Дисплазія кульшового суглоба

Дисплазіякульшового суглоба – вроджений вивих стегна, що характеризується недорозвиненням тканин кульшового суглоба. Вона як правило двохстороння.

Етіологія. Спадковість. Сприятливі до хвороби: сенбернари, ньюфаундленди, бернські та німецькі вівчарки, ротвейлери і боксери. Велику роль відіграють швидкий ріст у ювенальний період та надмірна годівля.

Клінічні ознаки. Неспецифічні симптоми: швидка втомлювальність, кульгання на одну або обидві задні кінцівки, скута або вихляюча хода; нестійкість задніх кінцівок на гладкій підлозі; слабкість опори задніх кінцівок при вставанні та стрибку; повна неспроможність обпирання на задні кінцівки; атрофія м’язів стегна, асиметрія ділянки кульшових суглобів; ротація (поворот стегна всередину при посадці).

Специфічні симптоми хвороби – відносне обмеження рухливості в суглобі; лускання в ньому при пасивному повороті стегна всередину; зміщення головки стегнової кістки до суглобової западини при відведенні стегна вбік; візуальне вкорочення кінцівки; випинання великого вертлюга та його окресленість.

Лікування. Консервативне лікування застосовують при незначних симптомах та на ранніх стадіях дисплазій. Воно передбачає: збалансування дієти, зменшення навантаження на суглоб, застосування хондропротекторів, а у разі загострення процесу - протизапальних нестероїдних препаратів. Для збалансування дієти призначали рекомендовані Асоціацією спеціалістів ветеринарної медицини України відповідно до віку собак раціони PEDIGREE або вітамінно-мінеральний комплекс SA-37 фірми INTERVET для цуценят. Для зменшення навантаження на суглоб тваринам призначали нетривалі (до 1 години), але регулярні (3-4 рази на добу) прогулянки на поводку з униканням форсованих рухів. З хондропротекторів застосовували двократні з тижневим інтервалом внутрішньовенні ін'єкції хіонату (по 0,1 мл /кг). Із нестероїдних протизапальних препаратів призначали всередину аспірин (кількома прийомами у дозі 25 мг/кг на добу, через кожні 2-3 дні), парацетамол (по 25 мг/кг на добу за чотири прийоми), а у разі виникнення ускладнень - римадил (по 2-4 мг/кг на добу за два прийоми до 7 днів, потім 2 мг/кг на добу за один прийом) або піроксикам (по 0,3 мг/кг кожні 48 годин).

При його незначній ефективності або тяжкому ступені дисплазії залежно від показань застосовують різні методи оперативного лікування - операції на гребінчастому м'язі, ампутаційну артропластику кульшового суглоба, корекційну остеотомію таза і стегнової кістки.

Розсікання або видалення гребінчастого м'яза показане за відсутності підвивиха голівки стегнової кістки з метою зняття болю, спричиненого його спазмом. Це швидко послаблює симптоми дисплазії, хоча не запобігає подальшому розвиткові її ускладнень. При ампутаційній артропластиці кульшового суглоба проводять резекцію голівки та шийки стегнової кістки, в результаті чого в ділянці проксимального її кінця утворюється несправжній суглоб. Операція показана у собак невеликих порід при тривалому перебігу дисплазії кульшового суглоба та неможливості забезпечення його стабільності іншими оперативними методами. Метою корекційної остеотомії стегнової кістки є збільшення стабільності кульшового суглоба шляхом заглиблення голівки стегнової кістки в кульшову западину. Цього досягають вилученням клиноподібної ділянки стегнової кістки для надання куту між шийкою стегнової кістки та її повздовжньою віссю значення близько 135 градусів. Метою потрійної остеотомії таза є поліпшення стабільності кульшового суглоба шляхом ротації у латеральний бік кульшової западини після відокремлення хірургічним шляхом частин лобкової, сідничної та клубової кісток, які її формують. У результаті цього створюються умови для більш глибокого входження голівки стегнової кістки в кульшову западину. Операція показана у випадках, коли кульшова западина неглибока, але її форма приблизно відповідає формі голівки стегнової кістки, а кут між шийкою стегнової кістки та її повздовжньою віссю близький до нормального (145 градусів).