Нові форми господарювання в Україні

Переведення економіки України на ринкові засади супроводжується формуванням нових форм господарювання, до яких передусім належать господарські товариства.

Господарські товариства – це підприємства, організації й установи, створені на засадах договору юридичних осіб і громадян шляхом об’єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

До господарських товариств належать:

- акціонерні товариства;

- товариства з обмеженою відповідальністю;

- товариства з додатковою відповідальністю;

- повні товариства;

- командитні товариства;

Акціонерне товариство – товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за свої зобов’язання тільки майном підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) – товариство, яке має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх вкладів. Вищим органом товариства є збори учасників, які обирають голову товариства.

Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ) – товариство, статутний фонд котрого поділений на частини, розміри яких визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками у статутний капітал, а в разі недостатності цих сум – додатковою, належним їм майном.

Повне товариство – товариство, учасники якого здійснюють спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання товариства всім своїм майном.

Командитне товариство – товариство, яке разом з одним чи кількома учасниками, що несуть відповідальність за зобов’язання товариства всім своїм майном, включає також одного чи кількох учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства. Установчим документом повного і командитного товариств є статутний договір. Статуту такі товариства не мають. Закон не передбачає для повного і командитного товариств мінімального розміру статутного фонду. На момент реєстрації командитного товариства кожен з учасників повинен внести не менше 25% свого вкладу. Управління справами командитного товариства здійснюють учасники з повною відповідальністю.

Найрозвиненішою формою господарського товариства є акціонерне товариство. Акціонерні товариства діляться на два види:

- акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть поширюватися шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах;

- акціонерне товариство закритого типу, акції якого розповсюджуються тільки його засновниками.

Ще однією новою формою організації підприємства в Україні є спільні підприємства (СП). СП може самостійно здійснювати всі види господарської діяльності, дозволені законодавством.

За свої зобов’язання спільні підприємства несуть відповідність усім майном, що їм належить.

СП створюють двома способами:

1. через заснування СП двома або більше засновниками, один з яких є іноземцем;

2. через придбання іноземним інвестором частки у статутному фонді діючого підприємства.

Кооперативна фірма(спілка) – це добровільне об’єднання громадян з метою спільного виробництва товарів та послуг. Майно кооперативу складається з паїв його членів. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори його учасників.

Державна форма господарювання – це така діяльність, яка ведеться на основі державної власності. В умовах ринкової ек-ки державні підп-тва функціонують поряд з іншими формами власності. Державні підп-тва здебільшого менш ефективні. В Укр. державне підп-тво за рішенням Коб.Мін. Укр. може бути перетворене на казенне. Рішення про перетворення держ. підп-тв на казенні ухвалюються за однієї з таких умов:

- головним споживачем продукції підп-тва(>50%) є держава;

- підп-тво є природною монополією.

Майно казенного підп-тва належить йому згідно з правом оперативного управління.

Комунальне підприємство – це підп-тво, яке засноване на власності відповідної територіальної громади.

Колективне підприємство засноване на власності трудового колективу підприємства. У таких підп-твах фактори виробництва, включаючи вироблену продукцію й отримані доходи, належать колективу підп-тва вцілому.

Оренда – цеюридична угода між двома сторонами: орендодавцем, власником майна, і орендарем, який користується цим майном. Орендодавець дає орендареві право на певний час користуватися майном. За це орендар протягом строку дії оренди погоджується сплачувати певну суму орендної плати.