Глава 11. міжнародні лізингові угоди

11.1. Сутність міжнародного лізингу

Лізинг — це форма довгострокової операції, яка пов'язана з передачею у вико­ристання обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого й нерухомого майна, крім земельних ділянок та інших природних об'єктів.

Міжнародний лізинг є однією з форм лізингу, за якою укладається договір лі­зингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони.

Лізинг виступає як форма отримання кредиту і водночас як форма міжнародної торгівлі, що створює умови для прискореного розвитку новітніх технологій. Лізинго­ва компанія (лізингодавець) придбаває устаткування й т.ін. за свій рахунок і передає за контрактом оренди фірмі (лізингоотримувачу) на певний строк. Після закінчення строку оренди фірма-клієнт може його продовжити або викупити орендоване майно за залишковою вартістю. Орендна плата встановлюється на рівні, що перевищує ціну об'єкта оренди, за якою його можна купити за звичайних комерційних умов.

За наявністю факту переходу права власності розрізняють оперативний та фінан­совий лізинг.

Оперативний лізинг — це контракт, що укладається на короткий та середній тер­мін, менший за той, за яким амортизується 90\% вартості об'єкта лізингу. Лізинго-отримувач має право в будь-який час розірвати договір. Після закінчення терміну договору він може бути поновлений, або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізин-годавцю і може бути повторно переданий у використання іншому лізингоотримува-чу. Таким чином, предмет лізингу не переходить у власність лізингоотримувача, а лізингодавець не відшкодовує всіх своїх витрат за рахунок надходження лізингових платежів від одного лізингоотримувача. Лізингоодержувач має право на дострокове припинення оренди та повернення обладнання. Тому оперативний лізинг страхує лі-зингоотримувача від використання морально застарілого обладнання.

Фінансовий лізинг — це лізинговий контракт з тривалим терміном (15-20 років) і амортизацією всієї або більшої частини вартості устаткування.

Інакше кажучи, при фінансовому лізингу лізингоотримувач за своїм замовлен­ням отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший ніж той, за яким амортизується 60\% вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. По закінченні строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоотримувача або викуповується ним за залиш­ковою вартістю.

У західних країнах фінансовий лізинг одержав переважний розвиток.

За складом учасників лізинг буває прямий і непрямий. Прямий лізинг — це дво­стороння угода, згідно з якою лізингове майно передається лізингодавцем лізингоо-держувачу безпосередньо, тобто без посередників.

У непрямому лізингу беруть участь лізингодавець, лізингоотримувач та прода­вець об'єкта лізингу. Він може укладатися у формі багатосторонньої угоди або у фор­мі низки угод (у разі складних схем поставок з кількістю сторін понад три). Специфі­кою непрямого лізингу є те, що майно передається опосередковано через посередника і придбаває його лізингодавець виключно з метою передавання його у лізинг.

За характером платежів розрізняють грошовий, бартерний, компенсаційний, змі­шаний лізинг.

Грошовий лізинг — вид лізингу, який передбачає здійснення всіх платежів у гро­шовій формі.

Бартерний лізинг передбачає замість лізингових платежів поставку лізингоотри-мувачем лізингодавцю за умови згоди останнього будь-яких товарів, які він має.

Компенсаційний лізинг передбачає в якості лізингових платежів постачання лі-зингоотримувачем лізингодавцю товарів, вироблених з використанням об'єкта лі­зингу.

При змішаному лізингу поєднується грошовий та компенсаційний (бартерний) лізинг.

Лізинг вигідний усім учасникам цієї операції. Фірма-виробник отримує негай­ний платіж готівкою. Лізингодавець застрахований від ризику неплатоспроможності лізингоотримувача тим, що для погашення боргу з оренди він може відібрати об'єкт лізингу і передати його в оренду іншій особі або продати. Вигода для лізингоотри-мувача полягає в тому, що немає необхідності фінансувати торгівлю і негайно вит­рачати валютні кошти. Орендна плата сплачується періодично після того, як устат­кування встановлено і досягло відповідної продуктивності. Лізинг дає можливість постійно модернізувати устаткування. З точки зору бухгалтерського обліку лізинг зручний тим, що орендоване устаткування не береться на баланс підприємства, а орендні платежі розглядаються як поточні витрати. Міжнародний лізинг також дає змогу скорочувати відплив валютних коштів, які витрачаються на імпорт дорогих засобів виробництва, зменшує дефіцит платіжного балансу, сприяє введенню нових технологій у національну економіку.

Лізингові операції є діючим та реальним капіталозберігаючим засобом фінан­сування виробництва і тому лізинг — один із найперспективніших фінансових ін­струментів, який може ефективно впливати на розвиток виробництва, активізувати інвестиційний процес у країні.

Лізинг примиряє протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на мо­дернізацію, та інвестором, який неохоче надає цьому підприємству фінансові кошти, оскільки не має достатніх гарантій щодо їх повернення.

Світовий обсяг операцій по лізингу обладнання останніми роками щорічно зрос­тає на 4,1\% і становить близько 0,5\% трлн дол. Найбільшим регіоном за загальним об­сягом лізингових угод є Північна Америка (55\% світового ринку лізингових послуг). На Європу припадає 26\%, Азію — 16\%, на решту країн — 3\%. На частку найбільших 5 країн припадає 80,1\% світового обсягу лізингових операцій: США — 52,1\%, Японію — 13,9\%, Німеччину — 6,5\%, Велику Британію — 3,8\%, Францію — 3,8\%.

Рівень розвитку міжнародних лізингових операцій вважається своєрідним показ­ником динамічності економіки держави та гнучкості її господарюючого механізму. Так, у США лізинг є основним інвестиційним інструментом, на частку якого протя­гом декількох років припадає 40\% інвестицій у машини та устаткування; у більшості промислово розвинутих країн та НІК цей показник перевищує 25\%. Частка лізингу в обсязі інвестицій у виробництво за континентами становить: Азія — 27\%, Афри­ка — 1,3\%, Північна Америка — 41,5\%, Південна Америка — 31,1\%, Європа — 24,6\%, Австралія та Нова Зеландія — 1,7\%.

Показник щорічного обсягу нових лізингових угод відображає схильність інвес­торів до оренди нового устаткування, на відміну від придбання у власність. Серед 10 провідних країн частка лізингу в сукупному обсязі капіталовкладень коливається від 32\% у США до 15\% у Німеччині, 12\% в Італії та 5\% в Іспанії.

Значні відмінності спостерігаються в галузевій структурі лізингу обладнання. Так, якщо в США найбільшим предметом лізингу є транспортні засоби, то в Япо­нії — засоби інформатики (34\%). У цілому в світі на початку ХХ ст. майже 50\% су­купного обсягу лізингових операцій припадає на частку автотранспортних засобів, 25,5\% — промислового устаткування, 12\% — засобів інформатики, 5,3\% — суден, літальних апаратів, залізничного рухомого составу. Нині відмічається скорочення обсягу лізингових операцій з літальними апаратами та залізничним рухомим соста­вом, що пов'язано з низькою кон'юнктурою в галузях-споживачах відповідного об­ладнання.

