Природні ресурси Землі їх класифікація та характеристика

Змістовий модуль 4. Концептуальні основи неоекології.

 

Тема 16. Природні ресурси та проблема їх використання.

Природні ресурси Землі їх характеристика

Класифікація природних ресурсів

Принципи раціонального природокористування

Природні ресурси Землі їх класифікація та характеристика

Природні ресурси — сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства. Природні ресурси — це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

За своєю матеріальною сутністю природні ресурси вважаються частиною географічного середовища. Це — сукупність природ­них умов існування та діяльності людей. Вони належать до компонентів природи, а відтак їх розподіл на Землі та концентрація в її надрах визначаються природними закономірностями.

Для життя та діяльності людям необхідні такі ресурси:

- біологічні – повітря, вода, харчові продукти тваринного й рослинного походження;

- мінеральні й енергетичні – руди, нафта, вугілля тощо;

- кліматичні;

- простір для життя, роботи та відпочинку;

- генетичний фонд.

Використання й переробка людиною природних ресурсів супроводжується поверненням у біосферу інших компонентів – залишків або відходів. Вони забруднюють біосферу, знижують цінність інших, ще невикористаних, ресурсів.

Природні ресурси Землі поділяються на умовно невичерпні (енергія сонця, океану, вітру й земельних надр, а також повітря й вода) та вичерпні, до яких належать відновлювані (рослинний, тваринний світ і родючість грунтів) і невідновлювальні (життєвий простір, енергія рік, корисні копалини).

Нарешті, чи не найголовнішим ресурсом людства є його розум. Підраховано, що сумарна маса мозку людства становить сьогодні 9млн.т. Можливості розуму безмежні.

Головне питання – чи зуміє людство правильно розпорядитися цим чудом, яке йому дала природа.

Біологічні ресурси. Біологічні ресурси необхідні для життя людини, задоволення її фізіологічних потреб. Такі з них, як вода й атмосферне повітря, могли б вважатися невичерпними, настільки вони великі за об’ємом і масою. Проте, людині потрібні не повітря й вода взагалі, ці речовини повинні мати цілком певні властивості та якість. А нині, в зв’язку з активними викидами в атмосферу різних шкідливих відходів діяльності людини вода й повітря на Землі забруднення, а в деяких регіонах вони стали шкідливими для людей і непридатними для технологічних потреб.

Щодо харчових продуктів, то перш за все, виникає запитання, чи може взагалі Земля прогодувати швидко зростаюче людство. Згідно з оцінками економістів і вчених-природничників, за умови оптимальної організації господарства Земля може прогодувати й дати інші види сировини 10-12 млрд. людей. А нині, коли на Землі живе понад 5 млрд. чоловік, примара голоду нависла над багатьма країнами, особливо африканськими й латиноамериканськими, що лише недавно стали на шлях активного розвитку. За даними ВОЗ (організація ООН з питань охорони здоров’я), щорічно на Землі безпосередньо від голоду та хвороб, зумовлених недоїданням, вмирає 3 млн. дітей. Це – ганьба для людства, що витрачає величезні кошти на воєнні потреби.

Оскільки земель, які могли б бути додатково використані для сільськогосподарських потреб, в першу чергу для вирощування зерна, на Землі вже практично не залишилося, єдиним шляхом збільшення кількості харчових продуктів є інтенсифікація сільськогосподарського виробництва. Відомий російський вчений-генетик М.Тимофєєв – Ресовский ще в 1968 р. запропонував програму інтенсифікації. В найзагальніших рисах вона передбачає такі заходи.

