Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


√рупи кров≥




” минулому спроби переливанн€ кров≥ часто приводили до смерт≥, бо кров р≥зних людей може бути несум≥сною: еритроцити донора (лю≠дини, €ка даЇ кров) склеюютьс€ плазмою кров≥ рецип≥Їнта (людини, €ка сприймаЇ кров). ÷е пов'€зано з тим, що в кров≥ людини Ї речовини б≥лковоњ природи: аглютиноген ј ≥ ¬ (в еритроцитах) ≥ аглютин≥ни а ≥ /« (у плазм≥). ” кров≥ людини одночасно н≥коли не зустр≥чаютьс€ аглюти≠ноген ј ≥ аглютин≥н а, тому склеюванн€ власних еритроцит≥в не в≥дбу≠ваЇтьс€. јглютинац≥€ (склеюванн€ еритроцит≥в) спостер≥гаЇтьс€ в тому випадку, коли зустр≥чаютьс€ однойменн≥ аглютиногени ≥ аглютин≥ни. «а на€вн≥стю або в≥дсутн≥стю в кров≥ аглютиноген≥в ≥ аглютин≥н≥в вс≥х лю≠дей можна под≥лити на 4 групи (табл. 6).

«с≥данн€ кров≥ упов≥льнюЇтьс€ п≥д час охолодженн€. ѕри зв'€зу≠ванн≥ йон≥в кальц≥ю йонами щавлевоњ або лимонноњ кислоти кров втра≠чаЇ здатн≥сть до зс≥данн€. ѕерешкоджають зс≥данню кров≥ ≥ де€к≥ ре≠човини, зокрема гепарин, €кий добувають ≥з печ≥нки тварин, а також г≥рудин Ч препарат ≥з медичних п'€вок.

Ќа початку XX ст. австр≥йський учений  арл Ћандштейнер ≥ чесь≠кий медик ян янський встановили групи кров≥ (1902 р.).  . Ћандштей≠нер сформулював два основних правила переливанн€ кров≥: 1 Ч анти≠т≥ла н≥коли не виробл€ютьс€ проти своњх власних антиген≥в; 2Чв сиро≠ватц≥ кров≥ людини або тварин в норм≥ можуть бути антит≥ла т≥льки до антиген≥в, €ких немаЇ в ц≥Їњ особини. “ому люд€м, €к≥ мають ≤ групу кров≥, можна переливати лише ≤ групу.  ров ≤ групи можна переливати ус≥м (ун≥версальн≥ донори). ќсобинам, €к≥ мають IV групу кров≥, можна переливати кров ус≥х чотирьох груп (ун≥версальн≥ рецип≥Їнти). ќсоби≠нам, €к≥ мають II ≥ III групи кров≥ можна переливати т≥льки њх групи, або кров ≤ групи. ѕерше переливанн€ кров≥ в≥д людини людин≥ було зробле≠но в 1819 роц≥ лондонським професором Ѕленделем, а в –ос≥њЧпетер≠бурзьким л≥карем √.—.¬ольфом (1832 р.).

 р≥м груп, п≥д час переливанн€ кров≥ сл≥д враховувати ≥ так званий резус-фактор (терм≥н походить в≥д назви мавп макак-резус, в €ких упер≠ше було ви€влено цей чинник). –езус-фактор, €кий умовно познача≠ють л≥терами Ў≤, присутн≥й у 85% людей. “аких людей та њхню кров на-зивакпьрезус-позитивншш, ≥нших людей, у кров≥ €ких в≥н в≥дсутн≥й, Ч резус-негативними. –езус-фактор Ї спадковим ≥ незм≥нним прот€гом житт€. якщо кров, €ка м≥стить цю речовину, перелити людин≥, €ка њњ не маЇ, то у нењ утвор€тьс€ специф≥чн≥ антит≥ла. ѕовторне введенн€ так≥й людин≥ кров≥, €ка м≥стить резус-фактор, може викликати аглютинац≥ю еритроцит≥в ≥ т€жк≥ ускладненн€ в орган≥зм≥.

