Рекомендації до виконання контрольної роботи

У цьому розділі містяться основні положення теоретичних питань і практичні рекомендації до їх застосування. Студент повинен використати рекомендації й вибрати правильне рішення.

Поняття “ ризик ” застосовують багато конкретних суспільних та природничих наук. Кожна з них має свій предмет, свою спрямованість у дослідженні ризику і користується для цього власними методами. Крім того, ризик – це складне явище, що має багато різних, а іноді й протилежних реальних основ. Це зумовлює можливість співіснування багатьох визначень, які пояснюють поняття ризику з різних точок зору. У цих визначеннях можна побачити велику розбіжність підходів як до самої категорії (небезпека, загроза, невизначеність, можливість збитку або втрат, діяльність із зняття невизначеності й т.д.), так і до методів та способів її вимірювання (грошима, відносними величинами тощо).

Так, Дж. Сінклі вважає, що ризик – це невизначеність, пов'язана з будь-якою подією чи її наслідками, тим самим закладаючи в саме визначення невиразність. Нечіткість визначення не дозволяє розробити адекватні такій складній категорії, як ризик, методи його кількісної оцінки. Крім того, існує теоретична, а найголовніше – практична необхідність керування ризиком. Очевидно, досить складно побудувати систему керування невизначеністю.

Немало вчених (Нікбахт, Гроппеллі та Суторміна) визначають ризик як рівень невизначеності, пов’язаної з інвестиціями або реалізацією проекту, що, безперечно, обмежує поняття ризику тільки цими процесами.

Б. Райзберг, І.Т. Балабанов, С.І. Лукаш і Л.А. Малютіна вважають, що ризик – це небезпека втрат та можливість одержання збитків. Один з основоположників теорії ризику Б. Райзберг пропонує розраховувати критерій кількісного оцінювання і ризику як можливість того, що отриманий результат буде меншим від запланованого значення. Тобто критерієм оцінювання ризику (задача 1) можна вважати абсолютний розмір, який визначається множенням очікуваного розміру втрат на ймовірність того, що ці втрати відбудуться,

, (1)

де – ступінь ризику,

Вт – очікувані втрати,

– імовірність утрат.

Виходячи із цього, головними показниками ризику Райзберг вважає зони ризику і криву ймовірностей утрат – криву ризику (див. рис. 1).

 

Безризикова зона
Зона допусти-мого ризику	Зона критичного ризику	Зона катастрофічного ризику	величина можливих утрат
	Розрахунковий прибуток	Розрахункова виручка	Майновий стан

 

Рис. 1. Схема зон ризику

 

Ділянка, в межах котрої втрати не очікуються, називається безризиковою зоною. Під зоною допустимого ризику розуміють ділянку, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менші, ніж очікуваний прибуток.

Зона критичного ризику – це ділянка, що характеризується можливістю втрат, які перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва.

Зона катастрофічного ризику – це ділянка втрат, котрі за своєю величиною переважають критичній рівень і за максимумом можуть досягати величини, що дорівнює вартості майна підприємства. Катастрофічний ризик може призвести до банкрутства підприємства.

Крива ймовірностей розподілу втрат (крива ризику) – це графічне зображення залежності ймовірності втрат від їх рівня, що показує, наскільки можливе виникнення тих або інших утрат. Але в процесі прийняття підприємцем рішень про допустимість і доцільність ризику йому важливо знати не стільки можливість визначеного рівня втрат, скільки ймовірність того, що втрати не перевищать визначеного рівня. А вірогідність того, що втрати не перевищать визначеного рівня, є показником надійності, впевненості. Тому найбільш універсальним визначенням категорії “ризик” є наступне.

Ризик – це властивість системи під впливом зовнішніх та/чи внутрішніх чинників переходити зі стану нормального функціонування (працездатності) у стан відмови. Система може знаходитися у двох станах – нормального функціонування (працездатності) або відмови. Стан працездатності – це стан, при якому система забезпечує виконання заданих функцій (досягнення поставленої мети). Стан відмови – це стан, що веде до порушення заданих функцій і невиконання поставленої перед системою мети. Рівень ризику може бути виміряний імовірністю переходу системи зі стану працездатності в стан відмови.