1. Підвищити щільність зеленого покриву планети. Засоби сучасної науки й технології дозволяють збільшити його в 1,5 – 2 рази порівняно з станом сьогодні. Поки що ж ми, люди, в своїй господарській, промисловій діяльності та в побуті, навпаки, скорочуємо його.
2. Намагатися підвищувати у рослинних угрунтовуваннях, що вкривають Землю, частку рослин з найвищим ККД поглинання сонячної енергії в процесі фотосинтезу (в різних видів рослин він коливається від 2 – 8%). Цей захід теж може підвищити продуктивність біосфери (її материкової ділянки) ще в 1,5 – 2 рази.
3. Різко підвищити продуктивність біосфери шляхом точного вивчення процесу відтворення мас рослинності, відновлення запасів корисних для людини, тварини, хутрових звірів. Дуже великі ще невикористані ресурси зберігає Світовий океан. Підраховано, що річна первинна продукція океану становить 600 – 800 млрд. тонн біомаси. Споживається ж її сьогодні в 10 тис разів менше.
4. Збільшити продуктивність сільськогосподарських культурних рослин і домашніх тварин. Підвищення ефективності й прискорення селекції культурних рослин і домашніх тварин мають грунтуватися на досягненнях генетики, зокрема генної інженерії. Слід наголосити, що майже 3 млн. видів рослин, тварин і мікроорганізмів, що становлять населення біосфери, людина може ще вилучити для одомашнення й селекції дуже багато видів. Усього людиною було одомашнено кілька десятків видів рослин і тварин, отже, залишилися ще великі невикористані резерви живої природи.
5. Нарешті, більш активно втручатися до тієї ланки біосферного кругообігу речовин, де має місце розклад органічних речовин, тобто до виходу з біосферного кругообігу. Слід організувати справу так, щоб не допускати розкладу органічних речовин до малоцінних дрібних молекул газів і неорганічних солей, а вловлювати більш цінні великі органічні молекули вуглеводів, білків, жирів.

Мінеральні й енергетичні ресурси. Мінеральні й енергетичні ресурси – головне джерело матеріального виробництва суспільства. Основою енергетики людства нині є викопне вуглеводневе паливо (вугілля, нафта, природній газ). Це дуже нераціональне використання багатств, які природа накопичувала протягом цілих геологічних ер. Справа в тому, що вуглеводневі ресурси є прекрасною сировиною для хімічного синтезу. Проте, ми змушені спалювати цю цінну сировину, оскільки інші способи добування електричної й теплової енергії на сьогодні розроблені ще недостатньо.

Запаси руд металів теж значною мірою вже вичерпані. Точніше, вичерпані чи вичерпуються багаті родовища руд у верхніх горизонтах земної кори. Нині розробляють і бідніші руди, родовища, що залягають глибше, в складніших геологічних умовах. Це здорожує мінеральну сировину, робить її більш дефіцитною. Проте, говорити сьогодні про неминучу кризу мінерально-енергетичних ресурсів некоректно. Вчені й технологи розробляють нові методи видобування цінних компонентів з бідних руд, впроваджують замінники цінних металів, дедалі повніше використовуються вторинні ресурси, тощо. Дуже великим і майже невикористаним резервом цих ресурсів є Світовий океан.

Кліматичні ресурси. Люди живуть у всіх кліматичних зонах Землі – від тропіків до полярних широт. Однак, у екстремальних умовах людина змушена витрачати надто багато сил і ресурсів для забезпечення життя і діяльності. Дехто з футурологів прогнозує, що в майбутньому переважна частина людства буде постійно жити в субтропіках типу середземноморських, де благодатний клімат не потребує великих витрат на опалення, де можна будувати легкі житла й не носити теплий одяг, а смачні й поживні субтропічні овочі і фрукти споживати, не перевозячи їх за тисячі кілометрів. Проте, на нашу думку, ніколи не залишаться безлюдними середні широти з помірним кліматом.

Клімат зазнає періодичних змін, які мають тенденцію до ритмічності й циклічності. Діяльність людини вносить корективи в природні кліматичні цикли. Так, спалювання великої кількості мінерального палива зумовлює глобальне потепління клімату, а якщо процес розвиватиметься так і надалі, це може мати негативні для людства наслідки. Досі існує небезпека катастрофічних глобальних змін клімату в разі ядерного конфлікту, який може призвести до загибелі не лише людства, а й біосфери в цілому.

Життєвий простір. З загальної площі материків (148,85 млн км²) 15,1 млн км² обробляється та зайнята містами й селами, 30,5 – луками й пасовиськами, 61,65 – скелями, пустелями, льодовиками, тощо, 41,6 млн км² – лісами.

