До фізичних навантажень 1 страница

Особливості адаптації дітей дошкільного і молодшого шкільного віку до фізичних навантажень зв»язані з рівнем морфо-функционального дозрівання їхнього організму.

2.6.1. Вікові СОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РУХАМИ

У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку нервові центри характеризуються високою збудливістю, відносно слабим развитком процесів гальмування (особливо умовнорефлекторного внутрішнього гальмування). Діти відрізняються швидкою стомлюваністю, недостнім розвитком довільної уваги і сильно вираженими орієнтувальними реакціями.

Малий руховий досвід, слабке відображення у свідомості функціональних змін в організмі при фізичних навантаженнях обумовлюють недостатній розвиток субєктивного відчуття втомленості. До того ж діти не вміють у потрібній мірі відбивати зміни свого внутрішнього стану в мовних звітах. Навіть у віці 8-9 років у 41 % випадків у них узагалі відсутнє відчуття утоми, а при його наявності в 77% випадків діти повідомляють про настання утоми лише після закінчення работьі. Це вимагає особливої уваги до ретельного дозування м»язових навантажень, особливо при роботі з дошкільниками.

Вікові особливості управлення рухами зв»язані з поступовим дозріванням різних відділів ЦНС (спинного мозку, підкоркових відділів і, нарешті, кори великих півкуль. Якщо підкоркові механізми в більшому ступені готові в перші дні і тижні розвитку дитини, то кіркові відділи дозрівають пізніше і поетапно: спочатку первинні проекційі зони, потім вторинні (наприклад, первинне моторне поле дозріває до 4 року життя, вторинне моторне поле — лише до 6-7 років), а розвиток третинних полів затягується до зрілого віку. Діти дошкільного і молодшого шкільного віку відрізняються недостатньо развинутими взаємозв»язками між нейронами в корі великих півкуль. Це відображається в малому числі виражених взаємозв'язків (синхронності і синфазности) електричної активності різних ділянок кори

У віці 2 років точність довільних рухів ще низька через відсутність налагодженої координації м»язів антагоністів. Починають формуватися примітивні акти ходьби і бігу. Локомоції включають елементарні спинальні рефлекси (міотатичні, рефлекси опори, ритмічні. Вони управляються спинальними механізмами і запускаються локомоторним центром середнього мозку, яка знаходиться під контролем кори великих півкуль. Переломний момент переходу від окремих кроків до складного локомоторного акта ходьби визначається включением у систему керування древніх автоматизмів — циклоїдних форм рухів, що керуються підкорковими ядрами. Лише після цього ходьба стає циклічним ланцюгом рухових актів. Однак ходьба дитини ще далека від досконалості.

У віці 3-6років головним регулятором довільних рухів при їхньому програмуванні і поточному контролі стають зорові зворотні зв»язки, що формують єдину зорово-рухову функціональну систему. Провідним механізмом є механізм рефлекторного кільцевого регулювання. У процесі руху від нервньїх центрів надходять по прямим зв'язках моторні команди до працюючого м»язу, а від зорових, м»язових і інших рецепторів тіла по зворотних зв'язках передається інформація про результати руху і вносяться сенсорні виправлення в моторні програми. При заняттях фізичними вправами з дітьми цього віку важливо використовувати різні зорові орієнтири, що допомагають в засвоєнні рухових навиків.

Починаючи з 5-6-літнього віку (у міру дозрівання рухової сенсорної системи) здійснюється перехід до домінуючої ролі пропріоцептивних зворотних зв'язків. За період від 5 до 8 років установлюються виражені координаційні взаємини між м»язами антагоністами, що різко покращує якість рухових актів.

У віці 6років формується уявлення про схему тіла, пов»язане з важливим етапом розвитку задніх третинних полів (нижньо-тім»яних зон кори). Здобувається адресна точність передачі моторних команд до різних ланок тіла, а самі команди становять більш тонкими і складними.

