Ревматичний міозит та ревмоартрит

Ревматичний міозит — це загальна інфекційно-алергічна хвороба організму, що супроводжується дистрофічними процесами в системі сполучних тканин.

Етіологія. Збудником хвороби є ревматичний стрептокок, який знаходиться тривалий час у лейкоцитах і при певних умовах депонується у сполучно­тканинних утвореннях (переважно у макрофагах), зумовлюючи періодичні спалахи загострення процесу.

Сприяючі фактори — перевтома, переохолодження організму, або окремих його частин, незадовільні умови годівлі, утримання (знижується імунобіологічна реактивність організму).

Під час роботи ревматичні ураження частіше у м’язах, тривалий стійловий період — у суглобах.

Патогенез м’язового ревматизму. Ревматичний стрептокок виділяє фермент — стрептокіназу, який підвищує проникність клітинних мембран, кровоносних судин, виходить рідка частина крові, потім фібриноген, пізнише лейкоцити з ревматогенним фактором (РФ). РФ — розщеплює основну частину сполучних тканин і утворює з ними стійкі сполуки. Звільнена від зв’язків з білками, гіалуронова кислота, будучи гідрофільною, сприяє набряку сполучних тканин, Названого мукоїдним. При загостренні процесу виходить фібриноген, який просочує сполучно­тканинні елементи, м’язові волокна, перетворюється у фібрин, і розвивається фібриноїдний некроз. Змертвілі тканини розсмоктуючись, заміщуються клітинами сполучної тканини, і утворюються вузлики різних розмірів — формується ревматична гранулема (не лише у м’язах, а і в кровоносних судинах, міокарді, сухожиллях, сухожильних піхвах, на внутрішніх органах). При ревматизмі не обов’язкове пошкодження одночасно багатьох груп м’язів.

Клінічні ознаки. Розрізняють гостру і хронічну форму.

Гостра форма: раптовість захворювання, болючість пошкоджених м’язів, леткість болю, напружена хода, або кульгавість (зменшуються після тривалих рухів). М’язи напружені, болючі, щільні, але не збільшені в об’ємі. Часто болючість у місцях переходу м’яза в сухожилок чи апоневроз. Ревматичний процес зникає в одній групі м’язів і з’являється в іншій. Змінюється локалізація болю, характер кульгавості.

Загальні явища — субфебрильна пропасниця, прискорення пульсу, дихання. Видужання 1-2 тижні. Але після охолодження організму, інших факторів — рецидиви. При хронічному м’язовому ревматизмі пальпаторно знаходять тверді вузли.

Діагноз. Характерно — раптовість виникнення і гострий початок хвороби, леткість болю, симетричність уражень, позитивна реакція на препарати саліцилової кислоти.

Прогноз — при гострих — частіше сприятливий (але можливі рецидиви), при хронічному — внаслідок патологічних змін у тканинах, частіше незворотних — несприятливий.

Лікування. Сухе, тепле приміщення, якісні корма, багаті вітамінами групи В і С, солями Са, із раціону виключити кислі корми; дисенсибілізація та мобілізація захисних сил організму. Усунення вогнищ інфекції.

а) Призначають протимікробні засоби: внутрішньом’язово — терапевтичні дози біциліну-5, Амоксоцилін-15, Байтрил-5% тощо.

б) Протиалергічні засоби: саліцилати натрію внутрішньовенно 10% розчин 100-200 мл, внутрішньовенне — 10% СаСl2 до 150 мл великим і 40% глюкози (до 300 мл) декілька днів.

в) застосовують нестероїдні протизапальні препарати: бутадіон (внутрішньо 5-10г великим тваринам), 50%-ний розчин анальгіну 20мл та 2,5%-ний розчин диклофенаку-натрію внутрішньом’язово.

0,25% новокаїну до 200 мл внутрішньовенно.

Місцево втирають — 1-2 рази на день — суміш: із метилсаліцилату, камфорного спирту, розчину аміаку, ксероформу, масла блекоти з подальшим теплим укутуванням.

В хронічних випадках: підшкірно — метилсаліцилат (до 15 мл) в кількох місцях уражень. Можна кортикостероїди: преднізолон та гідрокортизон всередину до 200 мг, дексаметозон(0,1 мл/кгмаси). Як десенсибілізуючі: Na тіосульфат, димедрол, супрастин, тавегіл.

Профілактика. Своєчасно усувати септичні вогнища, оберігати від простуди, переохолодження, протягів

Ревматичний артрит — це загальна інфекційно-алергічна хвороба організму, що супроводжується дистрофічними процесами в системі сполучних тканин.