Галузева структура міжнародних операцій з лізингу обладнання в США харак­теризується такими даними: частка транспортних засобів становить 36,2\%, засобів інформатики — 13,2\%, будівельного обладнання — 11,0\%, промислового обладнан­ня — 7,2\%, решта — 33,4\%.

Фірми, які виступають на міжнародному лізинговому ринку в ролі орендува-чів, поділяються на чотири основні групи: філії банків, філії промислових компаній, «зв'язані» лізингові компанії, незалежні фірми (табл. 11.1).

Лізингові філії комерційних банків, які забезпечують як пряме фінансування закупівлі обладнання, так і надання власне лізингових послуг, контролюють біль­шу частину лізингового ринку. Спочатку комерційні банки розглядали лізинг об­ладнання як конкуренцію своєму бізнесу. Пізніше, в міру того, як покупці облад­нання почали шукати шляхи зменшення свого податкового тягаря, вони почали створювати спеціалізовані філії, які зайняли видне місце на ринку довгострокової оренди обладнання. Так, серед 10 найбільших лізингових фірм США чотири («City Capital*-, «Bank of America Leasing&Capital», «Fleet Capital*-, «Wachovia leasing*) є філіями провідних американських комерційних банків. Компанія «Leaseplan» — єв­ропейський лідер у галузі лізингу легкових автомобілів (її парк автомобілів у Європі

досягає майже 600 тис. од., а у всьому світі — близько 800 тис.) — є філією банку «ABN AMRO» (Нідерланди).

До групи філій (не «зв'язаних») промислових компаній належать лізингові фір­ми, які не спеціалізуються на здаванні в оренду продукції материнських фірм. Най­більшою в світі компанією з лізингу обладнання є американська фірма «GE Capital». Її чисті активи становлять понад 110 млрд дол., що становить 23\% сукупних чистих активів 100 найбільших лізингових компаній США.

«Зв'язані» лізингові компанії — це спеціалізовані філії фірм-виробників облад­нання, які фінансують продаж продукції своїх материнських компаній. Наприклад, «IBM Global Financing», «Caterpillar Financinal», «Boeing Capital». Головною причи­ною їхнього успіху на світовому лізинговому ринку є те, що вони пропонують гнучкі вигідні умови оренди.

До групи незалежних лізингових фірм входять різні компанії (страхові, фінансо­ві, орендні), які не мають над собою материнської компанії, яка володіє контрольним пакетом акцій. Найбільші незалежні лізингові компанії США наведено в табл. 11.2.

Основними імпортерами лізингових послуг США є Канада та країни ЄС.

Від прямого експорту лізингових послуг слід відрізняти операції зарубіжних фі­лій лізингових компаній, які враховуються статистикою окремо.

У європейських країнах галузева структура ринку лізингових послуг характери­зуються даними, наведеними в табл. 11.3, 11.4.

Примітка: I — промислове устаткування; II — засоби інформатики та оргтехніки; III — вантажні автомобілі та автобуси; IV — легкові автомобілі; V — судна, літаки, залізничний транспорт; VI — інші види устаткування

 

11.2. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг

Ця Конвенція спрощує і більш чітко визначає правові норми та не накладає на держави, які її підписали, зобов'язання щодо внеску спеціальних змін у податкове законодавство, що регулює лізингові відносини. Але більшість країн світу її ще не підписали.

До факторів, які змушують держави утримуватись від підписання Конвенції, на­лежать:

незначні обсяги трансграничних лізингових угод у більшості країн світу (тіль­ки Франція та Італія мають лізингові компанії, які працюють у глобальному масштабі);

приєднання до Конвенції може призвести до зниження низки економічних стимулів до лізингу, оскільки значна частка прибутку від трансграничних лі­зингових операцій утворюється за рахунок відмінностей у податковому зако­нодавстві між окремими країнами.

Проте Конвенція стала моделлю щодо законодавства, що регулює лізингові від­носини в багатьох країнах, наприклад, у КНР, Індонезії, Нігерії, Панамі, Росії, США, Туреччині, Швеції.

Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг

Дата підписання: 28.05.1988 Дата приєднання України: 11.01.2006 Дата набрання чинності для України: 01.07.2007

ДЕРЖАВИ — УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ, ВИЗНАЮЧИ важливість усунення деяких юридичних перешкод для міжнарод­ного фінансового лізингу обладнання, підтримуючи при цьому справедливу рівно­вагу інтересів між різними сторонами операції,

УСВІДОМЛЮЮЧИ необхідність зробити міжнародний фінансовий лізинг більш доступним,

УСВІДОМЛЮЮЧИ той факт, що правові норми, які регулюють традиційний контракт щодо прокату, необхідно адаптувати до особливих тристоронніх відносин, створених за допомогою операції фінансового лізингу,

ВИЗНАЮЧИ, таким чином, бажаність розроблення певних уніфікованих пра­вил, які здебільшого стосувалися б аспектів цивільного й торговельного права між­народного фінансового лізингу,

ДОМОВИЛИСЬ про таке:

 

Розділ I. Сфера застосування та загальні положення

 

Стаття 1

Ця Конвенція регулює операцію фінансового лізингу, описану в пункті 2, в якій одна сторона (лізингодавець),

 

на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір по­ставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів; та

укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодер-жувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі.

Операція фінансового лізингу, згадана в попередньому пункті, є операцією, яка включає такі характерні риси:

лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця;

обладнання придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який, на­скільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лі-зингодавцем і лізингоодержувачем; та

лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються та­ким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.

 

Ця Конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й нада­лі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі.

Ця Конвенція застосовується до операцій фінансового лізингу щодо всього об­ладнання, за винятком того, яке повинно бути використане здебільшого для особис­тих, сімейних або побутових цілей лізингоодержувача.

Стаття 2

Якщо йдеться про одну чи більше операцій сублізингу, які стосуються того само­го обладнання, то ця Конвенція застосовується до кожної операції, яка є операцією фінансового лізингу і яка в іншому випадку є предметом цієї Конвенції так, ніби осо­ба, у якої перший лізингодавець (як визначено в пункті 1 попередньої статті) придбав обладнання, є постачальником, і ніби договір, за яким таким чином було придбане обладнання, є договором поставки.

Стаття 3

Ця Конвенція застосовується у тому випадку, коли місця здійснення підприєм­ницької діяльності лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в різних державах і:

 

ці держави й держава, в якій знаходиться місце здійснення підприємницької діяльності постачальника, є Договірними державами; або

як договір поставки, так і договір лізингу регулюються законодавством До­говірної держави.

