Залежно від основних типів і форм власності виділяють такі правові форми підприємств: приватні, колективні, державні. Приватна власність у класичному розумінні – це власність однієї особи. У ході еволюції приватна власність модифікувалася. Відповідно змінюються й організаційно-правові форми підприємств. У межах приватної власності виділяють:
- одноосібне володіння(індивідуальне підприємство);
- партнерство(товариство);
- корпорацію.
Одноосібні підприємства та товариства є власністю однієї особи, суб’єкта, що самостійно веде справу, організовує, працює, веде бухгалтерію, здійснює управління, повністю відповідає за ризик і отримує увесь дохід. Перевагами таких підприємств є:
1) економічна свобода дій (вибір сфери діяльності, обсягів виробництва, способів використання, доходу);
2) оперативність
3) безпосередня зацікавленість в ефективній діяльності
4) низькі організаційні витрати
Недоліками одноосібного володіння є:
1) їхні обмежені фінансові можливості
2) проблеми з отриманням кредитів і відповідно з оновленням виробництва та застосування здобутків НТП
3) зосередження в руках однієї особи функцій виробництва, управління і реалізації, що ускладнює життя й часто призводять до
прийняття помилкових рішень, а навіть банкрутства.
Партнерство, як форма підприємства ґрунтується на об’єднанні майна різних власників. Партнерства – це переважно закриті підприємства, з відносно невеликою кількістю учасників.
Повне товариство – це об’єднання громадян або юридичних осіб для спільної діяльності на основі угоди між ними. Члени повних товариств несуть і повну солідарну відповідальність за діяльність товариства не тільки своїми паями, але й власним майном.
У товаристві з обмеженою відповідальністю його члени відповідають за діяльність підприємства тільки в межах своїх паїв у статутному фонді.
Командитні товариства можуть об’єднувати на основі угоди кількох фізичних чи юридичних осіб, (чи їх комбінацій) для спільної діяльності. Об’єднують: дійсних членів, членів-вкладників.
Частка товариств мають низку переваг: 1) зрослі фінансові можливості (ефект об’єднання);2) більше довіри в банків, а отже, легший доступ до кредитів; 3) зниження ризику банкрутства; 4) вища ефективність управління внаслідок розподілу функціональних обов’язків між партнерами.
Корпорація – форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства. Утворюється об’єднанням пайових внесків акціонерів і тому належить до товариств з обмеженою відповідальністю. Капітал корпорації формується у грошовій формі й ділиться на однакові паї у вигляді акцій. Акції дають право його власникові на участь в управлінні корпорацією і на дохід у вигляді дивіденду. Засновниками корпорації можуть бути фізичні або юридичні особи, які розподіляють акції між собою. Хто має більше акцій – має й більше прав. Найвищим органом управління корпорацією є загальні збори акціонерів. Реально ж рішення ухвалюють акціонери, які володіють контрольним пакетом акцій. Теоретично – це 50% плюс одна акція.
Акціонерні товариства бувають двох видів: закриті (ЗАТ) і відкриті ВАТ. У першому випадку акції розподіляють тільки між засновниками і не підлягають вільній купівлі-продажу. Щодо ВАТ, то акції цих корпорацій вільно купують і продають на відповідних ринках.
До переваг корпорацій слід віднести:
1) кращі умови залучення фінансових ресурсів (через продаж акцій)
2) легший доступ до кредитів
3) зменшення ризику банкрутства
4) ефективне управління і маркетинг;
Одночасно корпораціям властиві такі недоліки:
1) значні затрати й труднощі зі створенням та припиненням діяльності
2) ускладнена організаційна структура управління та його бюрократизація
3) подвійна система оподаткування.
