Тема 10. Вирішення спорів у зовнішньоекономічних відносинах. Органи вирішення спорів у ЗЕД

Органи вирішення спорів у ЗЕД. Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ. Арбітраж ad hoc. Арбітражна угода та арбітражне застереження. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України. Порядок визнання та приведення у виконання арбітражних рішень.

 

БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДО КУРСУ
«ПРАВОВІ ОСНОВИ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

 

 

Тема 1. Система управління
зовнішньоекономічною діяльністю

1. Поняття про систему управління зовнішньоекономіч­ною діяльністю.

2. Теорії управління зовнішньоекономічною діяльністю.

3. Система та органи управління зовнішньоекономічною діяльністю на національному рівні.

4. Засоби управління зовнішньоекономічною діяльністю на національному рівні.

5. Фінансові інструменти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

6. Управління зовнішньоекономічною діяльністю на світо­господарському рівні.

7. Загальні засади системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

 

Методичні вказівки

 

1. Поняття про систему управління
зовнішньоекономічною діяльністю

Сучасна система управління зовнішньоекономічною діяльністю охоплює широке коло об’єктів. За певними критеріями і ознаками її поділяють на певні розділи чи сегменти.

У широкому аспекті система управління зовнішньоекономічною діяльністю постає складним, багатовимірним, багатогранним явищем. В узагальненому вигляді її можна характеризувати сукупністю рівнів управління, широкого кола об’єктів, складових операцій, а також форм.

2. Теорії управління
зовнішньоекономічною діяльністю

За своїм науковим змістом сфера управління зовнішньоекономічною діяльністю, як прийнято вважати, ґрунтується на макроекономічних теоріях і пов’язаних із ними загальноекономічних концепціях розвитку світового господарства. При цьому роль макроекономіки та теорії світового господарства підкреслюється як першорядна щодо загальної теорії управління як складової методології управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Теорії зовнішньої торгівлі та засновані на них відповідні концепції управління зовнішньоекономічною діяльністю поділяють на дві категорії: теорії класичного напрямку та побудовані на їхній основі сучасні концепції зовнішньоекономічної діяльності.

Теорії класичного напрямку пов’язуються переважно з іменами А. Сміта, Д. Рікардо, Р. Торренса, Дж. Ст. Мілля. Представники класичного напрямку відстоювали особливу теорію міжнарод­ної торгівлі, відмінну від теорії внутрішньої торгівлі з огляду на різний рівень мобільності ресурсів, капіталу, праці у цих сферах. Основою особливої теорії міжнародної торгівлі вважалась віднос-
на нездатність капіталу до переміщення між різними країнами. За основний критерій міжнародної торгівлі приймаються витрати виробництва, тобто міжнародна торгівля відбувається переважно на основі витрат виробництва. При цьому виділяється теорія абсолютних та відносних переваг.

Сучасні теорії, як відзначається в літературі, класичній системі ідей про міжнародну торгівлю протиставляють різноманіт­ні версії теорії міжнародного руху факторів виробництва. До­мінуючим у світовому економічному прогресі вважається міжнародне переміщення факторів виробництва і насамперед
міжнародний рух капіталу. Вихідні позиції збігаються з класич­ними, тобто в основу міжнародного розподілу праці покла-
даються відмінності у наявності факторів виробництва — капіталу, праці, природних ресурсів, кліматичних умов. Проте вважається, що поряд із торгівлею, яка закріплює і поглиблює ці відмінності, діє і протилежна тенденція — ліквідація цих відмінностей як наслідок міжнародного переміщення чинників виробництва.

Сучасні концепції управління зовнішньоекономічною діяльніс-
тю ґрунтуються на двох головних течіях економічної науки, відомих під назвами кейнсіанство та монетаризм. В основі кейнсіанства лежать ідеї необхідності розвитку інституційного управ­ління, підвищення ролі держави в управлінні економікою. Монетаризм ґрунтується переважно на ліберальних методах управління, що не порушують принципи суверенітету, тобто, головним чином — на фінансово-кредитних, антиінфляційних, цінових і грошових інструментах.

3. Система та органи управління
зовнішньоекономічною діяльністю
на національному рівні

Системауправління зовнішньоекономічною діяльністю будь-якої держави в узагальненому вигляді включає підсистеми відповідних інститутів та засобів.

Системадержавнихорганів управління зовнішньоекономічною діяльністю визначається принциповою структурою інститутів, до числа яких у загальному вигляді належать уряд (Кабінет Міністрів), органи державного управління (міністерства чи інші органи) у сферах закордонних справ, зовнішньої торгівлі, статистики, митного, податкового контролю, центральний та експортно-імпортний банки.

4. Засоби управління зовнішньоекономічною
діяльністю на національному рівні

До основоположних, визначальних складових серед засобів управління зовнішньоекономічною діяльністю відносять поняття зовнішньоекономічної політики або, іншими словами, торгово-політичні засоби.

Зовнішньоекономічна політика є основою, на якій ґрунтується правове забезпечення міжнародної торгівлі будь-якої країни, і характеризується формами та інструментами її реалізації.

 

До категорії найважливіших засобів здійснення торгової політики державами відносять також торговідоговори й угоди, які можуть бути досить різноманітними за назвами та предметом регулювання.

До важливих типів угод у сфері управління зовнішньоекономічною діяльністю відносять також угоди про уникненняподвійногооподаткування.

До категорії засобів управління зовнішньоекономічною діяльністю відносять також антимонопольне регулювання та антидемпінгове регулювання і засоби боротьби з недобросовісноюконкуренцією.

5. Фінансові інструменти державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Ще однією важливою категорією засобів управління зовнішньо-
економічною діяльністю вважаються валютно-фінансові або монетарні інструменти. Ідея і сутність фінансових інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає у відображенні позиції даної країни у системі зовнішньоекономічних зв’язків з іншими країнами через вартісний вираз. Така система вартісних показників фактично виражається у формі зведених вартісних балансів.

Прийнята в міжнародній статистиці структура платіжного балансу однакова для доходної і витратної його частин і включає:

— баланс надходжень і платежів із зовнішньої торгівлі,

— баланс надходжень і платежів за послуги,

— баланс некомерційних надходжень і платежів,

— баланс надходжень і платежів із закордонних капітало-
вкладень,

— баланс рухукапіталів у дану країну і з неї — за кордон.

Торговийбаланс становить найсуттєвішу частку у платіжному балансі. Він визначається як співвідношення між вартістю експор-
ту та імпорту протягом року чи іншого періоду.

6. Управління
зовнішньоекономічною діяльністю
на світогосподарському рівні

Управління зовнішньоекономічною діяльністю на світогосподарському рівні характеризується системою багатосторонніх міжнародних інституцій регулювання, які групують на декілька категорій.