської мови

Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).

У латинській мові є:

1. Три роди (Genĕra):

а) masculīnum (m) – чоловічий рід

б) feminīnum (f) – жіночий рід

в) neutrum (n) – середній рід.

2. Два числа (Numĕri):

а) singulāris – однина

б) plurālis – множина.

3. Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):

nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)

genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)

datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)

accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)

ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)

vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.

Примiтка.

Латинський аблатив поєднав значення трьох самостійних індоєвропейських відмінків: 1) instrumentālis (інструментальний або орудний відмінок), що означає знаряддя або засіб дії; 2) locatīvus (місцевий відмінок), що означає місце дії; 3) ablatīvus (віддільний відмінок), що означає предмет або особу, від якого щось віддаляється). Свою назву ablatīvus отримав від останнього значення.

4. П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.

Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio):

Перша відміна – основа на -ā

Друга відміна – основа на – - ŏ /-ĕ

Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ

Четверта відміна – основа на -ŭ

П’ята відміна – основа на -ē.

Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris).

Закінчення genetīvus singulāris першої – п’ятої відмін:

Відміна І ІІ ІІІ ІV V

Закінчення -ae -ī -ĭs -ūs -ēi

Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:

Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.

Основні (словникові) форми іменника (прикметника)

Іменники та інші змінні частини мови запам’ятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників – це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід.

Наприклад:

terra, terrae, feminīnum – земля;

popŭlus, popŭli, masculīnum – народ;

acĭdum, acĭdi, neutrum – кислота;

homo, homĭnis, masculīnum – людина;

status, status, masculīnum – стан;

res, rei, feminīnum – річ, справа.

Скорочена форма запису:

terra, ae, f; popŭlus, i, m; acĭdum, i, n; homo, ĭnis, m;

status, us, m; res, rei, f.

Nota bene! Форма називного відмінка – це назва об’єкта чи явища, позначуваного цим словом. Крім того, за закінченням називного відмінка визначається граматичний рід іменника. За формою родового відмінка визначається: а) відміна; б) основа. Якщо від форми родового відмінка однини відкинути закінчення, то отримаємо основу, яка називається практичною. В іменникові terra, ae,f практична основа – terr-, історична – terrā-. Прикметник слід запам’ятати у трьох формах: masculīnum (чоловічий рід), feminīnum (жіночий рід), neutrum (середній рід), наприклад, magnus, a, um – великий, а, е.

Перша відміна (Declinatio prima)

До першої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники жіночого роду, які в Nom. sing. закінчуються на -ă, у Gen. sing. – на -ае. Історична основа -ā.

Іменники:

terra, ae, f – земля stella, ae, f – зірка

silva, ae, f – ліс aqua, ae, f – вода

via, ae, f – дорога forma, ae, f – форма

gutta, ae, f – крапля cellŭla, ae, f – клітина

charta, ae, f – папір, карта esca, ae, f – їжа

farīna, ae, f – борошно natūra, ae, f – природа

pecunia, ae, f – гроші magistra, ae, f – вчителька

Прикметники:

magna (f) – велика parva (f) – мала

clara (f) – славна recta (f) – пряма

alta (f) – висока conĭca (f) – конічна

Присвійні займенники:

mea (f) – моя nostra (f) – наша

tua (f) – твоя vestra (f) – ваша

sua (f) – своя

Порядкові числівники:

prima (f) – перша tertia (f) – третя

secunda (f) – друга quarta (f) – четверта.

Примiтка. До першої відміни, як винятки, належать деякі іменники чоловічого роду, що є назвами чоловічих професій, імен, народів, рік: agricŏla, ae, m – землероб, Catilīna, ae, m – Катіліна collēga, ae, m – друг, колега, Belga, ae, m – бельгієць nauta, ae, m – моряк, Persa, ae, m – перс athlēta, ae, m – атлет, Scytha, ae, m – скит (скіф) poēta, ae, m – поет, Harumna, ae, m – ріка Гарумна Iugurtha, ae, m – Юґурта, Sequăna, ae, m – ріка Сена Numa, ae, m – Нума

Відмінкові закінчення першої відміни:

Casus Singulāris Plurālis

Nom. -ă -ae

Gen. -ae -ārum

Dat. -ae -is

Acc. -am -as

Abl. -ā -is

Voc. -ă -ae

Відмінювання словосполучень: aqua liquĭda (f) – прозора вода; terra magna (f) – велика земля:

Casus Singulāris Plurālis

Nom. aqu- a liquĭd-a aqu- ae liquĭd-ae

Gen. aqu- ae liquĭd-ae aqu- ārum liquid-ārum

Dat. aqu- ae liquĭd-ae aqu- is liquĭd-is

Acc. aqu- am liquĭd-am aqu- as liquĭd-as

Abl. aqu- ā liquĭd- ā aqu- is liquĭd-is

Voc. aqu- a liquĭd-a aqu- ae liquĭd-ae

Casus Singulāris Plurālis

Nom. terr- a magn-a terr- ae magn-ae

Gen. terr- ae magn-ae terr- ārum magn-ārum

Dat. terr- ae magn-ae terr- is magn -is

Acc. terr- am magn-am terr- as magn-as

Abl. terr- ā magn- ā terr- is magn -is

Voc. terr- a magn-a terr - ae magn-ae

Примiтка. Прикметник у латинській мові переважно стоїть після іменника і узгоджується з ним у роді, числі та відмінкові.