Стерилізація середовищ та лабораторного обладнання
Дослідження збудника хвороби неможливе без накопичення його біомаси у вигляді:
· колонії на твердому поживному середовищі;
· завісі, плівки або осаду – в рідкому;
· вогнища запалення – в конкретному органі або органах організму лабораторної тварини, до яких збудник має максимальну пристосованість (тропність).
В перших двох випадках для культивування мікроорганізмів потрібно мати стерильні живильні середовища певного складу та консистенції. Такі середовища можна розділяти за різними ознаками. Найчастіше використовують поділ за складом; за консистенцією; за призначенням для виділення певної кількості видів мікробів (табл.8).
Табл.8. Характеристика живильних середовищ.
| № п/п | Ознака | Тип | Характеристика середовища |
| Склад | Природне | Складається з продуктів рослинного або тваринного походження і має невизначений хімічний склад. | |
| Напів-синтетичне | Складається з продуктів рослинного або тваринного походження та хімічних речовин в певній кількості. Хімічний склад визначено тільки частково. | ||
| Штучне | Складаються тільки з певної кількості хімічно чистих речовин, що розводяться в дистильованій воді. | ||
| Консис-тенція | Рідке | Компоненти середовищ розчиняються у водопровідній або дистильованій воді. | |
| Напіврідке | До рідкого середовища додаються загусники: 0,1-0,2% агар-агару* або 5-7% желатину*. | ||
| Тверде | До рідкого середовища додаються загусники: 1,5-2,5% агар-агару* або 10-15% желатину*. | ||
| Призначення | Загальне | Середовище, на якому ростуть мікроби багатьох видів з одної або різних морфологічних груп. | |
| Спеціальне | Наявність певних речовин в середовищі призводить до появи специфічних ознак у колоній мікроорганізмів (зміни в середовищі навкруги колонії). Такими речовинами є кро, крохмаль, твін, холестерин яєчних жовтків тощо. | ||
| Диференційно-діагностичне | До складу середовища обов’язково входять барвники. В результаті у певних виді мікробів утворюються кольорові колонії або середовище навкруги колонії змінює забарвлення. | ||
| Елективне | Наявність певних речовин в середовищі дозволяє рости на ньому представникам тільки одного роду. |
Всі живильні середовища повинні відповідати таким вимогам:
Ø мати достатню кількість води та необхідних елементів живлення;
Ø бути вільним від будь-яких мікроорганізмів (стерильним);
Ø бути прозорим (для спостереження за ростом мікроорганізмів);
Ø мати відповідний рівень кислотності. рН середовищ змінюється в залежності від біологічних властивостей досліджуваних мікроорганізмів і коливається в межах 5,0 – 8,5.
Найкращим загусником для поживних середовищ є агар-агар – поліцукор, який виділяють з морських водоростей. Дана речовина розплавляється при температурах вищих 45о С. Після охолодження середовища полімерна структура відновлюється і середовище загусає. Споживати агар-агар, тобто – розривати зв’язки в полімерних ланцюгах здатні тільки окремі види океанських мікроорганізмів. Патогенні і сапрофітні гетеротрофні мікроби, які співіснують з організмом тварин, не мають ферментів для його розщеплення. Тому тверде середовище і після висіву на нього таких мікроорганізмів, і після їх тривалого культивування не змінює густини. Агарові середовища розливають в чашки Петрі та пробірки („скошений агар”). Вони використовуються при первинному виділенні мікроорганізмів із патологічного матеріалу та при вирощуванні чистої культури збудника.
На відміну від агар-агару желатина – продукт, який отримують при виварці кісток, складається з амінокислот та поліпептидів рідної довжини. Ці речовини здатні вживати різні види гетеротрофних мікробів. Тому в процесі росту багатьох з них желатина розріджується. Середовища з даним загусником розливають тільки в пробірки і використовують при проведенні біохімічних досліджень.
На будь-який біологічний об’єкт (і мікробні клітини в тому числі) діють фактори середовища, які можна поділити на декілька груп. Оптимальними умовами для розвитку мікроба певного виду є такі:
· достатня кількість необхідних поживних речовин,
· відповідний температурний інтервал,
· необхідна кількість кисню;
· певна вологість субстрату, на якому розвивається мікроорганізм;
· рівень опромінення мікробів на середовищі існування не заважає їх росту та розмноженню;
· відсутність токсичних для мікроорганізму речовин.
