Батьки 11‑А класу

Дорогі мої! Усі роки в школі були веселощами. Але останній рік видався найбільш насиченим. Ми за один лиш рік вивчили все те, що нормальні люди вчать за 11 років. Ми змогли посваритися один з одним, але при цьому все одно захищати честь всього класу. Тільки наш клас за всі 11 років не прогуляв жодного уроку. І тільки ми попри всі сварки залишаємося дружнім класом, сім’єю. І є відкритим одне питання: як наша люба Інна Валеріївна змогла виростити таку велику, багатодітну родину? Особисто від себе хочу сказати «Дякую» тим, хто був зі мною всі ці роки. По-перше, вдячність має належати компанії «Холопів». Мої кохані дівчатка, я буду за вами сумувати, чесно. Усі ці нескінченні балачки, постійні «Ляшка в президенти!» та «Я вас люблю», мимовільні «сварочки» з приводу бородатої переможниці Євробачення, побажання солодких снів опівночі, обійми… Я не знаю, чи зможу жити без цього. Однозначно, наше товариство розмальовувало будні у яскраві кольори, перетворюючи смуток на нестримний сміх. Дякую вам! По‑друге, не можу забути і ту, яка йшла зі мною шість років пліч-о-пліч. Євгеніє, хоч ти й зрадила в дечому мене, я вдячна тобі за нашу дружбу, прогулянки та особисті розмови. Сподіваюся, якщо ми зустрінемося з тобою через кілька десятків років, то будемо згадувати один одного лишень із посмішкою на вустах. По-третє, хочеться сказати «Дякую» Лілії. Зараз між нами деяка стіна непорозумінь. Але я пам’ятаю наші дискусії, розмови на грані особистісного, постійні звертання на «Кіся», мрії про літературні премії та перемоги у конкурсах. Спасибі тобі за те, що була поряд. Своїх однокласників не хочеться забувати. Зовсім. Зараз не розумію, як моя мама може забути ім’я свого однокласника. Сподіваюся, навіть у старості я буду із ясною свідомістю пам’ятати кожного. Дякую вам за всі 11 років! А ще хочу згадати ту людинку, яка взялася за моє перевиховання. Класний керівник та просто гарна жінка – Інна Валеріївна. Дякую Вам за те, що показали мені хоча б деякі риси дорослого життя, що пристосували до нього, що не здавалися та стояли на своєму. Якою я є зараз – майже повністю Ваша заслуга. Чесно! Я задоволена результатом. Дякую Вам, що терпіли всі мої вибрики. Дякую, що були поряд у складні моменти. Дякую, що завжди допомагали. Дякую, дякую, дякую! І загалом «Спасибі» адресується кожному, хто розділяв зі мною шкільні труднощі і радощі! Я вас не забуду! Семенюченко Вікторія