Прояви:
1. Переважне ураження великих суглобів (колінні, ліктьові, гомілковостопні);

1. Симетричність ураження;

2. Швидкий позитивний ефект після застосування нестероїдних протизапальних препаратів;

3. Доброякісний перебіг артриту, деформація суглоба не залишається.

Етіологія. Збудником хвороби є ревматичний стрептокок, який знаходиться тривалий час у лейкоцитах і при певних умовах депонується у сполучно­тканинних утвореннях (переважно у макрофагах), зумовлюючи періодичні спалахи загострення процесу.

Сприяючі фактори — перевтома, переохолодження організму, або окремих його частин, незадовільні умови годівлі, утримання (знижується імунобіологічна реактивність організму).

Під час роботи ревматичні ураження частіше у м’язах, тривалий стійловий період — у суглобах.

Патогенез суглобового ревматизму. Ревматичний стрептокок виділяє фермент — стрептокіназу, який підвищує проникність клітинних мембран, кровоносних судин, виходить рідка частина крові, потім фібриноген, пізнише лейкоцити з ревматогенним фактором (РФ). РФ — розщеплює основну частину сполучних тканин і утворює з ними стійкі сполуки. Звільнена від зв’язків з білками, гіалуронова кислота, будучи гідрофільною, сприяє набряку сполучних тканин, Названого мукоїдним. При загостренні процесу виходить фібриноген, який просочує сполучно­тканинні елементи, м’язові волокна, перетворюється у фібрин, і розвивається фібриноїдний некроз. Змертвілі тканини розсмоктуючись, заміщуються клітинами сполучної тканини, і утворюються вузлики різних розмірів — формується ревматична гранулема (не лише у м’язах, а і в кровоносних судинах, міокарді, сухожиллях, сухожильних піхвах, на внутрішніх органах).

Клінічні ознаки. Розрізняють гостру і хронічну форму.

Гостра форма: хвороба зустрічається частіше в сиру дощову погоду – весна, осінь. Раптовість захворювання, болючість пошкоджених суглобів, леткість болю, напружена хода, або кульгавість (зменшуються після тривалих рухів). Суглоби болючі, флуктують в ділянках виворотів, збільшені в об’ємі.

Загальні явища — тварина пригнічена, швидко втрачає масу тіла, у спокої часто переступає ногами, субфебрильна пропасниця (температура тіла піднімається на 2ºС), прискорення пульсу, дихання. Характерна летючість. Видужання 1-2 тижні. Але після охолодження організму, інших факторів — рецидиви.

При хронічному ревматичному артриті (проявляється поліартритом), спостерігаються: потовщення суглобу та оточуючих тканин; деформація та туго рухомість одного, або декількох суглобів, рецедивуюча кульгавість з шумами тертя, або хрусту.

Діагноз. Характерно — раптовість виникнення і гострий початок хвороби, леткість болю, симетричність уражень, позитивна реакція на препарати саліцилової кислоти.

Прогноз — при гострих — частіше сприятливий (але можливі рецидиви), при хронічному — внаслідок патологічних змін у тканинах, частіше незворотних — несприятливий.

Лікування. Сухе, тепле приміщення, якісні корма, багаті вітамінами групи В і С, солями Са, із раціону виключити кислі корми; дисенсибілізація та мобілізація захисних сил організму. Усунення вогнищ інфекції.

а) Призначають протимікробні засоби: внутрішньом’язово — терапевтичні дози біциліну-5, Амоксоцилін-15, Байтрил-5% тощо.

б) Протиалергічні засоби: саліцилати натрію внутрішньовенно 10% розчин 100-200 мл, внутрішньовенне — 10% СаСl2 до 150 мл великим і 40% глюкози (до 300 мл) декілька днів.

в) застосовують нестероїдні протизапальні препарати: бутадіон (внутрішньо 5-10г великим тваринам), 50%-ний розчин анальгіну 20мл та 2,5%-ний розчин диклофенаку-натрію внутрішньом’язово.

0,25% новокаїну до 200 мл внутрішньовенно.

Місцево втирають — 1-2 рази на день — суміш: із метилсаліцилату, камфорного спирту, розчину аміаку, ксероформу, масла блекоти з подальшим теплим укутуванням.

В хронічних випадках: підшкірно — метилсаліцилат (до 15 мл) в кількох місцях уражень. Можна кортикостероїди: преднізолон та гідрокортизон всередину до 200 мг, дексаметозон(0,1 мл/кгмаси). Як десенсибілізуючі: Na тіосульфат, димедрол, супрастин, тавегіл.