Поступово удосконалюється координація рухів в ходьбі і бігу. При ходьбі збільшується амплітуда рухів, кут розвороту стоп, що підвищує стійкість тіла, стабілізуються просторові і тимчасові параметри кроків. Правильна координація рухів руки ніг при ходьбі в дитини в 3 р. спостерігається в 10%, у 4 р. — у 50%, у 6-7 років — у 80% випадків. З 5-6 років з'являється здатність робити стрибки двома ногами разом, наростає дальність і точність стрибків.

В віці 7-9 років діяльність зорово-рухової системи починає цілком контролюватися добре вираженими пропріоцептивними зворотніми зв»язками,які набувають значення провідного механізму керувань рухами. Механізм кільцевого рефлекторного регулювання досягає своєї досконалості.

У 7-8 років при бігу добре виражена безопорна фаза. Це помітно підвищує швидкість бігу. У віці 5-6 років середня швидкість бігу в хлопчиків складає 4.07 м/с, у 7-8 років — 4.83 м/с, у 9-10 років — 5.09 м/с, у 11 -12 років — 6.85 м/с, у 17-19 років — 8.46 м/с (Бальсевич В. К., 2000). Однак опорні реакції ще відрізняються від дорослого типу. Вони «млявого» типу — характеризуються повільним розвитком зусиль. Координація рухів при ходьбі і бігу, як виявилося, має генетично закріплений індивідуальний характер. Біомеханічні дослідження показали, що тільки в однояйцевнх (монозиготних) близнюків є подібність динамічних кривих опорних реакцій.

У дітей молодшого шкільного віку з ростом швидкісно-силових підвищується величина вертикального стрибка. У хлопчиків вона на 2-4 см більше, ніж у дівчинок.

До 9-літнього віку у дітей завершується формування уявлення про схему простору, що відбиває черговий зтап дозрівання задньо-третинного полюсу кори. Дитина добре орієнтується в просторі, володіє достатнім окоміром. Однак у 7-9 років ще недостатньо розвинуті процеси екстраполяції, планування дій у майбутні моменти. Це відбувається через більш повільне дозрівання передніх третинних полів — асоціативних лобних зон кори.

З 9-літнього віку починається розвиток механізмів центральних команд, коли дитина програмує майбутні короткочасні рухии, не маючи зворотної інформації від периферичних аферентів про результати дії. При такому програмному керувань весь рух повинний бути точно запрограмовано ще до його початку, тому що виправлення в ці команди можуть вноситися лише при повторних виконаннях рухових актів. Включення зтих механізмів відбиває дозрівання передніх третиннх полів корн великих півкуль, функцією яких є передбачення майбутніх подій, процеси перепрограмування.

У віці 10-11 років механізм центральних команд (програмного керування) уже цілком включений у моторну діяльність дитини. ЦЕ значить, що діти цього віку використовують усі механізми керування довільними рухами, властиві дорослій людині.

Усе-таки незважаючи на це, регуляція рухів ще й у цьому віці недостатньо досконала. При внсокій швидкості ходьби електрична активність у працюючих м»язах може зберігатися й у неробочі моменти, коли у дорослих спостерігається пауза в їх активности. Це призводить до лишніх енерготрат, більшому стомленню м»язів, погіршує координацію і ефективність рухів.

Отже, основні етапи розвитку моторних функцій і удосконалювання керування рухами в дітей наступні. Перший рік життя — формування основних поз; до 3-х років — створення основного фонду рухів; у віці 3-6років — дозрівання механізму кільцевого рефлекторного регулювання з ведучою роллю зорових зворотних зв»язків; у віці 7-9лет-удосконалення кільцевого рефлекторного механізму з ведучою роллю пропріоцептивних зворотніх зв'язків; у 10-11 років — дозрівання механізму центральньїх команд (програмного керування).

Велике значення в регуляції рухової активності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку має розвиток міжпівкульних відносин. У перші роки життя в дітей домінуючим є права півкуля. Ще не сформовані індивіду-альні особливості функціональної асиметрії. Вони формуються поступово протягом дошкільного і молодшого шкільного віку. Часто у дітей багато функцій перекладаються на неведучу кінцівку (наприклад, ліваків часто навчають основні дії виконувати правою рукою — їсти, писати і т.п.). Таке переучування призводить до іннерваційного конфлікту, коли управління рухами здійснюється неадекватними для даного организма механізмами. У результаті не тільки погіршуються моторні реакції, але і можуть розвиватися стресові стани, неврози, заїкання.