Посилання у цій Конвенції на місце здійснення підприємницької діяльності сторони, якщо вона має більше, ніж одне місце здійснення підприємницької діяль­ності, означає місце здійснення підприємницької діяльності, яке має найтісніший зв'язок із відповідним договором та його реалізацією, з урахуванням обставин, відо­мих сторонам або передбачених ними будь-коли до чи під час укладення цього до­говору.

Стаття 4

Застосування положень цієї Конвенції не припиняється лише через те, що об­ладнання стало постійною належністю земельної ділянки або її невід'ємною части­ною.

Будь-яке питання стосовно того, чи стало обладнання постійною належністю земельної ділянки або її невід'ємною частиною, і, якщо це так, вплив на права inter se лізингодавця та особи, що має майнові права на землю, визначаються законодав­ством держави, де знаходиться ця земельна ділянка.

Стаття 5

Ця Конвенція може не застосовуватися лише тоді, коли кожна зі сторін дого­вору поставки й кожна зі сторін договору лізингу погоджуються не застосовувати її.

Якщо незастосування цієї Конвенції не здійснене згідно з попереднім пунктом, то сторони можуть у своїх відносинах одна з одною частково відміняти або змінювати дію будь-якого з її положень, крім положень пункту 3 статті 8, підпункту «b» пункту 3 і пункту 4 статті 13.

Стаття 6

Під час тлумачення цієї Конвенції необхідно враховувати її предмет і мету, ви­значені в преамбулі, її міжнародний характер та необхідність сприяти одноманітності в її застосуванні, а також додержанню добросовісності в міжнародній торгівлі.

Питання, які стосуються того, що регулюється цією Конвенцією, і які в ній не вирішені чітко, повинні вирішуватись відповідно до загальних принципів, на яких вона ґрунтується, або, за відсутності таких принципів, відповідно до законодавства, застосовного на основі норм міжнародного приватного права.

Розділ II. Права й обов'язки сторін

Стаття 7

a) Майнові права лізингодавця на обладнання є чинними, незважаючи на права керуючого конкурсною масою та кредиторів лізингоодержувача, в тому числі креди­торів, які добилися накладення арешту чи виконання судового рішення.

b) Для цілей цього пункту термін «керуючий конкурсною масою» включає лікві­датора, адміністратора чи будь-яку іншу особу, призначену для управління майном лізингоодержувача в інтересах основної маси кредиторів.

Якщо, згідно із застосовним законом, майнові права лізингодавця на обладнан­ня є чинними, незважаючи на права особи, зазначеної в попередньому пункті, лише за умови дотримання правил щодо офіційного повідомлення, ці права є чинними, не­зважаючи на права цієї особи, лише за умови додержання таких правил.

Для цілей попереднього пункту термін «застосовний закон» означає закон дер­жави, яка на час набуття зазначеною в пункті 1 особою права вимагати застосування зазначених у попередньому пункті правил:

 

у випадку зареєстрованого судна є державою, в якій воно зареєстроване на ім'я власника (для цілей цього підпункту фрахтувальник судна, зафрахтованого без екі­пажу, не вважається власником);

у випадку літального апарата, зареєстрованого відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (995_038), підписаної в Чикаго 7 грудня 1944 року, є державою, в якій він зареєстрований таким чином;

у випадку такого іншого обладнання, у тому числі двигуна літального апарата, яке зазвичай перевозиться з однієї держави до іншої, є державою, в якій знаходиться основне місце здійснення підприємницької діяльності лізингоодержувача;

(d) у випадку всього іншого обладнання є державою, в якій знаходиться облад­нання.

Пункт 2 не впливає на положення будь-якої іншої угоди, згідно з якою вимага­ється офіційне визнання майнових прав лізингодавця на обладнання. 5. Ця стаття не впливає на пріоритет будь-якого кредитора, який має:

погоджене чи непогоджене право на утримання обладнання або забезпечуваль­ний інтерес щодо нього, які виникають не у зв'язку з накладенням арешту чи вико­нанням судового рішення; або

будь-яке право на арешт, затримання або розпорядження, надане спеціально щодо суден або літальних апаратів відповідно до закону, застосовного на основі норм міжнародного приватного права.

Стаття 8

a) Якщо інше не передбачене цією Конвенцією або не встановлене в договорі лізингу, то лізингодавець не бере на себе жодних зобов'язань перед лізингоодержу-вачем щодо обладнання, крім випадків, коли лізингоодержувач зазнав збитків через покладання на досвід і думку лізингодавця та через втручання лізингодавця у вибір постачальника або технічних вимог обладнання.

 

Лізингодавець, що виступає як лізингодавець, звільняється від відповідаль­ності щодо третіх сторін у випадку смерті, тілесного ушкодження або шкоди майну, спричинених обладнанням.

Зазначені вище положення цього пункту не регулюють будь-якої відповідаль­ності лізингодавця, що виступає як будь-хто інший, наприклад як власник.

Лізингодавець гарантує, що лізингоодержувачеве спокійне володіння не буде порушене особою, яка має переважний титул або право чи яка заявляє переважний титул або право й діє на підставі рішення суду, якщо такий титул, право чи заява не зумовлені дією чи бездіяльністю лізингоодержувача.

Сторони не можуть відступати від положень попереднього пункту або змінюва­ти їхню дію з тієї причини, що переважний титул, право чи заява зумовлені умисною дією, грубою недбалістю чи бездіяльністю лізингодавця.

Положення пунктів 2 і 3 не впливають на будь-яку ширшу гарантію спокійного володіння, яку дає лізингодавець і яка є обов'язковою відповідно до закону, застосов­ного на основі норм міжнародного приватного права.

Стаття 9

Лізингоодержувач дбайливо ставиться до обладнання, використовує його в розумний спосіб та підтримує його в такому стані, в якому воно було поставлене, з урахуванням нормального зменшення й нормального спрацювання та будь-якої мо­дифікації обладнання, погодженої сторонами.

Після закінчення терміну дії договору лізингу, лізингоодержувач повертає лі-зингодавцю обладнання в стані, визначеному в попередньому пункті, якщо він не ви­користовує право придбати обладнання чи орендувати його й надалі.

Стаття 10

Обов'язки постачальника за договором поставки також стосуються лізингоодер-жувача, як це було б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби об­ладнання необхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві. Однак по­стачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем за один і той самий збиток.

2. Ніщо в цій статті не дає лізингоодержувачеві права розірвати договір поставки або анулювати його без згоди лізингодавця.

Стаття 11

На права лізингоодержувача, що випливають з договору поставки, укладеного відповідно до цієї Конвенції, не впливає зміна будь-якого строку договору поставки, попередньо схваленого лізингоодержувачем, якщо він не дав згоди на цю зміну.

Стаття 12

Якщо обладнання не поставлене, або поставлене із затримкою, або не відпо­відає договору поставки:

 

лізингоодержувач має право стосовно лізингодавця відмовитися від обладнан­ня або розірвати договір лізингу; і

лізингодавець має право виправити становище, що склалося внаслідок його неспроможності запропонувати обладнання згідно з договором поставки, як це було б, якби лізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця на тих са­мих умовах, що й умови договору поставки.

