Лекции.Орг


Поиск:




Суть, критерії та фізіологічні закономірності проектування режимів праці і відпочинку




Серед факторів підвищення ефективності праці особливе місце належить раціональному режиму праці і відпочинку. Від його стру­ктури залежить динаміка втоми, відновлюваність функцій організ­му, працездатність і здоров'я, надійність і продуктивність праці. Під режимом праці і відпочинку розуміють загальну тривалість трудової діяльності протягом доби, тижня, місяця, року, час­тоту і тривалість періодів трудової активності і перерв у про­цесі цієї активності, співвідношення і чергування цих періодів. Режим праці включає характеристики самого трудового процесу — інтенсивність чи екстенсивність, а також допустиму тривалість дії шкідливих факторів.

Незалежно від виду праці функціональний стан працівника змі­нюється внаслідок втоми, що призводить до зниження рівня опера­тивних резервів. Оптимізація діяльності забезпечує реалізацію тих резервних можливостей, які до цього не входили в оперативні ре­зерви. Таким чином, з фізіологічної точки зору режим праці і від­починку являє собою процес управління функціональним станом працівника з метою оптимізації діяльності.

Режим праці і відпочинку протягом робочої зміни визначається такими факторами, як тривалість робочого дня, час початку і закін­чення роботи, час надання і тривалість обідньої перерви, кількість і тривалість регламентованих перерв на відпочинок (макропауз), наяв­ність мікропауз у трудовому процесі.

Тижневий режим праці і відпочинку характеризується встановленою кількістю робочих днів і годин, порядком чергування днів роботи і відпочинку, чергуванням роботи в різні зміни. Річний режим праці і відпочинку характеризується загальною кількістю днів і годин роботи, періодичністю і тривалістю основної і додаткових відпусток.

Режим праці і відпочинку є предметом переговорів між найманими працівниками (профспілками) і роботодавцями при укладенні колективних договорів.

Режим праці і відпочинку залежить від характеру виробничого процесу, тобто може бути однозмінним або багатозмінним, стан­дартним або нестандартним. Однак у всіх випадках він повинен бути науково обгрунтованим, раціональним.

Раціональний, фізіологічне обгрунтований режим праці і відпо­чинку повинен відповідати таким вимогам:

• запобігати ранньому і надмірному розвиткові втоми працівників;

• сприяти збереженню високої працездатності і оптимального функціонального стану організму працівників протягом зміни;

• забезпечувати високу продуктивність праці;

• сприяти ефективному відновленню фізіологічних функцій під час відпочинку.

Ефективність режиму праці і відпочинку оцінюється критеріями працездатності і функціонального стану працівників, економічними, гігієнічними і соціальними критеріями.

Працездатність і функціональний стан працівника характеризую­ться системою фізіологічних і психологічних показників, а також три­валістю і співвідношенням періодів впрацювання, стійкої працездатно­сті і втоми; стійкістю фізіологічних функцій протягом робочого дня; часом відновлення функціональних показників по закінченню роботи.

Економічні критерії представлені показниками погодинного виро­бітку, затратами часу на одиницю продукції, якістю продукції тощо.

Гігієнічні критерії виявляються в показниках захворюваності і виробничого травматизму працівників.

Соціальні критерії — в задоволенні (чи незадоволенні) праців­ників режимом праці і відпочинку; чисельності працівників, які скаржаться на швидкий розвиток втоми або перевтому.

Розробка режимів праці і відпочинку передбачає:

• детальне вивчення характеру роботи, ліквідацію організацій­них неполадок, оптимізацію виробничого середовища;

• проведення хронометражних спостережень і фотографій робо­чого дня для встановлення періодів роботи і відпочинку;

• вивчення особливостей динаміки працездатності та графічний її аналіз на основі фізіологічних, психологічних і виробничих показників;

• раціоналізацію трудових процесів і впровадження заходів по запобіганню перевтомі працівників.

При розробці режимів праці і відпочинку враховуються:

— закономірності динаміки працездатності;

— конкретні організаційно-технічні умови виробництва;

— особливості відновлення фізіологічних функцій організму.

Розробка і впровадження нового режиму праці і відпочинку за­вершується перевіркою його ефективності за вищенаведеними кри­теріями. Якщо такий режим відповідає необхідним вимогам, то він може бути рекомендований як типовий.

Типовим називається режим праці і відпочинку, встановлений для працівників з різними умовами праці, який забезпечує приблизно однакові зміни в їх працездатності.

Оскільки динаміка функціонального стану у працівників різних професій приблизно однакова, а відмінності стосуються лише гли­бини функціональних зрушень, то на основі типових режимів праці і відпочинку розробляються часткові (окремі) режими для конкрет­них професій. В народному господарстві використовується 14 типо­вих (внутрішньозмінних) режимів праці і відпочинку, на основі яких розроблено 600 часткових режимів.

