1. П’ятирічна відстрочка у застосуванні положень Угоди Членами СОТ – країнами, що розвиваються, яка передбачена параграфом 1 Статті 20, може на практиці виявитися недостатньою для певних Членів СОТ – країн, що розвиваються. В таких випадках Член СОТ – країна, що розвивається, може вимагати до закінчення періоду, зазначеного в параграфі 1 Статті 20, продовження такого періоду, у такому розумінні, що Члени СОТ доброзичливо поставляться до цієї вимоги, якщо зацікавлений Член СОТ – країна, що розвивається, зможе подати вагомі причини.
2. Країни, що розвиваються, які нині оцінюють товари на підставі офіційно встанов-лених мінімальних вартостей, можуть виявити бажання зробити застереження, щоб дозволити їм зберегти такі вартості на обмеженій та перехідній основі за умов, які можуть бути погоджені Членами.
3. Країни, що розвиваються, які вважають, що зворотний порядок застосування послідовного порядку на вимогу імпортера, передбачений Статтею 4 Угоди, може створити для них реальні труднощі, можуть висловити застереження до Статті 4 за допомогою наступного формулювання:
"Уряд........... зберігає за собою право передбачити, що відповідне положення Статті 4 Угоди застосовується тільки тоді, коли органи митної влади погоджу-ються з вимогою застосувати зворотний порядок Статей 5 і 6".
Якщо країни, що розвиваються, роблять таке застереження, Члени погоджуються з ним відповідно до Статті 21 Угоди.
4. Країни, що розвиваються, можуть виявити бажання зробити застереження стосовно параграфа 2 Статті 5 Угоди за допомогою наступного формулювання:
"Уряд.......... зберігає за собою право передбачити, що параграф 2 Статті 5 Угоди застосовується згідно з положеннями відповідної примітки до нього незалежно від того, чи імпортер цього бажає".
Якщо країни, що розвиваються, роблять таке застереження, Члени погоджуються з ним відповідно до Статті 21 Угоди.
5. Деякі країни, що розвиваються, можуть відчувати проблеми у застосуванні Статті 1 Угоди, якщо вона відноситься до імпорту до їхніх країн одноосібними агентами, одноосібними дистриб’юторами та одноосібними концесіонерами. Якщо такі проблеми на практиці виникають у Членах СОТ – країнах, що розвиваються, які застосовують Угоду, на вимогу таких Членів проводиться вивчення цього питання з метою знаход-ження відповідних рішень.
6. Стаття 17 визнає, що при застосуванні Угоди митні адміністрації можуть відчува-ти потребу робити запити стосовно істинності або точності будь-якої заяви, документа або декларації, поданої до них для цілей митного оцінювання. Таким чином, ця Стаття визнає, що може бути зроблено запити, які, наприклад, спрямовані на перевірку того, чи елементи вартості, оголошені або пред’явлені до митниці у зв’язку з визначенням митної вартості, є повними та правильними. Члени відповідно до свого національного законо-давства та процедур мають право очікувати повного сприяння імпортерів щодо цих запитів.
7. Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті, включає всі платежі, фактично здійснені або які мають бути здійснені як умова продажу імпортних товарів покупцем продавцеві або покупцем третій стороні для виконання зобов’язань продавця