Недостатня функціональна зрілість лівої півкулі головного мозку в дітей і перевага в них функцій правої півкулі вимагає використання у фізичному вихованні переважно наглядних методів навчання, а висока емоційність дітей, обумовлена великою роллю підкіркових впливів (ретикулярної формації, лімбі- чних структур) — широкого застосування различньїх ігрових засобів.

Особливо важливо враховувати, що в маленьких дітей у зв'язку з пізнім розвитком лобних долей ще не сформована мовна регуляція рухів. У 2-3-роки дитина не може виконувати рухові дії не тільки під зовнішню команду, але навіть під свою власну команду: «Раз-два!». Ця здатність поступово формується до 4-5 років з розвитком мовної функції і мовно-рухових їх міжцентральних взаємозв'язків. Тоді згодом і внутрішня мова стає регулятором рухового поводження. Налагодження мовної регуляції рухів полегшує формування рухових навиків

2.6.2. ОСОБЛИВОСТІ ВІКОВОГО РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ

Фізичні якості у дітей формуються гетерохронно, у різні вікові періоди.. Для розвитку кожної якості є певні сенситивні періоди онтогенезу, коли може бути отриманий найбільший його приріст. Вони мають специфічні особливості прояу й індивідуальну програму розвитку, обумовлену генетично.

Швидкість виявляється в злементарннх і комплексних формах. Протягом дошкільного і молодшого шкільного віку відбувається поступове наростання фізіологічної лабільності нервових центрів і рухливості нервових процесів. Відповідно, помірковано розвиваються різні показники бистроти — час рухової реакції, швидкість одиночного руху і максимальний темп рухів. Основне прискорення розвитку бистроти починається з 10-літнього віку.

Час простої рухової реакції на світло в 2-3 року складає 0.6-0.8 с, до віку 5-7 років цей час скорочується до 0.3-0.4 с, але він ще вдвоє перевищує величини у дорослих. Показники швидкості в дівчинок і хлопчиків не розрізняються в дошкільному віці, але в молодшому шкільному віці кращають у хлопчиків. З 5-років його до 10-літнього віку час реакції скорочується в хлопчиків з 286 мс до 203 мс, а в дівчинок — з 287 мс до 23І мс (табл. 20).

Т а б л и ц а 20

Вікова динаміка розвитку фізичних якостей у хлопчиків

(по: Бальсевич В. К., 2000)

Вік,

Час реакції,

Теппинг-тест,

Швидкість бігу,

Висота прьіжка,

45.0

Скорочення часу реакції неодинаководля різних груп м»язів, а величини цього показника залежать від врожденньїх властивостей нервової системи дітей — їхніх індивідуально-типологічних особливостей.

Близько 20-25% 6-7-літніх здорових дітей характеризуються низькою рухливістю нервових процесів. Це так звані «повільні» діти. Вони, хоча і мають загальний розвиток, що відповідає віковим нормам, але їхні реакції сповільнені, а працездатність нижче майже в 2-3 рази в порівнянні з «швидкими» дітьми, Такі діти можуть засвоювати лише ту інформацію, що подається в повільному темпі (з інтервалами в 2 с) і втрачають у середньому близько 60% інформації, подаваної швидше (з інтервалами в 0.5 с). У них погано розвинута координація рухів. На навантаження в умовах дефіциту часу вони реагують частішанням серцебиття і дихання, емоційною напруженістю. У мало виражені хвилі альфа-ритму, у 70% доминують тета-ритмьі (4-7колив./с). Ці діти складають основний контингент відстаючих у школі.

У них уповільнене навчання руховим навикам, більш низький (на 20-30%) темп рухів, затруднені переключення рухів по швидкості, направленню, формі. Ці діти вимагають особливої уваги з боку батьків, педагогів,тренерів. При їх навчанні необхідно уникати складних рухових програм, важкого вибора в умовах дефіциту часу, високого темпу рухів.