Право, надане попереднім пунктом, здійснюється у той самий спосіб і втра­чається за тих самих обставин, які мали б місце, якби лізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця на тих самих умовах, що й умови договору по­ставки.

Лізингоодержувач має право затримувати лізингові платежі, належні до сплати згідно з договором лізингу, доти, доки лізингодавець не виправить становища, що склалося внаслідок його неспроможності запропонувати обладнання згідно з дого­вором поставки, або доки лізингоодержувач не втратить права на відмову від облад­нання.

У випадку, коли лізингоодержувач здійснив право на розірвання договору лі­зингу, лізингоодержувач має право повернути собі будь-які лізингові платежі та інші суми, сплачені наперед, крім обґрунтованої суми за будь-яку користь, отриману лі-зингоодержувачем завдяки використанню обладнання.

Лізингоодержувач не може висунути жодної іншої претензії до лізингодавця щодо непоставки обладнання, поставки його із затримкою або поставки обладнання, яке не відповідає договору поставки, за виняткомтого, аскільки це є результатом дії чи бездіяльності лізингодавця.

Ніщо в цій статті не впливає на права лізингоодержувача стосовно постачаль­ника, передбачені в статті 10.

Стаття 13

У разі несплати лізингоодержувачем лізингодавець може в судовому порядку стягнути накопичені несплачені лізингові платежі разом із відсотками й відшкодову­ваними збитками.

Якщо заборгованість лізингоодержувача є значною, то за умови отримання пункту 5 лізингодавець може також вимагати прискореної сплати розміру майбутніх лізингових платежів, якщо це передбачено договором лізингу, або може припинити дію договору лізингу і після такого припинення:

 

відновити володіння обладнанням; і

стягнути такі збитки, завдяки яким лізингодавець опиниться в такому стано­вищі, в якому б він був якби лізингоодержувач виконував договір лізингу відповідно до його умов.

a) Договір лізингу може передбачати спосіб, у який обчислюватимуться збит­ки, що відшкодовуються згідно з підпунктом «b» пункту 2.

b) Таке положення застосовується у відносинах між сторонами, якщо воно не зу­мовлює таких збитків, які значно перевищують передбачені згідно з підпунктом «b» пункту 2. Сторони не можуть відступати від положень цього підпункту або змінюва­ти їхню дію.

Якщо лізингодавець розірвав договір лізингу, то він не має права застосовувати положення цього договору, яке передбачає прискорення сплати майбутніх лізинго­вих платежів, але розмір таких платежів може бути взятий до уваги під час обчислен­ня збитків згідно з підпунктом «b» пункту 2 і пунктом 3. Сторони не можуть відсту­пати від положень цього пункту або змінювати їхню дію.

Лізингодавець не має права здійснювати своє право прискорення лізингових платежів або право розірвання договору лізингу згідно з пунктом 2, якщо він не надав лізингоодержувачу, за допомогою повідомлення, прийнятної можливості виправлен­ня становища, що склалося в результаті несплати, настільки, наскільки воно може бути виправлене.

Лізингодавець не має права стягувати збитків настільки, наскільки він не вжив усіх обґрунтованих заходів для зменшення своїх втрат.

Стаття 14

Лізингодавець може передавати або в інший спосіб розпоряджатися всіма чи будь-якими з його прав на обладнанняа також правами за договором лізингу. Така передача не звільняє лізингодавця від будь-яких з його зобов'язань за договором лі­зингу або не змінює сутності договору лізингу чи її правової оцінки, як передбачено в цій Конвенції.

Лізингоодержувач може передати право користування обладнанням чи будь-які інші права за договором лізингу тільки за згоди лізингодавця та з дотриманням прав третіх сторін.

Розділ III. Заключні положення

Стаття 15

Ця Конвенція відкрита для підписання на заключному засіданні Дипломатич­ної конференції з прийняття проектів Конвенцій Унідруа про міжнародний факто­ринг та міжнародний фінансовий лізинг і залишатиметься відкритою для підписання всіма державами в Оттаві до 31 грудня 1990 року.

Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами, які її підписали.

Ця Конвенція відкрита для приєднання всіх держав, які її не підписали, з дати, з якої вона відкрита для підписання.

Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного офіційного документа.

Стаття 16

1. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закін­чення шести місяців після дати здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

2. Для кожної держави, яка ратифікує, приймає, затверджує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти чи до­кумента про прийняття, затвердження чи приєднання, ця Конвенція набуває чиннос­ті щодо цієї держави в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

Стаття 17

Ця Конвенція не превалює над будь-яким договором, який уже укладено чи буде укладено; зокрема, вона не впливає на будь-яку відповідальність, покладену на будь-яку особу існуючими або майбутніми договорами.

Стаття 18

Якщо Договірна держава має дві чи більше територіальних одиниць, в яких за­стосовуються різні системи права до питань, про які йдеться в цій Конвенції, то вона може під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання за­явити, що ця Конвенція поширюватиметься на всі її територіальні одиниці або тільки на одну з них чи більше, і може замінити свою заяву іншою заявою будь-коли.

Ці заяви повинні бути повідомлені депозитарію, і в них повинні чітко зазнача­тись територіальні одиниці, на які поширюється Конвенція.

Якщо на підставі заяви, зробленої відповідно до цієї статті, ця Конвенція по­ширюється на одну чи більше, але не на всі територіальні одиниці Договірної держа­ви і якщо місце здійснення підприємницької діяльності сторони розташоване в цій державі, то для цілей цієї Конвенції місце здійснення підприємницької діяльності вважається розміщеним не в Договірній державі, якщо воно не розміщене в територі­альній одиниці, на яку поширюється ця Конвенція.

Якщо Договірна держава не робить заяви відповідно до пункту 1, то Конвенція поширюватиметься на всі територіальні одиниці цієї держави.

Стаття 19

Дві чи більше Договірних держав, які мають такі самі або тісно пов'язані пра­вові норми стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією, можуть будь-коли заявити, що Конвенція не застосовуватиметься, якщо місця здійснення підприєм­ницької діяльності постачальника, лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в цих державах. Такі заяви можуть бути зроблені спільно або шляхом взаємних одно­сторонніх заяв.

Договірна держава, що має такі самі правові норми, як і норми однієї чи більше держав, що не є договірними державами, стосовно питань, регульованих цією Конвен­цією, або правові норми, тісно пов'язані з такими питаннями, може будь-коли заявити, що Конвенція не застосовуватиметься, якщо місця здійснення підприємницької діяль­ності постачальника, лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в цих державах.

Якщо держава, яка є об'єктом заяви, зробленої відповідно до попереднього пункту, пізніше стане Договірною державою, то зроблена заява з дати набуття чин­ності Конвенцією стосовно нової Договірної держави матиме силу заяви, зробленої відповідно до пункту 1, за умови, що нова Договірна держава приєднається до такої заяви або зробить взаємну односторонню заяву.