Людина освоює простір і у вертикальному напрямку: збільшується висота будинків у містах, освоюється й підземний простір (метро, трубопроводи).

Накопичений досвід свідчить, що для збереження природного середовища, тобто щоб не порушити кліматичних умов і забезпечити виробництво харчових продуктів в необхідній кількості, а також відпочинок людей, треба близько 30% площі залишити в стані, наближеному до природного (національні парки, ліси, заказники). Половина з тих 70% площі, що залишається, має відводитися під виробництво продуктів харчування. Зменшення площ „дикої” природи неприпустиме, бо це неодмінно призведе до екологічної катастрофи. Слід зазначити, що абсолютно „дикими”, недоступними для втручання людини, повинно бути лише 3 – 5% площі, але вона має дуже велике значення, бо забезпечує збереження рідкісних видів рослин і тварин (заповідники).

Генетичний фонд. Сукупність видів рослин і тварин Землі становить її безцінний скарб – генетичний фонд. На землі немає „непотрібних” чи „шкідливих” видів живих організмів, кожен з них – унікальне творіння природи чи Бога і може знайти найнесподіваніше застосування не сьогодні, так у майбутньому. Прикладів можна навести безліч. Розглянемо, скажімо, акул. Промислове значення акул мізерне, бо їх м’ясо без спеціальної складної обробки до вживання не придатне, акули з’їдають багато цінних (для нас) риб, акули-людоїди наводять жах на жителів прибережної смуги океану. Однак нещодавно з’ясувалося, що акула – єдина жива істота (з високорозвинених), яка ніколи не хворіє на злоякісні пухлини. Вчені намагаються розкрити цей секрет акули,виділити з її організму речовину чи речовини, що захищають від раку.

Або ж, скажімо, отруйні змії. Почуття страху перед ними в нас, мабуть, існує з часів наших мавпячих предків. Але ж отрута змій – це безцінна сировина для виробництва багатьох ліків, і нині суха отрута деяких зміїв на міжнародному ринку цінується набагато дорожче за золото.

Тому необхідно пам’ятати та пропагувати серед населення такий принцип: повне знищення будь-якого виду рослин чи тварин неприпустиме! Справа ще й у тому, що в природі кожен вид організмів відіграє свою незамінну роль, і вилучення його автоматично призводить до зникнення цілого ланцюжка інших видів. Результати спостережень свідчать, що зникнення лише одного виду вищих рослин автоматично зумовлює зникнення до 30 видів безхребетних тварин, пов’язаних з ним.

Генетичне розмаїття деяких видів і культурних рослин є безцінним скарбом для селекціонерів, що працюють над створенням сортів, стійких до хвороб і шкідників, здатних витримувати посуху, заморозки, тощо, та давати високі сталі врожаї. Але з впровадженням нових цінних гібридних сортів культивація інших сортів цих рослин припиняється, й вони зникають. Крім того, вирощування обмеженої кількості нових високоврожайних сортів є дуже ризикованим. Генетично однорідний сорт певний час може давати дуже високі врожаї, як це було, скажімо, в Індії та Індонезії в 60 – 70 роках під час так званої зеленої революції. За рахунок впровадження нових сортів пшениці й рису, ці країни нагодували своє населення й навіть стали експортерами зерна. Але ось з’являються нові різновиди, нові мутації збудників хвороб чи шкідників, проти яких ці сорти виявляються беззахисними. Наслідки можуть бути трагічними, бо врожай гине одразу на великих площах, зайнятих генетично однорідними рослинами.

Таких прикладів чимало в історії цивілізації. Наприклад, у 1845 р. у Ірландії спалахнула хвороба картоплі, викликана мікроскопічним грибком, випадково завезеним із Мексики. Картопля, основний продукт харчування ірландських селян, повністю загинула, в наслідок чого, більше мільйона ірландців померло з голоду.