Швидкість одиночних рухів різна для різних м»язових груп в різному віці.

В 4-5 років вона більше для проксимальних частин кінцівок, чим для дистальних. З 6-7 років починає переважати швидкість рухів м»язів, що керують дистальними сегментами: удетей 4-5років більша швидкість

одиночних рухів м»язів плеча і стегна, а з 6-7 років наростає швидкість рухів пальців.

Максимальний темп рухів поступово зростає у дошкільному і молодшому шкільному віці, збільшуючись за цей період у 1.5-2рази. Особливо інтенсивно прогресує у хлопчиків.

Підвищення темпу рухів зв'язано з ростом рухливості нервових процесів, лабільності нервових центрів, швидкості розвитку порушення і швидкості проведення в нервових і м»Язових волокнах, а також зі збільшенням швидкості розслаблення м»язів. У препубертатном періоді (близько 10-11 років) його приріст тимчасово сповільнюється.

Широко розповсюджений у практиці теппінг-тест — кількість постукувань кистю в максимальному темпі за 10 с. За період з 5 до 11 років цей показник наростає в середньому в хлопчиків від 47,8 до 62,4 руху (див. табл. 20). Швидкість бігу зростає і за цей період наростає в хлопчиків приблизно в 1.5рази. Розходження у швидкості бігу в хлопчиків і дівчат до 10-11 років є несуттєвими, а потім швидкість більше наростає в хлопчиків. Час виконання швидкісних вправ для дітей дошкільного віку — не більш 2 с, а для молодшого шкільного віку не повинне перевищувати 5-6 с (для дорослих— 10-15 с).

Абсолютна м»язова сила в дошкільному і молодшому шкільному віці наростає помірковано. Її приріст зв'язаний зі збільшенням товщини і сили окремих м»язових волокон, розвитком потужних швидких м»язових волокон у складі м»язів і загальним збільшенням м»язової маси. У різних м»язових групах приріст м»»зової маси, зміна складу волокон і м»язової сили відбувається нерівномірно.Основний приріст м»язової сили проходить після перехідного періоду онтогенезу (з 14 років).

Відносна сила в дошкільників майже не змінюється, тому що приріст м»язової сили не перевищує приріст маси тіла. Лише з 6-7 років, коли швидкість приросту сили починає випереджати приріст ваги, відносна сила дитини починає збільшуватися.

У віці 4-5 років вага м»язової маси в 7-8 разів менша, ніж у дорослих, а сила м»язів менше в 9-14 разів. Вага м»язової маси новонароджених складає 23% маси тіла, у 7-8 років—27 % (у нетренованих дорослих — 44%, у спортсменів — 50% і більше).

Сила м»язів рук і ніг у дітей старшого дошкільного віку (5-6 років) помітно менше, ніж у дітей молодшого шкільного віку (7-8 років). У дошкільників сила м»язів тулуба більше, ніж м»язів кінцівок. За період від 4 років до 7 років сила різних м»язів збільшується приблизно в 1.5-2 рази. Наприклад, станова сила — від 18 кгдо 29 кг, сила правої руки — від 7 кгдо 12 кг, сила лівої руки — від 5 кгдо 10 кг. За період від 7 до 11 років сила збільшується ще в 1.5-2 рази (станова сила — до 65.4 кг, сила правої руки — до 21.4 кг, лівої руки — до 19.5 кг). Сила м»язів хлопчиків і дівчат у 7-8 років однакова, а в 10-11 років у зв'язку з більш швидким розвитком жіночого організму сила дівчат перевищує силу хлопчиків.

Підвищений м»язовий тонус і підвищення сили м»язів згиначів над розгиначами утрудняють у дошкільників збереження вишрямленньїхпоз. Имтруднодолго сидетьс прямій спиною, со-хранять вертикальне позу коштуючи довше 2-х хвилин. У 6-7 років більшу-наі-велику силу мають МЬІШЦЬІ згиначі тулуба, стегна і подо-швенньїе згиначі. У 9-11 років збільшується сила разгибателей зтих ланок тіла. Мала сила мьішц хребта — вона складає в 7-8 років всего 35% величиньї у взросльїх. Відсутність сильного «мьішечного корсета» приводить до порушення постави, искривле-нию хребта при систематичному положень дитини в неправильних позах. Слабість мьішц стопьі при бол ьших отягощени-ях приводить до розвитку плоскостопості. Указанньїе особливості мьішечной системи на ранніх стадіях розвитку вимагають специаль-ного виймання при організації занять фізичними упражне-ниямисдетьми.

