Пам’ять і електричні явища в мозкові

Пам'ять і електричні явища в мозку. Найістотніше значення в процесі навчання має тета-ритм (Е. Граштьян і ін., 1959; В. Эйди і ін., 1960). Вивчення електричної активності гіпокампу і ретикулярної формації кішки при виробленні харчових і оборонних інструментальних реакцій показало, що орієнтовний рефлекс і ранні стадії утворення тимчасового зв'язку супроводяться виникненням в цих структурах чіткої тета-активності, яка, проте, зникає при зміцненні умовного рефлексу. При непідкріпленні умовного сигналу тета-ритм з'являється знов.

Вивчення прояву тета-ритму в корі і гіпокампі в процесі вироблення умовних інструментальних реакцій показало, що гіпокамп сприяє введенню первинної інформації в кору, а потім відбувається процес порівняння інформації, що знов поступає, з виробленим еталоном для ухвалення відповідного рішення. Пригнічення тета-ритму шляхом пригнічення діяльності субталамічних структур істотно порушує процес навчання (В. Ейді, 1961, 1962).

За даними Л. Г. Вороніна і Б. И. Котляра (1963, 1977), ритм 6...8 Гц, що виникає при виробленні умовного рефлексу, пов'язаний з появою орієнтовної реакції, а ритміка 8...10 Гц — з синтезом різних станів нервової системи, що викликаються умовним сигналом, умовною реакцією і підкріпленням. Синхронізований тета-ритм розглядається як прояв реверберації збудження по замкнутих ланцюгах нейронів між корою і підкірковими утвореннями мозку (А. М. Мамедов, 1972).

В процесі навчання відбуваються також широко генералізовані зміни викликаних потенціалів (ВП) мозку у відповідь на умовний сигнал, що

виявляється у виникненні схожих компонентів ВП, що свідчить про посилення зв'язку між сенсомоторними і асоціативними зонами кори, ядрами таламуса, ретикулярною формацією середнього мозку і лімбічними структурами (Е. Джон і ін., 1963, 1964).

Аналіз середніх за кожний дослід ВП, проведений на ЕОМ методом суперпозиції затухаючих коливань, показав, що збільшення схожості електричних реакцій зорової і моторної кори кролика в процесі вироблення оборонного умовного рефлексу обумовлено перш за все зближенням значень частот тета-компонентів ВП, а також зменшенням різниці їх фаз виникнення (Д. А. Ігнатьєв, М. Н. Жаднюг 1976).

Передбачається, що ця зміна електричної активності відображає процеси реверберації збудження по замкнутих ланцюгах нейронів кори з неспецифічною таламоретикулярною системою і створює умови для передачі збудження між системами аналізаторів. Подібна реверберація збудження може бути основою короткострокової пам'яті, оскільки якнайповніша дія цього синхронізуючого механізму виявляється на ранній стадії вироблення тимчасового зв'язку, на стадії генералізації, коли відбувається порівняльний аналіз всіх сигналів, що поступають, з метою виявлення значущих (Д. А. Ігнатьев, М. Н. Жаднюг, 1976).

Формування пам'ятного сліду залежить також від оптимального стану центральної нервової системи, певного рівня активації мозку. Всякий же специфічний функціональний стан мозку пов'язаний з певними емоційними станами.

Значущість центрального функціонального стану для формування пам'ятного сліду розумів і І. П. Павлов, оскільки однією з основних умов роботи по класичній харчовій методиці є голодний стан тварини, тобто певний рівень харчового збудження, що формує відповідну харчову мотивацію.

Оптимальним для відтворення якоїсь конкретної інформації слід рахувати той стан мозку, на фоні якого відбулося відображення даної інформації (Е. Джон, 1967). На думку Е. Джона (1977), інформація, яка представляє пам'ять, мабуть, кодується як середній часовий тип розрядів потенціалів дії в анатомічно обширних нейронних ансамблях і декодується, коли в них виникає середній паттерн розрядів, є імітацією паттерна, придбаного в реальному досвіді.

В організації пам'яті важливу роль грає і швидко хвильова стадія сну, коли виключений сенсорний вхід і моторний вихід, а неокортекс спільно з лімбічною системою можуть проявляти велику активність. В цей період відбувається консолідація пам'ятного сліду, новий досвід інтегрується з наявними характеристиками для репрограмування в мозку і подальшого відтворення (Р. Грінберг, 1970). Активна переробка інформації в швидкохвильовій стадії сну супроводиться сновидіннями.

Таким чином, для формування і прояву тимчасового зв'язку необхідний більш високий рівень активації мозку в порівнянні з його іншими системними реакціями (орієнтовно-дослідницькою активністю, домінуючим

мотиваційним станом, що відображає основні види потреб організму) і взаємодія неокортекса і лімбічної системи мозку. Індикатором функціонального стану певних мозкових структур, що беруть участь у формуванні памятного сліду, є домінуюча частота електричної активності нейрона, значення якої тим більше, чим вище рівень активності (Б. І. Котляр, 1977).

Література: Чайченко Г. М. Основы физиологии высшей нервной

деятельности. стор. 89-105.