Тема 3. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

1. Поняття про митне обкладення, мито та Митний тариф України. Митно-тарифна рада України.

2. Види мита.

3. Нарахування та сплата мита. Митна вартість.

4. Визначення країни походження товару.

5. Митно-тарифні пільги.

1. Поняття про митне обкладення,
мито та Митний тариф України

Основою поняття митно-тарифного регулювання є митнеобкладення. Основні положення правового регулювання митного обкладення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються Законами України «Про Єдиний митний тариф» та «Про Митний тариф України», Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачене цим Законом.

Мито по своїй суті є податком. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито, що стягується мит-
ницею, є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Для забезпечення обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, на основі міжнародних принципів і відповідних документів розроблена сис­темамитноготарифу. Нині чинний Митний тариф України,
затверджений Законом України № 2371 від 05.04.2001 «Про Мит­ний тариф України».

Митний тариф України — відповідно до Закону України «Про митний тариф України» — це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяль-ності перелікставокввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованійсистеміописутакодуваннятоварів. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, відповідно до ст. 2 Закону України «Про Митний тариф України», здійснюється Верховною Радою через прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів. Побудовамитноготарифу у своїй основі містить відповідну товарну номенклатуру або класифікацію товарів, щодо яких законодавством передбачене митне обкладення. Основніправилакласифікації, яких налічується шість, а також примітки до розділів, груп та подекуди субпозицій, вважаються невід’ємною частиною ТН ЗЕД та надають можливість однозначно згрупувати товари і визначити обсяги кожної з груп. Системакодуваннятоварів у ТН ЗЕД слугує для зручності передачі та подальшої обробки інформації на обчислювальних машинах. Товари кодуються 9-значним кодом ТН ЗЕД: перші дві цифри означать товарну групу, перші чотири — товарну позицію, перші шість — код товару згідно із Гармонізованою системою опису та кодування товарів (ГС), усі дев’ять цифр — товарну субпозицію товару. Розряди 1—6 відповідають групуванню товарів відповідно до ГС, розряди 7—8 — коду товару відповідно до кодифікації товарів Європейської співдружності, 9-й розряд використовується національними класифікаторами товарів.

З метою розроблення пропозицій з питань митно-тарифного регулювання та врахування при цьому інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та держави в цілому при Кабінеті Міністрів України діє Митно-тарифна рада. Функції робочого апарату Митно-тарифної ради здійснюються Державною митною службою України.

Положення про Митно-тарифну раду та її склад затверджено постановою КМУ № 62 від 7.02.1994 «Про Митно-тарифну раду України».

2. Види мита

Існує ціла низка класифікацій мита, що застосовують різні ознаки або критерії. У законодавстві вони зумовлюються потребами регулювання і трохи вужчі, а в науковій літературі зумовлені дослідницькими завданнями і трохи ширші. Законодавчо поняття мита та його видів визначаються розд. 2 Закону України «Про Єдиний митний тариф».

 

3. Нарахування та сплата мита. Митна вартість

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф України» мито нараховується митним органом України відпо-
відно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і ставок Митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації, і сплачується у валюті України.Мито вноситься до Державного бюджету України.Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, — підприємствам зв’язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється Державною митною службою України.

Основою для обчислення суми мита є митнавартість, визначення якої вважається найскладнішим у застосуванні митного тарифу. Визначення митної вартості необхідне у випадках адвалерного або комбінованого видів мита.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їхньої митноївар-
тості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури:— на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;— комісійні та брокерські;— плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України визначають митну вартість послідовно — на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах—експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Порядок визначення митними органами митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1598 від 5.10.1998.

4. Визначення країни походження товару

Питання визначення країнипоходження товару є актуальним у зв’язку із застосуванням диференційованих ставок мита — преференційних, пільгових та повних.

Країною походження товарів відповідно до ст. 18 Закону Украї­ни «Про Єдиний митний тариф» вважається країна, де товари було повністю вироблено або піддано достатній переробці чи обробці. Повністювиробленими в даній країні вважаються такі товари:— корисні копалини, видобуті в межах її території або економічної зони;— рослинна продукція, вирощена на її ґрунті;— живі тварини, вирощені в ній;— продукція, одержана в ній від живих тварин;— вироблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського промислу;— продукція морського промислу, видобута або вироблена у Світовому океані суднами даної країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;— вторинна сировина і відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;— товари, вироблені в даній країні виключно з вищезазначеної продукції. Переробка або обробка товарів у даній країні вважається достатньою, якщо:— декларовані товари класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення;— у вартості декларованих товарів частка до даної вартості становить не менш як 50 відсотків. Не можуть визнаватися як достатня переробка товарів такі технологічні операції:— щодо схоронності товарів під час їх зберігання чи транспор­тування;— підготовка товарів для продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування та перепакування);— прості складальні операції;— змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.Критерієм достатньої переробки наземних (дорожніх) транспортних засобів, що класифікуються згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності за товарними позиціями 8702, 8703, 8704, виготовлені і ввозяться з тери­торій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, є обов’язкове виконання таких виробничих та технологічних операцій:— виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу, коли з окремих елементів, деталей або вузлів методами нероз’ємного з’єднання виготовляється кузов (кабіна), призначений для подаль-
шого фарбування і складання. При цьому у процесі виготовлення кузова (кабіни) складається в єдине ціле не менш як шість основних елементів кузова (кабіни), серед яких повинні бути дах, ліва боковина, права боковина, підлога;— фарбування кузова (кабіни);— спорядження кузова (кабіни);— складання транспортного засобу.

