Тема 4. Заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

1. Поняття та види заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Правове регулювання підтвердження відповідності.

3. Контроль за дотриманням фармакологічних стандартів та вимог.

4. Санітарний контроль.

5. Фітосанітарний контроль.

6. Ветеринарний контроль.

7. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій.

8. Облік (реєстрація) окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

1. Поняття та види заходів нетарифного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до законодавства України заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності поділяються на тарифні та нетарифні. Тільки гармонійне поєднання вказаних заходів забезпечує належний рівень регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

На жаль, законодавство України не дає чіткого визначення заходу нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Оскільки під заходами тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності розуміють заходи, застосування яких безпосередньо впливає на ціну товару, то заходи нетарифного регулювання можна визначити як заходи регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності, застосування яких не має безпосереднього впливу на ціну товару. Таким чином, застосування заходів нетарифного регулювання переважно спрямоване на регулювання невартісних показників товару, в першу чергу таких, як кількість та якість.

Однак це не означає, що за допомогою заходів нетарифного регулювання неможливо забезпечити вплив на кінцеву ціну товару. Так, наприклад, зміна кількості певного товару у країні за умови сталої потреби на нього незмінно приведе до зміни його вартості.

Заходи нетарифного регулювання можна класифікувати на якісні та кількісні.

Якісні заходи нетарифного регулювання застосовуються як у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і поза її межами.

До них належать заходи, спрямовані на розробку, впровадження та контроль за дотриманням технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних, екологічних та інших вимог і правил. За загальним правилом, передбаченим ст. 18 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», такі заходи не можуть використовуватись з метою створення нетарифних бар’єрів для здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб’єк­тами цієї діяльності. Отже, завдяки застосуванню цих заходів переважно забезпечується контроль якості переміщуваних товарів.

Товари, що імпортуються на територію України, підлягають обов’язковій сертифікації на предмет їх відповідності фармакологічним, санітарним, фітосанітарним, ветеринарним та екологіч-ним нормам, якщо відповідні вимоги діють і щодо аналогічних товарів національного виробництва згідно із законами України. До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їх сертифікації.

У разі імпорту товарів, які не мають аналогів в Україні, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який здійснює імпорт, або іноземний суб’єкт господарської діяльності, який здійснює експорт, повинен пред’явити сертифікат, що засвідчує відповідність технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних характеристик цього товару чинним міжнародним стандартам та вимогам або національним стандартам та вимогам країни, яка є провідною в експорті цього товару.

До кількісних заходів нетарифного регулювання належать кіль-
кісні обмеження, квотування, ліцензування, процедура реєстрації контракту тощо.

Застосування вказаних заходів у першу чергу спрямоване на забезпечення обліку та регулювання кількості переміщуваних товарів, а також — на регулювання кількості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності — учасників ринку обігу певного товару. Як зазначалося вище, кількісні заходи можуть мати опосередкований вплив на ціну товару. В окремих випадках цей вплив може бути настільки значними, що кількісний захід застосовуватиметься виключно з метою регулювання ціни товару.

2. Правове регулювання
підтвердження відповідності

Основу правового регулювання відносин, що виникають у процесі підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу вимогам, встановленим законодавством України, становить Закон України «Про підтвердження відповідності».

Відповідно до ст. 1 Закону підтвердження відповідності — діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають встановленим законодавством вимогам.

Розрізняють підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері та в законодавчо нерегульованій сфері. Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов’язковою для виробника, постачальника чи уповноваженого органу з сертифікації. Підтвердження відповід­ності в законодавчо нерегульованій сфері здійснюється на
добровільних засадах.

Відповідність продукції вимогам, встановленим законодавством, засвідчується декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності. Декларування відповідності — процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам. Сертифікація —
процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Наказом Держстандарту України від 30.08.2002 № 498, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2002 за № 782/7070, затверджено Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні. Переліком визначено види продукції з відповідними кодами, позначення нормативних документів, на відповідність яким проводиться сертифікація, та нормативних документів, що встановлюють обов’язкові вимоги (ГОСТ, ДСТУ тощо).

Сертифікація в законодавчо регульованій сфері провадиться згідно з вимогами технічних регламентів з підтвердження відповідності. За результатами проведення сертифікації у разі позитив­ного рішення уповноваженого органу з сертифікації заявникові видається сертифікат відповідності.

Визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України, здійснюється шляхом видачі свідоцтва про визнання відповідності.

Відповідно до ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про
стандартизацію і сертифікацію» відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, обов’язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, виданим або визнаним Державним комітетом Украї-ни зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандартом України) або уповноваженим (акредитованим) ним органом.

Держстандарт України на підставі виданих сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції. На підставі зазначеного Єдиного реєстру органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів.

Механізм митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні і ввозяться на митну територію України суб’єктами підприємницької діяльності з метою їх продажу або обміну, визначено Порядком митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обо-в’язковій сертифікації в Україні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1997 № 1211.

Порядок не поширюється на імпортні товари (продукцію), що ввозяться:

· як подарунки;

· у режимі тимчасового ввезення (вивезення);

· як гуманітарна та технічна допомога;

· як інвестиції до статутного фонду суб’єктів підприємницької діяльності або на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність;

· для проведення виставок;

· у режимі реімпорту;

· на митні ліцензійні склади;

· у режимі імпорту для подальшого реекспорту в порядку, затвердженому Держмитслужбою.

Підставою митного оформлення товару (продукції) для вільного використання на митній території України є:

· сертифікат відповідності товару (продукції) або його копія, видані Держстандартом або уповноваженим ним органом сертифікації;

· свідоцтво про визнання іноземного сертифіката або його копія, видані Держстандартом або уповноваженим ним органом сертифікації;

· наявність товару (продукції) в Єдиному реєстрі сертифікованої в Україні продукції.

Номер і дата видачі сертифіката відповідності товару (продук­ції) або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката зазначаються у вантажній митній декларації. У справах митного органу, що здійснив митне оформлення товару для вільного викорис­тання, залишаються ксерокопії зазначених документів.

У разі коли для проведення сертифікації товару (продукції) необхідно відібрати проби чи зразки товару (продукції), який перебуває під митним контролем, власник (володілець) звертається до митного органу з письмовою заявою про надання дозволу на видачу зразків на підставі договору між власником (володільцем) товару (продукції) та органом сертифікації про проведення робіт із сертифікації або довідки органу сертифікації про укладення такого договору із зазначенням номера договору, дати його підписання, терміну виконання робіт і необхідної кількості проб чи зразків.

Якщо сертифікація передбачає проведення випробувань руйнів­ними методами, власник (володілець) товару письмово повідом-
ляє про це митний орган і подає акт про знищення зразків під час випробувань, складений органом сертифікації. При цьому кількість товару (продукції) у вантажній митній декларації зазначається з урахуванням виданих зразків.

У разі коли власник (володілець) товару (продукції) не одержав сертифіката відповідності товару (продукції) або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката, товар (продукція) повинен бути ввезений до митного ліцензійного складу або вивезений за межі митної території України.

3. Контроль за дотриманням
фармакологічних стандартів та вимог

Відповідно до Закону України «Про лікарські засоби» на територію України можуть ввозитись лікарські засоби, зареєстровані в Україні, за наявності сертифіката якості, що видається виробником. Лікарські засоби — речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.

Основні вимоги до проведення державної реєстрації (перереєст-
рації) лікарського засобу встановлені Порядком державної реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 № 1422, та Порядком державної реєстрації (перереєстрації) медичних імунобіоло-гічних препаратів в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 06.12.2001 № 486, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.02.2002 за № 204/6492.

Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров’я України або уповноваженого ним органу.

У заяві про державну реєстрацію лікарського засобу зазначаються: назва та адреса виробника; назва лікарського засобу і його торговельна назва; назва діючої речовини (латинською мовою); синоніми; форма випуску; повний склад лікарського засобу; показання та протипоказання; дозування; умови відпуску; способи застосування; термін та умови зберігання; інформація про упаков-
ку; дані щодо реєстрації лікарського засобу в інших країнах.

До заяви додаються: матеріали доклінічного вивчення, клінічного випробування та їх експертиз; фармакопейна стаття або матеріали щодо методів контролю якості лікарського засобу, проект технологічного регламенту або відомості про технологію виробництва; зразки лікарського засобу; його упаковка; документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.

За результатами розгляду зазначених матеріалів Міністерство охорони здоров’я України або уповноважений ним орган у місяч­ний термін приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу.

Рішенням про державну реєстрацію затверджується фармакопейна стаття або методи контролю якості лікарського засобу, здійснюється погодження технологічного регламенту або технології виробництва, а також лікарському засобу присвоюється реєстраційний номер, який вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України.

У Державному реєстрі лікарських засобів України зазначаються: торговельна назва лікарського засобу; виробник; міжнародна непатентована назва; синоніми; хімічна назва чи склад; фармакологічна дія; фармакотерапевтична група; показання; протипоказання; запобіжні заходи; взаємодія з іншими лікарськими засобами; способи застосування та дози; побічна дія; форми випуску; умови та терміни зберігання; умови відпуску.

На зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвід-
чення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.

Лікарський засіб може застосовуватись в Україні протягом п’яти років з дня його державної реєстрації. За бажанням особи, яка подала заяву про державну реєстрацію лікарського засобу, термін, протягом якого він дозволяється до застосування на території України, за рішенням реєструючого органу може бути скорочено.

Після закінчення терміну, протягом якого зареєстрований лікарський засіб було дозволено до застосування в Україні, лікарсь-
кий засіб може застосовуватись за умови його перереєстрації.

Рішення про відмову у державній реєстрації лікарського засобу приймається, якщо не підтверджуються висновки щодо його ефективності та безпечності.

Про відмову в реєстрації лікарського засобу Міністерство охорони здоров’я України або уповноважений ним орган у десятиденний строк надсилає заявнику письмову мотивовану відповідь. Рішення про відмову може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

З метою забезпечення належного контролю за обігом лікарських засобів спільним наказом Міністерства охорони здоров’я Ук­раїни та Державної митної служби України «Про затвердження Порядку введення та використання міжвідомчої бази даних зареєст-
рованих в Україні лікарських засобів» від 08.06.2001 № 224/387, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.07.2001 за № 557/5748, запроваджено в дію міжвідомчу базу даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів.

База даних використовується при проведенні митного оформлення вантажів у митниці призначення посадовими особами Держ­митслужби у межах їх компетенції як довідкова у порядку, що визначається Держмитслужбою.

Контроль за ввезенням на митну територію України лікарських засобів здійснюється також Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів.

Питання ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів визначено Порядком ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.05.1997 № 143, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.1997 за № 215/2019.

Незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України для:

· проведення доклінічних досліджень і клінічних випробувань;

· реєстрації лікарських засобів в Україні (зразки препаратів у лікарських формах);

· експонування на виставках, ярмарках, конференціях тощо без права реалізації;

· індивідуального використання громадянами.

Дозвіл на ввезення на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів видає Міністерство охорони здоров’я України.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про Порядок державної реєстрації виробів медичного призначення в Україні» від 26.09.2000 № 229, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.01.2001 за № 35/5226, встановлено обов’яз­ковість державної реєстрації виробів медичного призначення, що ввозяться на територію України.

Вироби медичного призначення — вироби медичної техніки, матеріали, медичні вироби, обладнання тощо, які застосовуються в медичній практиці для попередження захворювань; діагностики захворювань; моніторингу, контролю та дослідження морфофунк-
ціонального стану організму; лікування, повного або часткового усунення проявів хвороби, заміни чи зміни анатомічного або фізіо­логічного стану ушкодженого організму або його функцій тощо.

Підтвердженням реєстрації є Свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення, яке є документом, що надає право для його реалізації та використання в Україні.

4. Санітарний контроль

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров’я населення.

Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем України.

У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Питання проведення експертизи визначено Тимчасовим порядком проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.10.2000 № 247, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.01.2001 за № 4/5195.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза — невід’ємна складова частина державного санітарно-епідеміологічного нагляду, що полягає у комплексному вивченні об’єктів експертизи та пов’язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм, оцінці можливого негативного впливу об’єк-
тів експертизи на здоров’я населення шляхом досліджень, у ході яких встановлюються критерії безпеки та умови використання об’єктів експертизи.

Виконавцями державної санітарно-епідеміологічної експертизи є експертні підрозділи закладів (установ) Державної санітарно-епідеміологічної служби України, а в особливо складних випадках (відсутність відповідних санітарних норм, вимог стосовно об’єкта експертизи — критеріїв безпеки, умов використання, гігієнічних та епідеміологічних регламентів тощо, імпортна продукція, продукція спеціального призначення або виготовлена без нормативних документів, затверджених згідно з чинним законо-давством України, об’єкти, дослідження яких потребує спеціальних методів тощо) експертиза проводиться комісіями, які утворюються головним державним санітарним лікарем з числа провідних науковців, які працюють у відповідній галузі медицини.

Заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об’єкта експертизи або уповноважені ними особи.

Власник об’єкта експертизи — фізична або юридична особа —
зобов’язана відшкодувати всі пов’язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати та виконувати ви­моги експертизи щодо об’єкта експертизи.

Експертиза об’єктів, на які є санітарні норми або нормативні документи, що затверджені згідно із чинним законодавством України, проводиться експертними підрозділами закладів (установ) Державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Експертиза об’єктів, на які відсутні санітарні норми, затверджені нормативні документи та в інших особливо складних випадках проводиться комісіями, які утворені головним державним санітарним лікарем.

