Конституційний статус Президента України 3 страница

Указом Президента України «Про зміну кількісного складу керівництва у системі центральних органів виконавчої влади» від 10 березня 2005 р. за № 455/2005 встановлено, що міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади має не більше чоти­рьох заступників, у тому числі одного першого, які належать до керівників відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. За необхідності кількість заступників керівників окремих центральних органів виконавчої влади може бути збільшена.

Статус керівників центральних органів виконавчої влади та їх за­ступників встановлюється положенням про ці органи. Не допус­кається прирівняння посад в органах виконавчої влади за статусом до членів Кабінету Міністрів України. У міністерствах та інших цент­ральних органах виконавчої влади існують колегії.

Центральні органи виконавчої влади видають нормативно-правові акти — накази й інструкції у межах повноважень, визначених Конституцією і законами України, а також відповідно до указів Пре­зидента України та актів Кабінету Міністрів України. Нормативно-правові акти цих органів підписуються їх керівником і відповідним чином реєструються. У змісті діяльності самого органу визначаються і розмежовуються його функції.

Апарат міністерств, інших центральних органів складається з дер­ жавних службовців і фінансується із державного бюджету. Всі члени Кабінету Міністрів, керівники центральних та місцевих органів вико­навчої влади, державні службовці не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та

творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи на­глядової ради підприємква, що має на меті одержання прибутку.

Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Консти­туцією і законами України, положеннями про ці органи.

В Указі Президента України від 15 грудня 1999 р. «Про систему центральних органів виконавчої влади» було дане визначення дер­жавного комітету (державної служби) та центрального органу вико­навчої влади зі спеціальним статусом. Державний комітет (державна служба) — є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів України чи міністрів. Комітет вносить пропозиції щодо фор­мування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Дер­жавний комітет (державну службу) очолює його голова. Кількість та статус державних комітетів визначається Схемою організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, яка затверджується указом Президента України.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний поря­ док утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших пи­ тань. Його очолює голова.

Фінансування центральних органів виконавчої влади здійснюєть­ся за рахунок коштів Державного бюджету України. Гранична чисель­ність їх працівників затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структуру міністерства, а також структуру центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує міністр, затверджує відповідний міністр, структуру іншого центрального органу виконавчої влади — його керівник, якщо інше не передбачено законом.

Спрямування і координація діяльності відповідних центральних органів виконавчої влади здійснюється міністром шляхом: формування державної політики у відповідних сферах та здійснення контролю за її реалізацією; внесення на розгляд Кабінету Міністрів України роз­роблених ними проектів нормативно-правових актів та їх погоджен-

 

450

451

Розділ 20

Виконавча влада в Україні

 

ня; визначення порядку обміну інформацією між міністерством та цими органами; затвердження їх структури.

Для забезпечення державної політики в особливо важливих сфе­рах діяльності та державного управління у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні де­партаменти (служби). Територіальні органи центральних органів вико­ навчої влади утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Урядові органи державного управління здійснюють: управління окремими підгалузями або сферами діяльності, контрольно-нагля­дові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.

Положення про урядовий орган державного управління затверд­жується Кабінетом Міністрів України. Керівники урядових органів державного управління призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням керівника відпо­відного центрального органу виконавчої влади.

Питання компетенції, організації та порядку діяльності як міністерств, так і інших центральних органів виконавчої влади, їх підпорядкування, координації дій тощо мають визначатися у законах або положеннях про них. Причому, як зазначає професор В. Авер'янов, слід враховувати, що найбільший ефект може бути до­сягнутий при врегулюванні правового становища не тільки окремих органів, а й усієї їх системи¹.

Компетенція центральних органів виконавчої влади і кожного з них визначається, зокрема, профілем їх діяльності, участю у форму­ванні та реалізації державної політики щодо конкретних її напрямів, а також щодо конкретних об'єктів державного управління і регулю­вання.

Більшість центральних органів бере участь у реалізації державної політики в галузі економічного і соціального розвитку суспільства, зок­ рема, у межах визначеної сфери відання: прогнозує перспективні на­прями і реалізує стратегічні цілі та завдання її розвитку; бере участь у розробленні проектів та у виконанні загальнодержавних програм еко­номічного, науково-технічного, соціального, національно-культур­ного розвитку України, охорони довкілля, Державного бюджету

¹ Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 14. 452

України; проводить політику у сфері виконання робіт (послуг) і постачань продукції для державних потреб та утворення державних резервних фондів фінансових і матеріально-технічних ресурсів, вис­тупає державним замовником зазначених робіт (послуг); вживає за­ходів щодо вдосконалення механізму регулювання економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки; розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти; формує державну про­мислову політику та забезпечує її проведення, готує пропозиції щодо визначення пріоритетних галузей промисловості для прискореного їх розвитку; бере участь у формуванні та реалізації державної інвес­тиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки; виробляє пропозиції про зміну умов оподат­кування, ціноутворення, визначення особливостей приватизації, де­монополізації підприємств в окремих галузях; сприяє розвиткові під­приємництва, ринкової інфраструктури економіки; бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики; вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому рин­ку; бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає міжнародні угоди міжвідомчого характеру.