Скоростно-силовьіе можливості дитини розвиваються поступово, у міру повьішениялабильности мотоней-ронов, швидкості активації і залучення в роботу отдельньіх двига-тельньїх одиниць, можливості їхньої синхронізації. Зти функцио-нальньіе особливості определяюттак назьіваемую взрьівную силу, що виявляється в показниках кидків, прьіжков, метань. Її показники в дошкільників невеликі — діти 5-6 років освоюють лише біля половини прьіжковьіх вправ.

Деяке збільшення приросту скоростно-силовьіх показників (прьіжков у висоту, довжину, дальносте кидків і ін.) спостерігається в 7-9 років, але основний приріст відбувається л ишь після 11 років (див. табл. 20). Середні показники прьіжка в довжину з місця в 4 р. складають47 див, у 7 л. — 116 див; прнжка у висоту в 4 р. — 14 див, у 7 л. — 26 див.

Загальна вьіносливость (длительностьбегасоскорос-тью 70% від максимальної) починає збільшуватися в молодшому шкільному віці, коли достатнього розвитку досягають сердеч-но-сосудистая і днхательная системи і збільшуються значення МПК. У віці від 7 до 11 років помітно збільшується внносливость казробнойработе (щоскладає 50% від максимальної потужності), але не росте внносливость до аназробной роботи (100% максимальної потужності).

У віці 8-10 років наростає швидкісно-силова вьіносливость при прнжках нагору. Статична вьіносливость при подлержании ста-тическихпоз (див. табл. 21) і при виполнении статичної работн (у вправах вис, упор і ін.) невелика. Статичні зусилля не ре-комендуютсядошкольникам,таккаквьізнваютунихнеблагопри-ятнне реакції серцево-судинної системи, супроводжуються

сильно вьіраженньш феноменом статичних зусиль (послерабо-чих посилень дьіхания і серцебиття) и'требуют тривалого вос-становления. У молодших школярів навіть при невеликих локальних напругах наростання легеневої вентиляції і споживання кисню уповільнено, злектрическая активність працюючих мьішц різко збільшена, з'являється напруга на непрацюючих мьішцах. З 8 до Юлетстатическая внносливостьувеличиваетсяна 40-50%, її интенсивноеувеличение происходитвболеестаршем віці.

Таблиця 21

Вікова динаміка рівноваги в стійці на одній нозі

(по: Шварц В. Б., Хрущев С. В., 1984)

Вік, років

Спритність — комплексне поняття, у її структуру включа-ются здатність бьістро освоювати новьіе вправи, координи-рованно вьтолнять сложньїе руху і зффективно діяти в необьічньїхусловиях, створюючи новьіе двигательньїе актьі. Спритність менш інших якостей контролюється генетично і відноситься до найбільше тренируемьш якостей.

Розвиткові спритності в дітей сприяють дозрівання вьісших

отделовмозга (особливо третичньїх полів корьі великих полуша-

ри й), удосконалювання центральнийрегуляции моторньїх функцій

(налагодження регуляції мьішц-антагонистов, межмьішечной коор-

динации й ін.), поліпшення функцій скелетньіхмьшц (більш бьістрое

развертьівание механічних реакцій при порушенні мьішечньїх

волокон идр.)- і

Вже в дошкільному віці бьістро росте точність метання в мету, точність прьіжка. У структурі основних двигательньїх способ-ностей у дітей 3-6-летнеговозраста спритність складає 52-57%.

