Основні заходи по запобіганню монотонності і підвищенню змістовності праці

Реалізація творчих здібностей особистості, підвищення мотивації до праці за рахунок так званого «збагачення» праці набувають все більшого значення в розвитку виробництва на сучасному етапі.

Обгрунтування системи заходів по запобіганню монотонності і її негативних наслідків базується на вченні І. П. Павлова і І. М. Сєче-нова про необхідність розширення поля коркової активності в про­цесі праці і виключення «довбання» в одну клітину.

Найрадикальнішим заходом є проектування раціональних тру­дових процесів і операцій на основі оптимального поділу праці. За­вдання полягає в тому, щоб кожну операцію зробити змістовною, яка сприяла б розвитку у працівника творчого мислення. Основним принципом проектування раціонального трудового процесу (операції) є принцип збереження певної логічної завершеності і структурної цілісності виконуваної операції. Навіть в умовах глибокої диферен­ціації технологічного процесу необхідно встановлювати таку кіль­кість елементів операції і послідовність їх виконання, яка сприйма­лася б працівником як логічно завершена одиниця.

Другим важливим принципом проектування трудового процесу є забезпечення достатнього енергетичного рівня операції. Спеціаль­ними дослідженнями встановлено, що негативні психічні стани більшою мірою виявляються при виконанні тих робіт, які через не­значну енергетичну вартість не стимулюють функціональної актив­ності організму. Якщо монотонна робота досить інтенсивна за за­тратами енергії, то нудьга, сонливість, психічне перенасичення можуть не виникати. Доведено, що при фізичній роботі для підтри­мання активного тонусу кори затрати енергії не повинні бути мен­шими за 2,5 ккал/хв (150 ккал/год).

Запобіганню монотонності і підвищенню змістовності праці сприяє укрупнення трудових операцій. Завдяки укрупненню опера­цій у працівника формується більш складний стереотип трудових дій, що позитивно позначається на стані психофізіологічних функ­цій. Досвід показує, що операція повинна складатися не менш як з 5—6 елементів за умови збереження цільового змісту.

Важливим засобом боротьби з монотонністю є чергування операцій, кожна з яких є монотонною. Науковою основою чергування операцій є ефект Сєченова, суть якого в тому, що при зміні діяльності активізуєть­ся інша група нервових центрів, а в раніше працюючих ефективно від­бувається «заправка» енергією. Отже, принцип чергування операцій по­лягає в заміщенні і компенсації психофізіологічних функцій, активізації інших м'язових груп, нервових центрів, зменшенні надмірного напру­ження працюючих м'язів. Значення чергування операцій, таким чином, полягає в ліквідації негативного впливу однобоких навантажень. На практиці застосовується декілька варіантів чергування операцій: через кожну годину, через 2,5 год, один раз протягом зміни, через день. Від­носно зняття фактора монотонності найбільш ефективне чергування операцій один раз протягом зміни, хоча в конкретних виробничих умо­вах це питання вирішується по-різному. Враховуються умови праці, структура операцій, майстерність працівників.

Чергування операцій пов'язане з суміщенням професій і трудо­вих функцій. Зазначимо, що оволодіння працівником другими і су­міжними професіями, крім подолання монотонності і підвищення привабливості праці, підвищує конкурентоспроможність працівника на ринку праці і мобільність на самому підприємстві.

Для зняття монотонності необхідно, щоб операції відрізнялися за характером навантажень, але в той же час були позбавлені інтерфе-рентних елементів.

Основні умови суміщення професій і трудових функцій, які за­безпечують зменшення монотонності:

• суміщувані професії повинні змінювати рівень завантаженості різних органів і систем;

• суміщувана операція повинна бути легшою, ніж основна. При легкій монотонній роботі ефективна зміна на більш важку;

• більш монотонну роботу необхідно суміщувати з менш моно­тонною;

• суміщувані трудові комплекси повинні забезпечувати роботу за участю м'язів-антагоністів, а також зміну робочих поз;

• статичні навантаження повинні компенсуватися помірними динамічними навантаженнями.

При організації монотонних робіт важливе значення має вибір темпу роботи. Темп може бути вільним або примусовим. Кожний з них має переваги і недоліки. Тому при виборі темпу роботи слід виходити зі специфіки конкретного виробництва. В одних випадках доцільним є оптимальний заданий темп з регулюванням швидкості конвеєра у відповідності з кривою працездатності. Варіація швидкості не повинна перевищувати 10—15%. В інших випадках ефективне самостійне регулювання робочого темпу. Останнє застосовується на автономних конвеєрах, що забезпечує не лише свободу ритму, а й регулювання змісту роботи.

Ефективним засобом боротьби з монотонністю є бригадно-гру­пова форма організації потоку. Суть її в тому, що бригада виконує операції всього циклу по виготовленню більш-менш закінченого продукта (вузла). Процеси виготовлення кожного вузла виділяються в самостійні виробничі секції. Робітники працюють у вільному ритмі, а вузли з'єднуються в монтажній секції. В цьому випадку трудовий процес менше розчленований і тісніше кооперований.

Зменшенню негативного впливу монотонних робіт на психічний стан працівників і показники їхньої праці сприяють такі заходи:

• раціоналізація режимів праці і відпочинку;

• естетизація виробничого середовища;

• застосування функціональної музики.

До факторів зменшення монотонності відносяться також психологі­чні заходи, покликані посилити внутрішні мотиви діяльності. Це, зо­крема, психологічна стимуляція трудової діяльності за рахунок поста­новки проміжних виробничих цілей, забезпечення працівників поточ­ною інформацією щодо виконання роботи. Особливе значення мають залучення робітників до управління і розв'язання виробничих проблем, а також сприятливий соціально-психологічний клімат, створення умов для спілкування в процесі праці, якщо це можливо. Все це формує по­зитивні емоційні стани у працівників, посилює їх монотоностійкість.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Зробіть оцінку сучасних тенденцій в розвитку НТП з точки зо­ру впливу на людину і трудову діяльність.

2. У чому виявляються позитивні і негативні наслідки потоково-конвеєрного способу організації виробництва?

3. Обгрунтуйте відмінності між монотонністю і втомою.

4. У чому полягає психофізіологічна суть монотонності праці? Які види і критерії монотонності?

5. Що розуміють під монотоностійкістю?

6. Які психічні стани переживає людина при виконанні монотон­них робіт і в чому вони виявляються?

7. У чому суть і завдання психологічного аналізу операцій?

8. Дайте фізіологічне та психологічне обгрунтування заходів що­до запобігання монотонності і підвищення змістовності праці.