Основні напрямки й особливості соціального виховання молоді в освітніх установах різного типу Донецького регіону

4.1. Розвиток соціального виховання дітей у дошкільних освітніх установах

Дошкільний вік – найважливіший період становлення особистості, коли закладаються передумови громадянських якостей, формуються відповідальність і здатність дитини до вільного вибору, шанування і розуміння інших людей незалежно від їхнього соціального походження, расової і національної приналежності, мови, статі, віросповідання. Призначення дошкільної освіти полягає не лише у формуванні певної суми знань, але й у розвитку базових здібностей особистості, її соціальних і культурних навичок, основ екологічно доцільної поведінки, здорового способу життя.

Реалізація виділених основ розвитку соціального виховання в системі дошкільної освіти вимагає вирішення таких важливих завдань:

- збереження мережі дошкільних освітніх установ, формування їх нових видів;

- удосконалювання системи підготовки вихователів з орієнтацією на професійну реалізацію сполучення соціально-нормативного й індивідуального підходів до соціального виховання дітей, оволодіння сучасними програмами і технологіями, що задають новий зміст соціальному вихованню і навчанню дітей на основі такого сполучення;

- стимулювання оснащення установ дошкільної освіти сучасною методичною літературою, що орієнтує на утвердження нових цілей, пов’язаних з підготовкою дітей до подальших стадій соціалізації;

- забезпечення на основі нових наукових досліджень у галузі дошкільної освіти розробки і впровадження в практику діяльності дошкільних установ новітніх освітніх програм і технологій із розвитку соціальної і культурної компетентності дитини, що передбачають формування в неї комунікативних навичок, поведінкових структур, які відповідають цілям дошкільного виховання.

Вирішення зазначених завдань обумовлює необхідність здійснення діяльності за такими напрямками:

- розробка і впровадження актуальних програм з розвитку в дітей уявлень про людину, суспільство і культуру; з екологічної освіти і виховання, прилучення дітей до рідної культури; з формування здорового способу життя;

- організація розробки і широкої пропаганди педагогічно цінних ігор та іграшок як найважливішого засобу соціального виховання дітей дошкільного віку;

- розробка нормативної правової бази психолого-педагогічної експертизи ігор та іграшок;

- створення механізму державного і регіонального регулювання їхнього якісного асортименту;

- розвиток системи безперервного соціального виховного процесу дітей дошкільного і молодшого шкільного віку зі збереженням специфіки його змісту, форм і методів у дошкільних установах і початковій школі. Організація спільної розробки програм і технологій безперервної освіти, що забезпечують наступність виховного процесу на рівні дошкільної і початкової загальної освіти, їхнє впровадження;

- розширення форм участі в дошкільній освіті установ культури, громадських самодіяльних організацій, засобів масової комунікації, інших соціальних інститутів;

- розробка і реалізація комплексних програм надання консультативно-діагностичної, методичної, корекційно-педагогічної допомоги родинам з питань виховання дошкільників;

- розробка системи заходів для надання допомоги родинам, у яких діти не охоплені дошкільною освітою;

- інформаційне забезпечення розвитку виховання в системі дошкільної освіти.

 

4.2. Розвиток соціального виховання молоді Донецького регіону в загальноосвітніх установах.

Загальноосвітні установи є центральною ланкою всієї системи освіти, фундаментальною соціокультурною базою виховання і розвитку дітей.

Відновлення процесу соціального виховання в загальноосвітній установі має здійснюватися на основі якісно нового уявлення про статус соціального виховання з урахуванням вітчизняних традицій, національно-регіональних особливостей, досягнень сучасного досвіду:

– включати формування різноманітних виховних систем, стимулювання розмаїтості соціально виховних стратегій, методів підвищення ефективності дії його шкільних і позашкільних механізмів, встановлення і підтримку балансу державного, регіонального, сімейного і суспільного виховання.