Найбільші зрушення координационньїх здібностей обнаружива-ются після 7років — у молодшому і середньому шкільному віці. Удосконалювання функцій лобньїх часток у молодшому шкільному віці забезпечує ріст навченості дітей, прискорює формування двига-тельньїх навьїков, поліпшує процессьі програмування і перед-програмування, внесення корекцій у моторньїепрограммьі, повьішает здатність внделять із внешнихсигналов найбільше ин-формативньїе ознаки, усиливаетречевуюрегуляциюдвижений. Усі зто поліпшує прояв спритності в дітей.

Различаютловкость«тілесну»і «предметну». Ихразвитие протікає гетерохронно. Особливо виражена різночасність розвитку для отдельннхпоказателей«предметної» спритності.

Однак показники координації і точності рухів у вони^-їх-7-8-лет-них дітей у 1.5-2 рази гірше, ніж у 14-15-літніх. Вони різко ухудша-ются при найменшій недостатності зорової інформації. На 30-50% вони менш стабильнн, чим у 11 -12-летнихдетей.

Гнучкість одне з найбільш ранніх по розвитку якостей. Починаючи з 4-літнього віку, вона бістро удосконалюється на всьому протязі дошкільного і молодшого шкільного віку завдяки гарній розтяжності мьішечньїх волокон і зв'язкового апарата в дітей. В усіх возрастннх періодах гибкостьлучше вьіражена в жен-ском організмі в порівнянні з чоловічим.

2.6.3. РЕАКЦІЇ ВЕГЕТАТИВНИХ СИСТЕМ І ЗНЕРГ00БЕСПЕЧЕНИЕ ПРИ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕННЯХ

Діти дошкільного і молодшого шкільного віку відрізняються при фізичних навантаженнях бьістрьім врабатьшанием і бьістрьт відновленням. У зтом віці характерньї мала вьіраженность стійкого стану і бьістроеразвитиеутомленая. Для них не-стерпна монотонна діяльність, тяжельї статичні на-грузки. Зффективность механічної работьі низка: КПД їх складає всего 10-12%, тоді каку нетрениро ванних взрослнх — 20-25%, а в спортсменів — порядку 30-35%.

Детилегчепереносятнагрузки азробногохарактераимало адапти-рованьіканазробнойработе. Однак азробнне можливості ихеще не-достаточнн. Вьісокий витрата кисню, обусловленний интенсивньїм знергообменом,требуетпостоянного бистрого припливу кисню. У добавок до зтому киснева вартість работн у дітей через несовер-шенствадвигательнихнавьїкови недостатню координацію рухів внше, чим у взрослнх. Сзтими високими потребами в кисло-роді не справляєшся кислородтранспортная система. Незффективное дьіхание, мала величина систолического обьема крові, низька киснева ємність крові не забезпечують должногоудовлетворения кис-лородного запиту. Можна відзначити,що 1 лкислородаудошкольни-ков і молодших школярів витягається з 5 л альвеолярного повітря (у взрослнх — всегоиз3.5л)ииз 12л крові (увзрослнх —з 8л). При малому обьеме серця і легень діти на фізичні навантаження реагують значительннм повншением частоти серцебиттів і дихання.

Величина систолического обьема крові в дітей молодшого шкіл ь-ного віку повишается при інтенсивній роботі до 70 мол, минут-ньш обьем кровидостигает 13-15 л/хв, при зтом частота сердечньїх скорочень може повишаться до 240 уд./мін і більш. Важливої осо-

бенностью регионарного кровообігу є більше повели чение ЧСС, систолического і хвилинного обьема кровотока при роботі ногами, чим при роботі руками. При зтом робота руками в більшому ступені вьізьгваетповьішение ЧСС, а робота ногами — систолического обьема крові. Адекватньїе навантаження для дітей молодшого школь-ного віку при роботі руками в 2-2.5 рази менше по потужності, чим при роботі ногами. Утренированньїхдетей МОК при стандартних навантаженнях бьістрее досягає робочого рівня, зти зрушення більш зкономньї і бьістрее відновлюються в порівнянні з изменения-ми Моку нетренированньїхдетей (мал. 50).