Стаття 20

Договірна держава може заявити під час підписання, ратифікації, прийняття, зат­вердження чи приєднання, що вона замінить своїм внутрішньодержавним правом пункт 3 статті 8, якщо її внутрішньодержавне право не дозволятиме лізингодавцеві не брати на себе відповідальність за невиконання зобов'язань і за недбалість.

Стаття 21

Заяви, зроблені відповідно до цієї Конвенції під час підписання, підлягають підтвердженню після ратифікації, прийняття або затвердження.

Заяви і підтвердження заяв повинні бути в письмовій формі й бути офіційно повідомлені депозитарію.

Заява набуває чинності одночасно з набуттям чинності цією Конвенцією сто­совно відповідної держави. Проте декларація, офіційне повідомлення про яку депо­зитарій отримує після такого набуття чинності, набуває чинності в перший день мі­сяця, що настає після закінчення шести місяців із дати її отримання депозитарієм. Взаємні односторонні заяви, що робляться відповідно до статті 19, набувають чин­ності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після отриман­ня останньої заяви депозитарієм.

Будь-яка держава, яка робить заяву відповідно до цієї Конвенції, може відкли­кати її будь-коли, надіславши письмове офіційне повідомлення на адресу депозита-рія. Таке відкликання набуватиме чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шести місяців після дати отримання повідомлення депозитарієм.

Відкликання заяви, зробленої відповідно до статті 19, робить будь-яку спільну або взаємну односторонню заяву, зроблену іншою державою відповідно до зазначе­ної статті, нечинною стосовно держави, яка відкликала заяву, з дати, коли відкликан­ня набуває чинності.

 

Стаття 22

Не допускаються жодні застереження, крім тих, які чітко дозволені в цій Конвенції. Стаття 23

Ця Конвенція застосовується до операції фінансового лізингу, коли і договір лізингу, і договір поставки укладені в день набуття чинності Конвенцією стосовно Договірних держав, зазначених у підпункті «а» пункту 1 статті 3, або стосовно До­говірної держави чи держав, зазначених у підпункті «Ь» пункту 1 тієї самої статті, або укладені пізніше.

Стаття 24

Ця Конвенція може бути денонсована будь-якою Договірною державою будь-коли після дати набуття нею чинності для такої держави.

Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання депозитарію відповідного документа.

Денонсація набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчен­ня шести місяців після здачі документа про денонсацію на зберігання депозитарію. Якщо в документі про денонсацію установлено більш тривалий строк набуття нею чинності, то вона набуває чинності із закінченням такого більш тривалого строку піс­ля здачі документа на зберігання депозитарію.

Стаття 25

Ця Конвенція здається на зберігання Уряду Канади.

Уряд Канади:

 

інформує всі держави, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, та Президента Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (Унідруа) про:

I) кожне нове підписання або здачу на зберігання ратифікаційної грамоти, доку- мента про прийняття, затвердження чи приєднання та про їхні дати;

кожну заяву, зроблену відповідно до статей 18, 19 та 20;

відкликання будь-якої заяви, зробленої відповідно до пункту 4 статті 21;

дату набуття чинності цією Конвенцією;

здачу на зберігання документа про денонсацію цієї Конвенції, дату його здачі та дату, коли він набуде чинності;

передає засвідчені копії цієї Конвенції всім державам, які її підписали, усім державам, які приєднуються до Конвенції, та Президенту Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (Унідруа).

 

11.3. Договір про міжнародний лізинг

 

(місце укладання договору)

Цей договір про лізинг укладений 200 року

(число, місяць)

між компанією

 

(найменування)

зареєстрованою як юридична особа в,

(місто, країна)

іменованою далі Орендодавець, включаючи її правонаступників і агентів, з однієї сто­рони, і компанією

 

(найменування)

зареєстрованою як юридична особа в

 

(місто, країна)

іменованою далі Орендар включаючи її правонаступників і агентів, з іншої сторони, про те, що на прохання Орендаря Орендодавець погоджується поставити устатку­вання Орендареві на умовах лізингу в відповідності з нижчеприведеними термінами і умовами. У зв'язку з цим сторони домовляються про таке.

Стаття 1. Устаткування, що орендується

Орендодавець погоджується здати в оренду Орендареві устаткування відповідно до специфікації і технічного опису, вказаного в Додатку до договору, який складає невід'ємну частину цього договору про лізинг (надалі — Додаток). Передача устатку­вання здійснюється на терміни, викладені в Додатку. Передбачені в Додатку терміни є обов'язковими для виконання договірними сторонами.

Стаття 2. Терміни

Первинним терміном, узгодженим у цьому договорі, тобто терміном, протягом якого, згідно з цією угодою, той, що бере в лізинг користується об'єктом лізингу, є період, вказаний в Додатку. Дія первинного терміну починається з дати підписання Акту приймання устаткування в експлуатацію.

Стаття 3. Орендні платежі

Орендар зобов'язується точно сплачувати Орендодавцеві платежі за устаткуван­ня, кількість, спосіб, валюта і адреса яких обумовлені в Додатку. Графік виплати пла­тежів є складовою частиною договору і розповсюджується на всі платежі Орендаря без винятку.

Стаття 4. Відновлення договору

Якщо Орендар не менше ніж за два місяці до закінчення первинного терміну до­говору повідомить Орендодавцеві про свої наміри відновити цей лізинговий дого­вір і якщо до цього часу і до закінчення первинного терміну не буде порушень умов договору з боку Орендаря, Орендодавець продовжує здавати в оренду устаткування Орендареві на тих же умовах. При цьому:

а) термін відновлення лізингу діятиме протягом одного року, починаючи безпо- середньо з дати закінчення первинного терміну, за винятком випадків, які письмово обумовлені сторонами;

б) орендна плата вноситься в розмірі, передбаченому в Додатку;

в) амортизація устаткування оцінюватиметься відповідно до Додатку.

Стаття 5. Постачання устаткування

Орендар зобов'язується перевірити устаткування і підписати Акт приймання устаткування в експлуатацію, підготовлений Орендодавцем, не пізніше від дати, обу­мовленої в Додатку.

Орендар може почати використовувати устаткування відповідності до умов цього договору, починаючи з дати підписання Акту приймання устаткування в екс­плуатацію:

а) якщо Орендар виявляє які-небудь дефекти в устаткуванні або в нього вини­кають які-небудь претензії у відношенні устаткування, він повинен негайно повідо­мити про це Орендодавцеві відобразити претензії в Акті приймання в експлуатацію, точно визначивши дефекти. Орендодавець не несе відповідальності за такі дефекти;

б) якщо Орендареві не вдається повідомити Орендодавцеві відповідно з п. 5.3 «а» цієї статті, Орендодавець може вважати, що устаткування передане в бездоганному стані і в Орендаря не виникне претензій із цього приводу в майбутньому.