Розвиток соціального виховання молоді в загальноосвітніх установах Донецького регіону передбачає вирішення таких завдань:

- визначення змісту соціального виховання, його форм і методів на основі вікових, індивідуально-психологічних особливостей учнів з урахуванням конкретних можливостей і специфіки загальноосвітніх установ різних видів, у різних містах, районах і типах поселень;

- формування соціальної виховної системи, що включає в себе цілісний навчально-виховний процес (шляхом забезпечення інтегрованості його найважливіших складових – соціального виховання і навчання);

- підвищення виховного потенціалу навчання, ефективності виховання;

- посилення гуманітарної і практичної спрямованості навчальних дисциплін, включення до їхнього змісту матеріалів, що допомагають учням освоїти цінності суспільства і культуру, у яких вони живуть, способи самовизначення в них;

- соціальне виховання учнів у дусі демократії, волі, особистого достоїнства і виконання законів;

- надання їм реальних можливостей участі в управлінні освітньою установою, у діяльності різних творчих і громадських об’єднань;

- зміцнення здоров’я дітей засобами фізкультури і спорту;

- підвищення ролі психолого-педагогічної служби у формуванні шкільних і класних колективів, індивідуальних занять з учнями, забезпечення профілактики шкільної і соціальної дезадаптації дітей;

- створення умов для участі родин у виховному процесі, розвитку батьківських громадських об’єднань, залучення батьків до участі в управлінні загальноосвітньою установою;

- включення до штатного розкладу загальноосвітніх установ (у тому числі дитячих будинків) посад соціальних педагогів, психологів, педагогів додаткової освіти, педагогів-організаторів, класних вихователів;

- активізація діяльності класних керівників і вихователів;

- створення в кожному регіоні Донецької області диференційованої мережі спеціальних навчально-виховних установ для дітей і підлітків з девіантною поведінкою;

- створення особливих освітніх установ для дітей, що потребують психолого-педагогічної і медико-соціальної допомоги.

Основні напрямки з вирішення завдань соціального виховання:

- сполучення в системі соціального виховання загальнолюдських, національно-культурних і етноспецифічних цінностей, що охоплюють основні аспекти соціокультурного життя регіону, і самовизначення, що утворюють основу соціального виховання;

- виховання громадянина і патріота України через вивчення її правової і державної систем, символіки, історії громадського життя в українській державі, життя і діяльності видатних особистостей;

- досягнення сполучення соціально значимого й індивідуально прийнятного компоненту змісту, методів і форм освітньої діяльності, її відкритості, розмаїтості навчально-методичних матеріалів, форм і прийомів навчальної і позашкільної роботи, що розвиває знання і навички, які підвищують соціальну і культурну компетентність особистості;

- організація всебічного вивчення соціальних, культурних, психологічних особливостей дитячого віку, ціннісних орієнтації дітей, їхніх інтересів і схильностей, створення для цих цілей необхідних методик;

- забезпечення варіативності виховних систем;

- планомірне і збалансоване включення до загального змісту освіти регіонального й етнокультурного компонентів;

- розвиток системи додаткової освіти і різноманітної позаурочної діяльності, посилення їхніх виховних функцій;

- посилення значимості досугового компоненту освітніх установ, створення умов для самовираження дітей у системі додаткової освіти і позаурочної діяльності, у художній і технічній творчості, клубній і досуговій організованій активності, заняттях спортом;

- створення умов для розвитку педагогіки співробітництва.

Специфіка навчально-виховного процесу в спеціальних (корекційних) освітніх установах для учнів, вихованців з відхиленнями в розвитку, в оздоровчих освітніх установах санаторного типу, в освітніх установах для дітей, що потребують психолого-педагогічної і медико-соціальної допомоги, передбачає:

- здійснення комплексних динамічних корекційно-розвиваючих заходів;

- розробку і реалізацію програм з урахуванням інтелектуальних і фізичних можливостей дитини;

- рекомендації психологів і лікарів;

- цілеспрямоване залучення родини в цей процес.

Особлива увага приділятиметься подоланню труднощів у соціальній адаптації таких дітей:

- формуванню в них комунікативних навичок;

- їх трудовому, естетичному, фізичному вихованню.

З огляду на те, що більшість учнів, вихованців з обмеженими можливостями проживають у школах-інтернатах, надовго відриваючись від родини, важливе місце повинна займати робота з соціальної реабілітації дітей, підготовки їх до сімейного життя, життя в регіональному суспільстві.