Заповіт випускнику!

Не згуби в своїм серці "людину",

Світу правди полум'я неси,

Не цурайся, люби Україну,

Бережи своє чесне ім'я.

Розгорни соколині крила,

Прапор "волі" здійми догори,

Хай несуть Твої дужі вітрила

Лише могутні, попутні вітри.

Хай щасливою буде дорога,

Котру вибереш Ти серед всіх.

Пам'ятай і молися до Бога,

Душу хай не оскверняє гріх.

Не забудь своїх друзів ніколи,

І затям, як святий "заповіт",

Що є мама і тато, є вчитель, є школа,

Котрі вивели Тебе у дорослий цей світ!

Щасти Вам у всьому! У добру путь

Тузікова Алла Миколаївна, директор НВК ім. Л.І. Бугаєвської

Дорогі випускники! У кожної людини, як стверджує легенда, є два береги: від одного з них людина відпливає, а до іншого неодмінно має пристати. На цій дорозі завжди трапляється багато труднощів, перешкод, є зупинки надії, юності, любові. Де б ви, дорогі випускники, не зупинялися, які б перешкоди не ставали на вашому шляху, вам далеким теплим вогником завжди світитиме берег маленької дивної країни – Дитинства. Ви стоїте на порозі такого складного й непростого дорослого життя. У стінах школи ви отримали безцінний капітал знань і досвід, який обов'язково допоможе обрати правильну дорогу в житті! Кожен із вас тепер здатний відстояти свою думку й витримати будь‑які випробування для досягнення успіху. Шкільна пора назавжди залишиться у вашій пам'яті. Нехай дружба, яка зав'язалася в ці роки, стає тільки міцніше, а поради шкільних наставників не забуваються.

Нехай вам небо безхмарне сміється,

Нехай вам усе в житті удається,

Бажаю щастя на кожній стежині,

Вірних друзів завжди на путі.

І нехай усе, що потрібно людині

Супутником буде у вашім житті!

Васильєва О.С., учитель української мови та літератури, заступник директора

Дорогі випускники! У цей день, коли ви прощаєтеся зі школою, із своїм дитинством, хочеться побажати Вам чогось особливого. Перед Вами – дорога під назвою «життя». Багато чого Ви зустрінете на цій дорозі, гарного й недуже. Та хочу побажати найголовнішого: Хай мирним буде небо, хай теплим буде сонце, хай вода буде чистою, хай земля під ногами не схитнеться. Люди, які зустрінуться на Вашому життєвому шляху, – будуть добрими, а друзі – вірними, незгоди – тимчасовими і незначними. Нехай ваші руки, до чого б вони не доторкнулися, народжують лише красу, добро і життя, а серця хай повняться любов’ю. Щасти Вам!

З повагою Біленко Л.А., учитель хімії

Юні друзі! Сьогодні в час розлуки зі школою, візьміть це слово у довгу, інколи тернисту і звивисту, натруджену дорогу життя. Нехай спогад про рідну школу сяє Вам навіть тоді, коли згасає віра у власні сили. Нехай школа залишається для Вас тим промінчиком любові, добра, який вказує, як іти, щоб не збочити, не оступитися. А ще візьміть у дорогу життя отчий дім, ніжну мамину пісню, рідну солов’їну мову. Нехай же Вас Господь благословляє у світлу путь на добрії діла! На вірну стежку завжди наставляє, щоб доля в Вас щасливою була! Пивовар В.І., учитель інформатики

Любі мої! От і підходять до завершення 7 років нашого спільного класного життя. Наче зовсім недавно я зустріла збентежених 5‑класників. І подумала, що я буду з такими малими дітьми («крошками») робити, бо напередодні попрощалась з дорослими 11‑класниками…. Але закрутило, завертіло, день за днем, справа за справою… Ви дорослішали, ставали самостійнішими. І я хочу вам подякувати за те, що саме ви були моїми учнями, моїм класом. А сьогодні ви вирушаєте у самостійне життя. Та чи готові ви до цього? Самі, не знаючи дороги… Знову щось шукати, знову з кимось дружити, когось втрачати. Вирішувати нові проблеми. І я хочу, щоб ви зрозуміли, що воно не таке вже й просте. Що найбезтурботніші ваші роки залишились позаду. Життя буде ставити перед вами багато знаків запитання, але поряд не буде мами, не буде тата, які блискавично дадуть пораду з будь‑ якої проблеми, не буде вчителів, які наполягатимуть: «Діти, вчіться». Ви повинні будете все вирішувати самостійно…. Таке воно доросле життя! Що візьмете з собою? Щось важливе, щось потрібне, щось, що допоможе вам подолати цей шлях… Тож, допоможу вам зібратись… Візьміть з собою ВІРУ. Вона допоможе вам не втратити на шляху себе. Допоможе не забути, що ви можете набагато більше, ніж говорять навкруги. Не забути, що шлях, який намітили собі самі, вам пройти під силу. І захопіть з собою МЕТУ. Щоб шлях не видавався вам пустим, не забудьте НАДІЮ. Вона не дасть вам зневіритися. Не дасть повірити у безкінечність шляху. Не дасть забути, що ціль усе ще є. Візьміть з собою ДРУЖБУ, щоб шлях вам не здавався сумним, підйоми надто крутими, а падіння – болючими. І захопіть ХОЛОДНИЙ РОЗУМ. Він шлях рівнішим зробить, допоможе оминути всі хиткі містки. ГАРЯЧЕ СЕРЦЕ на шляху допомагатиме робити відкриття і бачити всі дива оточуючого світу. А головне – не забудьте ЛЮБОВ. Якщо пригорнете цілий світ, то й він вас прийме в обійми. Не бійтеся збитися зі шляху. Напевно, то був просто не ваш шлях. Не бійтеся проблем і пасток. Головне знати, чим варто скористатись саме зараз. Адже у вас є все, що може пригодитися. Головне, не беріть із собою злості і образ. Вони надто важкі, погані для далекої дороги, та й найчастіше далеко не пускають. Ну що ж, єдине, що лишається тепер сказати: щасливої дороги! любов’ю ваша Інночка Валеріївночка.