Відповідно до цього договору Орендодавець зобов'язується вступити в уго­ду з Продавцем для того, щоб устаткування було доставлено Орендареві в очікува­ний день передачі згідно з Додатком. Якщо Орендодавцеві не вдається домовитися з Продавцем про постачання, Орендодавець повинен повідомити про це Орендареві і пропрацювати з ним можливість заміни Продавця. Якщо Орендодавець і Орендар не в змозі врегулювати це питання протягом 14 днів після вищезазначеного повідом­лення, Орендодавець, так само як і Орендар, має право розірвати цей договір, після чого договір вважається недійсним і жодна із сторін не нестиме відповідальності і не матиме ніяких претензій до іншої сторони.

Розділ 3. Контракти міжнародної купівлі-продажу послуг Стаття 6. Дефекти устаткування

Орендар, самостійно вибравши устаткування для свого користування, цим визнає, що Орендодавець не несе відповідальності за затримки в доставці або за по­стачання Продавцем устаткування, а також за будь-які дефекти, пов'язані з якістю або придатністю устаткування або будь-якої його частини або частин для експлуа­тації.

У випадку, якщо Орендар зазнає збитків через затримку в постачанні або зважаючи на непостачання устаткування або через наявність дефектів в устаткуван­ні, а Орендар уже підписав Акт приймання устаткування в експлуатацію відповід­но до п. 5.1 цього договору, Орендодавець може переуступати Орендареві свої права (включаючи випливаючі витрати) по стягненню з Продавця компенсації за збиток. Сторони домовляються про те, що Орендодавець самостійно не виставляє претензій Продавцеві.

Якщо немає ніяких спеціальних угод з Продавцем про приховані дефекти устаткування, то положення попередніх пунктів цієї статті належать також і до при­хованих дефектів устаткування.

Виключаються будь-яка відповідальність Орендодавця і будь-які права і при­вілеї Орендаря щодо умов, гарантій або претензій відносно стану устаткування або стану його якості, його придатності для тих цілей, для яких воно береться в оренду в рамках цього договору або в рамках попередніх договорів, або в усних чи письмових заявах, зроблених від імені або на користь якої-небудь сторони в ході переговорів, у яких Орендар або його представники були задіяні. Орендодавець не несе ніякої від­повідальності за втрати, збиток або пошкодження устаткування, незалежно від того, явний такий дефект чи прихований. Орендодавець не зобов'язаний відповідати за претензіями, висунутими проти Орендаря третьою стороною за втрати, збиток або пошкодження.

Ні Продавець, ні який-небудь дилер, а також жодна людина з персоналу фірм Продавця або дилера не можуть розглядатися як агенти Орендодавця або особи, що діють від його імені. Орендодавцеві не може приписувати відповідальності ні за яких умов, пов'язаних з гарантіями і протестами, зробленими Продавцем, дилером або особою зі штату фірм Продавця або дилера.

Стаття 7. Охорона і використання устаткування

Якщо Орендодавець доручає Орендареві приробити бирки, пластинки або інші відмітні знаки на устаткування для позначення його належності Орендодавцеві, Орендар повинен негайно і за свій рахунок виконати це доручення.

Орендодавець повинен організувати доставку (але за рахунок Орендаря) устаткування за адресою, обумовленою в Додатку. Орендар не має права без попе­реднього письмового дозволу Орендодавця перевозити устаткування в інше місце. Орендар повинен чітко інформувати Орендодавця про будь-які зміни в своїй адресі, а також про нове місцезнаходження устаткування у зв'язку із зміною своєї адреси. У разі невиконання Орендарем цієї умови він зобов'язаний компенсувати всі витрати (включаючи повну компенсацію можливих судових витрат), понесені Орендодавцем або його представниками в процесі встановлення місцезнаходження устаткування.

Орендар зобов'язується сумлінно відноситися до устаткування як від­носно термінів і методів використання, так і щодо змісту устаткування. Орендар

зобов'язується за свій рахунок виконувати всі необхідні реєстраційні, ліцензійні та інші вимоги, що пред'являються до використання устаткування, підкорятися всім регулювальним правилам і інструкціям державних та інших компетентних адміні­стративних органів, а також законодавчим актам правилам і ухвалам органів місцевої влади, що діють в час терміну лізингу (оренда) і що має відношення до зберігання, використання і змісту устаткування.

Орендар повинен забезпечити Орендодавця від втрати при псуванні устатку­вання або будь-якої його частини незалежно від того, чим це спричинено і чи завда­ний збиток є результатом умисних дій, недогляду або недбалості Орендаря.

Орендар повинен забезпечити Орендодавця від будь-яких витрат, скарг, ви­мог і претензій, які можуть бути пред'явлені Орендодавцеві з приводу будь-якого збитку або пошкоджень, отримуваних людиною або групою людей у процесі розмі­щення, зберігання, тримання і/або використання устаткування.

Стаття 8. Витрати на тримання устаткування

Орендар повинен постійно за свій рахунок:

а) точно слідувати рекомендаціям Виробника устаткування щодо використання, обслуговування і утримання устаткування;

б) проводити регулярну і ретельну перевірку устаткування;

в) підтримувати устаткування в належному стані і замінювати всі пошкоджені час- тини частками, поставленими або рекомендованими Продавцем. Заміна частин також можлива на основі попереднього письмового дозволу Орендодавця. У разі невиконан- ня цієї умови Орендодавцеві дозволяється вступити у володіння устаткуванням для виконання ремонту, а Орендар повинен відшкодувати йому повну вартість ремонту. До повного відшкодування вартості ремонту Орендодавець має право накласти арешт на устаткування, що не виключає сплати Орендарем покладених орендних платежів;

г) забезпечити правильне використання устаткування фахівцями в цій галузі;

д) пунктуально оплачувати всі види робіт з обслуговування устаткування і його ремонту, а також придбавати запасні і комплектуючі частини. Не допускати ситуації, щоб на устаткування могли бути накладені арешт або інші правові санкції;

е) пунктуально вносити всі реєстраційні збори, ліцензійні платежі, виплачувати податки, а також нести інші витрати по обслуговуванню, його зберіганню і викорис- танню. На вимогу Орендодавця Орендар надає квитанції по платежах. Якщо Орен- дар допустить невиконання зобов'язань по цьому пункту, то Орендодавець має право зобов'язати Орендаря негайно покрити всю або частину заборгованості.

Стаття 9. Зміни в устаткуванні

Без письмової згоди Орендодавця Орендар не може вносити ніяких допов­нень до устаткування або змінювати його, а також вносити зміни в режим роботи, функції або якість устаткування.

Якщо Орендар все-таки вніс які-небудь доповнення до устаткування або змі­нив його з метою поліпшення без попередньої письмової згоди Орендодавця, Орен­дар винен за першою вимогою Орендодавця усунути проведені зміни і відновити устаткування в його первинному стані за свій рахунок.