Чільне місце у змісті компетенції центральних органів посідає діяльність щодо забезпечення державних інтересів в умовах формування ринкової економіки. Зокрема, відповідні центральні органи видають у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; здійсню­ють у межах повноважень, визначених законодавством, функції з уп­равління об'єктами державної власності, що належать до їх відання; беруть участь у реалізації програм приватизації.

Значну увагу приділяють центральні органи виконанню відповідних загальнодержавних функцій. Наприклад, вони забезпечують виконан­ня завдань мобілізаційної підготовки населення та мобілізаційної готовності держави; беруть участь у здійсненні заходів щодо забезпе­чення обороноздатності держави.

На кожний центральний орган покладена організація виконання актів законодавства, здійснення систематичного контролю за їх реалізацією, узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його відання, розробка пропозицій про вдос-

453

Розділ 20

Виконавча влада в Україні

 

коналення законодавства та внесення їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

Для успішного здійснення своїх завдань і функцій центральним органам надані досить широкі повноваження щодо внутрішньоор- ганізаційного забезпечення роботи. Зокрема, вони мають: одержувати від інших центральних органів виконавчої влади та місцевих держав­них адміністрацій, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, статистичні дані для виконання покладених на них завдань; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до їх відання; залучати спеціалістів центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій, за погодженням з їх керівниками, для розгляду питань, що належать до їх відання; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників утворених ними місцевих органів, а та­кож підприємств, установ і організацій, що належать до їх сфери відання.

У процесі реалізації своєї компетенції центральні органи широко взаємодіють з професійними спілками та громадськими органі­заціями з питань забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їх соціально-економічних, трудових, культурних та інших інтересів, сприяють виконанню статутних завдань цих об'єднань. Об'єднання громадян у необхідних випадках можуть вносити на розгляд відпо­відного центрального органу пропозиції з питань їхньої діяльності.

20.4. Місцеві державні адміністрації

Важливу роль у системі органів виконавчої влади відіграють місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої вла­ди. Вони відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» здійснюють функції виконавчої влади, забезпечують досягнення визначених Конституцією та законами України її завдань і цілей безпосередньо на місцях.

Місцеві державні адміністрації діють на принципах, притаманних усій системі органів виконавчої влади з урахуванням особливостей умов і завдань їх функціонування. Основними засадами діяльності місцевих державних адміністрацій є: відповідальність перед людиною і державою за свою діяльність; верховенство права; законність;

пріоритетність прав людини; гласність; поєднання державних і місцевих інтересів.

Місцеві державні адміністрації є єдиноначальними органами вико­навчої влади, мають статус юридичної особи. Владні повноваження цих державних органів реалізуються одноособово їх керівниками — го­ловами місцевих державних адміністрацій. Вони призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів. У здійсненні своїх повноважень вони відпо­відальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації також підзвітні й підконтрольні ра­ дам у частині делегованих ними повноважень. Рада може висловити не­довіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

У межах своїх повноважень місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу на території відповідних адміністратив­ но-територіальних одиниць, а також реалізують повноваження, деле­говані їм відповідними радами. Особливості здійснення виконавчої вла­ ди у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Основними завданнями місцевих державних адміністрацій, виконан­ня яких вони забезпечують у межах відповідних адміністративно-те­риторіальних одиниць, є: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; забезпечення законності й правопо­рядку на підвідомчій території, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічно­го та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин — також програм їх національно-культурного розвитку; підготовка і виконання відповідних бюджетів та програм, звіти про їх виконання; здійснення взаємодії з органами місцевого самовряду­вання; реалізація інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

У межах, установлених Конституцією і законами України, а також актами Президента, Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади вищого рівня, місцеві державні адміністрації здійснюють управління у визначених цими актами галузях суспільного життя і

 

454

455

Розділ 20

Виконавча влада в Україні

 

несуть відповідальність за стан справ у цих галузях. Серед установ і закладів, які належать до сфери місцевих державних адміністрацій, є засновані ними або з їх участю: засоби масової інформації (радіо, те­лебачення, газети, журнали, інші періодичні видання); інвестиційні фонди; об'єкти, які забезпечують діяльність державних підприємств, установ і організацій і перебувають на місцевому бюджеті, а також де­які інші об'єкти управління, визначені чинним законодавством. У разі делегування місцевим державним адміністраціям певними радами відповідних повноважень у їх управлінні знаходяться також об'єкти спільної власності територіальних громад.