У генетичній скарбниці природи є безліч видів, чудові властивості яких вчені лише починають вивчати. Так, за рахунок використання для гібридизації одного з сортів турецької пшениці, стійкої до грибкових захворювань, США щорічно заощаджує 50 млн.дол. Ще більшу економію (до 160 млн.дол. щорічно) мають американські фермери завдяки вирощуванню гібриду ячменю, стійкого до хвороби, відомої під назвою жовта карликовість. Його вивели використовуючи дикоростучий вид ефіопського ячменю.

Навіть зовсім непоказні дикі рослини можуть виявляти несподівані властивості і використовуватися, зокрема, в медицині. Наприклад, екстракт, одержаний із рожевого барвінку, мешканця тропічних лісів Мадагаскару, виявився ефективними ліками проти дитячої лейкемії. А з корінців одного з китайських сортів огірка, фармацевти виділили речовину, що згубно діє на вірус СНІДу.

Мексиканський квасолевий довгоносик, крихітний (розміром менше 1 мм) жучок, спричинив втрату 25% врожаю квасолі в країнах Африки та 15% - у Південній Америці. Цей шкідник надзвичайно стійкий до пестицидів. Біологи відшукали в тій же Мексиці дикоростучу квасолю, боби якої містять „несмачний” для довгоносика білок. Ген, що керує синтезом цього білка, було введено в спадковий апарат культурного сорту квасолі й одержано рослину, стійку до шкідника.

Зберегти генетичний фонд Землі якомога повнішим – одне з головних завдань, що стоять перед людством. Одним із шляхів вирішення цього завдання є створення заповідників у різних природних зонах Землі. Інший шлях – створення генетичних фондів. Цю роботу започаткував видатний російський генетик М.І.Вавилов. протягом 20-30 років він виїздив у експедиції по всьому світу, шукаючи дикоростучих родичів пшениці, жита, картоплі та інших цінних рослин. Вавилов визначив 9 географічних зон, де, на його думку, тисячі років тому почалися вирощування й селекція злаків та інших рослин, які нині є основою харчового раціону людства. Він заснував у Ленінграді перший у світі насінневий фонд, куди з усього світу надходили тисячі зразків, зібраних ним і його співробітників.

Нині в світі налічується понад 80 національних центрів. Цей безцінний генетичний скарб є резервним фондом людства, призначений для відновлення втрачених видів чи проведення селекційних робіт.

Майбутнє генетичного фонду людини, здоров’я людства повністю залежать від стану навколишнього середовища. Потужне виробництво, яке безперервно збільшується, структури споживання, що не забезпечують стійкого розвитку цивілізації, зростання населення планети, кількість якого, за даними ООН, до 2020 року досягне 8 млрд. чоловік, призвели до погіршення стану навколишнього середовища, що може спричинити повну деградацію екосистем, дегенерацію та вимирання в людському суспільстві.

Тому стратегія розвитку людства має передбачати комплексне вирішення проблем зростання населення, здоров’я, екологічних систем і використання природних ресурсів. Вирішення демографічних проблем слід включати до національних стратегій стійкого розвитку, де чітко оцінюються ресурсні потреби, здоров’я та можливості забезпечення населення. Необхідно також передбачити масові міграції населення внаслідок екологічних і соціальних катастроф, розробити програми з захисту населення, зменшення смертності дітей і покращення їх здоров’я. Потрібно врахувати глобальні демографічні тенденції збільшення народжуваності в південних країнах, в порівняні з північними, а також поширення СНІДу.

СНІД – це нова, перша в історії глобальна смертельна інфекція, яку людство досі не може подолати. Вчені вважають, що СНІД – не лише хвороба, а й відображення певного етапу розвитку людства – єдиного складного організму в біосфері, здоров’я якого пов’язане з здоров’ям біосфери. СНІД – загальнолюдська екологічна проблема, вирішення якої потребує глобальних об’єднаних зусиль.

За даними постійної комісії Верховної Ради України з питань здоров’я людини, смертність в Україні постійно зростає (1988 – 600044чол., 1989 – 600590 чол., 1992 – 697100чол.), а народжуваність знижується (1988 – 744364 чол., 1989 – 692076 чол., 1992 – 596785чол.) що є першою ознакою вимирання.