Експертиза включає такі етапи:

· звернення заявника до Головного санітарно-епідеміологіч­ного управління Міністерства охорони здоров’я України або до закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби України;

· здійснення вимірювань, досліджень об’єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об’єкта експертизи (критеріїв безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту;

· проведення експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу і висновку;

· затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

Для проведення експертизи заявник подає:

· до закладу Державної санітарно-епідеміологічної служби України, у сфері державного санітарно-епідеміологічного нагляду якого знаходиться заявник, заяву за формою та отримує направлення відповідного головного державного санітарного лікаря до експертного підрозділу цього закладу;

· до Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України заяву та отримує направлення головного державного санітарного лікаря України або його заступника на експертизу до відповідної комісії та виконавця робіт.

Експертному підрозділу, комісії, виконавцеві робіт заявник подає направлення, копію заяви, матеріали, документи (один примірник у вигляді оригіналу або копії, завірений печаткою заявника, з перекладом на українську мову в акредитованій на це установі), зразки, які потрібні для проведення експертизи.

Термін виконання експертизи становить 30 діб від дати надходження передбачених Порядком документів до виконавців експертизи. У цей термін не входить час, протягом якого об’єкт перебуває на додаткових дослідженнях, та час, що необхідний заявникові для усунення зауважень. Про необхідність додаткових досліджень виконавець повідомляє заявника письмово. Лист є підставою для подовження терміну проведення експертизи.

Акт обстеження об’єкта, результати дослідження, випробування, вимірювання, наукове обґрунтування відповідних критеріїв безпеки та умов використання об’єкта експертизи, відповідних правил, регламентів тощо, оформлюються окремими звітами. Звіти разом з проектом висновку подаються виконавцем робіт до експертного підрозділу або комісії.

Експертний підрозділ або комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи у двох примірниках. На кожен об’єкт експертизи готується окре­мий висновок. Висновок на продукцію готується із застосуванням відповідних кодів. Підготовлений висновок і протокол експертизи, підписані керівником експертного підрозділу або комісії, передаються головному державному санітарному лікарю на затвердження.

Висновок у двох примірниках затверджує власним підписом та печаткою головний державний санітарний лікар або вповноважений ним заступник на підставі протоколу експертизи.

Після затвердження висновок уноситься до реєстру і йому присвоюється відповідний номер. Висновок уважається дійсним тільки за наявності номера реєстрації в реєстрі.

Перший примірник висновку видається заявнику після затвердження і внесення до реєстру.

Висновок експертизи є чинним протягом терміну дії норматив-
ного документа, прийнятого в установленому порядку на цей об’єкт експертизи (продукцію). Для продукції імпортного виробництва, на яку відсутні нормативні документи, висновок видається відповідно до терміну дії контракту між закордонним контр-
агентом та імпортером, але не більше ніж на п’ять років.

До товарів, продукції, сировини, що імпортуються в Україну, застосовуються вимоги щодо їх безпеки для здоров’я і життя людини, а також до процедур контролю, експертиз, надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів аналогічно тим вимогам, що застосовуються до відпо­відних товарів, продукції, сировини, які вироб­лені в Україні.

5. Фітосанітарний контроль

Відповідно до Закону України «Про карантин рослин» фітосанітарному контролю підлягають усі підкарантинні матеріали та об’єкти, що перетинають державний кордон України та межі особливих карантинних зон.

Підкарантинні матеріали та об’єкти — будь-які матеріали та об’єкти, які можуть сприяти поширенню або за допомогою яких можуть поширюватися карантинні об’єкти (шкідники, збудники хвороби рослин чи бур’яни, які відсутні або обмежено поширені на території України, але які можуть завдати значної шкоди рослинам або рослинній продукції). Перелік підкарантинних матеріалів та об’єктів визначено Статутом Державної служби з каранти­ну рослин, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 892 від 28.10.1993.

Загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи фітосанітарного контролю на державному кордоні України визначені Правилами фітосанітарного контролю на державному кордоні України, затвердженими наказом Головної державної інспекції з карантину рослин Мінсільгосппроду України від 25.09.1996 № 72, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.1996 за № 754/1779.

Відповідно до Правил фітосанітарний контроль на державному кордоні (зовнішній карантин рослин) — система заходів, спрямована на охорону території України від проникнення з-за кордону карантинних та інших небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур’янів (карантинні об’єкти), що можуть завдавати значних збитків народному господарству. Фітосанітарний контроль по-ширюється на всі підкарантинні матеріали та об’єкти, транспортні засоби, що надходять в Україну.

