Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

 

Якісний склад представницького органу, як слушно зазначав Д. Златопольський, має вираження у соціальному, партійному, націо­нальному, професійному представництві; у представницькому органі мають своїх представників жінки та молодь¹. Хоча вченим аналі­зується якісний склад представницьких установ радянського періоду, проте його підхід загалом досить повно відображає основні риси на­роду та його соціальні, політичні, національні та інші інтереси. Тому доцільно використовувати цей науковий досвід при аналізі якісного складу Верховної Ради України.

Якісний склад Верховної Ради України чітко не регламентується на конституційно-правовому рівні, оскільки вибори до неї є вільни­ми та демократичними. Конституція України визначає лише вимоги до народних депутатів. Зокрема, у частинах другій і третій ст. 76 Кон­ституції закріплено, що народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і про­живає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обра­ним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в уста­новленому законом порядку (частина третя ст. 76). Норми Консти­туції відображають віковий склад парламенту України, духовно-мо­ральні якості та рівень правової культури самих народних депутатів України. Наприклад, закріплення цензу осілості свідчить про те, що народні депутати повинні орієнтуватись у сучасних державно-суспільних процесах, повинні розуміти та усвідомлювати соціальні (в широкому розумінні) інтереси та потреби, нарешті, бути патріотами своєї країни та її народу. Однак це не надає об'єктивного уявлення про сутність якісного представництва у Верховній Раді України. Тому актуальною є проблема аналізу складових якісного складу представ­ницького органу, що у свою чергу дасть змогу з'ясувати зміст питання про якісний склад Верховної Ради України.

Серед елементів, що характеризують якісний склад загально­національного представницького органу, можна виділити: соціаль­ний склад; партійний склад; національний склад; професійний склад; віковий склад і статевий склад Верховної Ради України. Аналізуючи їх, визначимо зміст якісного складу парламенту України.

Однією з найважливіших складових є соціальний склад парламен­ту. Верховна Рада України — це соціальний інститут, який акумулює представників різних соціальних груп, соціальних верств, що склада­ють українське суспільство. Існує велика проблема якісного пред­ставництва. При формуванні Верховної Ради України, з одного боку, далеко не всі соціальні групи отримують їх представництво, з іншо­го — виникають серйозні труднощі в узгодженні та представництві інтересів всіх соціальних груп.

Важливим елементом якісного складу Верховної Ради України є її партійний склад. Базовою основою партійного складу є політичні партії та блоки, які подолали три відсотковий бар'єр на парламентсь­ких виборах.

Україна має багатопартійну систему. Вона порівняно з однопартійною системою, за якої порушується один із принципів існування демократичного суспільства — політичний та ідеологічний плюралізм, немає конкуренції у боротьбі за владу, нав'язується одна ідеологія, має свої переваги. Багатопартійна система з погляду кон­ституційного права — це не тільки існування багатьох партій у країні, а насамперед можливість чергування у владі різних партій у результаті виборів¹.

Наявність багатопартійної системи в Україні свідчить про активну участь громадян у політичному житті країни. Об'єднання громадян у політичні партії та висування членів партій на виборні посади в пар­ламент є організаційно-правовою формою впливу на державні політичні рішення. У свою чергу при виборі тієї чи іншої партії гро­мадяни України висловлюють своє ставлення до того чи іншого політичного курсу. Вирішальним фактором, що впливає на якісний вибір представників партійного складу парламенту за багатопартійної системи є виборча система.

Справедливе представництво політичних сил можливе за наяв­ності певних умов, насамперед при закріпленні пропорційних ви­борів народних представників. За такої виборчої системи депутатські мандати розподіляються строго пропорційно до одержаних партіями чи блоками голосів виборців. В Україні запроваджена пропорційна виборча система. Вона стимулює розвиток політичних партій та

 

¹ Златопольский Д. Л. Верховний Совет СССР — вьіразитель воли Советского народа: К 60-летию образования Союза ССР. — М., 1982. — С. 44-57.

¹ Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежньїх стран: Учебник. — 2-е изд., пере-раб. и доп. — М., 2000. — С. 127-128.

