Джерела та наслідки забруднення водних ресурсів

Якість води обумовлена як природними, так і антропогенними факторами. В результаті інтенсивного використання водних ресурсів змінюється не тільки кількість води, а й складові водного балансу, гідрологічний режим водних об’єктів, і, найголовніше, змінюється її якість.

Пояснюється це тим, що більшість річок і озер є одночасно джерелами водопостачання та приймачами господарсько-побутових, промислових і сільськогосподарських скидів.

Основними видами господарської діяльності, які впливають на якісні та кількісні зміни водних ресурсів, є:

· водоспоживання на промислові та комунальні потреби;

· скиди відпрацьованих вод;

· урбанізація, створення водосховищ;

· зрошення й осушування земель, агромеліоративні заходи тощо.

При цьому на кожному водозборі можуть одночасно діяти якщо не всі, то більшість із перерахованих факторів. У зв’язку з цим при водогосподарському плануванні та регулюванні якості води необхідно враховувати вплив кожного з цих факторів окремо та всіх разом.

Серед забруднень розрізняють фізичне, хімічне, біологічне й теплове.

Фізичне забруднення води відбувається внаслідок накопичення в ній нерозчинних домішок (піску, глини, мулу) в результаті змивання дощовими водами з розорених ділянок (полів), надходження суспензій з підприємств гірничодобувної промисловості, потрапляння пилу, який переноситься вітром у суху погоду тощо. Тверді частинки погіршують прозорість води, пригнічують розвиток водяних рослин, тварин, забивають зябра риб, погіршують смакові якості води, іноді роблячи її взагалі непридатною для споживання.

Хімічне забруднення відбувається через надходження у водойми зі стічними водами різних шкідливих домішок неорганічного (кислоти, луги, мінеральні солі та добрива) та органічного (нафта й нафтопродукти, миючі засоби, органічні добрива тощо) складу.

Шкідлива дія токсичних речовин, які потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту (прогресуюче збільшення вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга). Особливої шкоди водоймам завдають нафта та нафтопродукти, які утворюють на поверхні води плівку, що перешкоджає газообміну між водою та атмосферою і знижує вміст кисню у воді. В результаті розливу 1 т нафти плівкою покривається 12 км² води. Згустки мазуту, осідаючи на дно, вбивають донні мікроорганізми, які беруть участь у процесі самоочищення води. Внаслідок гниття донних осадів, забруднених органічними речовинами, виділяються шкідливі сполуки, зокрема сірководень, які отруюють усю воду у водоймах.

До основних джерел забруднення води належать хімічні, нафтопереробні й целюлозно-паперові комбінати, великі тваринницькі комплекси, гірничодобувна промисловість. Серед забруднювачів води особливе місце посідають синтетичні миючі засоби. Ці речовини надзвичайно стійкі і зберігаються у воді роками.

Біологічне забруднення водойм полягає у надходженні до них із стічними водами різних мікроорганізмів (бактерій, вірусів), спор грибів, яєць гельмінтів і т.д., багато з яких є хвороботворними для людини, тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки, а також стоки м’ясокомбінатів, підприємств з обробки шкір, деревообробних комбінатів.

Теплове забруднення води відбувається внаслідок спускання у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних об’єктів. Тепла вода змінює термічні та біологічні режими водойм і шкідливо впливає на їхніх мешканців. Як показали дослідження гідробіологів, вода, нагріта до температури 26–30 °С, негативно впливає на мешканців водойм, а якщо температура води піднімається до +36 °С, риба гине. Найбільшу кількість нагрітої води у водойми скидають АЕС. Забезпечення належної кількості та якості води є однією з найбільш вважливих проблем і має глобальне значення. Ще до нашої ери Аристотель вказував на необхідність раціонального використання чистої води та відділення її від тієї, котра використовується для господарських потреб. На сьогодні стан 66 % водних джерел за якістю води не відповідає нормативним вимогам.

Забруднення зазнають не тільки поверхневі води, але і підземні, перш за все ґрунтові та підґрунтові води. Серед антропогенних джерел забруднення підземних вод особливу роль відіграють ємкості для складування відходів, стави-накопичувачі, випаровувачі, хвостосховища, шламосховища, золовідва –вали, поля зрошення та фільтрації тощо. Найбільшу небезпеку становлять поверхневі та земляні ємності для зберігання стічних вод, а також ємкості для зберігання рідкого палива.

Найбільшу небезпеку для природних вод і живих організмів становлять радіоактивні відходи. Забруднена вода може стати непридатною для водокористувачів. Ось чому при оцінці впливу господарської діяльності на водні ресурси необхідно враховувати не тільки їх кількісні, але і якісні зміни.

В таблиці 20.1. наведена динаміка скиду забруднюючих речовин в основні ріки та моря України за 1992–1998 рр. (тис. т на рік).

Таблиця 20.1