Задачі і завдання

1. Під час розгляду справи про обвинувачення Коцюби у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 296 КК України у головуючого в судовому засіданні судді Павличка виник сум­нів щодо наявності діях підсудного складу злочину. В одній з перерв в су­довому засіданні він зателефонував судді апеляційного суду Федорчуку, поділився з ним своїми сумнівами, але чіткої відповіді від нього не одержав. Знаходячись під час перерви в нарадчій кімнаті, всі судді продовжували обговорювати це пи­тання. В цей час до них зайшли прокурор і захисник Коцю­би, які також прийняли участь в обговоренні і висловили свої міркування. Так і не дійшовши єдиної думки, суд продовжив засідання. Він заслухав судові дебати, останнє слово підсудного і видалився до нарадчої кімнати для постановлення вироку. Оскільки по­становлення вироку затягувалось, головуючий зайшов до кімнати секретаря судового засі­дання і попросив її приготувати чай. В цей час до них підійшов прокурор і поцікавився, чи ще довго судді постановлятимуть вирок.

Після того, як був постановле­ний і проголошений вирок, захисник засудженого адвокат Гикавка подав на нього апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи думку щодо відсутності складу злочину у діях підзахисного, він вказав також на порушення судом вимог ст. 322 КПК України і просив апеляційний суд скасувати вирок і закрити кримінальну справу, та вказати головуючому на по­рушення процесуального закону шляхом винесення окремої ухвали.

1. Що слід розуміти під таємницею нарадчої кімнати і яке це має значення для постановлення вироку?

2. Чи можна вважати порушеною таємницю нарадчої кімнати, якщо:

а) один із суддів виходив з нарадчої кімнати для вирі­шення питань, які не пов'язані з кримінальною справою? б) якщо під час наради суддів головуючий вів телефонні розмови з іншими особами щодо обставин справи? в) якщо один з суддів, який приймав участь у постановленні вироку, розповідав про висловлювані під час постанов­лення вироку міркування?

3. Яке рішення має прийняти апеляційний суд на скаргу захисника в описаній ситуації?

2. Під час обговорення в нарадчій кімнаті питання про те, яка міра покарання повинна бути призначена неповнолітньому підсудному Івашку, якого судді щойно визнали винним у злочині, передбаченому п.п. 1, 7 ст. 115 КК, присяжні засідателі настоювали на обранні довічного позбавлення волі.

Головуючий в судовому засіданні суддя Бубка роз'яснив, що таке рішення суду буде незаконним, ос­кільки відповідно до чинного кримінального закону України довічне позбавлення волі не може бути застосоване до осіб, які не досягли на час вчинення злочину повноліття. Проте останні не погодилися з головуючим і наполягали на постановленні обвинувального вироку з призначенням цього покарання. Враховуючи, що всі професійні судді, які прийняли участь у розгляді справи, дійшли висновку про необхідність призначення покарання підсудному у вигляді позбавлення во­лі на строк 15 років, суд постановив саме такий вирок. Присяжні засідателі відмовились його підписати, склали колективну окрему думку, виклавши у ній особисті міркування, та вимагали її оголошення при проголошенні вироку.

1. Який порядок наради суддів при постановленні вироку?

2. Який порядок складення вироку і його підписання?

3. Що таке окрема думка судді і яке вона має процесу­альне значення?

4. Як має поступити головуючий в описаній ситуації?

3. Складіть письмово порівняльну таблицю про зміст мотивувальної та резолютивної частин обвинувального і виправдувального вироку за КПК 2012 р.

4. Зробіть правовий аналіз і дайте правильне рішення такої ситуації:

В мотивувальній частині обвинувального вироку в справі про обвинувачення Козенка Ф.П. у вчиненні злочину, передбачено ч.1 ст. 121 КК України, суд вказав: "Підсудний Козенко Ф.П. винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Проте вина його підтверджується показа­ми свідків Якуби П.Г., Петренка Л.К. та Федорової 3., які були очевидцями побиття підсудним потерпілого і спричинен­ня йому тілесних ушкоджень. Цю обставину підтверджують також свідки Гуренко П.Д. та Яблонська Л.В., які хоч і не були допитані в судовому засіданні, але дали покази на досудовому слідстві. Їх підсудній, як і інші докази про його вину, не міг спростувати. Пояснення підсудного про те, що тілесні ушкодження потерпілому завдані ним в стані необ­хідної оборони є голослівними. В підтвердження цього факту він не привів жодних доказів. Вина ж його, крім переліче­них доказів, підтверджується і висновком судово-медичної ек­спертизи.

Керуючись своїм внутрішнім переконанням, визнає Козенка Ф.П. цілком винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 КК України.

1. В чому недоліки мотивувальної частини вироку в описаній ситуації?

2.Для обґрунтування своєї відповіді використайте роз'яс­нення Інф. лист ВССУ «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до КПК України» 05.10.2012 р., постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 р. “Про виконання судами України законодавства і поста­нов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” (п.п. 15-17).