Установи, які здійснюють імпорт, при укладанні торгових угод та контрактів на ввезення підкарантинних матеріалів повин­ні передбачати фітосанітарні вимоги, що встановлює Укрголовдержкарантин, а також забезпечувати суворе дотримання експортерами чинних умов.

Ввезення в Україну підкарантинних матеріалів провадиться за наявності:

· фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера;

· карантинного дозволу на імпорт, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України.

Для отримання карантинного дозволу на імпорт (транзит), імпортуючі установи повинні не пізніше ніж за 5 діб до початку ввезення або здійснення транзиту подати до Головної державної інспекції з карантину рослин України заявку на оформлення карантинного дозволу на імпорт чи транзит.

До заявки додаються підтвердження про оплату (платіжне доручення, квитанція поштового переказу, ордер Ощадбанку Украї­ни), копія контракту.

При ввезенні насіннєвого і садивного матеріалу необхідно мати згоду Мінсільгосппроду і погодження Державної комісії України з випробування та охорони сортів рослин (згідно з Положенням про порядок ввезення в Україну і вивезення з України насіння і садивного матеріалу культурних та природних рослин).

Критерії, за якими може бути відмовлено в наданні карантинного дозволу:

· порушення карантинних вимог при здійсненні попередніх ввезень;

· матеріал надходить з країни поширення об’єктів, що є каран-
тинними для України;

· ввезення не збігається із термінами, коли це можна робити, та географічним розташуванням місць використання, що узагальнено в карантинному дозволі;

· неможливо провести знезараження або переробку матеріалу, що заражений;

· відсутня можливість розміщення насіннєвого або садивного матеріалу на карантинну перевірку;

· сорти або гібриди насіннєвого та садивного матеріалу не пройшли випробування Державної комісії України з випробування та охорони сортів рослин;

· відсутня згода Мінсільгосппроду України.

Вивезення підкарантинних матеріалів (за винятком тих, які підлягають знищенню) за межі територій прикордонних пунктів всередину країни дозволено тільки при наявності карантинного дозволу і карантинного сертифіката, який видається на кожну транспортну одиницю у чотирьох примірниках: перший і другий — віддаються вантажовласнику, третій — надсилається в Держін­спекцію з карантину рослин за місцем використання вантажу,
четвертий — зберігається на пункті як документ суворої звітності.

У разі надходження з-за кордону підкарантинних матеріалів, які підлягають переадресуванню, кожний окремий випадок переадресування здійснюється за узгодженням з Укрголовдержкарантином згідно з рекомендаціями державного інспектора прикордонного пункту з карантину рослин.

Підкарантинні матеріали, які вивозяться за межі України, повинні відповідати умовам, що передбачені відповідними міжнародними договорами, учасниками яких є Україна, контрактами і карантинними дозволами імпортуючої сторони.

Вивезення підкарантинних матеріалів за межі України провадиться на основі фітосанітарного догляду у супроводі фітосанітар-
ного сертифіката на експорт, форма якого встановлена міжнарод­ною Конвенцією ЄОЗРу, що завіряється трикутним штампом і видається на кожну транспортну одиницю.

Для одержання фітосанітарного сертифіката на експорт вантажовласник повинен підготувати партію вантажу згідно з умовами, які виставляє імпортер, і не пізніше ніж за 30 діб до відправ-
лення підкарантинного матеріалу подати до держінспекції з карантину рослин за місцем вирощування або відвантаження матеріалів заяву на оформлення карантинного (фітосанітарного) сертифіката і копію контракту.

Вантаж доглядається не раніше ніж за 5 днів до відвантаження на експорт.

Фітосанітарний сертифікат на експорт повинен засвідчувати, що підкарантинні матеріали є вільними від карантинних об’єктів, передбачених відповідними міжнародними договорами, учасником яких є Україна, і додатковими вимогами імпортера.

Митне оформлення вантажів провадиться лише після здійснення фітосанітарного контролю.

6. Ветеринарний контроль

Відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» державний ветеринарно-санітарний контроль — перевірка лікарями державних органів ветеринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством, у процесі виробництва, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації, у тому числі експорту, імпорту, продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, ветеринарних лікарських засобів, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з виробництва, зберігання, реалізації продукції тваринного походження та ветеринарних препаратів.

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті є обов’язковими у разі здійснення експорту, імпорту і транзитного перевезення об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду усіма видами транспорту.

Державний ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні та транспорті здійснюється за наявності оригіналів документів, виданих Державною ветеринарною службою країни-відправника, з урахуванням її епізоотичного стану та за умови виконання ветеринарних вимог України щодо імпорту вантажів.

