Підприємство має діяти та господарювати в межах чинного законодавства, що регулює усі напрямки його діяльності. З великої кількості юридичних актів визначальними є Господарський кодекс України, Кодекс законів про працю, Закони України „Про оплату праці”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” тощо. Внутрішніми нормативними документами є статут підприємства, а також колективний договір, узгоджені з вимогами законодавства.
Господарський кодекс України регулює:
– сутність підприємства та механізм його функціонування,
– порядок формування, реєстрації та ліквідації суб’єкта господарювання,
– механізм формування та використання майна підприємства,
– управління підприємством,
– господарську комерційну діяльність (підприємництво) та некомерційну діяльність,
– організаційні форми господарювання,
– відносини підприємства з іншими суб’єктами господарювання,
– відповідальність підприємства за своїми зобов’язаннями,
– основні форми й напрями участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання,
– обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції,
– особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання,
– механізм зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Статут – це зібрання обов’язкових правил, що регулюють діяльність підприємства та взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. У статуті визначається:
– точне найменування, форма власності та юридична адреса підприємства,
– власник (власники) майна або засновник, форма власності підприємства,
– розмір уставного капіталу,
– основна місія й цілі діяльності підприємства,
– органи управління та порядок їх формування,
– повноваження трудового колективу та його виборчих представницьких органів,
– джерела та порядок утворення майна,
– умови реорганізації та припинення діяльності.
Статут затверджується власником підприємства, надається при реєстрації та регулює подальшу діяльність підприємства.
Колективний договір — угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (власником чи вповноваженим ним органом), що укладається не рідше ніж раз на п’ять років та звітується, уточнюється щорічно і не може суперечити чинному законодавству України. Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власником) будь-якого підприємства, яке використовує найману працю. Містить заходи щодо поліпшення умов праці, професійної підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, соціального захисту працівників, розділ щодо участі працівників у використанні прибутку підприємства (якщо це передбачене статутом).
Якщо підприємство засновується кількома власниками, то в першу чергу вони укладають між собою засновницький (установчий) договір. В ньому зазначаються:
– предмет і мета спільної діяльності,
– юридичний статус підприємства,
– права та обов’язки засновників,
– статутний фонд та порядок його формування, вклади учасників у статутний капітал у речовій та вартісній формах,
– структура управління,
– порядок оплати праці працівників,
– умови і порядок кредитування,
– порядок нагромадження і розподілу прибутку,
– передбачувані обсяги виробничо-господарської діяльності,
– форми контролю за діяльністю та якістю продукції (послуг),
– постачання ресурсів та збут продукції,
– комерційна таємниця,
– відповідальність за порушення договору,
– порядок ліквідації підприємства.
Підприємництво може здійснюватися від імені фізичної або юридичної особи.
Статус фізичної особи-підприємця – засвідчує право особи займатися підприємницькою діяльністю, а саме: самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик та під власну відповідальність здійснювати господарську діяльність з метою одержання економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Юридична особа – це організація, створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна задля здійснення певної господарської діяльності. Ознаки юридичної особи:
– організаційна єдність,
– наявність відокремленого майна,
– індивідуальна назва,
– самостійна діяльність від власного імені та під власну відповідальність.
Суб’єкт підприємництва реєструє свою діяльність у встановленому порядку і з цього моменту може здійснювати свою діяльність відповідним чином. Кожен з цих статусів жодним образом не обмежує правомочність суб’єкта господарювання.
Окремі види діяльності можна здійснювати тільки на підставі спеціального дозволу – ліцензії. Наприклад, освітні, фінансові та медичні послуги, банківська діяльність, зовнішньоекономічна діяльність, виробництво і торгівля спиртом, лікарським препаратами, діяльність у сфері телебачення, телекомунікацій та радіомовлення.