Будь-які доповнення, поліпшення або зміни в устаткуванні (незалежно від того, згоден був на ці дії Орендодавець чи ні) вважаються частиною устаткування.

Розділ 3. Контракти міжнародної купівлі-продажу послуг Стаття 10. Кріплення устаткування в приміщеннях

Без письмової згоди Орендодавця Орендар не повинен прикріплювати устаткування яким-небудь чином до приміщень, де воно міститься і використовуєть­ся, або до будь-якої іншою нерухомою власності.

Якщо Орендар просить дозволу в Орендодавця щодо попереднього пункту цієї статті, то він повинен представити Орендодавцеві від власника цих приміщень або нерухомої власності письмову угоду або сертифікат. У ній завіряється, що влас­ник не розглядатиме устаткування як постійну належність цих приміщень або не­рухомої власності, а також устаткування, що орендується, залишається і залишати­меться власністю Орендодавця. Орендар відповідає за збиток, нанесений будівлі або землі й кріпленні устаткування або при його розмонтировці (незалежно від того, ким проводитиметься кріплення або зйомка устаткування — Орендарем чи Орендодав­цем). Орендар повинен захистити Орендодавця від всяких претензій із цього при­воду.

Орендар гарантує Орендодавцеві, що він буде належним чином і пункту­ально вносити рентні платежі, сплачувати податки за нерухомість і оплачувати інші витрати по використанню приміщень де розміщується, зберігається і/або експлуа­тується устаткування. За вимогою Орендодавця Орендар повинен пред'являти всі документи щодо вказаних платежів.

Стаття 11. Заборона передачі устаткування

Орендар визнає, що устаткування є власністю Орендодавця і право власнос­ті на устаткування після його приймання залишатиметься у Орендодавця. Орендар не має ніякого іншого права, крім права Орендаря на його використання. Орендар не намагатиметься продати, передати або якось інакше перерозмістити устаткування чи робити замах на власність Орендодавця.

Орендар не повинен пересилати і допускати відправки устаткування з країни Орендаря, а також перереєстрації устаткування в інших реєстраційних центрах без попередньої письмової згоди Орендодавця. Устаткування може бути зареєстроване під ім'ям Орендаря як одержувача права на реєстрацію устаткування, але в реєстра­ційній книзі завжди повинна бути підкреслена власність Орендодавця на устатку­вання на період оренди для здійснення його переважного права на устаткування, незалежно від того, на чиє ім'я воно зареєстроване. Орендар зобов'язаний передати Орендодавцеві форму реєстраційної картки, належним чином підписану. Реєстрацій­на книга зберігається у Орендодавця протягом усього періоду оренди. Орендар не повинен допускати, щоб устаткування було передано або використане якою-небудь третьою особою. Якщо таке відбудеться, Орендар зобов'язаний негайно повідомити про це Орендодавця і за свій рахунок повернути устаткування Орендодавцеві.

Якщо право власності Орендодавця береться під сумнів або порушується протягом терміну оренди і якщо це результат дій Орендаря, то останній бере на себе всі витрати щодо усунення претензій до нього в цій галузі.

Орендар не має права:

а) продавати, передавати, наймати, закладати устаткування, а також ділити його з ким-небудь або допускати арешт устаткування. У разі будь-якого порушення Оренда­рем цього пункту Орендодавець матиме право (але не обов'язково ним скористається) заплатити будь-якій третій стороні суму, необхідну для звільнення устаткування від

боргових зобов'язань, застав або від права арешту майна до сплати боргу, і негайно стягнути цю суму з Орендаря;

б) продавати, закладати, здавати в оренду, наймати або яким-небудь іншим чи­ном використовувати землю або будівлю, де зберігається устаткування, без поперед­нього повідомлення Орендодавця в письмовій формі. Орендар повинен забезпечити право Орендодавця в будь-який час знову вступити у володіння устаткуванням (не­залежно від того, чи закріплене устаткування або будь-яка його частина в будівлі чи на землі).

Стаття 12. Інспекція

Орендар надає повне і беззастережне право агентам і службовцям Орендодавця або іншим особам, наділеним такими правами, в будь-який розумний час відвідати будівлі, де міститься і/або використовується устаткування, з метою його перевірки і огляду.

Стаття 13. Втрата або пошкодження устаткування

Орендар, починаючи з дати підписання Акту приймання устаткування в експлуатацію, визнає і зобов'язується прийняти на себе ризик пошкодження устат­кування або будь-якої його частини незалежно від того, чим це спричинене (за ви­нятком зносу і амортизації устаткування в процесі його експлуатації, відповідно до умов даного договору).

У разі загибелі або пошкодження устаткування Орендар за свій рахунок і по вибору Орендодавця повинен негайно:

а) замінити устаткування аналогічним устаткуванням в прийнятному для екс- плуатації стані;

б) відновити устаткування і підтримати його в доброму стані і працюючому ре- жимі.

У випадку, якщо все устаткування зіпсоване або стало непридатним, Орен­дар повинен на вимогу Орендодавця негайно перерахувати останньому всі передба­чені, але неоплачені амортизаційні відрахування.

При виникненні ситуації, описаної в п. 2 цієї статті, цей договір залишається в повній силі і продовжує діяти без яких-небудь поправок. Орендні платежі в цьому випадку сплачуватимуться в повній сумі.

У разі ситуації, описаної в п. 3 цієї статті цей договір втрачає силу після пов­ної сплати всіх покладених амортизаційних відрахувань, і з цієї миті жодна із сторін не може мати претензій до іншої сторони. Виняток становлять претензії сторін, що виникли раніше.

У разі ситуації, описаної в п. 3 цієї статті і після повної виплати обумовлених амортизаційних відрахувань Орендодавець зобов'язується передати Орендареві пра­во власності на устаткування в його існуючому стані разом з правовими претензіями, якщо такі є проти третьої сторони. Тим самим Орендодавець знімає із себе відпові­дальність за стан, функціонування і якість устаткування.

Стаття 14. Страхування

14.1. Орендодавець на свій розсуд страхує устаткування у вибраній ним стра­ховій компанії від свого імені, але за рахунок Орендаря. Страховка оформляється одночасно з підписанням Акту приймання устаткування в експлуатацію. Страхове зобов'язання має силу впродовж усього терміну дії цього договору.

Орендодавець повинен на свій розсуд визначити ризики, від яких устатку­вання страхуватиметься, а страхова сума за розміром повинна бути достатня для по­криття неоплаченої частини амортизаційних відрахувань устаткування.

Орендар повинен на свій розсуд застрахуватися від можливих претензій третьої сторони, що виникають при зберіганні і використанні устаткування. Стра­хування здійснюється від імені Орендодавця, але за рахунок Орендаря на суму, яка влаштовує Орендаря.