У тих випадках, коли підприємство здійснює свою діяльність в умовах ризику, необхідно цей ризик ідентифікувати, виміряти, оцінити його можливі наслідки і контролювати. Процеси ідентифікації, вимірювання й оцінювання становлять зміст аналізу ризику. Для аналізу ризику може бути використана послідовність дій, що наведена на рисунку 2.

 

Визначення процесу (системи) і його призначення, основної мети процесу (системи) та результатів його здійснення при заданих обставинах
Виявлення внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на рівень ризику
Аналіз виявлених чинників
Оцінювання конкретного виду ризику
Якісний аналіз ризику	Кількісний аналіз ризику
Розроблення заходів для управління ризиком

 

Рис.2 Структурна схема аналізу ризику

Найбільш важливим та трудомістким є етап оцінювання ризику. Сучасний рівень вимог до врахування ризику в діяльності підприємства, що характеризується прагненням зведення до мінімуму помилкових дій керівників усіх рангів, приводить до необхідності поєднання цих двох напрямів. Вони доповнюють один одного, тому що існують такі сфери управлінської діяльності (зміни в організаційних структурах, маркетинг, вибір варіантів інвестування), де неможливо прийняти рішення або тільки на основі якісного опису проблеми, або обійтися тільки математичними моделями.

Якісне оцінювання ризику – це визначення всіх конкретних видів ризику, що виникають у процесі діяльності підприємства. А завершальним етапом ідентифікації ризиків є віднесення їх до однієї з трьох основних категорій: ризики, які часто зустрічаються, або “відомі” ризики; ризики, котрі можна передбачити; ризики, які не можна передбачити.

До відомих ризиків відносять ті, що часто зустрічаються і можуть бути враховані з високим ступенем імовірності. Типові відомі ризики – невиконання робіт у намічений термін через нереальні нормативи. Ризики одержання штрафів, втрати частини матеріальних ресурсів унаслідок розкрадань також можуть бути віднесені до цієї категорії. Відомі ризики можуть бути ідентифіковані в процесі аналізу статистичної та бухгалтерської звітності.

До ризиків, які можна передбачити, належать ті, можливість появи котрих диктує досвід. До цієї категорії відносять ризики укладання договорів про постачання сировини, матеріалів і комплектуючих до завершення переговорів та укладання контрактів із споживачами, ризик зниження трудового потенціалу внаслідок звільнень співробітників, ризик затримки постачань комплектуючих й інші аналогічні ризики. Ці ризики можуть бути ідентифіковані на основі опитування експертів.

Нарешті, до непередбачених ризиків належать ті потенційні загрози нанесення збитку, щодо яких не можна спрогнозувати ні час настання (появи), ні ймовірні масштаби наслідків, пов'язаних із їх можливою появою. Як правило, непередбачені ризики пов'язані з такими подіями, як зміна в політичній обстановці, зміна позицій партнерів, вкладників-акціонерів, зміна у банківській політиці (умов кредитування, термінів, процентних ставок і т.д.).

Визначаючи ризик як вірогідність впливу можливих у майбутньому несприятливих подій, підприємство стикається з необхідністю вироблення певного ставлення до потенційної загрози недосягнення цілей стратегічної програми, яка розробляється. Основна трудність полягає в тому, що атрибути ризику – час настання і сила впливу несприятливих подій – не можуть бути передбачені однозначно. Тому ставиться завдання одержання у визначеному змісті найкращих прогнозів значень атрибутів. Варіанти розв’язання останньої задачі називають кількісними оцінками ризику, а сам процес розроблення прогнозу – оцінюванням ризику.

Існують різні методи кількісного оцінювання ризику:

- метод математичної статистики;

- метод дерева рішень;

- метод аналізу чутливості;

- метод експертних оцінок;

- метод аналізу результатів діяльності.

Вибір методу оцінювання залежить від категорії, до якої належать виявлені ризики. Так, для відомих ризиків і за наявності статистичної інформації для одержання прогнозних оцінок використовують: оцінки математичного очікування збитків, оцінки максимального (при заданому рівні довірчої можливості) зниження цільових показників стратегічної програми й інші параметри розподілу цільових показників. Таким чином, при оцінюванні відомих ризиків можуть бути ефективно використані методи математичної статистики.