Повноваження місцевих державних адміністрацій дуже широкі, адже їх діяльність охоплює різні сфери суспільного життя. Законом України «Про місцеві державні адміністрації» визначені їх основні галу­зеві повноваження, зокрема, в галузях: соціально-економічного роз­витку; бюджету та фінансів; управління майном, приватизації та підприємництва; містобудування, житлово-комунального господар­ства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'яз­ку; використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля; науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді; соціального забезпе­чення та соціального захисту населення; зайнятості населення, праці та заробітної плати; забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян; міжнародних зовнішньоекономічних відносин; оборонної діяльності.

На місцеві державні адміністрації покладено здійснення державного контролю за: збереженням і раціональним використанням державно­го майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, вико­нанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належ­ним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі; вико­ристанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів; охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фон­ду; додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю та сертифікацією; додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захоро-ненням промислових, побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою; додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів, додержанням правил торгівлі, побутового, транс­портного, комунального обслуговування, законодавства про захист

456

прав споживачів; додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та дитин­ства, сім'ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури та спорту; охороною праці та виплатою своєчасно­го і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці; додержанням громадського порядку, правил технічної експлу­атації транспорту та дорожнього руху; додержанням законодавства про державну таємницю та інформацію.

Для реалізації наданих повноважень та здійснення контрольних функцій місцевим державним адміністраціям надані права: проведення перевірки стану додержання Конституції України, законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організа­цій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності та підпоряд­кування; залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що належать до їх компетенції; одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігійних ор­ганізацій, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності; видавати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ і орга­нізацій, а також громадянам з контрольованих питань; порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку; здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законодав­ством.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місце­вих державних адміністрацій. Крім голови, до їх складу входять заступники голови, керівники управлінь, відділів та інших структур­них підрозділів. У межах бюджетних асигнувань голови місцевих державних адміністрацій визначають структуру, затверджують штат­ний розпис місцевих державних адміністрацій та положення про її структурні підрозділи. Типові структури місцевих державних адміністрацій, типовий перелік їх управлінь, відділів та інших струк­турних підрозділів та типові положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.

457

На виконання Конституції України, законів України, актів Прези­дента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повно-

І5а-8152

 

Розділ 20

Виконавча влада в Україні

 

важень голови місцевих державних адміністрацій видають розпоряд­ ження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів — накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами і громадянами. Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно з чинним законо­давством.

Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено інший термін вве­дення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців і за потреби — оприлюднюються.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції і наби­рають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не вста­новлено інший термін введення їх у дію. Акти, що стосуються прав та обов'язків громадян, мають загальний характер, підлягають обов'яз­ковому оприлюдненню. Такі акти, недоведені до відома населення, є нечинними.

Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Консти­туції України, законам України, рішенням Конституційного Суду Ук­раїни, актам Президента України та Кабінету Міністрів або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, що супе­речать Конституції, законам України, рішенням Конституційного Суду або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікува­ними чи фактичними наслідками, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів, а у разі їх незаконності — і через суд.

Накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать актам за­конодавства, а також актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації, відповідним міністерством, іншим центральним орга­ном виконавчої влади або в судовому порядку.

У складі місцевих державних адміністрацій для обговорення най­важливіших питань їх діяльності і прийняття відповідних рішень, а

також координації дій усіх місцевих органів виконавчої влади, взаємодії з органами місцевого самоврядування утворюються колегії. До них входять, крім голів цих адміністрацій, їхні перші заступники і заступники, керівники найважливіших структурних підрозділів дер­жавних адміністрацій та непідпорядкованих їм місцевих органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також голови великих міст, розташованих на відповідній території.

Рекомендації і пропозиції цих колегій втілюються у життя розпо­рядженнями голів адміністрацій.

Організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, які затверджу­ються головами відповідних державних адміністрацій. Типові регла­ менти місцевих державних адміністрацій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, пе­ревірки виконання законодавчих актів та розпоряджень місцевої державної адміністрації, надання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації утво­рюється апарат місцевої державної адміністрації. Його очолює керівник, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Держав­ ного бюджету України. Для забезпечення діяльності місцевих держав­них адміністрацій, їх структурних підрозділів за ними на праві управління закріплюється майно, що є державною власністю.

Посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями; їх основні права, обов'язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України «Про державну службу». Фонд оплати праці праців­ників та видатки на утримання державних адміністрацій встанов­люється Кабінетом Міністрів України.

Свої особливості має діяльність державної адміністрації в Авто­ номній Республіці Крим. Крім завдань, які передбачені законодавст­вом для всіх місцевих державних адміністрацій України, в Авто­номній Республіці Крим забезпечується виконання Конституції

 

458

459

 

Розділ 20

Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів Верховної Ради та рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

У Криму діє Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим.

Одним із важливих завдань місцевих державних адміністрацій є організація взаємодії з органами місцевого самоврядування насамперед у вирішенні питань економічного, соціального і культурного розвитку територіальних громад і всього регіону, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування, у реалізації наданих їм законом повноважень, врахування пропозицій органів місцевого са­моврядування у своїй діяльності. При цьому не може бути втручання у діяльність і управління органами місцевого самоврядування при здійсненні ними власних функцій, якщо вони не порушують своєї компетенції.

Органи місцевого самоврядування на відповідних територіях ма­ють право делегувати деякі свої повноваження місцевим державним адміністраціям, які здійснюють їх з метою забезпечення місцевих інтересів населення і несуть відповідальність за їх реалізацію.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядуван­ня можуть укладати договори й угоди для здійснення спільних програм, створювати підприємства, органи та організації.

Розмежування функцій і повноважень між: місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування має здійсню­ватися на засадах того, що, по-перше, органи місцевого самовряду­вання мають власну компетенцію, яку вони здійснюють у межах за­кону самостійно; по-друге, на основі закону органам місцевого самоврядування можуть делегуватися функції та повноваження органів виконавчої влади, а місцеві державні адміністрації оцінюють законність і доцільність рішень органів місцевого самоврядування з цих питань.

Голови місцевих державних адміністрацій відповідно до с'т. 144 Конституції України можуть зупиняти дію рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України з одночасним зверненням до суду.

Місцеві державні адміністрації мають приділяти повсякденну увагу громадянам, які проживають або працюють на підвідомчій території, сприяти реалізації їхніх конституційних прав, свобод та виконанню конституційних обов'язків, вирішувати конкретні питання, з якими вони звертаються до місцевих державних адміністрацій, розглядати

Виконавча влада в Україні

їхні звернення, скарги і заяви, вживати необхідних заходів, у визначе­ний законом термін повідомляти їм про це. Рішення посадових осіб місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені громадя­нином до Президента України, органу виконавчої влади вищого рівня, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до суду. Розгляд органами виконавчої влади пропозицій громадян, ак­тивна участь кожного громадянина у вирішенні державних і гро­мадських справ на різних рівнях підвищують ефективність функціонування виконавчої влади.

Потенціал, закладений у Конституції України щодо розвитку і вдосконалення організації і діяльності системи органів виконавчої влади, ще далеко не вичерпаний. Створення сучасної ефективної сис­ теми виконавчої влади у загальній системі державної влади України є важливим чинником виходу українського суспільства із трансфор­маційної кризи, у якій воно опинилося останніми роками. Необхідність формування нової системи виконавчої влади як одного з важливих інструментів подолання кризи в суспільстві і державі ще й досі подекуди недооцінюється, тоді як система органів виконавчої влади загалом все ще залишається малоефективною. Вона еклектич­но поєднує як інститути, що залишилися майже незмінними після радянської доби, так і нові структурні утворення, що виникли і сфор­мувалися в період незалежності нашої держави в умовах нових політичних і економічних реалій. Унаслідок цього така система на сьогодні вирізняється своєю внутрішньою суперечливістю і незавер­шеністю, є громіздкою і до певної міри відірваною від людей, що не сприяє ефективному проведенню економічних і соціально-політич­них реформ.

Усі ці недоліки і неузгодженості має бути подолано шляхом здійснення конституційної та адміністративно-територіальної реформи в Україні, метою якої є створення виконавчої влади нового ти­пу, що забезпечить становлення України як високорозвиненої, право­вої, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові. Найскладнішою проблемою адміністративної ре­форми в Україні є реформування організаційних структур виконавчої влади, адже після проголошення державної незалежності в Україні обсяги і кількість функцій, які вони здійснюють, значно зросли поде­куди у 20-30 разів, а в деяких сферах, таких як оборона, зовнішньо-