Орендар повинен на вимогу Орендодавця негайно внести страхові внески за всіма страховками, передбаченими в цій статті, так само як і за кожною поновлюва­ною страховкою.

Орендар може за власним бажанням за свій рахунок застрахувати устат­кування від будь-яких ризиків, крім тих, від яких страхується Орендодавець. Такі страховки ні в якому разі не звільняють Орендаря від зобов'язань, узятих на себе по цьому договору.

Неможливість відновлення всіх збитків засобами, отриманими по страхов­ках, підписаних відповідно до даної статті, не звільняє Орендаря від зобов'язань, узя­тих на себе в рамках цього договору.

Дії Орендаря не повинні приводити до порушень страхових зобов'язань, пе­редбачених у цій статті.

Зі схвалення Орендодавця Орендар може застрахувати устаткування в своїй власній страховій компанії. Проте страховий контракт повинен бути складений так, щоб у разі повної втрати устаткування страховку отримав Орендодавець. Орендар у цьому випадку вносить страхові внески і передає страховий поліс або дублікат Орен­додавцеві.

Стаття 15. Страхові платежі

Усі суми, що виплачуються при настанні страхових випадків, отримує Орен­додавець. Орендар призначає агента для отримання сум страховки і передачі їх Орен­додавцеві і тим самим виконує покладені на нього зобов'язання.

Страхові виплати за вибором Орендодавця можуть спрямовуватися на:

 

погашення витрат, спричинених випадками, описаними в п. 2 (а, б) ст. 13;

погашення неоплачених амортизаційних відрахувань або якоїсь їхньої частини відповідно до п. 3 ст. 13. У цьому випадку Орендар звільняється від внесення частини неоплачених амортизаційних відрахувань, що дорівнює сумі страхов­ки, отриманої Орендодавцем;

компенсацію збитків, заподіяних будь-якій третій стороні у разі настання стра­хових випадків.

Стаття 16. Депозит або орендна плата, що вноситься заздалегідь

Орендодавець має право одночасно з виконанням дійсного договору зажада­ти від Орендаря на свій розсуд виплати завдатку (депозиту) або орендної плати, що заздалегідь вноситься. Завдаток або орендна плата, що вноситься заздалегідь, стягу­ватимуться Орендодавцем таким чином.

Якщо Орендодавець вирішує стягувати депозит (завдаток), то він його утри­муватиме як заставу за належне виконання Орендарем умов і термінів цього договору.

Величина завдатку залишатиметься постійною протягом усього терміну дійсного до­говору, оскільки завдаток не є орендним платежем, і в тій самій сумі буде відшкодо­ваний Орендареві без відсоткової надбавки після закінчення договору, за винятком тих сум, які можуть бути заборговані Орендодавцеві. При цьому право Орендодавця на подання інших позовів про відшкодування збитку зберігається.

Якщо Орендодавець вирішує стягувати орендну плату, що вноситься зазда­легідь, то він утримуватиме її як заставу за належне виконання Орендарем умов і термінів дійсного договору. Орендна плата, що заздалегідь вноситься, не обкладати­меться відсотками і автоматично використовуватиметься Орендодавцем для покрит­тя орендних платежів у дні виплати, затверджені в Додатку, поки її величина не буде вичерпана. Ця умова ні в яке мірі не звільняє Орендаря від внесення орендної плати, що припадає на інші терміни, окрім тих, які обумовлюються в Додатку.

Крім випадків, передбачених в п. 2 і 3 цієї статті, Орендодавець у разі вико­нання Орендарем умов цього договору (включаючи випадки, перераховані в ст. 21) має право за своїм розсудом використовувати завдаток або орендну плату чи яку-небудь їхню частину для компенсації нанесеного збитку, для погашення заборгова­ності з орендних платежів і/або амортизаційним відрахуванням. Поки Орендодавець повністю не використає своїх прав і не завершить лізинг устаткування, Орендар по­винен на письмову вимогу Орендодавця знову внести останньому в повній сумі зав­даток або орендну плату, що заздалегідь вноситься (або ту суму, якої буде досить для того, щоб завдаток або орендна плата, що заздалегідь вноситься, відповідали сумі, вказаній у п. 6 Додатка). Завдаток або орендна плата, що вноситься заздалегідь, ви­користовуватимуться як гарантія належного дотримання умов цього договору відпо­відно до п. 2 і 3 цієї статті.

За наявності інших форм застави на додаток до завдатку і орендній платі, що заздалегідь вноситься, вони так само, як і вищезгадані, гарантуватимуть Орендодав­цеві відшкодування всіляких позовів, а порядок використання цих сум буде в повній і необмеженій компетенції Орендодавця.

 

Стаття 17. Невиконання або порушення договірних зобов'язань

Якщо Орендар не платить за оренду устаткування (як це встановлено ст. 3), або не вносить яких-небудь інших платежів відповідно з цим договором, або якщо він не виконує всіх або окремих умов цього договору, або якщо Орендодавець з якої-небудь розумної причини не вважає себе гарантованим від збитків, він має право прийняти будь-які з таких заходів, не повідомляючи заздалегідь Орендареві:

а) негайно зажадати від Орендаря сплатити частину або повну суму орендної плати за весь період первинного терміну, а також решту всієї заборгованості відпо- відно до діючого договору;

б) вступити у володіння устаткуванням або зажадати його повернення;

в) розірвати цей договір і вимагати від Орендаря повної виплати залишкової амортизації і на додаток до цього вимагати від Орендаря компенсацію за всі втрати і збитки, включаючи упущену вигоду.

Якщо Орендодавець вчинив який-небудь захід, перерахований в підп. «а» і «б» п. 1 цієї статті, то Орендар не звільняється від інших зобов'язань за цією угодою, включаючи зобов'язання щодо відшкодування збитку.

Розділ 3. Контракти міжнародної купівлі-продажу послуг Стаття 18. Пеня за простроченими платежами

Якщо Орендар не вносить необхідних платежів відповідно до статей цього до­говору (включаючи, але не зводячи цей пункт до орендних і іншим платежів), на їх суми нараховуватиметься пеня відповідно до п. 11 Додатки. Пеня стягуватиметься до тих пір, поки Орендар повністю не здійснить усіх платежів, включаючи виплату пені.

Стаття 19. Заборона переуступки прав Орендарем

Цей договір про оренду відноситься безпосередньо до конкретного Орендаря, тому Орендар не має права переуступати своїх прав і обов'язків будь-якій третій сто­роні.

Стаття 20. Передача своїх прав Орендодавцем

Орендодавець може без згоди на те Орендаря, але з повідомленням його про це, передати в заставу устаткування, що є предметом цього договору.

Орендодавець може без згоди Орендаря, але з повідомленням його про це передати частину або всі свої права і зобов'язання за угодою.

Орендодавець має право переуступати своє право на огляд устаткування в будівлях і на території, на якій воно зберігається і використовується, а також право на повернення устаткування в своє володіння.

Стаття 21