Правові форми ділових підприємств. Нові форми господарювання в Україні

Залежно від основних типів і форм власності виділяють такі правові форми підприємств: приватні, колективні, державні. Приватна власність у класичному розумінні – це власність однієї особи. У ході еволюції приватна власність модифікувалася. Відповідно змінюються й організаційно-правові форми підприємств. У межах приватної власності виділяють:

- одноосібне володіння(індивідуальне підприємство);

- партнерство(товариство);

- корпорацію.

Одноосібні підприємства та товариства є власністю однієї особи, суб’єкта, що самостійно веде справу, організовує, працює, веде бухгалтерію, здійснює управління, повністю відповідає за ризик і отримує увесь дохід. Перевагами таких підприємств є:

1) економічна свобода дій (вибір сфери діяльності, обсягів виробництва, способів використання, доходу);

2) оперативність

3) безпосередня зацікавленість в ефективній діяльності

4) низькі організаційні витрати

Недоліками одноосібного володіння є:

1) їхні обмежені фінансові можливості

2) проблеми з отриманням кредитів і відповідно з оновленням виробництва та застосування здобутків НТП

3) зосередження в руках однієї особи функцій виробництва, управління і реалізації, що ускладнює життя й часто призводять до

прийняття помилкових рішень, а навіть банкрутства.

Партнерство, як форма підприємства ґрунтується на об’єднанні майна різних власників. Партнерства – це переважно закриті підприємства, з відносно невеликою кількістю учасників.

Повне товариство – це об’єднання громадян або юридичних осіб для спільної діяльності на основі угоди між ними. Члени повних товариств несуть і повну солідарну відповідальність за діяльність товариства не тільки своїми паями, але й власним майном.

У товаристві з обмеженою відповідальністю його члени відповідають за діяльність підприємства тільки в межах своїх паїв у статутному фонді.

Командитні товариства можуть об’єднувати на основі угоди кількох фізичних чи юридичних осіб, (чи їх комбінацій) для спільної діяльності. Об’єднують: дійсних членів, членів-вкладників.

Частка товариств мають низку переваг: 1) зрослі фінансові можливості (ефект об’єднання);2) більше довіри в банків, а отже, легший доступ до кредитів; 3) зниження ризику банкрутства; 4) вища ефективність управління внаслідок розподілу функціональних обов’язків між партнерами.

Корпорація – форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства. Утворюється об’єднанням пайових внесків акціонерів і тому належить до товариств з обмеженою відповідальністю. Капітал корпорації формується у грошовій формі й ділиться на однакові паї у вигляді акцій. Акції дають право його власникові на участь в управлінні корпорацією і на дохід у вигляді дивіденду. Засновниками корпорації можуть бути фізичні або юридичні особи, які розподіляють акції між собою. Хто має більше акцій – має й більше прав. Найвищим органом управління корпорацією є загальні збори акціонерів. Реально ж рішення ухвалюють акціонери, які володіють контрольним пакетом акцій. Теоретично – це 50% плюс одна акція.

Акціонерні товариства бувають двох видів: закриті (ЗАТ) і відкриті ВАТ. У першому випадку акції розподіляють тільки між засновниками і не підлягають вільній купівлі-продажу. Щодо ВАТ, то акції цих корпорацій вільно купують і продають на відповідних ринках.

До переваг корпорацій слід віднести:

1) кращі умови залучення фінансових ресурсів (через продаж акцій)

2) легший доступ до кредитів

3) зменшення ризику банкрутства

4) ефективне управління і маркетинг;

Одночасно корпораціям властиві такі недоліки:

1) значні затрати й труднощі зі створенням та припиненням діяльності

2) ускладнена організаційна структура управління та його бюрократизація

3) подвійна система оподаткування.