Митне оформлення об’єктів державного ветеринарно-сані­тарного контролю та нагляду, що надійшли за імпортом, здійснюється після проведення їх ветеринарно-санітарної експертизи державною лабораторією ветеринарної медицини за місцем призначення вантажів.

Ввезення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на територію України продукції тваринного походження для власного споживання забороняється.

У разі експорту об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду ветеринарне свідоцтво, що використовується для здійснення контролю в межах території України, підлягає обміну на ветеринарний або санітарний сертифікат встановленого зразка після здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю.

У разі транзиту об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду їх оформлення у пунктах пропуску на державному кордоні здійснюється за наявності ветеринарного сертифіката країни-експортера та інших супровідних документів піс­ля огляду транспортних засобів, а у разі необхідності — і вантажу, та з урахуванням епізоотичного стану країни-експортера.

Питання оформлення та видачі ветеринарних документів визначені Правилами видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов’язковому ветеринарному контролю, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 07.08.1997 № 27, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.08.1997 за № 326/2130.

Відповідно до Правил вантажі супроводжуються ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) встановленого зразка, що видаються установами ветеринарної медицини на місцях.

Ветеринарні свідоцтва чинні на території всієї країни і є разові. При експортуванні вантажів до інших країн на прикордонних пунктах державного ветеринарного контролю ветеринарні свідоц­тва обмінюються на ветеринарні сертифікати.

Ветеринарні свідоцтва та ветеринарні сертифікати, написані чорнилом різного кольору або неоднаковим почерком (крім підпису), а також такі, що мають виправлення, не мають підпису та печатки, у тому числі й дати їх видачі, вважаються недійсними.

Бланки ветеринарних свідоцтв та ветеринарних сертифікатів, а також заповнені їхні корінці підлягають зберіганню нарівні з документами суворого обліку.

Право видачі ветеринарних сертифікатів надається організаційним структурам регіональних служб державного ветеринарного контролю на кордоні і транспорті.

7. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій

Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензія експортна (імпортна) — належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування; квота експортна (імпортна) — граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензуван­ня експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів. Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:· значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внут­рішньому ринку, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку, першої необхідності або інших товарів, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні;· необхідності забезпечення захисту життя, здоров’я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історично-го чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки; · експорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;· необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;· необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;· необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України. Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:· різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними);· різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;· необхідності забезпечення захисту життя, здоров’я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історично-го чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;· імпорту дорогоцінних металів, крім банківських металів;· необхідності застосування заходів захисту вітчизняного товаровиробника;· необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;· необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.У разі застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством.Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а також у межах наданих ним повноважень — відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.Ліцензії видаються на підставі заявок суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.Для одержання ліцензії заявники звертаються, як правило, до одного органу виконавчої влади. У разі необхідності в одержанні погодження можливе звернення до кількох органів виконавчої влади, але не більше ніж до трьох.Розгляд заявок на одержання ліцензій може здійснюватися в порядку їх надходження, який визначається за датами реєстрації заявок, або одночасно після закінчення оголошеного строку їх приймання.У заявці на одержання ліцензії зазначаються такі дані: повне найменування суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, прізви­ще та ім’я його керівника, найменування та код товару (товарів) згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), найменування виробника, споживача товару (товарів), код та назва країни (країн) походження і призначення — у разі експорту, код та назва країни (країн) походження і відправлення — у разі імпорту, строк дії ліцензії, кількість та вартість товару (товарів), код і назва митниці, повне найменування та адреса продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, основна та додаткова одиниці виміру і ціна товару (товарів), погодження з органами виконавчої влади (у разі необхідності), особливі умови ліцензії.При поданні заявки можуть вимагатися документи та інформація, які вважаються необхідними для підтвердження даних, зазначених у заявці та зовнішньоекономічному договорі (контракті).Заявка не може бути відхилена в разі допущення незначних помилок у документах, які подаються для одержання ліцензії, якщо вони не змінюють основних даних, що містяться в заявці. Основними вважаються дані, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту).У разі запровадження режиму автоматичного ліцензування заявка на одержання ліцензії та інші необхідні документи можуть подаватися в будь-який робочий день до митного оформлення товарів. Строк видачі ліцензії не повинен перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки та інших необхідних докумен-
тів, що відповідають установленим вимогам. У разі запровадження режиму неавтоматичного ліцензування:· строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів від дати одержання заявки, якщо вони розглядаються в порядку їх надходження, та не більше 60 днів починаючи від дати закінчення оголошеного строку приймання заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно;· ліцензія видається на підставі заявки в межах квоти із зазначенням строку дії ліцензії;· якщо на момент подання заявки (у разі застосування процедури розгляду в порядку надходження) встановлені квоти (кількіс-
ні або інші обмеження) вичерпано, така заявка не розглядається. Про факт вичерпання квот (кількісних або інших обмежень) суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку, повідомляється письмово протягом семи робочих днів від дати її одержання;· рішення про видачу ліцензії приймається з урахуванням даних щодо використання раніше одержаних ліцензій за умови додержання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про захист економічної конкуренції.Ліцензія видається, якщо заявку та інші подані документи оформлено з додержанням вимог, установлених законодав-
ством.Рішення про відмову у видачі ліцензії повинне бути вмотивованим, прийнятим у строки, встановлені для розгляду заявок, і надсилається (видається) заявникові в письмовій формі.У разі відмови у видачі ліцензії заявник має право на оскарження рішення згідно із законодавством.За видачу ліцензії справляється збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням фактичних витрат, пов’язаних із застосуванням процедури ліцензування.Митне оформлення товарів здійснюється за умови подання митному органу оригіналу ліцензії, яку одержав суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності.Копія ліцензії додається до вантажної митної декларації під час декларування товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, і є однією з підстав для пропуску таких товарів через митний кордон України.Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щомісяця інформує центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи про видані ліцензії на експорт (імпорт) товарів, що підпадають під режим ліцензування.Центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи щомісяця подає центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики інформацію про обсяги експорту (імпорту) товарів за виданими ліцензіями.Ліцензування товарообмінних (бартерних) операцій здійснюється в тому разі, якщо предметом цих операцій є товари, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування.Ліцензування експорту (імпорту) дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва здійснюється з урахуванням вимог законодавства з питань вироб­ництва, експорту (імпорту) дисків для лазерних систем зчитування відповідно до процедури видачі ліцензій, встановленої цією статтею.Режим ліцензування не поширюється на експорт та реалізацію компенсаційної і прибуткової продукції, одержаної інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно до вимог Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Запровадження будь-яких обмежень щодо екс­порту та реалізації такої продукції, у тому числі кількісних, не допускається, якщо інше не передбачено угодою про розподіл продукції. Перелік товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, інформація про строк дії ліцензій та внесення будь-яких змін до них, порядок подання та розгляду заявок опубліковуються в офіційних друкованих виданнях України з повідомленням відповідного комітету Світової організації торгівлі (СОТ) протягом 60 днів з дня опублікування та наданням копій цих публікацій.У разі якщо квота розподіляється серед країн-постачальників, інформація про розподіл квоти підлягає опублікуванню з пові­домленням про це інших країн, заінтересованих у постачанні в Україну певних товарів.Офіційне опублікування здійснюється у строк не пізніше дати запровадження режиму ліцензування.На запит заінтересованої держави — члена СОТ повинна надаватися відповідна інформація щодо:a) порядку застосування обмежень;b) кількості виданих за певний період ліцензій із зазначенням у разі необхідності обсягу та (або) вартості товарів;c) розподілу ліцензій серед країн-постачальників;d) статистичних даних про обсяги та (або) вартість товарів.

8. Облік (реєстрація) окремих видів
зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Облік (реєстрацію) окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) запроваджено Указом Президента України «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» № 659/94 від 07.11.1994.

Відповідно до Указу обліку (реєстрації) підлягають окремі види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які укладені суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності та предметом яких є:

· товари, відносини з реекспорту яких регулюються чин-
ним законодавством України та міжнародними договорами
України;

· товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

· товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;

· товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується, контингентується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угруповань, митних союзів;

· товари походженням з України, експорт яких здійснюється у рамках бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій із зустрічною торгівлею.

Переліки товарів визначаються Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України. Відповідно наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 11.07.2002 № 207, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.07.2002 за № 586/6874, затверджено Перелік товарів, експорт яких здійснюється за умови реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Реєстрацію зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України та уповноважені ним органи. Облік зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України.

Митне оформлення зазначених товарів здійснюється лише за наявності картки реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту).

Питання здіснення обліку (реєстрації) детально визначено Порядком здіснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 29.06.2000 № 136, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.07.2000 за № 420/4641.

Для обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) подаються такі документи:

· заява в довільній формі на офіційному бланку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності — заявника за підписом його керів-
ника;

· інформаційна картка зовнішньоекономічного контракту уста-
новленої форми, заповнена й оформлена згідно з вимогами Порядку;

· оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) з усіма чинними на дату подання додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими документами, які є частина-
ми контракту, та його копія, завірена в установленому поряд-
ку керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності (якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписаний фізичною особою, його копія засвідчується в установленому порядку);

· копія свідоцтва про державну реєстрацію, завірена керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;

· копія витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію іноземного суб’єкта господарської діяльності, завірена керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України (подається тільки в разі попередньої поставки товару);

· документ про оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту).

