Протягом багатьох років у вітчизняному законодавстві вважалося, що немайнову шкоду неможливо оцінити, тому вона не підлягає відшкодуванню.
Вперше право громадянина на відшкодування моральної шкоди було передбачено в ст. 39 Закону СРСР від 12 червня 1990 р. "О печати и других средствах массовой информации".
А в травні 1993 p. нарешті і в ЦК 1963 p. з'явилася стаття "Відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
В ЦК 2003 p. правовому регулюванню питань, пов'язаних із відшкодуванням моральної шкоди, присвячена спеціальна стаття — ст. 23 "Відшкодування моральної шкоди".
Під моральною шкодою розуміють моральні і фізичні страждання, заподіяні громадянину внаслідок посягання на належні йому від народження чи на підставі закону нематеріальні блага (життя, здоров'я, честь, гідність, ділову репутацію, недоторканність приватного життя тощо).
Моральна шкода може полягати у:
• фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала
у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
• душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'яз
ку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи
близьких родичів (втрата близьких, неможливість продовжувати
активне ділове чи громадське життя, розголошення особистої
чи сімейної таємниці);
• душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'яз
ку із знищенням чи пошкодженням її майна (порушення права
власності, в тому числі інтелектуальної, прав споживача тощо);
• приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фі
зичної або юридичної особи.
Так, відомий співак П. звернувся з позовом до засобів масової інформації, які поширили відомості, що незадовго до його приїзду на гастролі в місті Н. товариство гомосексуалістів цього міста обрало його своїм почесним членом і надіслало вітальну телеграму. Артист вимагав компенсації моральної шкоди, оскільки вважав поширення такої інформації образливим для себе.
Суд першої інстанції позов відхилив, мотивуючи своє рішення тим, що розголошення відомостей про нетрадиційну сексуальну орієнтацію не є образливим. Суд другої інстанції погодився з аргументами позивача про образливий характер інформації, яка шкодить діловій і творчій репутації співака, і частково задовольнив позов. Вирішуючи питання, чи є відомості, які поширюються, такими, що ганьблять честь та гідність, суд повинен виходити із загальноморальних принципів суспільства, оскільки експертиза рівня моралі не може проводиться.
Так, одне із дитячих видавництв випустило казки для дітей дошкільного віку. В газеті з'явилася негативна рецензія під назвою "Не прочитаю казку онукам", де автор рецензії наполягав, що такі казки негативно впливають на дітей і видавництво припустилося помилки. У відповідь з'явилася стаття "Не прочитаю казку онукам — бо сліпий", де рецензія була оцінена як "безграмотна, позбав-
лена думки, нелогічна та пуста". Автор рецензії звернувся до суду за захистом честі та гідності. Інститут літератури, якому суд запропонував провести експертизу, відмовився дати висновок, посилаючись на те, що вирішення поставлених питань не вимагає спеціальних знань, тому не може бути предметом експертизи. У деяких нормативних актах законодавець прямо передбачає право громадянина на відшкодування моральної шкоди. Це ст. 49 Закону України від 2 жовтня 1992 р. Про інформацію", ст. 24 Закону України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 15 грудня 1993 р.), ст. 52 Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про авторське право і суміжні права" (в редакції Закону від 11 липня 2001 р.), ст. 17 Закону України від 20 грудня 1991 р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 25 Закону України від 15 вересня 1995 р. "Про туризм" (в редакції Закону від 18 листопада 2003 р.) та ін.
Так, наприклад, в ст. 4 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що моральна шкода відшкодовується в тих випадках, коли незаконними діями правоохоронних органів громадянину заподіяна моральна шкода, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В ч. З ст. 13 цього Закону встановлено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального заробітку за кожний місяць перебування під слідством чи судом.
В судовій практиці як критерії оцінки розміру відшкодування моральної шкоди традиційно враховують такі чинники:
1) фізичні страждання потерпілого (вид тілесного ушкоджен
ня, тривалість лікування, процес лікування, наслідки);
2) моральні страждання потерпілого (вік, особисте сприй
мання наслідків);
3) погіршення здібностей потерпілого або позбавлення
можливостей їх реалізації;
4) обставини заподіяння шкоди (ступінь вини заподіювача і
потерпілого, їх майновий стан, конкретні умови заподіяння
шкоди — нетверезий стан, хуліганство, виконання трудових
обов'язків тощо).
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинні враховуватися вимоги розумності та справедливості.
Зазначимо, що у Великобританії з метою спрощення процедури визначення моральної шкоди ще в 1964 р. затвердили так звану тарифну сітку (25 видів заподіяння шкоди), в якій детально визначені умови та розмір компенсації, що підлягає виплаті, якщо потерпілому заподіяна фізична чи моральна шкода. Розмір компенсації залежить від ступеня психічного потрясіння (потерпілий став жертвою сексуального нападу, нападу тварин, очевидцем нещасного випадку, був незаконно звільнений чи притягнений до кримінальної відповідальності). Найбільший розмір компенсації виплачується особі, яка була присутня при смерті своїх близьких.