 

302

303

Розділ 17

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

 

політичну структуризацію суспільства. Виборчий закон містить нор­ми, які мають забезпечити досить сприятливі умови для участі більшості політичних партій та їх блоків у виборчому процесі. Тим самим забезпечується більш інтенсивна інтеграція та ефективне представництво політичних інтересів різноманітних верств суспільства у парламенті України.

Пропорційне партійне представництво має свої позитивні та нега­тивні риси. Позитивним є те, що у парламенті представлені інтереси багатьох політичних сил. Наприклад, за результатами позачергових парламентських виборів 2007 р. у Верховній Раді України шостого скликання представлені інтереси таких політичних сил, як Партія регіонів, «Блок Юлії Тимошенко» та Блок «Наша Україна — Народна самооборона», Комуністичної партії України та «Блок Литвина». Са­ме ці партії і блоки отримали право на формування політичного кур­су розвитку держави та суспільства. Окрім того, політичні партії є формою самореалізації окремих членів суспільства в його політичній сфері, способом реалізації та захисту інтересів певних соціальних груп суспільства.

Недоліком пропорційного партійного представництва є те, що ду­же часто приватні інтереси членів політичних партій переважають над публічними — інтересами суспільства (його соціальних груп) або інтересами самої політичної партії. Тоді виникає запитання: кого ж представляють члени партії — партію чи народ? З одного боку, як члени парламенту вони представляють народ, з іншого — як члени політичної партії, яка обрала їх у свій партійний список та надала можливість представляти її інтереси у парламенті, парламентарії представляють інтереси політичної партії. А в запалі конкурентної боротьби за владу народні депутати—члени політичних партій нерідко забувають про первинність народного представництва та про своє головне призначення. Практика свідчить про те, що інтереси політичної партії та її членів не завжди збігаються з інтересами на­роду.

Суттєвим недоліком пропорційної виборчої системи є майже по­вна відсутність зв'язку народних депутатів з виборцями, особливо в регіонах. Виникають питання щодо ефективності роботи парламен­таріїв у територіальних виборчих округах. Змінився і характер депу­татського мандата. Якщо політична партія висловила довіру та делегу­вала повноваження представляти її інтереси в парламенті, то кого і чиї інтереси представляють такі парламентарії — Українського народу чи

партії? Депутатський мандат набуває ознак імперативної моделі, яка регламентується Конституцією України (частина шоста ст. 81).

Ще одним елементом якісного складу парламенту є національний склад Верховної Ради України. Це якісний показник, що відображає співвідношення між українською нацією, національними меншина­ми України та їх представниками у парламенті. На жаль, у біог­рафічних даних народних депутатів Верховної Ради України четвер­того, п'ятого та шостого скликань немає інформації про національну належність. На наш погляд, представництво національних інтересів громадян України у Верховній Раді України є важливим чинником вдосконалення представницької діяльності. Саме національні інтере­си являють собою результат усвідомлення громадянами України себе частиною соціуму, усвідомлення загальних інтересів. Наявність національної свідомості та національної ідеї — шлях до підвищення рівня відповідальності представників української нації перед суспільством.

Дуже важливе значення для якісного складу парламенту має про­фесійний склад Верховної Ради України. Серед народних депутатів парламенту України як попередніх, так і останнього скликань є пред­ставники багатьох професій. Цей факт відіграє значну роль у його функціонуванні, особливо у його законодавчій діяльності. Парламент України може використовувати універсальний професійний досвід усіх народних депутатів, який збагачений практикою попередньої діяльності кожного з них, що у свою чергу забезпечує багатогранність та глибину обговорення законів та інших актів державно-суспільного значення. Від якості обговорення та прийняття рішень Верховною Радою України з будь-яких питань залежить якість представництва інтересів суспільства. Тобто народні обранці повинні бути компетент­ними та орієнтуватися в питаннях, які регулюються на законодавчо­му рівні.

Іншим, не менш значним показником якісного представництва є статева та вікова ознака. Наприклад, у Верховній Раді України чет­вертого скликання серед народних депутатів було чоловіків — 427, а жінок — лише 22. Тобто інтереси жінок представлені 5,11 % від загальної кількості народних депутатів. Цей рівень є нижчим, ніж у шостому скликанні парламенту, і становив 8,2 % — 36 жінок. Щодо віку, то більшості народних депутатів — до 50 років. За даними ЦВК, найбільше народних депутатів мають від 41 до 50 років (33,6 %), най­менше — мають від 81 (0,2%), від 71 до 80 років (0,9 %) та від 61 до

 

304

305

Розділ 17

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України

 

70 років (11,2 %). Щодо депутатів віком від 51 до 60 років, то їх кількість становить 28,7 %, віком від 31 до 40 років — 22,7 %, а від 21 до 30 років —3 % від конституційного складу Верховної Ради України.

