Мета роботи. 1) Накладаючи лігатури на різні відділи серця, встановити локалізацію центрів автоматії і послідовність розповсюдження збудження по провідній системі серця

1) Накладаючи лігатури на різні відділи серця, встановити локалізацію центрів автоматії і послідовність розповсюдження збудження по провідній системі серця.

2) Викликати і зареєструвати екстрасистолу та компенсаторну паузу при подразненні індукційними ударами працюючого серця жаби.

3) З'ясувати фізіологічні особливості роботи серцевого м'яза та особливості роботи скелетних поперечносмугастих м'язів.

Матеріали і обладнання. Жаба, ножиці, пінцет, зонт, дощечка, шпильки, нитки, серфін, пишучий важілець, який закріплений в штативі, кімограф, акумулятор, індукційний апарат.

Хід роботи

а) Зміна збудливості серця. Екстрасистола та компенсаторна пауза.

У жаби руйнують спинний і головний мозок, приколюють її до дощечки черевцем догори. Оголюють серце і серфіном з'єднують його з пишучим важільцем. До серця підводять електроди. На кімографі записують міограму серцевого скорочення. Потім окремими ударами індукційного струму порогової сили подразнюють серце в період систоли, діастоли, паузи. На кардіограмі відмічають відповідну реакцію серця в різні періоди його діяльності.

б) Дослід Станіуса.

На межі між венозним синусом і передсердям накладають першу лігатуру Станіуса. Після цього відмічають зміни в серцевій діяльності жаби. Через декілька хвилин накладають другу лігатуру на межі між передсердям і шлуночком і знову відмічають зміни в серцевій діяльності. Підраховують кількість скорочень окремих частин серця за хвилину.

в) Вплив різної сили подразнення на скорочення серцевого м'яза.

Зупиняють роботу серця накладанням першої лігатури Станіуса (між синусом і передсердям). Для подразнення серця встановлюють порогову силу індукційного струму. Потім силу струму поступово збільшують. У кожному випадку скорочення серця записують на ввімкненому кімографі і визначають їх амплітуду в міліметрах.

РОБОТА 8.3. ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЯ

Електрокардіографія – це реєстрація біоелектричних явищ, які виникають в серці під час його роботи. Електрокардіограма (ЕКГ) – крива запису біострумів, яка відображає процес утворення та швидкість поширення збудження по провідній системі, мускулатурі серця. При утворенні різниці потенціалів між збудженими і незбудженими ділянками серця електричні силові лінії розповсюджуються по всьому тілу, що дозволяє реєструвати криві коливань потенціалів шляхом накладання електродів на певні ділянки тіла.

При записі ЕКГ у сільськогосподарських тварин майже завжди користуються методом стандартних відведень, тобто накладають електроди на три ділянки тіла (обидва п'ястки грудних кінцівок і плесно лівої тазової кінцівки). Реєструють різницю потенціалів у трьох відведеннях між правим і лівим п'ястком (перше відведення), лівим п'ястком і лівим плесном (друге відведення), правим п'ястком і лівим плесном (трете відведення). Переключення відведень, підсилення відведених біострумів та їх реєстрація проводиться за допомогою електрокардіографа.

Контрольні питання.

1. Що таке електрокардіограма (ЕКГ)?

2. Які фази серцевого циклу записують зубці електрокардіограми?

3. Теоретичне і практичне значення електрокардіографії.