Датою подання документів на реєстрацію контрактів уважається день реєстрації заяви в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України, що підтверджується відповідним записом у журналі реєстрації.

Підтвердженням реєстрації зовнішньоекономічного договору
(контракту) є картка реєстрації-обліку контракту установленої форми.

Розгляд контрактів, їх облік (реєстрація), оформлення та видача карток реєстрації-обліку контракту здійснюється у строк, не більший десяти робочих днів з дати подання документів.

Відмова в реєстрації зовнішньоекономічного договору (контракту) допускається лише, якщо:

· подано не всі документи;

· умови зовнішньоекономічного договору (контракту) не відповідають законодавству України;

· до суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України, який звернувся за реєстрацією зовнішньоекономічного договору (контракту), застосовано санкції згідно зі ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

· існує заборона з боку іноземних держав щодо ввезення на їх митну територію відповідних товарів походженням з України;

· вичерпано імпортні квоти (контингенти), установлені інозем-
ними державами, митними союзами на ввезення відповідних товарів походженням з України;

· до іноземного контрагента суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України застосовано режим індивідуального ліцензування згідно зі ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

· є офіційна інформація щодо порушення суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України або його іноземним контраген-
том законодавства України;

· дані контракту не відповідають даним інформаційної картки зовнішньоекономічного контракту.

У разі виявлення при розгляді контракту підстав для відмови в реєстрації заявнику направляється лист з обґрунтуванням мотивів відмови в реєстрації контракту.

Картки реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту) та оригінал контракту видаються заявникові при пред’явленні ним документа, що засвідчує особу, та доручення на їх отримання.

1. Поняття та види заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Правове регулювання підтвердження відповідності.

3. Контроль за дотриманням фармакологічних стандартів та вимог.

4. Санітарний контроль.

5. Фітосанітарний контроль.

6. Ветеринарний контроль.

7. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій.

8. Облік (реєстрація) окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза — невід’ємна складова частина державного санітарно-епідеміологічного нагляду, що полягає у комплексному вивченні об’єктів експертизи та пов’язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм, оцінці можливого негативного впливу об’єктів експертизи на здоров’я населення шляхом досліджень, у ході яких встановлюються критерії безпеки та умови використання об’єктів експертизи.

Квота експортна (імпортна) — граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

Ліцензія експортна (імпортна) — належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування.

Підтвердження відповідності — діяльність, наслідком якої є гаран­тування того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають встановленим законодавством вимогам.

Сертифікація — процедура, за допомогою якої визнаний в установ­леному порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Фітосанітарний контроль на державному кордоні (зовнішній карантин рослин) — система заходів, спрямована на охорону території України від проникнення з-за кордону карантинних та інших небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур’янів (карантинні об’єкти), що можуть завдавати значні збитки народному господарству України. Фітосанітарний контроль поширюється на всі підкарантинні матеріали та об’єкти, транспортні засоби, що надходять в Україну.

1. Охарактеризувати сутність нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2. Визначити поняття та зміст процесу сертифікації.

3. Визначити порядок реєстрації лікарського засобу.

4. Охарактеризувати різницю між автоматичним та неавтоматичним ліцензуванням у зовнішньоекономічних відносинах.

5. Які види зовнішньоекономічних договорів підлягають обліку (реєстрації) та який його порядок?

1. Сертифікат або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката видається або визнається:

а) Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації або уповноваженим (акредитованим) ним органом;

b) Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції Украї­ни або уповноваженим (акредитованим) ним органом;

c) Міністерством закордонних справ України або уповноваженим (акредитованим) ним органом.

2. Лікарський засіб може застосовуватись в Україні протягом:

а) трьох років з дня його державної реєстрації;

b) п’яти років з дня його державної реєстрації;

c) семи років з дня його державної реєстрації.

3. Ввезення в Україну підкарантинних матеріалів провадиться за наявності:

а) фітосанітарного сертифіката;

b) санітарного сертифіката;

c) свідоцтва про державну реєстрацію.

4. Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі:

а) автоматичного ліцензування;

b) неавтоматичного ліцензування;

c) полуавтоматичного ліцензування.

5. Обліку (реєстрації) підлягають окремі види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є:

а) товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

b) медичні вироби;

c) товари широкого вжитку.