Макроекономічні показники рівня зайнятості

Другою важливою сферою макроекономіки є сфера зайнятості. Кожна держава заінтересована у високій зайнятості робочої сили та невисокому вимушеному безробітті. Проте жодне суспільство не здатне забезпечити всіх працездатних роботою. Найчастіше рівень зайнятості в національній економіці характеризують за допомогою показника рівня безробіття. Для обчислення цього показника все населення країни у віці від 16 років поділяють на три групи: а) зайняті; б) безробітні в) ті, що не входять до робочої сили. Зайняті — це люди, що виконують оплачувані види робіт, та ті, що мають робочі місця. але не працюють через хворобу,,страйки або відпустки. Безробітні — це особи, що не мають роботи, але активно її шукають; до безробітних належать ті, хто тимчасово увільнений від роботи і чекає на виклик на роботу. Зайняті та безробітні становлять робочу силу країни. Ті, що не вхо­дять до робочої сили — це частина доросло­го населення, яка зайнята в домашньому господарстві, перебуває на пенсії, не пра­цює внаслідок інвалідності або у зв'язку з навчанням чи просто не хоче працювати і не шукає роботи. Відношення чисельності безробітних до загальної кількості робочої сили назива­ють рівнем безробіття.

де Б — безробітні; З — зайняті; Б' — рівень безробіття. Іншим статистичним показником, який характеризує рівень зайнятості в країні, є коефіцієнт участі в робочій силі. Його обчислюють як відношення робо­чої сили до дорослого населення країни:

Приблизно дві третини дорослого населення України входить у склад її робо­чої сили. Економісти іноді оперують показником рівня зайнятості. Його визначають як відношення кількості зайнятих до дорослого населення країни, що виражене у відсотках:

Повна зайнятість аж ніяк не означає абсолютної відсутності безробіття або, інакше кажу­чи, стовідсоткової зайнятості робочої сили. Але перш ніж визначити, що таке пов­на зайнятість, необхідно встановити відмінність між трьома видами безробіття в економіці — фрикційним, структурним і циклічним. Фрикційне безробіття пов 'язане з постійним рухом населення між регіонами й ви­дами праці, а також із певними стадіями життя людей. Економісти розглядають фрикційне безробіття як неминуче і до певної міри бажане. Адже при цьому багато працівників перейдуть від низькооплачуваної, малопродуктивної роботи до високопродуктивної і краще оплачуваної. Структурне безробіття виникає тоді, коли пропозиція робочої сили і попит на неї не збігаються. Така невідповідність найчастіше виникає внаслідок змін у структурі споживчого попиту. Різниця між фрикційним і структурним безробіттям досить невиразна. Однак істотна відмінність між ними полягає в тому, що у фрикційно безробітних є навички, які можна продати, тоді як структурно безробітні працівники не можуть отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а часом і зміни місця проживання. Фрикційне безробіття є короткостроковим, а структурне безробіття — тривалі. Циклічне безробіття спричиняється фазою спаду ділового циклу, яка характеризується недостатністю сукупних видатків. Коли у фазі спаду попит на товари і послуги зменшується, то зайнятість скорочується, а безробіття відповідно зростає. Щодо циклічного безробіття, то у фазі піднесення воно дорівнює нулю. Отже, повна зайнятість досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Інакше кажучи, рівень безробіття за повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Рівень безробіття за повної зайнятості називають природною нормою безробіття.