Тема 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

1. Поняття та особливості правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, його предмет і методи.

2. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

3. Зовнішньоекономічна діяльність як предмет державно-правового регулювання.

4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

5. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності як суб’єкти зовнішньоекономічного права.

1. Поняття та особливості правового регулювання
зовнішньоекономічної діяльності, його предмет і методи

Зовнішньоекономічна діяльність як різновид цілеспрямованої економічної діяльності опосередковується цілим комплексом взаємопов’язаних відносин, що представляють собою певну цілісну систему. З юридичного боку ці відносини не є однорідними за своїм характером, серед них є приватні й публічні, внутрішні й зовнішні. З точки зору юридичної рівності суб’єктів правовідносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть складатися як цивільно-правові, так і адміністративно-правові відносини. Отже, зовнішньоекономічна діяльність постає предметомрегулювання цілої низки галузей законодавства — цивільного, адміністративного, податкового, митного, валютного тощо.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності виникають відносини міжнародного характеру, що включають іноземний елемент (суб’єкт, об’єкт, діяльність). Отже, це також і сфера регулювання колізійних норм міжнародного приватного права, відповідних норм міжнародного публічного права та права іноземних держав.

Як відомо, в системі права галузі традиційно поділяються за предметом і методом правового регулювання, потребуючи однорідності першого і другого. Отже, в системі традиційного поділу права на галузі, правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності не може розглядатись як галузь права. Воно може розглядатись як комплексне міжгалузеве правове утворення та як галузь законодавства України. В концепції господарського права —
як комплексної галузі права — правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності розглядається як окрема підгалузь господарського права.

Предметом правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є відносини, що складаються за участю відповідних державних органів, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з приводу здійснення цієї діяльності.

Таким чином, правове регулювання ЗЕД як правове явище або зовнішньоекономічнеправо — це сукупність норм різної галузевої належності, які регулюють відносини, що складаються з приводу здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Поєднання в зовнішньоекономічній діяльності цивільно-правових та адміністративно-правових за юридичним характером відносин зумовлює і застосування відповідних методівправовогорегулювання цієї сфери.

Таким чином, однією з головних особливостей правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності чи зовнішньоекономічного права є його характеристика як комплексної галузі, що вимагає у кожному аспекті зовнішньоекономічних відносин визначення і врахування їхнього характеру та відповідних норм, принципів і методів регулювання — цивільно-правових, адміністративно-правових, міжнародно-правових, іноземно-правових.

2. Джерела правового регулювання
зовнішньоекономічної діяльності

Систему джерел правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна поділяти за різними ознаками, зокрема, на Конституцію, закони і підзаконні акти, загальні і спеціальні, національні (внутрішні), іноземні і міжнародні акти.

Конституція України, як відомо, — провідне джерело правового регулювання будь-якої сфери суспільних відносин в Україні. Щодо сфери зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, Конституція України визначає, що, відповідно до ст. 92, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи визначаються виключно законами України, а відпо­відно до ст. 116 Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності, митної справи. Важливе значення для регулювання сфери зовнішньоекономічної діяльності мають норми Конституції про статус міжнародних договорів (ст. 9), про статус іноземців (ст. 26), про право на не заборонену законом підприємницьку діяльність
(ст. 42) тощо.

Важливим загальним джерелом правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Господарськийкодекс України, чинність якого бере початок із 1 січня 2004 р. Правовому регулюванню зовнішньоекономічної діяльності у Господарському кодексі повністю присвячений розд. 7 «Зовнішньоекономічна діяльність», який включає гл. 37 «Загальні положення» та гл. 38 «Іноземні інвестиції».

Цивільнийкодекс України, що має чинність із 1 січня 2004 р., не містить спеціального регулювання зовнішньоекономічної діяль-
ності, проте є джерелом правового регулювання цієї діяльності у тій частині, яка стосується цивільно-правових відносин.

Важливими джерелами зовнішньоекономічного права є подат-
кові закони, зокрема, Закон України «Про оподаткування прибут­ку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість», Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» тощо.

Важливе значення має процесуальне законодавство — Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс, Закон про міжнародний комерційний арбітраж.