–езус-несум≥сн≥сть матер≥ ≥ плода (коли у плода кров резус-пози-тивна, а у матер≥ резус-негативна) може призвести до утворенн€ у ма≠тер≥ антирезус-аглютин≥н≥в, в≥дхиленн€ в≥д нормального прот≥канн€ ва≠г≥тност≥ ≥ до смерт≥ плода ≥ викиданн€ (€кщо концентрац≥€ антирезус-аглютин≥н≥в висока) або до народженн€ плода живим, але з гемол≥тич≠ною жовт€ницею.

” практиц≥ охорони здоров'€ з метою п≥дбору сум≥сноњ кров≥ дл€ переливанн€ визначають групову та резус-належн≥сть, а також прово≠д€ть пробу на ≥ндив≥дуальну та б≥олог≥чну сум≥сн≥сть.  ров перелива≠ють пр€мим (в≥д донора до рецип≥Їнта) ≥ непр€мими способами. ƒл€ непр€мого переливанн€ використовують консервовану кров або њњ зам≥≠нники. ” де€ких випадках переливають не ц≥льну кров, а окрем≥ скла≠дов≥ њњ частини: плазму або еритроцити (дл€ л≥куванн€ недокр≥в'€), тром≠боцити (при т€жких кровотечах). Ўироко використовують зам≥нники кров≥ Ч ф≥з≥олог≥чний розчин, виготовлений на основ≥ 0,9% розчину хло≠ристого натр≥ю. ƒо складу зам≥нника часто ввод€ть б≥лки, щоб попов≠нювати њх втрату п≥д час кровотеч≥.

ѕитанн€ дл€ самоперев≥рки

ўо таке внутр≥шнЇ середовище орган≥зму? «а рахунок чогоп≥дтримуЇтьс€ гомеостаз внутр≥шнього середовища орган≥зму?

” чому пол€гаЇ б≥олог≥чне значенн€ м≥жкл≥тинноњ речовини?

ўо таке л≥мфа? ѕо€сн≥ть механ≥зм утворенн€ л≥мфи. ¬изначтефункц≥њ л≥мфи.

ќхарактеризуйте функц≥њ ≥ склад кров≥.

” €ких органах утворюютьс€ формен≥ елементи кров≥?

¬изначте взаЇмозв'€зок будови ≥ функц≥й еритроцита (лейкоцита).

ўо таке ≥мун≥тет? ќбгрунтуйте внесок 1.1. ћечникова у створенн€ вченн€ про ≥мун≥тет.

як≥ види ≥мун≥тету ви знаЇте? як≥ структури орган≥зму беруть участь в ≥мунн≥й в≥дпов≥д≥?

ќбм≥ркуйте, чи можна сказати, що €кийсь вид ≥мун≥тету корисн≥ший за ≥нший?

” чому пол€гаЇ механ≥зм зс≥данн€ кров≥?

Ћ≥тература

Ѕугаев  .≈., ћаркусенко Ќ.Ќ. та ≥н. ¬озрастна€ физиологи€.Ч–остов-на-ƒону: "¬орошиловградска€ правда", 1975.Ч—.107-115.

≈рмолаев ё. ј. ¬озрастна€ физиологи€: ”чеб. пособ. дл€ студ. пед. вузов.Чћ.: ¬ьюш.шк., 1985.Ч—. 293-313.

«аЇць ¬.ј. јзбука —Ќ≤ƒу.Ч  .: "ћолодь", 1998.Ч95 с.

 исельов ‘.—. јнатом≥€ ≥ ф≥з≥олог≥€ дитини з основами шк≥льноњ г≥г≥Їни.Ч  .: –ад€нська школа, 1967.Ч —. 133-143.

 обець ≤.≤.,  обища ё.¬., ѕапушина “.¬. ѕро —Ќў Ч : "«доров'€", 1994.Ч81 с.

6. ћихайлов ¬.√. “айнь≤ крови («аметки гематолога).Ч ћ.: «нание, 1982.-160с.

—тарушенко Ћ.≤.  л≥н≥чна анатом≥€ ≥ ф≥з≥олог≥€ людини: Ќавч. пос≥бник.Ч  .: ”—ћѕ, 2001.Ч —. 77-86.

‘ролов ј.‘. —ѕ»ƒЧраначеловечества.Ч : «нание, 1989.Ч48с.

’рипкова ј.√. ¬озрастна€ физиологи€.Ч ћ.: ѕросвещение, 1978.Ч—. 190-208.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-10-01; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 577 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1622 - | 1583 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.