Споживання та заощадження. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження

Споживання Сп — це загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певного періоду. Йдеться про те, що споживання є відображенням споживчого, або платоспроможного попиту. Заощадження — це не що інше, як відкладений попит, або частина потреб людини, які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин.

Споживання — це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товарів і послуг, а заощадження — друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання. Його можна визначити як різницю між доходом і витратами на споживання:

3=Д-СП.

Співвідношення споживання і доходу, заощадження і доходу залежить насамперед від обсягу споживання, заощадження і доходу. Обсяг споживання і обсяг заощадження, в свою чергу, залежать від суб'єктивного та об'єктивних чинників: «психологічної» схильності людей до споживання і «психологічної» схильності людей до заощадження; рівня доходу та його розподілу, запасу багатства, ліквідних активів, рівня цін, відсоткової ставки тощо.

Ще Дж. Кейнс писав про схильність людей до споживання як психологічний закон, за яким психологія суспільства полягає в тому, що зі зростанням сукупного реального доходу зростає і сукупне споживання, проте не такою мірою, як зростає сам доход.

Схильність людей до споживання — відображення їхнього бажання купувати споживчі товари і послуги. Розрізняють середню і граничну схильність до споживання.

Середня схильність до споживання використовується для того, щоб показати співвідношення споживання і доходу. Середню схильність до споживання визначають як відношення частини доходу, що використовується для споживання Сп, до всього національного доходу Д:

ССС = Споживання / Доход.

Схильність до заощадження — це відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати. Середня схильність до заощадження використовується для того, щоб показати співвідношення заощадження і доходу. Середня схильність до заощадження ССЗ — це відношення частини доходу, що не споживається 3 до всього національного доходу Д:

ССЗ = Заощадження /Доход.

 

 

21. МЕТОД ПІДРАХУНКУ ВВП ЗА ДОДАТКОВОЮ ВАРТІСТЮ. Основним показником СНР є валовий внутрішній продукт – це результат функціонування економіки за певний період розвитку і показує ринкову вартість вироблених кінцевих товарів та послуг у даній країні. Він враховує вартість продукції, виробленої усіма виробниками незалежно від того, в чиїй власності перебувають чинники виробництва – громадян даної країни чи іноземців.

Валовий національний продукт – це показник, що вимірює ринкову сукупну вартість кінцевої продукції, створеної за допомогою чинників виробництва громадянами даної країни як усередині країни, так і за кордоном.

Виробничий метод підрахунку, або по доданій вартості – підсумовується додана вартість, створена в галузях, тобто валовий внутрішній продукт визначається як сума доданих вартостей усіх товарів і послуг на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

Додана вартість показує різницю між доходами підприємств, отриманими від реалізації виробленої продукції, і вартістю придбаної сировини, матеріалів, палива тощо.

Даний метод дозволяє визначити внесок різноманітних підприємств, галузей у створення ВВП (ВНП).

22. ТИПИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА. Загальна характеристика економічних систем. На сьогоднішній день виділяється чотири основних типи економічних систем, які різняться за двома основними критеріями:ринкова економіка, планова економіка (командно-адміністративна), змішана економіка (соціально-орієнтована) і традиційна економіка. За останні десятиріччя з’явився ще один тип економічної системи – перехідна економіка.

Традиційна економічна система – спосіб організації економічного життя, за якого всі ресурси знаходяться у власності племені (общини) і які розподіляються відповідно до давно існуючих традицій. Економіка орієнтована на сільське господарство. У більшості країн переважає розрізненість населення у вигляді етнічних груп. Економіка країн представлена в основному сільським господарством, рідко гірничодобувною промисловістю. Техничний прогрес і введення іновацій обмежені, тому що вони заперечують звичаям і загрожують стабільності суспільства. Все, що проводитися і здобувається не в змозі прогодувати і забезпечити населення цих країн. Плюси системи: Стабільність; Передбаченість; Висока якість окремих видів продукції як результат використання технологій відпрацьованих поколіннями; Мінуси системи: Незахищеність перед будь-якими зовнішніми змінами;Нездатність до прогресу.

Командна економічна система – економічна система, у якій домінує державна власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване керівництво економікою за допомогою державного планування.Характерними рисами є суспільна (а в реальності державна) власність практично на всі економічні ресурси, централізоване економічне планування як основа господарського механізму. Плюси системи: Стабільна економіка; Упевненість в майбутньому; Гарантії всім мінімуму життєвих благ; Немає проблеми працевлаштування. Мінуси системи: Повільне впровадження нових технологій; Немає економічних стимулів до ефективної роботи, оскільки переважає зрівняльний підхід до оплати праці;Формуються безініціативні працівники; Ресурси використовуються неефективно; Економіка стає дефіцитною, утворюється чорний ринок.

