Фізіологія старіння

 

5. ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗМУ

ЛЮДЕЙ ЗРІЛОГО І ЛІТНЬОГО ВІКУ І ЇХНЯ АДАПТАЦІЯ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Тривалість життя визначається в першу чергу процесом старіння.

 

Зрілий і літній вік — це закономірно наступаючі етапи індивідуального розвитку людини. Процеси дозрівання і старіння відбуваються безупинно, нерівномірно і неодночасно. Вони торкаються не в однаковій мірі різні тканини, органи і системи організму.

Як указувалося раніше, до першого періоду зрілого віку відносять чоловіків і жінок від 21 до 35 років, до другого періоду — жінок у віці 36-55 років і чоловіків — 36-60 років; літніми вважаються жінки у віці 56-74 років, а чоловіка — 61 -74 років. Період від 75 до 90 років відносять до старечого віку, а л юдей старше 90 років — до довгожителів. У даному розділі ми будемо переважно розглядати фізіологічні особливості організму людей другого періоду зрілого віку і літніх.

 

Індивідуальний розвиток ділиться на три періоди: прогресивний, стабільний, деградаційний.

Старіння – тривалий процес з постійним зниженняи функціональних можливостей із збереженням рівноваги. Поступово зменшується кількість клітин. У молодої людини клітинна маса 47 % маси тіла, у 70 років – 36 %.

В інших тканинах може бути гіпертрофія. У всіх клітинах накопичуються вільні радикали, токсичні продукти обміну, гіпоксія. Оновлення білків знижується. Це веде до зниження їх функції.

Гомеорез – закономірні вікові зміни. Для нього характерні: гетерохронність (у різний годину починають старіти різні органи і тканини); гетеротопність (різна швидкість старіння в різних органах).

 

Теорії старіння.

Більше 100 теорій. Їх можна розділити на дві групи:

1) це генетично запрограмований процес

2) результат випадкових процесів, що руйнують організм

Генетична теорія. Є гени, які розгортають програму онтогенезові і гени старіння, або в геномі під дією різних факторів з”являються дефекти, з віком порушується механізм репарації ДНК.

Метаболічні теорії. Наприкінці XIX і початку XX століття широке поширення в Росії і за рубежем одержала теорія аутоинтоксикации (самоотруєння), розроблена лауреатом Нобелівської премії (1908) И. И. Мечниковим. Поряд з іншими причинами, що впливають на тривалість життя (шкідливі звички, несприятливі фактори зовнішнього середовища й ін.), автор вважав, зокрема, що самоотруєння кишковими отрутами настає внаслідок життєдіяльності мікробів товстого кишечнику, що викликають утворення токсичних речовин (фенол, індол, скотол), що і приводять до отруєння організму і настанню передчасної старості. З метою профілактики старості И. И. Мечников рекомендував обмежувати білкове харчування й у раціон більше уводити фруктів, овочів і продуктів, що містять молочнокислі бактерії (кисляк, кефір), а також здійснювати очищення організму. При цьому вчений зробив ще один винятково важливий висновок: треба продовжувати життя, а не старість. Іншими словами, він сформулював поняття про активне довголіття, про той період життя, коли в людини зберігаються і фізичні і розумові сили, — коли він здатний до творчості.

Інші метаболічні теорії: глюкоза – “медіатор” старіння, теорія накопичення пігментних тіл, зниження роботи кальцієвих насосів (Сельє), вільно радикального окислення (супероксидний радикал і антиоксидант – супероксиддисмутаза).

Конформаційні теорії: старіння – результат конформаційних змін макромолекул, зшиваються дисульфід ними містками макромолекул.

Колоїдно-хімічна теорія старіння постулирует положення про те, що клітки і тканини мають колоїдну структуру, що у процесі життя руйнується, утворити шкідливі хімічні речовини. Ці токсичні речовини, отруюючи організм, викликають його старіння. Для того щоб сповільнити инволюционные процеси, необхідно видаляти з організму зруйновані колоїди і створювати нові. Але як це робити, автори теорії не вказують.