Робочі зміни артеріального давлення из-занизкой потужності серцевої МЬІШЦЬІ, малого систолического обьема крові, отно-сительно широкого просвіту і внсокой зластичности стінок судин порівняно невеликі (до 150м 160 мм рт. ст.). Минутньш обьем дьіханияудетей 8-11 летувеличивается при роботі до 50-60 л/хв, але при небольшойглубинедьіханиярезконарастает частота дьіханйя.

200 Н

180 Ч

160 Ч

5 хв

МОК (%)

Рис. 50. Зміна Моку нетренированньос (1) і тренированньїх (2) хлопчиків 7—8років при вьтолнении стандартного навантаження

/— исходньїй тло, Іі-работа, III — восстановительньш період (по: Косилов С.А. і ін., 1989).

Дьіхание нерівномірне, найчастіше виникають затримки дьіхания. Велике значення для дітей має носове дьіхание. Від нього діти зависятбольше, чемвзросльіе,таккакихносовьіепроходьіузкие, а реакції кровеносньтх судин слизуватої дьіхательньїх шляхів на зміни температури зовнішньої средьі ще несовершенньї.

Игрьі і зстафетьі за рахунок вьісокой змоциональности дітей вьізьшают режоенарастаниеуних Чсси зміни дьіхания. Повьішение потужності навантаження вьізьівает у молодших дітей набагато більше збільшення ЧСС і частоти дьіхания, чим у більш старших. Часто (у 12-13% випадків) у стані спокою зустрічаються значительньїе дьіхательньїе аритмії, которьіе исчезаютпри робітнику частішань дьіхания до 30 вд./хв.

Діти молодшого шкільного віку і, особливо, дошкол ьного воз-растане переносятдлительньїе интенсивньїе навантаження, связанньїе з нагромадженням кисневого боргу, і з затримкою дьіхания. У їхній крові при затримці дьіхания дуже бьістро падає зміст оксигемогло-бина. Мимовільне припинення затримки дьіхания настає при набагато більш високих його концентраціях, чим у взросльїх, обуслов-ливая малу тривалість подобньїхзадержек (табл. 22).

Т а б л и ц а 22

Возрастньїе зміни тривалості затримки дьіхания на вдиху

(по: Аганянц Е. К. идр., 1991)

Вік, років

Азробньіе возможнос/їм дітей нарастаютс віком, збільшуючись вабсолютньіхзначенияхмпк(л/хв) приблизно до 15 років. У хлопчиків Мпксоставляетв7-8років— 1.3 л/хв, у 8-9років— 1.5 л/хв, у 9-10 років— 1.6л/хв, у 10-11 років— 1.7 л/хв. Зти значення набагато нижче, ніж у взросльїх. Однак относительньїе величини МІЖ (мол/хв.кг) у дітей дуже вьісоки, близькі до показників нетрениро-ванньїх взросльїх осіб, а в некоторьіх дітей навіть перевершують них.. У хлопчиків молодшого шкільного віку значення МП Кпревьішают зти показники в дівчинок (табл. 23).

Т а б л и ц а 23

Вікова динаміка относительньїх величин максимального потреблениякислорода — МПК (по: Гуминский А. А., 1973)

МПК дівчинок, мол/хв.кг

Вік, років

МПК хлопчиків, мол/хв.кг

34.8-38.0 37.8-38.3 37.5-34.8 34.2-33.1

9-Ю 11-12 13-14 15-18

46.8-44.2 44.6-43.2 45.4-46.5 46.3-45.3

п варто включати в заняття фізичними вправами, ю ихдоля не повинна перевищувати 20% загального обсягу навантаження.

Статичні навантаження викликають негативні реакції з-

удистой і дихальної систем удетей. У них відзначається збільшення не

элько максимального, але і мінімального артеріального тиску, що

гзкоухудшаетусловия кровопостачання. У відбудовному періоді

цетей сильно виражений феномен статичних зусиль — послерабочего

зеличения функцій лыхя ния м ь-™~"-й Такі реакції про-

,,ишш виражений феномен статичних усили

звірення функцій подиху і кровообігу.' м»иЛЧПи ш-

фуживаются навіть при локальних статичних зусиллях. Глобальні етичні навантаження маленьким дітям узагалі ппт