Ринкова економічна система – економічна система, яка заснована на приватній власності, свободі вибору і конкуренції; вона спирається на особисті інтереси та обмежує роль уряду. Плюси системи: Стимулюється висока ефективність виробництва; Сприяння підвищенню якості товарів та послуг; Свобода вибору діяльності підприємців; Стимулювання науково-технічного прогресу. Мінуси системи: Економіка нестабільна – її розвиток регулярно уривається кризами; Недостатнє фінансування наукових досліджень, сфери освіти; Посилюється нерівність в суспільстві. Нераціональне ставлення до природних ресурсів.

Змішана економічна система – економічна система, що поєднує елементи планової та ринкової економіки. Плюси системи: Економічна стабільність; Політична стабільність; Соціальні гарантії; Захист і заохочення конкуренції; Підтримка освіти, культури, науки. Мінуси системи: Відсутність стандартних схем розвитку;

Необхідність розроблення національних моделей з урахуванням національної специфіки.

Перехідна економічна система – це економічна система, яка переходить від планової до ринкової.

Країни з перехідною економікою — це 28 держав центральної і східної Європи, Закавказзя і Середньої Азії що здійснюють з початка 90-х років перехід від планової до змішаної економіки. Вони виникли у зв'язку з розпадом світової соціалістичної системи. По рівню соціально-економічного розвитку майже всі країни центральної східної Європи відносяться до середньорозвинених. В основному це індустріальні і індустріально-аграрні країни.

23. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ВВП. Для розрахунку ВВП і ВНП використовується три методи: 1. По доданій вартості – виробничий метод. 2. По витратах – метод кінцевого використання. 3. По прибутках – розподільний метод.

В иробничий метод підрахунку, або по доданій вартості – підсумовується додана вартість, створена в галузях, тобто валовий внутрішній продукт визначається як сума доданих вартостей усіх товарів і послуг на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

Метод кінцевого використання, або по витратах – при цьому методі підсумовуються витрати всіх економічних агентів, тобто домашніх господарств, на поточне споживання, заощадження населення, витрати підприємств на розширення виробництва, витрати держави на закупівлю продукції.

Р озрахунок ВВП по прибутках, або розподільний метод – показує суму прибутків, що отримані від використання чинників виробництва, а саме: заробітна плата, прибуток, рентні платежі, відсотки на капітал.

24. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ БЕЗРОБІТТЯ. Рівень безробіття вимірюється шляхом співставлення кількості безробітних з наявною робочою силою. Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Рівень безробіття вважається важливим, але не безпомилковим показником. Розрахунок рівня безробіття ускладнюється тим, що критерії віднесення окремих осіб до категорії зайнятих чи безробітних є певною мірою умовними. Завищенню рівня безробіття сприяє зайнятість населення у тіньовій економіці. Водночас рівень безробіття може бути заниженим, оскільки цей показник не враховує частково зайнятих (тих, хто працює неповний робочий день, тиждень, знаходиться у неоплачуваних відпустках тощо), а також працівників, які втратили надію знайти роботу і тому не шукають її. За допомогою даної формули можна обчислити рівень будь-якої форми безробіття. Для цього необхідно в чисельнику вказати кількість безробітних тієї форми, рівень якої визначаємо.

25. ПРЕДМЕТ ТА ФУНКЦІЇ МАРКОЕКОНОМІКИ. Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки, який являє собою сукупність зв'язків між окремими макроекономічними процесами та явищами. Макроекономіка повинна, з одного боку, визначати систему функцій, які відтворюють причинно-наслідкові зв'язки в економіці; з іншого — розкривати можливості людей впливати на причини з метою корегування тих наслідків, які вони викликають в економіці. Отже, макроекономіка виконує як пізнавальну так і прикладну функцію. Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною, а макроекономіку, що виконує прикладну функцію — нормативною. О сновні функції макроекономіки. 1. Пізнавальна функція полягає в дослідженні економічних процесів і явищ на макрорівні, побудови моделей цих процесів та визначенні основних макроекономічних заходів підвищення економічного зростання. Тільки на основі всебічної реалізації цієї функції може бути виконана практично функція макроекономіки. 2 Практична функція полягає в тому, щоб на основі економічного аналізу виробляти науково обґрунтовані практичні рекомендації ефективної економічної політики. 3. Виховна функція полягає у виробленні нового, ринкового типу економічного мислення, формування сучасного світогляду людини.

26. СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНОГО РАХІВНИЦТВА ТА ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ.

Систему, що об'єднує масиви статистичних даних у масштабах всієї економіки на основі балансового методу, називають системою національних рахунків (СНР). Необхідність СНР зумовлена: - потребами органів державної влади в інцюрмації, яку надає СНР для розробки та реалізації економічної політики, прийняття управлінських рішень, розробки прогнозів та програм соціально-економічного розвитку; - потребами міжнародних економічних організацій (00Н, МВФ, МБРР, ГАТТ, СОТ та ін.) для прийняття управлінських рішень щодо вступу в ці організації країн, надання членам* організаціям кредитів, допомоги, пільг тощо; - потребами наукових установ та вищих навчальних закладів в агрегованих інформаційних показниках для здійснення досліджень макроекономічних процесів і явищ, розробки прогнозів, планів, теоретичних і прикладних моделей тощо; - потребами підприємницьких і бізнесових структур, менеджерів різних рангів, які отримують із СНР інформацію про економічне середовище, в якому вони працюють.

СНР - це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, яка відображає структуру взаємозв'язків між секторами, галузями економіки, між національною економікою та іншим світом. Вона містить інформацію про всіх економічних суб'єктів; про всі економічні операції, які ці су б' єкти здійснюють у процесі виробництва, розподілу, обміну, нагромадження та кінцевого споживання.

 

27. ДЕФІЦИТ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ.

Дефіцит державного бюджету - явище в економіці не нове. Повною мірою бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Однак навіть при налагодженій процедурі прийняття зазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державних витрат значною мірою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакше кажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфетних виплат відповідно зменшуються.

Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами.

Дефіцитне фінансування економіки та інших сфер державної діяльності може бути вигідним, раціональним і виправданим за умо­ви, коли темпи приросту ВВП будуть випереджувати приріст обсягів бюджетів, бюджетних дефіцитів і видатків на обслуговування державного боргу. Позитив­ними наслідками можна вважати також отриманий ефект від зміцнення еконо­міки за рахунок дефіцитного фінансування, створення реального фундаменту та ефективної фінансової системи, вигідних майбутнім поколінням. За інших умов соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту будуть негативні.

28. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ, ЙОГО ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ.

Формування надходжень до бюджету проводиться шляхом перерозподілу доходів, що створюються в країні. Кошти державного бюджету спрямовуються на забезпечення соціально-економічного розвитку держави.

Формування державного бюджету відображає використання частини ВВП та залучення її до державних фондів з метою забезпечення державних функцій фінансовими ресурсами. Мобілізація коштів здійснюється з використанням спеціальних механізмів. Вони охоплюють прямі та непрямі стягнення частки доходів громадян, підприємницьких структур, об'єднань, благодійних фондів, партій та ін. Інструментами залучення таких доходів є податки, збори та обов'язкові відрахування. Інша частина надходжень має за основу державну власність та державну підприємницьку діяльність. Забезпечення її функціонування проводиться у формі неподаткових надходжень. Певні суми доходів отримують від операцій з капіталу, що проводяться державою.

Державний бюджет – це фонд фінансових ресурсів, що використовується для забезпечення функцій держави. Бюджет є ключовим елементом у складі державних фондів країни. Інші державні цільові фонди створюються для вирішення окремих цільових програм. Щодо державного бюджету, то він спрямований на забезпечення розвитку країни в цілому. Без державного бюджету не може існувати держава, оскільки за його відсутності неможливо забезпечити фінансування найважливіших функцій держави.

За допомогою державного бюджету державні органи управління, з одного боку, мобілізують кошти, необхідні для забезпечення розвитку країни, а з іншого – витрачають їх з метою виконання функцій, що здійснюються на різних рівнях.

До складу державного бюджету входять доходи і видатки. Доходи бюджету формуються за рахунок джерел, що визначені законодавством. Відсутність законодавчого регламентування доходної частини бюджету може призвести до посилення податкового тиску на платників за рішенням виконавчої влади. Таке саме важливе значення має і регламентування бюджетних видатків. Для упорядкування їх розподілу та забезпечення ефективного використання склад видатків та перелік головних розпорядників бюджетних коштів також установлюються законом. Вони мають цільове спрямування. Фінансування видатків бюджету здійснюється, як правило, на основі принципу безповоротності виділених коштів. Державний бюджет щорічно приймається законодавчим органом і має статус закону.

 

29. ГРОШОВА СИСТЕМА ТА ЇЇ РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ.