Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним.
Фізичне зношення – це втрата основними фондами їх споживчих якостей.
Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношення основних фондів (Кф знош), який можна обчислити:
 |
де В кап рем – вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн;
Асум – сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношення), грн.
Фізичне зношення у відсотках можна обчислити за формулою:
 |
де Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.
Моральне зношення являє собою передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношення першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношення другого роду).
Мірилом морального зношення 1-го роду є коефіцієнт морального зношення 1-го роду ( К мор.знош.1). Його можна обчислити:
 |
Моральне зношення 2-го роду оцінити неможливо, тому що воно є різним для різних споживачів.
Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (К заг.знош) визначається:
 |
Для характеристики руху основних фондів на підприємстві використовують показники:
1) коефіцієнт вибуття:
 |
де S л – вартість ліквідованих основних фондів за певний період (рік), грн;
S n – вартість основних фондів на початок періоду, грн;
2) коефіцієнт оновлення:
 |
де S в – вартість введених основних фондів за певний період, грн;
S к – вартість основних фондів на кінець періоду, грн.
Процес відшкодування зношення основних фондів здійснюється шляхом амортизації. Із амортизаційних сум, що включаються у склад витрат на виробництво продукції, формується амортизаційний фонд, який використовується для відтворення основних фондів,
Відповідно до П(С)БО 7 амортизація основних засобів нараховується із застосуванням наступних методів:
- прямолінійного;
- зменшення залишкової вартості;
- прискореного зменшення залишкової вартості;
- кумулятивного;
- виробничого (метод суми одиниць продукції);
- норм і методів нарахування амортизації основних засобів, передбачених податковим законодавством.
При використанні прямолінійного метода вартість об'єкта основних засобів, що амортизується, списується однаковими частинами впродовж всього періоду його використання (експлуатації).
Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний термін використання об'єкта основних засобів:
Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12 місяців.
Метод зменшення залишкової вартості - суть його полягає у визначенні річної суми амортизації об'єкта основних засобів виходячи із залишкової вартості такого об'єкта на початок звітного року. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації на норму річної амортизації.
Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою:
Метод прискореного зменшення залишкової вартості - є різновидом метода зменшення залишкової вартості. При цьому методі річна сума амортизації визначається виходячи із залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації по введених протягом року об'єктах і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта.
Норма амортизації в даному випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного метода нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання.
Кумулятивний метод - річна сума амортизації за цим методом визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта.
Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця терміну корисного використання об'єкту основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.
Сума чисел років - це результат підсумовування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.
Виробничий метод - для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) від об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях вимірювання (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованому часі, кілометрах пробігу і ін.).
Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки (норми) амортизації.
Виробнича норма амортизації обчислюється співвідношенням вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного (очікуваного) підприємством обсягу продукції (робіт, послуг) за весь термін корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як вже наголошувалося, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.
Ремонт основних фондів – це відновлення фізичного зношення окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.
За економічним змістом ремонти можна поділити на:
• поточний;
• капітальний;
• відновний.
Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Має характер дрібних налагоджувальних робіт.
Капітальний ремонт породжується закономірним зношенням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик.
Відновний ремонт – особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалої бездіяльності.