 

 

Клітинні теорії: Деякі вчені дотримують теорії неповноцінності соматических кліток. Автори цієї теорії виділяють дві групи кліток: а) полові — найбільш важливі, повноцінні й активні, котрі забезпечують збереження виду; б) соматические — свої життєві ресурси віддають першим, швидше виснажуються і старіють. Ця теорія восходит до положення, висловленому И. И. Мечниковим (1903) про розвиток дисгармоній улюдей літнього віку. Головною причиною їх є протиріччя між довго не гаснучим половим інстинктом і досить швидко зникаючою здатністю до задоволення полового почуття, між спрагою життя і можливістю жити. Ці дисгармонії формують у людини стан песимізму, у свою чергу, що підсилює ці дисгармонії. У зв'язку з цим И. И. Мечников укладає, що наші бажання часто непорівнянні з нашими можливостями, і це скорочує життя!

З віком йде заміна “благородних” клітин сполучнотканинними, зниження імунного нагляду, підвищення продукції аутоантитіл (аутоімунна теорія).

Організменні теорії. Чим більше стресу, тім більше адаптивних реакцій і тім швидше старіння. Довгожителі – переважливо в сільській місцевості з помірним кліматом і помірним життєвим устроєм.

Інтенсивні фізичні і розумові навантаження – фактори старіння, помірні – закаляють організм.

Надорганізменні теорії – причиною є патогенний вплив довкілля, у тому числі радіації.

Відповідно до теорії «зношування», у другій половині життя людини під знаком інволюції відбувається «зношування» кліток, тканин і систем організму (як деталей у машини) і ослаблення регуляторних процесів. При цьому, з віком трохи раніш порушується нервова регуляція, а потім — гуморальна. Слабкою стороною цієї теорії є те, що людина в процесі життя не тільки зношується, але самовідновлюється і саморегулюється.

До описаного вище близька теорія розтрати життєвої енергії. Відповідно до енергетичного правила М. Рубнера, енергетичний фонд людини визначений генетично, і протягом життя він тільки витрачається. Якщо цілком випливати цієї теорії, то можна вважати, що чим нижче рухова активність і менше витрати енергії, тим повільніше настає старіння і триваліше життя.

Таким чином, мається ряд теорій старіння, кожна з яких, по-перше, відбиває погляди авторів на инволюционные зміни, а по-друге, розглядає ці зміни на визначених рівнях організму. Можна думати, що цей складний біологічний процес має поліморфну природу і пояснити його розвиток якоюсь одною причиною не представляється можливим.

Природно, швидкістю старіння, поряд із соціально-економічними і медичними факторами, визначається і тривалість життя людей. Середня тривалість життя в різних країнах неоднакова. Так, у Голландії, Швеції, США і Японії середня тривалість життя складає близько 80 років. У Радянському Союзі (дані за 1987 г) середня тривалість життя складала в жінок — 72 і в чоловіків — 64 роки.

Максимальна тривалість життя, по розрахунках В.В.Фролькиса (1975), може досягати 115-120років. Це робить обґрунтованої перспективу збільшення активного довголіття і тривалості життя на 40-50%. Англійський лікар-геронтолог Джустин Гласі в книзі «Жити 180... Це можливо» указує, що для цього необхідно: раціональне харчування і правильний подих; рухи і здоровий спосіб життя;зменшення стресів і мотивація на довге життя.

У людей похилого віку підвищуються пороги сприйняття різних роздратувань, що обумовлено, насамперед, зниженням реактивності організму людей похилого віку. Ці вікові фізіологічні особливості приводять до зміни гомеостазу, розвиткові стресових реакцій, погіршенню функцій різних органів і систем, зниженню розумової і фізичної працездатності. Знижуючи поріг сприйняття гіпоталамуса, Л.X. Гаркави зі співробітниками (1990) установили поліпшення функцій організму, підвищення фагоцитарної активності лейкоцитів, рівня полових гормонів і працездатності в людей похилого віку.

 

 

Механізми проти старіння (вітаукту): антиоксиданти, мікросомальне окислення печінки, система репарації ДНК, антигіпоксична система, гіпертрофія. Пасивний захист – уникання організму від активної реакції на подразни – знижуються адаптивні реакції на зовнішні впливи, психологічна ізоляція.

Фактори, що знижують швидкість старіння: адекватна фізична і розумова активність, раціональне харчування, без шкідливих звичок, вміння знімати стрес, гігієна тіла, ентеросорбція, збагачення повітря негативними іонами, адаптогени і біостимулятори, вітаміни і мікроелементи, водовмісні гормони, статеві гормони, глюкокортикоїди, антиоксиданти: віт. Е, убіхінон, іонол, глютатіон, різні загальнозміцнюючі засоби.