Позовна давність — це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Наявність чітко визначеного строку, протягом якого заінтересована сторона може звернутися за захистом в суд, змушує оперативно реагувати на порушення свого права, значно полегшує розгляд спору. З плином часу докази втрачаються (свідки забувають чи плутають факти, змінюють місце проживання, помирають, документи втрачаються, знищуються) і встановити істину у справі стає дедалі важче.
Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком випадків, прямо передбачених в законодавстві, а саме:
• на вимоги, що випливають з порушення особистих не-
майнових прав, крім випадків, встановлених законом;
• на вимоги вкладника про видачу вкладу;
• на вимоги про відшкодування школи, завданої каліцтвом,
іншим ушкодженням здоров'я або смертю:
• на вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страхо
вика про виплату страхової суми та ін.
У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності: а) загальні; б) спеціальні.
Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки.
Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки порівняно із загальними можуть бути або скороченими, або подовженими.
Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік застосовуються зокрема до вимог:
— про стягнення неустойки, штрафу, пені;
— пов'язаних з недоліками проданого товару;
— про розірвання договору дарування;
— про спростування недостовірної інформації в засобах масо
вої інформації;
Подовжені строки. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. За домовленістю сторін строк позовної давності може бути збільшений.
11.3. Початок перебігу строків позовної давності
Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх початковий момент, оскільки від цього залежить не тільки правильне обчислення строку, а й можливість захисту порушеного матеріального права.
За загальним правилом перебіг строку позовної давності починається з того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов виникає з часу, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права.
У зобов'язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а якщо при цьому боржникові надається пільговий семиденний строк на виконання, то давність починають обчислювати по його закінченні.
У разі порушення прав неповнолітньої особи перебіг позовної давності починається від дня настання її повноліття.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.
