Вплив науково-технічного прогресу на структуру і зміст трудової діяльності

Загальна тенденція в розвитку сучасного виробництва полягає в тому, що науково-технічний прогрес звільняє працівника від важкої фізичної праці і переключає його на виконання операцій, які вима­гають переважно участі психічних функцій. Так, механізація праці, зменшуючи навантаження в першу чергу на крупні м'язи, підвищує значення дрібних груп м'язів і ускладнює програму дій. У руховій активності особливого значення набувають швидкість і точність ру­хів, тонка градація м'язових зусиль при керуванні механізмами. З переходом від індивідуального до дрібносерійного і крупносерійного виробництва посилюється роль рухових функцій і зменшується про­грамуюча діяльність працівника.

При напівавтоматичному виробництві людина виключається з процесу власне обробки предмета праці, її завдання обмежуються виконанням простих операцій з обслуговування обладнання.

Автоматизація різко змінює роль людини у виробничому проце­сі. Працівник управляє механізмом, що вимагає досконалого знання обслуговуваного апарата. Втручання людини в роботу автоматів може бути частим при виконанні простих дій або розрахованим на тривалу роботу зі складною програмою дій. Основною рисою діяль­ності працівника в цих умовах є готовність до дій і пов'язана з нею швидкість реакцій. Такий функціональний стан працівника характе­ризується як «оперативний спокій», що супроводжується сильним нервовим напруженням.

Диференціація праці отримала свій вияв у потоково-конвеєрній організації виробництва, при якій висока продуктивність забезпечу­ється за рахунок автоматизації рухових навичок, мінімізації часу на виконання операцій, заданого ритму і темпу роботи. Конвеєрна праця набуває виразних рис монотонності.

Результатом науково-технічного прогресу є впровадження авто­матизованих систем керування виробничими процесами, у тому числі дистанційного. Розрізняють два основних способи керування вироб­ничим процесом на відстані, коли:

• пульти управління вимагають частих активних дій працівника, а сам він є необхідною оперативною ланкою в системі керу­вання;

• пульти оснащені сенсорним полем, предмет праці зникає з по­ля зору працівника і замінюється закодованим сигналом. Ви­робничий процес вимагає алгоритмізації. Працівник перебуває переважно у стані готовності до дій.

Останнім часом загострилася проблема впливу на людину но­вітніх технологій, пов'язаних, зокрема, з автоматизацією всіх функціональних сфер виробництва. Найбільшого поширення в розвинених країнах набувають гнучкі виробничі системи, які працюють під контролем електронно-обчислювальних машин. Сюди належать автоматизовані завантажувально-транспортні системи; центри механічної обробки; мережа для передачі ін­формації тощо.

Негативні наслідки новітніх технологій проявляються в:

— посиленні темпу роботи і монотонності;

— підвищенні шуму;

— ізоляції працівника в техногенному середовищі;

— обмеженні контактів внаслідок прив'язки до терміналів ЕОМ;

— розвитку несприятливих психічних станів;

— нервових навантаженнях за незначних фізичних;

— можливостях травматизму.

Комп'ютеризація виробництва також перетворюється на складну проблему, яка вимагає врахування адаптаційних можливостей лю­дини до дисплейної техніки і дотримання відповідних вимог.

Позитивні наслідки використання дисплейної техніки пов'язані зі скороченням часу обігу документів, підвищенням продуктивності праці. Проте дослідження, проведені в СІЛА, Швейцарії та інших країнах, показали, що робота з обслуговування дисплеїв супровод­жується підвищеним напруженням зору; інтенсивністю і монотонні­стю праці; переважанням статичних навантажень, нервово-пси­хічним напруженням.

Професійний ризик для користувачів дисплеями пов'язаний та­кож з можливістю опромінення. Останнє знижує активність кори, зосередження уваги і сповільнює реакції. На екрані, крім команд операторові, з'являються попереджувальні сигнали, якщо швидкість його роботи недостатня, що ще більше посилює нервово-емоційне напруження. Внаслідок цього серед операторів досить поширеними є такі професійні захворювання, як погіршення зору, м'язові болі, психічні і нервові розлади, хвороби серцево-судинної системи, он­кологічні захворювання.

Отже, внаслідок науково-технічного прогресу зростають моно­тонність праці, нервово-емоційне напруження працівника, пов'язане як з сенсорною депривацією, так і перевантаженням великим обся­гом роботи, статичні навантаження і гіподинамія.