Проектування раціональних режимів праці і відпочинку здійс­нюється за такими методичними принципами:

• раціональне чергування роботи з відпочинком для запобігання перевтомі, підвищення працездатності і продуктивності праці є обов'язковим для всіх видів праці;

• розробка режимів праці і відпочинку для працівників фізичної, розумової, нервово-напруженої праці базується на єдиній ме­тодологічній основі;

• обгрунтування кількості і тривалості перерв на відпочинок в умовах різної тривалості робочої зміни базується на однакових принципах і методології;

• перерви на відпочинок, крім обідньої, надаються за рахунок робочого часу;

• перерви на відпочинок повинні бути регламентованими.

Основні вимоги до проектування внутрішньозмінних режимів праці і відпочинку зводяться до забезпечення поступового вхо­дження людини в роботу, ритмічності і послідовності дій, чергу­вання робіт; обгрунтування тривалості обідньої перерви, кілько­сті, тривалості і часу надання регламентованих перерв на відпочинок, змісту відпочинку та використання функціональної музики.

Упорядкування режиму праці і відпочинку передбачає регулю­вання таких трьох його параметрів, як загальний робочий час, три­валість періодів роботи і тривалість періодів відпочинку. Оптимізація часу роботи є вихідною умовою для мінімізації часу відпочинку і максимізації тривалості робочого часу.

Численними дослідженнями фізіологів встановлено певні фізіо­логічні закономірності, які покладені в основу розробки режимів праці і відпочинку. Ці закономірності зводяться ось до чого: • час роботи залежить від її інтенсивності: чим важча робота, чим вищий її темп, тим менша допустима щільність робочого часу. Збільшення енергозатрат у 2 рази скорочує робочий час у 4 рази; • допустимий час роботи обернено пропорційний допустимій частоті пульсу. При робочій частоті пульсу 100 ударів/хв три­валість робочого часу становить 8 год, а при частоті пульсу 150 ударів/хв — лише 2 год;

• чим вища фізична працездатність людини, тим вищі допустимі величини темпу роботи, щільності робочого часу і приросту робочого пульсу;

• відносний час відпочинку на одиницю часу роботи тим біль­ший, чим вищий темп роботи і чим менший невикористаний резерв підвищення темпу роботи;

• скорочення періодів роботи зменшує допустиму величину часу на відновлення працездатності;

• відпочинок працюючим м'язам і нервовим центрам в окремі мікроперіоди роботи забезпечується за рахунок мікропауз, які мимовільно виникають між операціями і рухами в зв'язку з необхідністю переключення процесів збудження і гальмування в нервовій системі. Тривалість їх становить всього декілька се­кунд, але залежно від темпу роботи вони можуть становити до 10% робочого часу;

• сумарне відновлення функцій тим більше, чим більша кількість періодів відпочинку (при незмінній тривалості відпочинку);

• різні умови і різні види праці викликають приблизно однакові зміни працездатності.

Вирішальне значення для раціоналізації функціонального наван­таження має встановлення абсолютних допустимих величин періодів роботи і відпочинку. Аксіоматичним є визнання того факту, що при важкій фізичній роботі необхідно скорочувати періоди роботи і від­починку. Тривалість відпочинку при важких роботах не повинна пе­ревищувати 5...10хв (рідше 15хв); при необхідності можна збіль­шувати частоту цих перерв, але не їх тривалість. Доведена висока ефективність періодів відпочинку тривалістю 1...2 хв після періодів роботи тривалістю 6...15 хв. Для нервово-напружених робіт трива­лість неперервної роботи не повинна перевищувати 15 хв, а трива­лість відпочинку 2...5 хв.

Тривалість відпочинку повинна задовольняти двом вимогам:

— бути достатньою для відновлення працездатності і можливос­ті повторної роботи;

— зберігати робочу установку.

Таким чином, фізіологічною закономірністю є стабільність допус­тимої величини часу відпочинку при різних допустимих величинах часу роботи.

Оптимальні режими праці забезпечуються шляхом оптимізації навантажень, які мають тренувальний ефект.

Енергетичним фізіологічним оптимумом вважається фізична робо­та з потужністю, яка дорівнює половині або четвертій частині макси­мальної потужності. Оптимальний темп рухів при тривалій роботі і оптимальному зусиллі становить третину від максимального темпу. У виробничих умовах оптимальний темп робочих рухів не перевищує 20% максимально доступного темпу, а в деяких умовах — 10% І максимальної величини.

Разом з тим, несприятливі умови праці створюють додаткове І функціональне навантаження на організм працівника, що зумовлює необхідність скорочення періодів роботи і збільшення часу відпочинку, а також скорочення робочого часу. У цьому випадку розробляються так звані компенсаторні режими праці і відпочинку.

Раціональний внутрішньозмінний режим праці і відпочинку включає в себе перерву на обід, регламентовані перерви на відпочинок, активізацію відпочинку та інші заходи.

Перерви на обід для всіх професій встановлюються в середині зміни або з відхиленням від неї в межах однієї години. Нормальна тривалість обідньої перерви становить 40...60 хв.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-10-01; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 475 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Не будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаются великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Никола Тесла
==> читать все изречения...

1508 - | 1308 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.