5. Митно-тарифні пільги

Митно-тарифні пільги можна визначити як вилучення із загаль­ного порядку обкладення митом у вигляді звільнення від сплати мита, повернення сплаченого мита або зниження ставок мита. Основні положення пільгового обкладення митом регулюються відповідними статтями розд. 3 «Звільнення від сплати мита, тарифні піль­ги та преференції» Закону України «Про Єдиний митний тариф».

 

1. Поняття про митне обкладення, мито та Митний тариф України. Митно-тарифна рада України.

2. Види мита.

3. Нарахування та сплата мита. Митна вартість.

4. Визначення країни походження товару.

5. Митно-тарифні пільги.

Адвалерне мито — мито, що стягується у випадку здійснення процедури митного оформлення товару у вільний обіг та обраховується у відсотковому відношенні від митної вартості партії товару.

Антидемпінгове мито — мито, що стягується у випадку здійснення процедури митного оформлення імпортованих товарів та випуску їх у вільний обіг на внутрішній національний ринок. Застосовується з метою підвищення вартості імпортованого товару та захисту аналогічних чи подібних товарів вітчизняного виробництва.

Вантажна митна декларація (ВМД) — документ, який подається до митниці експортером чи імпортером та є заявою про наміри оформити товар у той чи інший митний режим. ВМД подається для здійснення процедур митного оформлення товару та місить всі основні дані стосов­но партії товару, що підлягає оформленню, та основні відомості стосов­но зовнішньоторговельного договору (контракту).

Верифікація — перевірка та підтвердження достовірності документів.

Декларування — заявлення митним органам відповідно до вимог національного законодавства відомостей про кожну товарну партію, що є об’єктом імпортної чи експортної операції, та сплата всіх належних платежів.

Демпінг — ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Митне регулювання — регулювання питань, пов’язаних зі встанов­ленням мит і митних зборів, процедурами митного контролю, органі­зацією діяльності органів митного контролю України.

Митні збори — додаткові платежі, крім митного тарифу, що стягуються митними органами у випадку здійснення оформлення експорту, імпорту, транзиту.

Спеціальна економічна зона — територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України. Товарна група — група однорідних товарів за гармонізованою системою опису та кодування товарів. Транзит товарів — переміщення товарів, вироблених за межами України, через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території.

1. Дати характеристику поняття митного тарифу, його призначення і структури.

2. Охарактеризувати місце і роль Митно-тарифної ради у визначенні митно-тарифної політики в України.

3. Охарактеризувати еволюцію порядку встановлення та зміни ставок мита в Україні протягом останніх років.

4. Охарактеризувати поняття товарної класифікації та номенклатури зовнішньоекономічної діяльності.

5. Охарактеризувати основні правила кодування товарів за товарною класифікацією.

6. Навести класифікації видів мита та дати їх характерис-
тики.

7. Дати характеристику порядку нарахування та сплати мита.

8. Дати характеристику системи митно-тарифних пільг в
Україні.

1. Митна вартість — це:

a) ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари на момент перетину митного кордону;

b) вартість послуг із митного оформлення товару;

c) розмір мита, що підлягає сплаті за товар.

 

2. Переміщення товарів, виготовлених за межами України, через територію України без будь-якого використання цих товарів на даній території — це:

a) реімпорт товару;

b) реекспорт товару;

c) транзит товару.

3. До товарів, що походять з тих країн, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, застосовуються:

a) повні ставки митного тарифу України;

b) преференційні ставки митного тарифу України;

c) пільгові ставки митного тарифу України.

 

4. До товарів, що походять із країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, застосовуються:

a) повні ставки митного тарифу України;

b) преференційні ставки митного тарифу України;

c) пільгові ставки митного тарифу України.

 

5. Основою нарахування ввізного мита при застосуванні адвалорного ввізного мита є:

a) митна вартість товарів;

b) кількісні показники товарів.

 

6. Ввізне мито сплачується платниками у національній валюті України за ставками, що діють:

a) на день подання ВМД до митного оформлення;

b) на день перетину товаром кордону;

c) на момент прибуття товару у пункт призначення.

 

7. Сплата ввізного мита може бути здійснена шляхом:

a) безготівкового розрахунку;

b) внесенням готівки до каси митного органу;

c) внесення авансових сум на рахунок митного органу.