Провідним спеціальним джерелом правого регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Спеціальні питання зовнішньоекономічної діяльності регулюються також і іншими нормативними актами, які мають безпосередній стосунок до зовнішньоекономічних відносин: Митний кодекс, Закон про Єдиний митний тариф, Закон про режим іноземного інвестування, Декрет про систему валютного регулювання і валютного контролю тощо.

До підзаконних джерел зовнішньоекономічного права належать такі акти, як укази, постанови, накази, рішення, розпорядження тощо, які приймаються Президентом України та відповід­ними органами виконавчої влади, до числа яких відносяться Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, державна митна служба, Антимонопольний комітет, Міжвідомча комісія з між­народної торгівлі.

МіжнароднідоговориУкраїни у статусі джерел, в тому числі
й зовнішньоекономічного права, визначаються відповідно до ст. 9
Конституції України, яка встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. А укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конс-
титуції України.

Міжнародні джерела можна розглядати з погляду двох категорій — міжнародних договорів, а також міжнародних торгових звичаїв.

Міжнародніторговізвичаї та загальновизнані міжнародні правові принципи і норми в економічній сфері вважаються одним із найважливіших джерел зовнішньоекономічного права і утворюють так зване транснаціональне економічне право та право комерсантів, яке часто йменується як «lex mercatoria» (лат. — торгове право).

Міжнародні торгові звичаї знаходять свою систематизацію в актах низки провідних міжнародних неурядових організацій, до числа яких належать Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) та Міжнародна торгова палата у Парижі (МТП). Один із найвідоміших документів УНІДРУА — це принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА). Широко відомі також публікації МТП, зокрема, правила тлумачення міжнародних комерційних термінів — Інкотермс (остання редакція — від 2000 р., Публікація МТП № 560).

3. Зовнішньоекономічна діяльність
як предмет державно-правового регулювання

В українському законодавстві визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності наводиться, зокрема, у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 1) та у Господарському кодексі України (ст. 377).

Класифікація зовнішньоекономічної діяльності на види може здійснюватись за різними ознаками — характером відповідних операцій (експорт, імпорт тощо), видом юридичних зобов’язань тощо (купівля-продаж, комісія, перевезення тощо). Як відомо, провідне місце у структурі зовнішньоекономічної діяльності займає зовнішня торгівля. Видизовнішньоекономічноїдіяльності визначає ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Господарський кодекс містить регулювання щодо видів зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічних операцій у ст. 379.Законодавство України містить також визначення деяких специфічних видів (операцій) зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, товарообмінних (бартерних) операцій та операцій з давальницькою сировиною. 4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності у загальному вигляді можна визначити учасників відповідних господарських відносин щодо здійснення цієї діяльності, які наділені відповідними суб’єктивними правами і обов’язками.Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не містить окремого спеціального визначення поняття суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, — тут паралельно застосовуються терміни «суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності» та «суб’єкт господарської діяльності». У ст. 1 Закону дається визначення іноземнихсуб’єктів господарської діяльності, якими визнаються суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.Загальні аспекти поняття суб’єктів зовнішньоекономічної діяль­ності регулюються відповідно до:— ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;— ст. 68, 378 Господарського кодексу України від 16.01.2003.Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності» визначаються такі специфічні суб’єкти, як замовник — суб’єкт господарської діяльності, котрий надає давальницьку сировину для вироблення готової продукції, і виконавець — суб’єкт господарської діяльності, котрий здійс­нює операції з давальницькою сировиною.Загальні положення щодо правосуб’єктності учасників зовнішньоекономічної діяльності регулюються Цивільним та Господарським кодексами України.У спеціальному законодавстві положення щодо правасуб’єк­тів на здійснення зовнішньоекономічної діяльності визначаються ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

5. Органи державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності
як суб’єкти зовнішньоекономічного права

Серед суб’єктів зовнішньоекономічного права можна виділити декілька груп, зокрема, державні та недержавні органи управління зовнішньоекономічною діяльністю, а також суб’єкти господарювання зовнішньоекономічної діяльності. Як вже зазначалося, у зовнішньоекономічній сфері поєднуються відносини як цивільно-правового, так і адміністративно-правового характеру. Адміністративно-правові відносини у цій сфері опосередковують діяльність певних органів, у першу чергу державних, із управління (регулювання) сферою зовнішньоекономічної діяльності. Для виконання завдань із регулювання зовнішньоекономічної діяльності такі органи наділяються відповідними повноваженнями. У загальному вигляді такі повноваження визначаються ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

1. Поняття та особливості правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, його предмет і методи.

2. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності.

3. Зовнішньоекономічна діяльність як предмет державно-пра­вового регулювання.

4. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.

5. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності як суб’єкти зовнішньоекономічного права.

Валютні кошти — валютні цінності:— іноземна валюта готівкою;— платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви тощо) в іноземній валюті;— цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті;— золото та інші коштовні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, коштовні камені. Господарська діяльність — будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб’єк­тами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані. Експорт (імпорт) капіталу — вивезення за межі України (ввезення з-за меж України) капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності. Зовнішньоекономічна діяльність — діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяль­ності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на
території України, так і за її межами. Імпорт (імпорт товарів) — купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяль­ності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Іноземна валюта: ¾ валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, котрі вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу;¾ платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях;¾ кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнарод-
них розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, що перебувають на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її ме-
жами. Іноземні суб’єкти господарської діяльності — суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне міс-
це проживання за межами України. Постійне місцезнаходження — місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб’єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності. Постійне місце проживання — місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом). Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності –установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження. Спільна підприємницька (господарська) діяльність — діяльність, що базується на співробітництві між суб’єктами господарської діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності і на спільному розподілі результатів та ризиків від її здій-
снення. Спільні підприємства — підприємства, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єк-тів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

1. Дати порівняльну характеристику імперативного та диспозитивного методів правового регулювання з погляду їхнього змісту, місця і ролі в правовому регулюванні ЗЕД.

2. Навести основні міжнародно-правові джерела, визначити їхнє місце, значення, правила застосування у правовому регулюванні ЗЕД в Україні.

3. Дати характеристику Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів як джерела правового регулювання ЗЕД в Україні.

4. Визначити поняття зовнішньоекономічної діяльності на основі українських та міжнародних правових джерел.

5. Який підхід до визначення статусу зовнішньоекономічної правосуб’єктності юридичних і фізичних осіб застосовано в законодавстві України? Відповідь обґрунтувати.

6. Чи є суб’єктами правового регулювання ЗЕД в Україні іноземні суб’єкти господарської діяльності? Дати обґрунтовану відповідь.

7. Визначити й охарактеризувати основні форми діяльності в Україні іноземних суб’єктів господарювання.

8. Охарактеризувати правила відкриття представництв інозем-них суб’єктів господарювання на території України.

9. На підставі аналізу антимонопольного та зовнішньоекономічного законодавства визначити повноваження, місце і роль Антимонопольного комітету в регулюванні ЗЕД в Україні.

10. Зробити порівняльну характеристику відповідних державних органів щодо їхніх основних повноважень, місця і ролі в регулюванні ЗЕД в Україні.

11. На підставі аналізу законодавства про місцеве управління та зовнішньоекономічного законодавства визначити повноваження, місце і роль різних органів місцевого управління в регулюванні ЗЕД в Україні.

1. Джерелами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

а) базові умови поставки;

b) міжнародні торгові звичаї;

c) зовнішньоекономічний контракт;

d) угоди про уникнення подвійного оподаткування;

e) резолюції Ради безпеки ООН.

2. Право на зайняття ЗЕД мають такі структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності (надалі — СГД), які мають постійне місцезнаходження на території України:

a) філії українських СГД;

b) представництва українських СГД;

c) представництва іноземних СГД.

3. Іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мита, податків та зборів, якими користується та (або) буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано такий режим на підставі:

а) національного режиму;

b) спеціального режиму;

с) режиму найбільшого сприяння.

4. Консигнант — це:

а) власник товару, що передається для продажу за кордоном посеред­ником;

b) посередник, що продає за кордоном товар власника від свого імені та за винагороду;

c) особа, яка видала доручення на виконання посередницьких
дій.