Нікчемним або абсолютно недійсним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом (ч. 1 ст. 215 ЦК).
Такий правочин не породжує передбачених законом правових наслідків і за загальним правилом визнання його недійсним в суді не вимагається, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст. 224, ч. 2 ст. 226 ЦК).
До абсолютно недійсних (нікчемних) відносять правочини:
1) вчинені з порушенням обов'язкової письмової та нотарі
альної форми (статті 218—220);
2) вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздат
ності, крім випадку, коли вчинення такого правочину згодом
було схвалено батьками (усиновителями), опікуном (ст. 221);
3) вчинені без дозволу органу опіки та піклування у випадках,
коли така згода є обов 'язковою, крім випадку, якщо судом буде
встановлено, що такий правочин відповідає інтересам підопіч
ного (ст. 224). Наприклад, опікун відмовляється від майнових
прав підопічного; видає письмові зобов'язання від його імені; укладає договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку;
4) вчинені недієздатною фізичною особою, крім випадку коли
такий правочин схвалено опікуном чи доведено, що він вчине
ний на користь недієздатної особи (ст. 226);
5) що порушують публічний порядок, тобто правочини, спря
мовані на порушення конституційних прав і свобод людини,
знищення майна фізичної чи юридичної особи, держави, не
законне заволодіння ним (ст. 228);
6) удавані. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами
для приховання іншого правочину, який вони насправді вчи
нили (ч. 1 ст. 235 ЦК). Тобто в цьому разі завжди має місце
правочин, який сторони вчинили фактично, і правочин, який
сторони вчинили формально-юридично з метою замаскувати
справжній правочин. Наприклад, щоб позбавити колишню
дружину (співвласника квартири) можливості скористатися
правом переважної купівлі, колишній чоловік (продавець) маскує
договір купівлі-продажу під договір дарування;
7) фіктивні правочини (ст. 234 ЦК). Фіктивний правочин —
це правочин укладений без наміру створення правових наслідків,
тобто правочин "про людське око". На відміну від загального
правила, фіктивні правочини визнаються недійсними судом.