Близько 1/3 народних депутатів — пенсійного віку. Як свідчить практика, пенсіонери є найменш захищеною та малозабезпеченою групою громадян України. Однак наявність у складі українського парламенту депутатів пенсійного віку не означає, що вони представ­ляють інтереси відповідної верстви населення. Отже, інтереси та по­треби пенсіонерів відомі, але їх права залишаються практично не за­хищеними.

Незначним є представництво у Верховній Раді України інтересів жінок та молоді. Хоча дані про статевий склад Верховної Ради України шостого скликання свідчать про активізацію участі жінок у виборах, що зумовлює отримання ними більшої кількості депутатсь­ких мандатів, ніж у попередніх скликаннях, все ж їхні інтереси недо­статньо представлені.

Таким чином, у парламенті найбільш якісно представлені інтереси чоловіків, майже не представлені інтереси жінок та молоді, що свідчить про низький рівень представництва дітей (позаяк інтереси дітей більш відомі та усвідомлені жінками, ніж чоловіками).

Аналіз якісного складу Верховної Ради України свідчить про потре­бу запровадження таких механізмів формування колегіального складу Верховної Ради України, які сприятимуть повноцінному забезпечен­ню представництва громадян України за соціальними, партійними, національними, професійними, статевими та віковими ознаками.

Ефективність діяльності Верховної Ради України залежить не тільки від її якісного складу, а й від структури.

Структура Верховної Ради України включає два аспекти: політич­ний та організаційно-функціональний. Політична структура харак­теризується наявністю політичних утворень (інституцій). До таких слід віднести депутатські фракції та коаліцію депутатських фракцій.

Право народних депутатів об'єднуватися у фракції передбачено ст. 15 Закону України «Про статус народного депутата України», відповідно до якої порядок утворення та особливості діяльності фракцій у парламенті визначається Регламентом Верховної Ради України та іншими законо­давчими актами, що регулюють депутатську діяльність.

Регламент Верховної Ради України є правовою основою юридич­ного визнання й регламентації діяльності депутатських фракцій у парламенті. Відповідно до ст. 57 глави 11 «Формування депутатських

фракцій у Верховній Раді України» Регламенту Верховної Ради Ук­раїни депутатські фракції формуються на першій сесії Верховної Ра­ди України нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради України.

Депутатські фракції формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів отримали де­путатські мандати. Причому політична партія (виборчий блок політичних партій) має право формувати лише одну депутатську фракцію. Мінімальна кількість народних депутатів для формування депутатської фракції має становити не менше 15 народних депутатів. Наприклад, у Верховній Раді України шостого скликання зареєстро­вані такі фракції: Партії регіонів — 175 народних депутатів; «Блок Юлії Тимошенко» (політичних партій «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», Українська соціал-демократична партія, партія «Реформи і Порядок») — 148 народних депутатів; Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (Народний Союз «Наша Україна», Політична партія «Вперед, Україно!», Народний рух України, Українська Народна Партія, Українська республіканська партія «Со­бор», Партія Християнсько-демократичний союз, Європейська партія України, Громадянська партія «ПОРА», Партія захисників Вітчизни) — 66 народних депутатів; Комуністичної партії України — 27 народних депутатів та «Блок Литвина» (Народна партія, Трудова партія України)— 20 народних депутатів.

Народний депутат може входити до складу лише тієї депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за ви­борчим списком якої його обрано. У разі невходження народного де­путата, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата зі складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі за­кону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення. Наприклад, у Верховній Раді України п'ятого скликання мали місце переходи з фракцій: «Блок Юлії Тимошенко» — 4 народ­них депутати; Блок «Наша Україна» — також; з Соціалістичної партії України вийшли 2 народних депутати.

Отже, депутатські фракції — це добровільні об'єднання народних депутатів України на партійній основі, що уповноважені сприяти фор-

 

306

307

 

Розділ 17