Величина граничного кисневого долгау дітей 8-11 летне перевищує 1.5-3 л. Це обмежує можливості виконання роботи субмаксимальной потужності (напр., біг на середні дистанції). При подібних навантаженнях энергообразование йде за рахунок реакцій гліколізу, але удетей ці реакції розвиті недостатньо в зв'язку з малими запасами вуглеводів в організмі й утрудненнями в їхній мобілізації. Швидке зниження концентрації глюкози в крові є лимитирующим чинником при даних навантаженнях. При цьому навіть не накопичується в крові великої кількості лактата-максимальная 5го концентрація удетей у 7-9 років складає тільки 9 ммоль/л, тобто адвое нижче, ніж у дорослих. Для розвитку анаэробных можливостей 'дітей дошкільного і молодшого шкільного віку анаэробные тгрузки варто включати в заняття фізичними вправами, ю ихдоля не повинна перевищувати 20% обшего nfyup™* *—

,^1-1 oatui ся навіть при локальних статичних зусиллях. Глобалы ^~ етичні нафузки маленьким дітям узагалі протипоказані. Обертальні навантаження викликають у дітей дошкільного і молодше-шкільного віку відмінну від дорослих реакцію стій-серцево-сси-коштуй системи. У них у порівнянні з дорослими спостерігається біль-1Я частка парасимпатических ефектів (уповільнення ЧСС) і менша 1я симпатичних ефектів (частішанням ЧСС), а також більш часте;утствие змін ЧСС (табл.24).

Таблиця 24

Вікова динаміка змін ЧСС після обертальних навантажень у тесті «Вертикаль» (по: Зайцев А А

акті-

[аиболее адекватними для дітей є короткочасні ди-1ческие навантаження з невеликими інтервалами, більш тривалі [ические вправи невисокої потужності (аэробногохар силовий^-силові-швидкісно-силові вправи.

2.6.4. ВПЛИВ СИСТЕМАТИЧНИХ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА РОЗВИТОК ФУНКЦІЙ, ЗДОРОВ'Я І ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ДІТЕЙ

Рухова активність дітей дуже висока. Вона зовсім необхідна для нормального розвитку всіх органів і систем організму, підвищення стійкості до несприятливих умов зовнішнього середовища і зниження захворюваності.

Число кроків, підрахованих за добу, неухильно росте в міру підвищення віку дітей (табл. 25). В окремих 7-літніх хлопчиків добова кількість кроків може доходити до 20-22 тисяч. Зрозуміло, що існуючий шкільний режим не задовольняє цим вимогам. Потреба в руховій активності в дитячих са-дахи початковій школі задовольняється приблизно на 30-50%.

Таблиця 25

Норми рухової активності дітей — число кроків за добу

(поданим Мінздраву СРСР, 1986)

Вік, років 3 4 5 6 7 11-14 15-17

Число кроків, тис. 9-12 12-13 14-15 15-16 17-18 18-25 25-30

За останнім часом усе більшого значення набуває проблема фізіологічної незрілості дітей (Аршавскийи. А., 1985). Число таких дітей постійно росте Це доношені діти, що народилися в термін, з нормальною вагою (3-3.5 кг) і довжиною тіла (50-52 див), але функціонально незрілі.

Основною ознакою фізіологічної незрілості є м'язова гіпотонія (тонкі і слабкі м'язові волокна з низьким м'язовим тонусом), що супроводжується зниженою руховою активністю. Ці діти відрізняються слабким типом нервової системи, малою виразністю позитивних емоцій (подавлений настрій, слізливість і ін.), емоційною нестабільністю, низькою стійкістю до інфекційних і простудних захворювань (знижений імунітет), затримкою полового розвитку (інфантилізм), низькою розумовою і фізичною працездатністю. У віці 6 леттакиедети не готові кпоступлениюв школу. Кількість дітей, що не досягли «шкільної зрілості» у 6-літньому віці, складає близько 18%. У «незрілих» дітей у порівнянні з «зрілими» розумова працездатність нижче назо-72%, величина Мпкл/минумальчи-ков нижче на 15.8%, відносна величина М П К нижче на 7.6%.